ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 806/1600/16
ПОСТАНОВА
іменем України
"11" вересня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря Шведюк М.М.,
апелянта, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованих та невиплачених при звільненні винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років, надбавок, індексації, відшкодування моральної шкоди , -
суддя в 1-й інстанції - Романченко Є.Ю.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Житомир,
дата складання повного тексту рішення - 27 березня 2018 р.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні ОСОБА_2 винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку;
- стягнути з відповідача не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати в розмірі 38576,67 грн, з яких: 3133,26 грн - винагорода за вислугу років; 1676,82 грн - надбавка по постанові від 31.12.1996 № 1592; 980,25 грн - надбавка по Указу Президента України від 20.06.2002 № 575; суму індексації на невиплачену заробітну плату - 32930,06 грн; середній заробіток (з розрахунку середньоденного заробітку 118,04 грн) за час затримки розрахунку за період з 02.12.2005 року по день прийняття судового рішення; моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою. В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 р. та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в період роботи в податковій інспекції крім посадового окладу нараховувалась та виплачувалась винагорода за вислугу років, встановлена постановою №1013, надбавка за ранг, відповідно до Закону України "Про державну службу", надбавка за високі досягнення, згідно Постанови КМУ №1592 та надбавка по Указу Президента України від 20.06.2002р. №575, також проводилась індексація заробітної плати. Зазначає, що в день звільнення їй було видано трудову книжку, а розрахунки проведені значно пізніше.
Колегія суддів, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що безспірно встановлено, що ОСОБА_2 в період з 13 січня 1997 р. до 02 грудня 2005 р. працювала на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області.
02 грудня 2005 р. позивачку звільнено з посади заступника начальника управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Житомирській області в порядку переведення до Житомирської ОДПІ на підставі п.5 ст.36 КЗпП України.
24 листопада 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до Головного управління ДФС у Житомирській області із заявою, в якій просила перевірити правильність нарахування та виплати їй надбавки за вислугу років та винагороди за вислугу років, здійснивши виправлення виявлених помилок, нарахування та виплату не нарахованих/не донарахованих сум. Також, з метою з'ясування правильності проведення з нею розрахунків по надбавці за вислугу років та винагороді за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації просила надати довідку про нарахування та виплату їй винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи з помісячною розшифровкою. При цьому позивач указала, що винагорода за вислугу років у період її роботи в податковій адміністрації їй нараховувалась та виплачувалась з порушенням вказаних норм, в т.ч. мало місце нарахування вказаної винагороди з арифметичними помилками.
Також, 24 листопада 2015 р. позивачем направлено до Головного управління ДФС у Житомирській області запит на отримання публічної інформації з вимогою письмово повідомити її про нараховані суми, належні їй при звільненні з роботи в податковій адміністрації.
Листом від 21 грудня 2015 р. за вих. № 818/14/06-30-05-33 позивачу надіслано довідку про нараховані та виплачені винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації з помісячною розшифровкою запитуваної нею інформації.
За результатами розгляду листа позивача про надання інформації від 24 листопада 2015р. Головним управлінням ДФС у Житомирській області надано ОСОБА_2 відповідь у листі від 21 грудня 2015р. № 816/14/06-30-05-33. При цьому вказано, що на дату її звільнення - 02 грудня 2005р. ОСОБА_2 нараховано 13342,11 грн, з них: лікарняні - 2350,77 грн, компенсація за невикористану відпустку - 10903,19 грн, заробітна плата за 2 робочі дні - 83,15 грн, та виплачено (за мінусом всіх належних відрахувань) - 11248,04 грн.
30 грудня 2015 р. позивач звернулася до Головного управління ДФС у Житомирській області із заявою надати копії протоколів (або витягів з протоколів) засідань Комісії податкової інспекції з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років (постійно діючої комісії по встановленню трудового стажу працівників податкової адміністрації), якою визначався її стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років.
У січні 2016 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області направлено ОСОБА_2 разом з листом від 13 січня 2016 р. № 22/14/06-30-04-27 копії протоколів засідань комісій по встановленню стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, якими визначався стаж за період перебування на посадах в ДПА у Житомирській області (з 13 січня 1997 р. по 02 грудня 2005 р.).
ОСОБА_2, вважаючи, що в день звільнення з нею не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено за період з 13 січня 1997 р. до 02 грудня 2005 р. не донарахованих і не виплачених складових заробітної плати: винагорода за вислугу років згідно постанови №1013, надбавка за високі досягнення згідно постанови №1592 від 31 грудня 1996 р., надбавка за Указом Президента України від 20 червня 2002 р. №575 та відповідно не проведено індексацію на дані виплати, звернулася до суду з даним позовом.
У ході судового розгляду справи судом установлено, що не проведення з позивачем повного розрахунку у день звільнення, на думку позивача, полягає в тому, що в період її роботи з 13 січня 1997 р. до 02 грудня 2005 р. винагорода за вислугу років згідно постанови №1013 виплачувалася у меншому розмірі, внаслідок чого надбавка за високі досягнення згідно постанови №1592 від 31 грудня 1996 р. та надбавка за Указом Президента України від 20 червня 2002 р. №575 виплачені за цей період також у меншому розмірі, а індексація на дані виплати не проведена.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела обставин в обґрунтування своїх вимог щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні складових заробітної плати в розмірі більшому від того, що проведено, виходячи з розміру винагороди за вислугу років, установленого рішеннями відповідної Комісії ДПА в Житомирській області, та, відповідно, щодо необхідності проведення індексації суми невиплаченої заробітної плати.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволені позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Частиною 1 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст.117 КЗпП України).
Заробітна плата, згідно зі ч.1 ст.94 КЗпП України, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати наведено у статті 1 Закону України "Про оплату праці".
Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати врегульовані ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №108/95).
Державні службовці мають право на оплату праці залежно від посади, яку він займає рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи (абз.7 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. №3723-XII (зі змінами та доповненнями, надалі - Закон №3723-XII).
Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю (ч.1 ст.33 Закону № 3723-XII).
Частинами 7, 8 статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
На момент прийняття позивача на посаду заступника начальника управління - начальника відділу організації документальних перевірок Державної податкової адміністрації в Житомирській області - 13 січня 1997р. та звільнення її з посади заступника начальника управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Житомирській області - 02 грудня 2005р., умови оплати праці працівників місцевих державних податкових адміністрацій були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996р. №1592 "Про умови оплати праці працівників Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових адміністрацій та податкової поліції" (постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998р. №1336 назву змінено на - «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», надалі - Постанова №1592).
Пунктом 1 Постанови №1592 затверджено схеми посадових окладів працівників Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах та податкової поліції згідно з додатками №1-14, а пунктом 4 цієї Постанови було встановлено виплачувати, зокрема: службовим особам Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах та працівникам податкової поліції винагороду за вислугу років у розмірах згідно з додатком №17; інші доплати і надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) працівникам державних податкових адміністрацій у розмірах, визначених згідно з чинним законодавством.
Відповідно до положень пп."д" пп.1 п.5 Постанови №1592 головам державних податкових адміністрацій у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих надано право установлювати керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям, особам начальницького складу надбавки: за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця чи окладу грошового утримання. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються.
З 1 січня 2003 р. Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20 червня 2002 р. №575/2002, який втратив чинність 17 квітня 2006 р., було установлено посадовим особам та іншим державним службовцям органів державної податкової служби, крім осіб начальницького складу податкової міліції, надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.
У відповідності до Положення про порядок виплати винагороди за вислугу років працівників державної податкової служби України, затвердженого Міністром фінансів України 18 серпня 1994р. № 02-205 і погодженого Міністром праці України 18 серпня 1994р. № 05-3140, винагорода за вислугу років нараховується працівникам, які зараховані до державної податкової інспекції згідно з штатним розписом. Розмір винагороди визначається виходячи з стажу роботи, посадового окладу та надбавки за персональне звання. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією по встановленню трудового стажу в міру необхідності перегляду встановленого стажу. Основним документом для визначення стажу роботи є трудова книжка. Рішення комісії про встановлення стажу роботи і його зміну оформляється протоколом.
З 1 вересня 1997р. введено в дію Порядок виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. №1013.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998р. №1336 до назви Порядку внесено зміни. Назва зі змінами - Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (далі - Порядок).
Згідно зі п.1 Порядку, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283 (283-94-п) "Про порядок обчислення стажу державної служби" (ЗП України, 1994 р., №8, ст.213) з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.
Пунктом 2 Порядку установлено, що винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.
Розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці (п.3 Порядку).
Згідно з п.4 Порядку документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією державної податкової адміністрації з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Склад комісії затверджується головою державної податкової адміністрації. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається голові відповідної податкової адміністрації для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років. Спірні питання з приводу встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.
Матеріалами справи підтверджено, що стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років та розмір винагороди працівникам адміністрації у спірний період ОСОБА_2 було встановлено рішеннями комісії про встановлення стажу роботи, який дає право на одержання винагороди за вислугу років.
Так, протоколом засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на одержання винагороди за вислугу років №2 від 29 січня 1997р. Комісія встановила ОСОБА_2 розмір винагороди - 20 % (стаж роботи 9 р. 6 міс.).
Протоколами засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право отримання винагороди за вислугу років, стаж державної служби та безперервний стаж роботи №5 від 01 липня 1997р., №9 від 09 грудня 1997р., №8 від 28 грудня 1998р., №12 від 30 грудня 1999р., №5 від 28 грудня 2000р., №1 від 08 січня 2002р., Комісія встановила розмір винагороди позивача на рівні 25 % (стаж роботи від 10 до 15 років).
Рішеннями Комісії розмір винагороди за вислугу років ОСОБА_2 впродовж 2003-2005 років складав 30%, що оформлено протоколами засідань комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, стажу державної служби та загального стажу роботи №10 від 27 грудня 2002р., №14 від 11 грудня 2003р., № 9 від 27 грудня 2004р.
На підставі протоколів засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на виплату винагороди за вислугу років та стажу державної служби, Державною податковою адміністрацією у Житомирській області винесені накази "Про виплату винагороди за вислугу років", якими встановлено працівникам, зокрема ОСОБА_2, винагороду за вислугу років у відповідних розмірах.
Факт виплати на день звільнення позивачу заробітної плати, а саме винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення та надбавки за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці, з урахуванням розмірів винагороди за вислугу років, установлених вищезгаданими Проколами Комісії та наказами Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" ОСОБА_2 не заперечувався.
Натомість позивач наполягала на тому, що Комісією стаж роботи, який дає право на виплату винагороди за вислугу років як під час прийняття на роботу, так і в період роботи в Держаній податкові адміністрації у Житомирській області було обраховано невірно. Внаслідок чого розмір винагороди встановлено в меншому відсотковому розмірі.
Вимога ж про зарахування як спірного періоду або навчання або роботи до її стажу роботи, що вплинуло б на відсотковий розмір винагороди - позивачем не заявлялась.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що оскільки рішення Комісії, оформлені протоколами, та накази уповноваженої особи Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" позивачем оскаржені не були. Відтак, установлений в них стаж роботи ОСОБА_2 для визначення розміру винагороди за вислугу років є правильним, а визначений розмір винагороди за вислугу років підлягав урахуванню при нарахуванні позивачу складових заробітної плати відповідно до визначеного (не оспореного) стажу роботи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повне судове рішення складено "12" вересня 2018 р.
