ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/17/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор'є" (далі - Підприємство) - не з'явився,

відповідача - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) - Кравченко О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 (колегія суддів: Величко Т.А. (головуючий), судді Бєляновський В.В. і Поліщук Л.В.)

за позовом Підприємства до Відділення

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 05.12.2017 № 35-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована незаконністю прийнятого Рішення АМК.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018 (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено повністю. Рішення місцевого суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та статей 1, 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення мотивовано неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи (в діях посадових осіб Підприємства, а отже, і самого позивача, не міститься складу адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону № 2210).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанову апеляційного суду зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статті 221 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) та статті 50 Закону № 2210 мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Підприємство, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними в касаційній скарзі:

- апеляційним судом не було надано правової оцінки доводам представника позивача стосовно об'єктивної неможливості надати значний у вимозі Відділення обсяг інформації: з огляду на стислі строки, встановлені Відділенням для виконання його вимоги, які з часу отримання відповіді про відмову в задоволенні клопотання про продовження термінів для надання інформації, становили 1- 2 робочих дні; з огляду на ураження комп'ютерної техніки шкідливим програмним забезпеченням;

- у Рішенні АМК не визначено співвідношення між розміром штрафу та будь-якими обставинами справи, не визначена співрозмірність (пропорційність) суми штрафу діям позивача та їх наслідкам, а також Відділенням не взято до уваги, що Підприємство не перешкоджало розгляду справи та надало необхідну інформацію;

- Рішення АМК не аргументовано, зокрема, в частині визначення штрафу;

- не встановивши наявність вини позивача за фактом недотримання термінів виконання вимоги Відділення, відповідач виходив лише з об'єктивної сторони правопорушення, що свідчить про формальний підхід при притягненні до юридичної відповідальності, тоді як місцевий суд правильно зауважив про необхідність встановлення суб'єктивної сторони правопорушення, а тому в даному випадку вина у позивача відсутня, він діяв добросовісно, що підтверджується частковим виконанням вимоги відповідача та подальшим наданням інформації, що запитувалася.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим судом у справі встановлено, що:

- відповідно до вимоги "Про надання інформації" від 22.06.2017 за №2-292/80-899 (далі - Вимога) Відділенням розглядається заява товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Транс Миколаїв" (далі - ТОВ "Еко Транс Миколаїв") щодо порушення, на думку заявника, законодавства про захист економічної конкуренції Підприємством під час здійснення діяльності у сфері захоронення, вивезення твердих побутових відходів. У зв'язку з розглядом вказаної заяви Відділенням вимагалося надати: протягом 5 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та належним чином засвідчені копії документів на питання пунктів 1- 7 цієї вимоги; протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та належним чином засвідчені копії документів на питання пунктів 8- 12 цієї вимоги; протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та належним чином засвідчені копії документів на питання пунктів 13- 19 цієї вимоги;

- зі змісту цієї Вимоги вбачається, що відповідач вимагав від позивача значний обсяг інформації, зокрема: копії установчих документів; копії балансу та звіту про фінансові результати підприємства за 2016 рік; копії договорів на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку каналізаційних стоків, які були укладені 2014- 2017 роках підприємством та ТОВ "Еко Транс Миколаїв"; пояснення щодо обставин укладення договору з ТОВ "Еко Транс Миколаїв"; перелік суб'єктів господарювання з якими підприємством укладено договори на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків; тощо;

- у Вимозі відповідачем надані роз'яснення з приводу наслідків її невиконання;

- Вимогу позивач отримав 27.06.2017, що підтверджується його листом від 27.06.2017 № 129;

- строк виконання становив: першої частини Вимоги з 28.06.2017 по 02.07.2017 включно; другої частини - з 28.06.2017 по 04.07.2017 включно; третьої частини - з 28.06.2017 по 07.07.2017 включно;

- 29.06.2017 позивач своїм листом № 131 поінформував відповідача про обставини неможливості виконання Вимоги у встановлений відповідачем термін з огляду на ураження комп'ютерної техніки шкідливим програмним забезпеченням. У зв'язку з цим позивачу необхідний час для відновлення інформації, яка зберігається на електронних носіях. Тому позивач клопотав перед відповідачем про перегляд термінів надання інформації;

- 30.06.2017 Відділення повідомило позивача листом № 2-292/80-944, що відповідач не має достатніх підстав для перегляду термінів подання інформації, встановлених його вимогою, з огляду на те, що позивачем не було надано доказів ураження комп'ютерної техніки шкідливими програмами, зокрема звернення до правоохоронних органів. Відповідач звернув увагу на те, що позивач не був позбавлений можливості надати необхідну інформацію у паперовому вигляді з огляду на те, що ним не було зазначено про неможливість представлення інформації у паперовому вигляді з вагомих причин;

