Справа № 600/518/16-ц
Справа № 2/600/13/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2018 року смт. Козова
Козівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді – Гриновець О.Б.,
з участю: секретаря судового засідання – Фещак Г.М.,
позивача – ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 РДА Тернопільської області – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_3 районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1звернулася в суд із вказаним позовом, з підстав, викладених у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в серпні 1990 року вона була прийнята в члени колгоспу КСП «Москва» с. Вівся, Козівського району, Тернопільської області, який в подальшому був реорганізований в селянську спілку «Вівсянська» і членство у якій вона зберігала. 06.06.1996 року селянській спілці «Вівсянська» було видано державний акт на колективну власність на землю, до якого додано списки осіб, які мають право на земельну частку (пай). Проте, з невідомих їй причин її не було включено в списки цих осіб. В подальшому, у зв’язку із зазначеними обставинами вона не одержала сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель селянської спілки «Вівсянська». Вважає, що в результаті невидачі їй сертифікату на право на земельну частку (пай) та невключення її у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель селянської спілки «Вівсянська» порушено її право, як члена селянської спілки «Вівсянська», гарантоване Конституцією України та передбачене указом Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві обставинам та просили позов задовольнити.
Представник відповідачаОСОБА_3 РДА Тернопільської області у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Від відповідача ОСОБА_5 сільської ради Козівського району Тернопільської області до судового засідання надійшов відзив на позов, згідно якого представник відповідача не зможе з’явитися у судове засідання, а відтак просили розглядати справу за відсутності представника ОСОБА_5 сільської ради Козівського району Тернопільської області
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали такої, з’ясувавши всі обставини та дослідивши докази в справі, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в серпні 1990 року прийнята в члени колгоспу на посаду вихователя дитячого садка та 09.07.1996 року була звільнена з членів селянської спілки «Вівсянська» (а.с.4, звор., 56).
При цьому, з 1993 року до моменту звільнення позивач перебувала в декретній відпустці (а.с.56, звор.).
Відповідно до ч.8 ст.6 ЗК України (в редакції від 22.06.1993 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.
Згідно абз.3 п.1 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 була членом сільськогосподарського підприємства – селянської спілки «Вівсянська», вона має право на земельну частку (пай) при розпаюванні такої.
В той же час, відповідно до абз.1 п.2 згаданого Указу Президента України право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як вбачається із відповіді відділу у ОСОБА_3 районі головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на лист позивача від 06.11.2017 року, ОСОБА_1 в списки громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, селянської спілки «Вівсянська», згідно додатку 1 до державного акту на право колективної власності серії ТР №008 від 06.06.1996 року, не включена (а.с.49).
Таким чином, станом на момент передачі земель КСП селянської спілки «Вівсянська» у колективну власність її членів, а саме станом на 06.06.1996 року, позивач була членом згаданого сільськогосподарського підприємства.
Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про порядок виділяння в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Абзацом 3 ч.2 ст.2 зазначеного закону встановлено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), серед іншого, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
У зв’язку з цим в абз.10 п.9 рішення Конституційного Суду України, останній роз’яснив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
В абз.2 п.24 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» також роз’яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Таким чином, зважаючи на вказане вище, а також те, що в національному законодавстві відсутній належний механізм поновлення права позивача, суд приходить до висновку, що позивач, незважаючи на невключення її до списку, який долучений до державного акта на право колективної власності на землю колишнього КСП селянська спілка «Вівсянська» має право на земельну частку (пай) в середньому розмірі земельної частки (паю) цього КСП.
Як вбачається із матеріалів справи, середній розмір земельної частки (паю) у селянській спілці «Вівсянська» становить 2,34 умовних кадастрових гектара (а.с.49).
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектара підлягає частковому задоволенню.
Крім того, не може бути задоволена і позовна вимога про зобов’язання ОСОБА_5 сільську раду Козівського району Тернопільської області та ОСОБА_3 РДА Тернопільської області виділити земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектара, оскільки захисту в судовому порядку підлягають, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси, а позивачем та її представником не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 сільською радою Козівського району Тернопільської області та ОСОБА_3 РДА Тернопільської області було порушено, не визнається чи оспорюється право позивача щодо виділення їй відповідної земельної частки (паю). Відтак, таку позовну вимогу суд вважає передчасною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,34 умовних кадастрових гектара, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська», село Вівся Козівського району Тернопільської області.
В задоволенні позовної вимоги про зобов’язання ОСОБА_5 сільську раду Козівського району Тернопільської області та ОСОБА_3 районну державну адміністрацію виділити земельну частку (пай) в розмірі 2,35 умовних кадастрових гектара, що відповідає розміру середньої земельної частки (паю) колишньої селянської спілки «Вівсянська», село Вівся Козівського району Тернопільської області – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Дата складання повного судового рішення 15.03.2018 року.
Суддя О.Б.Гриновець
