КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
Справа № 683/886/16-ц
Провадження № 22-ц/792/985/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
за участю: представників апелянта - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника позивача - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/886/16-ц за апеляційними скаргами ОСОБА_7, подані представниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС», товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» про поділ майна подружжя,
встановила:
У вересні 2016 року позивач ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просила визнати за нею, ОСОБА_8, право власності на 1/2 частину кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_3», загальною площею 297кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована по АДРЕСА_2; право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м.; право особистої власності на автомобіль «Mazda 6», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; стягнути 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Лідер ВМС» у розмірі 195347,84грн.; стягнути 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Платон СВ» у розмірі 276000грн.
Позов мотивовано тим, що вона з 14 лютого 2005 року перебуває у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу вони придбали у власність наступне майно: нежитлову будівлю кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» з більярдним залом, вартість якого складає 553426грн., та земельну ділянку площею 0,0302 га, що розташовані по АДРЕСА_3, вартістю 60000грн.; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., вартість якої становить 550000грн.; корпоративні права у вигляді спільного внеску в розмірі 390695грн.68коп. до статутного фонду
________________________________________________________________________________________________
Головуюча в першій інстанції - Завадська О.П.
Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 2
ТОВ «Лідер ВМС» та спільного внеску в розмірі 552000грн. до статутного фонду ТОВ «Платон СВ». Також, вони придбали два автомобіля «Mazda 6», 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 200000грн., та автомобіль «Volkswagen Touareg Life 3», 2012 року випуску, вартістю 541945грн. Зазначає, що в добровільному порядку не має можливості поділити майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому змушена звертатися до суду з вказаним позовом.
Після уточнення позовних вимог позивач просила розділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за нею, ОСОБА_8, право власності на 1/2 частину кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_3», загальною площею 297 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_4; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0302га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована по АДРЕСА_4; стягнути 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Лідер ВМС», що становить 1120000грн.; стягнути 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Платон СВ», що становить 552000грн.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС», товариство з обмеженою відповідальністю «Платон СВ».
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару з більярдним залом по АДРЕСА_5. Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару з більярдним залом АДРЕСА_6. Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по АДРЕСА_5. Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована АДРЕСА_6. Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, 560000 грн. в якості компенсації вартості 1/2 частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС». Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, 276000 грн. в якості компенсації вартості 1/2 частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ». Скасовано арешт на автомобіль марки «Mazda 6», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_8, накладений ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області 05 серпня 2016 року.
В апеляційних скаргах, поданих представниками ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку представників апелянта в порушення процесуальних норм до розгляду судом прийнято справу без повної сплати судового збору; позивачем не надано документів щодо вартості майна, яке входить до обсягу спільного майна подружжя (будівлі кафе, земельної ділянки та квартири). До участі у справі за клопотанням позивача залучено ТОВ «Платон СВ» та ТОВ «Лідер ВМС», однак вимог, які б впливали на права чи обов'язки вказаних юридичних осіб, не заявлено. Крім того, судом не досліджено питання про неподільність будівлі кафе та не встановлено можливості поділу майна в натурі. Зазначає, що позивач здійснила відчуження спільного майна подружжя, а саме автомобіля «Volkswagen Toureg», без згоди відповідача і не передала належну йому частину коштів.
Представники апелянта ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційні скарги підтримали.
Заперечуючи проти апеляційних скарг, представник позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Судом правильно встановлено, що джерелом формування статутних фондів ТОВ «Лідер ВМС» та ТОВ «Платон СВ» є кошти колишнього подружжя, що були внесені внаслідок спільної праці та розвитку спільного бізнесу. Доводи апеляційної скарги щодо нерівномірності поділу майна в частині транспортних засобів, а саме автомобіля «Mazda 6», 2006 року випуску, та автомобіль «Volkswagen Touareg», не можуть прийматися судом до уваги, оскільки згідно позовних вимог ОСОБА_8 (з урахуванням уточнень) дані транспортні засоби не були предметом розподілу, рішення щодо їх поділу не ухвалювалося, а відповідач у свою чергу не подавав зустрічний позов про їх поділ. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо залучення співвідповідачів до справи, не спростовують висновків суду першої інстанції та стосуються юридичних осіб, до статутних фондів яких вносилися спільні сімейні кошти.
Відповідачі - ТОВ «Лідер ВМС» та ТОВ «Платон СВ», повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, представники у судове засідання не з'явилися, подали заяви про слухання справи у їх відсутності.
Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно та кошти, внесені в статутний фонд товариств є об?єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_7, а тому частки сторін є рівними.
Проте, зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.
Встановлено, що сторони з 14 лютого 2005 року по 29 липня 2016 року перебували у шлюбі.
В період шлюбу сторонами ОСОБА_10 та ОСОБА_7набуто наступне майно: нежитлова будівля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_3» з більярдним залом та земельна ділянка, площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташовані по АДРЕСА_4.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що нежитлова будівля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_3» з більярдним залом та земельна ділянка площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_7, оскільки придбано ними в період шлюбу за спільні кошти, а тому їх частки у спірному майні є рівними.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що спірні об'єкти нерухомості, а саме кафе-бар та земельна ділянка, є неподільним майном, оскільки позивачем пред'явлено вимоги щодо визнання права власності на спірне майно в ідеальних частках, без проведення його поділу у натурі. У зв'язку з цим, в межах заявлених позивачем вимог, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визначення позивачу розміру грошової компенсації вартості частки майна.
Доводи апеляційної скарги щодо нерівномірності поділу майна в частині транспортних засобів, а саме автомобіля «Mazda 6», 2006 року випуску, та автомобіля «Volkswagen Touareg», не приймаються судом до уваги, оскільки дані транспортні засоби не були предметом позову, рішення щодо їх поділу не ухвалювалося,
В цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації вартості частки в статутному фонді товариств, суд першої інстанції допустив помилку.
Встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 був співзасновником ТОВ «Лідер ВМС» та ТОВ «Платон СВ». Розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду ТОВ «Лідер ВМС» складав 1120000грн., а до статутного фонду ТОВ «Платон СВ» - 552000грн.
Вказані обставини підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Внески до статутних капіталів вказаних товариств були здійснені за рахунок спільних коштів подружжя.
Положеннями ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства (ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГК України).
Відповідно п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів всупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Матеріали справи не містять будь-яких доказів та не надані стороною позивача, всупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, які б свідчили, що корпоративні права в господарських товариствах були набуті всупереч інтересів сім'ї.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач заперечувала проти внесення її чоловіком ОСОБА_7 грошових коштів до статутних капіталів господарських товариств або ж оспорювала дані дії як такі, що суперечать інтересам сім'ї.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості частки в статутному фонді товариств, оскільки вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази набуття відповідачем корпоративних прав всупереч інтересів сім'ї.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенці зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
За таких обставин, відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм матеріального права рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації вартості частки в статутному фонді товариства підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_7, подані представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2018 року скасувати в частині стягнення частки в статутному фонді товариства та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС», товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» про стягнення компенсації вартості частки в статутному фонді товариства.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.
Судді: /підпис/ Т.В.Спірідонова
/підпис/ А.В.Купельський
/підпис/ Т.О.Янчук
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова
