Справа № 600/518/16-ц
Справа № 2-р/600/2/18
УХВАЛА
27 серпня 2018 року смт. Козова
Козівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого-судді – Гриновець О.Б.,
з участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Козова заяву ОСОБА_2 про роз’яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання до вчинення дій,
В С Т А Н О В И В :
02.08.2018 року до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_2 про роз’яснення рішення цього ж суду від 06.03.2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання до вчинення дій.
Подану заяву мотивує тим, що на підставі вказаного рішення вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,3400 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області. Проте їй було відмовлено у задоволенні такого звернення з тих підстав, що у рішенні Козівського районного суду Тернопільської області не визначено за рахунок яких земель (комунальної чи державної власності) вона вправі реалізувати своє право на земельну частку (пай). Вважає, що оскільки такий недолік був допущений у рішенні суду, а це питання було об’єктом дослідження у судовому засіданні і відповідні докази були надані до позовної заяви то виникає необхідність в роз’ясненні такого рішення суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, а тому розгляд подання слід проводити за відсутності таких, та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 1 ст.271 ЦПК України встановлено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. При цьому, згідно з ч.2 цієї ж статті подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.
Встановлено, що 04.07.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із позовною заявою, у якій просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектарів, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська» у с. Вівся, Козівського району, Тернопільської області.
В подальшому позивач збільшила позовні вимоги та просила суд: «визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектарів, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська» у с. Вівся, Козівського району, Тернопільської області»; «зобов’язати Вівсянську сільську раду Козівського району Тернопільської області та Козівську РДА Тернопільської області виділити земельну ділянку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектарів, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська» у с. Вівся, Козівського району, Тернопільської області з земель запасу Вівсянської сільської ради».
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 06.03.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено: визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,34 умовних кадастрових гектара, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська», село Вівся Козівського району Тернопільської області, а в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Вівсянську сільську раду Козівського району Тернопільської області та Козівську районну державну адміністрацію виділити земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектара, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська», село Вівся Козівського району Тернопільської області – відмовити.
При цьому, суд дійшов до висновку про передчасність позовної вимоги про «зобов’язання Вівсянську сільську раду Козівського району Тернопільської області та Козівську районну державну адміністрацію виділити земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектара, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська», село Вівся Козівського району Тернопільської області з земель запасу Вівсянської сільської ради», оскільки позивачем та її представником не надано доказів того, що відповідачами було порушено, не визнається чи оспорюється право щодо власне виділення їй відповідної частки (паю).
Також слід звернути увагу і на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області земель комунальної та/чи державної форми власності і їх площ.
Відтак, безпідставним є твердження заявника про те, що питання визначення за рахунок яких земель повинно бути реалізовано її право на земельну частку (пай) досліджувалось у судовому засіданні і відповідні докази надавалися суду.
Крім того, зважаючи на вимоги ч.1 ст.13 та ч.2 ст.264 ЦПК України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а позивачем у заявлених позовних вимогах не вказувалось за рахунок яких земель на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, на її думку, повинно було б бути реалізовано її право.
Згідно з роз’ясненнями, викладеними у п.21 Постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», відповідно до ст.221 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Таким чином, зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи, що задоволення заяви ОСОБА_2 призведе фактично до зміни змісту ухваленого 06.03.2018 року рішення суду та виходу судом за межі заявлених позовних вимог, так як питання яке просить роз’яснити заявник не досліджувалось під час розгляду справи Козівським районним судом Тернопільської області, суд приходить до висновку, що підстав для роз’яснення рішення суду немає, а тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 271 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз’яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання до вчинення дій – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її вручення безпосередньо до Апеляційного суду Тернопільської області в порядку визначеному главою першою розділу п’ятого ЦПК України або в той самий строк через Козівський районний суд Тернопільської області в порядку передбаченому п. 15.5 розділу тринадцятого ЦПК України.
Суддя О.Б.Гриновець