- 04.07.2017 позивач направив відповідачу лист № 132 у якому повідомив, що про факт ураження комп'ютерної техніки вірусом письмово повідомлено місцеве відділення поліції, за цим фактом порушено кримінальне провадження за частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України. Також позивач повідомив відповідача про пункти, інформація за якими зберігається на паперових носіях у великих обсягах, а також щодо зберігання певної інформації в електронному вигляді за допомогою програми "Парус Менеджмент". До листа позивачем було долучено копію відповіді Березанського відділення поліції;

- 30.06.2017 між позивачем та ТОВ "Еко Транс Миколаїв" був укладений договір № 61 про надання послуг із перевезення та очистки рідких неканалізованих стоків, перевезення твердих побутових відходів та їх захоронення, що опосередковано свідчить про відсутність порушення прав даного підприємства на отримання відповідних послуг;

- Рішенням АМК:

визнано дії Підприємства, які полягали у неподанні інформації Відділенню на пункти 4- 7 , 8- 12 та 13- 19 Вимоги у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки (пункти 1, 3, 5);

за вчинення порушення, зазначеного у пунктах 1, 3 та 5 цього рішення, накладено на Підприємство штраф у розмірі по 28 877 грн. (пункти 2, 4, 6);

- 28.06.2017 був неробочим днем (день Конституції України), а 01 та 02.07.2017 були вихідними днями;

- позивач мав надати інформацію відповідачу: на першу частину вимоги 03.07.2017 (понеділок), а строк на її підготовку фактично становив 2 робочі дні - 29.06.2017 та 30.06.2017 року; на другу частину Вимоги - 04.07.2017, а строк на її підготовку фактично становив 3 робочі дні - 29.06.2017, 30.06.2017 та 03.07.2017; на третю частину Вимоги - 07.07.2017, а строк на її підготовку фактично становив 7 робочих днів 29.06.2017, 30.06.2017 та 03-07.07.2017;

- у посадових осіб позивача, а отже, і самого позивача, відсутня вина у невиконанні Вимоги відповідача у встановлені терміни, що підтверджується: фактично наданим строком для виконання усіх пунктів Вимоги; зверненням позивача з відповідним клопотанням до відповідача про продовження строку виконання вимоги; зверненням позивача до правоохоронних органів з приводу ураження комп'ютерної техніки та обізнаність відповідача про цей факт на момент прийняття спірного рішення; значний обсяг інформації, який запитувався у позивача відповідачем у співвідношенні із строком виконання вимоги; неврахування відповідачем наявності у позивача ресурсів для виконання вимоги у встановлені терміни; укладення договору між позивачем та ТОВ "Еко Транс Миколаїв" 30.06.2017 про надання послуг із перевезення та очистки рідких неканалізаційних відходів, перевезення твердих побутових відходів та їх захоронення; подання позивачем документів у повному обсязі відповідачу на повторну вимогу 14.07.2017;

- Рішення АМК в частині накладення штрафу є необґрунтованим у визначенні максимального розміру;

- заява ТОВ "Еко Транс Миколаїв" надійшла на адресу відповідача 08.06.2017, а кінцевим терміном її розгляду є 08.07.2017, що і зумовило встановлення відповідачем стислого строку для виконання Вимоги.

Апеляційним судом додатково встановлено, що:

- ні в листі від 29.06.207 № 131, ні у листі від 04.07.2017 № 132 позивач не зазначив, що інформація та документи, які запитувались у Вимозі, створювались та зберігаються Підприємством виключно в електронному вигляді або для їх подання необхідно мати доступ до електронних носіїв інформації підприємства;

- відповідно до тексту Вимоги відповіді на певні питання не потребували виготовлення документів, а полягали у надані позивачем пояснень щодо обставин заяви та діяльності Підприємства, які могли бути надані без використання комп'ютерної техніки (пункти 4, 4.1, 5, 7.1, 7.2, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 Вимоги);

- усі документи, що вимагались Відділенням, обов'язково повинні зберігатись на Підприємстві в паперовому вигляді відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 та Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5;

- на можливість подання до Відділення у встановлений строк (до 03.07.2017) копій документів та пояснень, які запитувались пунктами 1- 7 Вимоги, не могли вплинути наслідки кібернетичної атаки, що відбулись в червні 2017;

- 04.07.2017 після закінчення встановленого головою Відділення строку на надання інформації, на електрону адресу Відділення підприємством було надано копії документів, що запитувались пунктами 1, 2 та 3 Вимоги, а інформація, що запитувалась пунктами 4-7 Вимоги, у встановлений у Вимозі строк (до 03.07.2017 включно) Підприємством до Відділення надана не була;

- на пункти 8- 12 Вимоги інформація до Відділення Підприємством повинна була надана до 04.07.2017 включно та у встановлений строк надана не була;

- на питання пунктів 13- 19 Вимоги інформація до Відділення Підприємством повинна була надана до 07.07.2017 включно та її також позивач не надав через причини, наведені Підприємством у листі від 04.07.2017 № 132;

- окремими пунктами Вимоги (14, 15, 16, 17 та 18) запитувались не тільки копії документів, а також і пояснення щодо обставин заяви та діяльності Підприємства, які могли бути надані без використання комп'ютерної техніки (написані від руки);

- на можливість подання до Відділення у встановлений його головою строки (до 04.07.2017 та 07.07.2017 включно) копій документів та пояснень, які запитувались пунктами 8- 12, 13- 19 Вимоги, не могли вплинути наслідки кібернетичної атаками, що відбулась в червні 2017 року;

- Відділенням розглядалась справа про порушення Підприємством, а не його посадовими особами чи іншими працівниками, законодавства про захист економічної конкуренції, а не справа про адміністративні правопорушення.

Причиною спору є питання щодо наявності підстав визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно з статтею 3 Закону № 3659 основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону № 3659 голову територіального відділення Антимонопольного комітету України наділено повноваженнями вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.

Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Відділенням необхідної йому інформації підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в його постанові від 14.08.2012 зі справи № 08/03/26/64/2011 та інших.

При цьому закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

З іншого боку, законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.

Отже, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Підприємства відповідну інформацію, а останнє, у свою чергу, мало у встановлений головою Відділення строк її подати у будь-якій не забороненій законом формі та спосіб.

Статтею 22 Закону № 3659 визначено, зокрема, що:

- вимоги органу Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 221 Закону № 3659 передбачено, що суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону № 2210 неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 2210 за порушення, зокрема, передбачені пунктами 9, 13- 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Підставами ж для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону № 2210).

Разом з тим за правопорушення, передбачені пунктами 4, 13- 16 статті 50 Закону № 2210, посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з законом (частини друга статті 54 Закону № 2210).

Статтею 1664 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням передбачено накладення штрафу.

Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 1664 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218- 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема органів Антимонопольного комітету України (статті 1643, 1661- 1664).

Отже, виходячи з системного аналізу частини другої статті 54 Закону № 2210 та наведених статей Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, зокрема за неподання інформації Відділенню керівниками підприємств, а протокол про таке порушення складається Відділенням.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого суду, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваній постанові зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги кваліфікування відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Відділенню у встановлені його головою строки саме Підприємством, а не його працівниками, для притягнення яких до адміністративної відповідальності існує інша процедура, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях позивача такого порушення, перевіривши прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно відмовив Підприємству в задоволенні його позовних вимог.

Доводи Підприємства щодо того, що апеляційним судом не було надано правової оцінки доводам представника позивача стосовно об'єктивної неможливості надати значний у вимозі Відділення обсяг інформації з огляду на стислі строки, встановлені Відділенням для виконання його вимоги, які з часу отримання відповіді про відмову в задоволенні клопотання про продовження термінів для надання інформації, становили 1- 2 робочих дні, не можуть братися до уваги, оскільки Закон № 2210 не ставить перебіг строку, встановленого Відділенням для надання інформації на його вимогу, в залежність від того, чи припадають вихідні або святкові дні на відповідний період часу. Такий строк може бути продовжений лише тим, хто його встановив. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, Підприємство зверталося до Відділення з даного питання до закінчення встановленого строку, через неможливість надання інформації на Вимогу у зв'язку з ураженням його комп'ютерної техніки шкідливим програмним забезпеченням, тоді як відповідачем було відмовлено у продовженні строку через відсутність доказів такого ураження та наявної можливості надання необхідної інформації в паперовому вигляді.

Аргументи Підприємства про те, що в Рішенні АМК не визначено співвідношення між розміром штрафу та будь-якими обставинами справи, не визначена співрозмірність (пропорційність) суми штрафу діям позивача та їх наслідкам, а також Відділенням не взято до уваги того, що Підприємство не перешкоджало розгляду справи та надало необхідну інформацію, а Рішення АМК не аргументовано, зокрема в частині визначення штрафу - також не можуть бути взяті до уваги, оскільки інформація на Вимогу була надана все ж таки поза межами встановленого строку, а при визначенні розміру штрафу Відділенням було враховано те, що: відсутність запитуваної інформації створювала перешкоди в розгляді заяви ТОВ "Еко Транс Миколаїв"; Підприємство раніше вже притягувалося до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Разом з тим Відділення діяло в межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що відповідно до згаданих приписів статті 59 Закону № 2210 виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК й в частині накладення штрафу. При цьому названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).

Посилання скаржника на те, що, не встановивши наявності вини позивача за фактом недотримання термінів виконання Вимоги Відділення, відповідач виходив лише з об'єктивної сторони правопорушення, що свідчить про формальний підхід при притягненні до юридичної відповідальності, тоді як місцевий суд правильно зауважив про необхідність встановлення й суб'єктивної сторони правопорушення, а тому в даному випадку вина позивача відсутня, він діяв добросовісно, що підтверджується частковим виконанням Вимоги відповідача та подальшим наданням інформації, - не можуть братися до уваги, оскільки, як вже було зазначено, Відділення кваліфікувало порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання йому інформації у встановлені його головою строки саме Підприємством, а не його працівниками, через що й було накладено на позивача штраф, який не є адміністративним.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін раніше прийнятої постанови, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги Суд покладає на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 зі справи № 915/17/18 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор'є" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий