ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №806/1600/16

адміністративне провадження №К/9901/63655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 806/1600/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованих та невиплачених при звільненні винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років, надбавок, індексації, відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, постановлене у складі головуючого судді Романченка Є.Ю.,

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Житомирській області), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

1.1 визнати протиправними дії ГУ ДФС у Житомирській області щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні ОСОБА_1 винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку;

1.2 стягнути з ГУ ДФС у Житомирській області не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати в розмірі 38576,67 грн, з яких: винагорода за вислугу років - 3133,26 грн; надбавка по постанові Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 - 1676,82 грн; надбавка по Указу Президента України від 20 червня 2002 року № 575 - 980,25 грн; суму індексації на невиплачену заробітну плату - 32930,06 грн; середній заробіток (з розрахунку середньоденного заробітку 118,04 грн) за час затримки розрахунку за період з 02 грудня 2005 року по день прийняття судового рішення; моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 13 січня 1997 року по 02 грудня 2005 року працювала на різних посадах в податковій адміністрації. Позивач вважає, що їй не донараховано та не виплачено складові заробітної плати: винагорода за вислугу років згідно з Порядком виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013, надбавка за високі досягнення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592, надбавка за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 та відповідно не проведено індексацію на дані виплати. Загальна сума невиплаченої заробітної плати становить 5646,62 грн, а сума індексації на невиплачену заробітну плату - 32930,06 грн. Заборгованість, на думку позивача, виникла внаслідок невірного встановлення розміру винагороди за вислугу років на день прийняття її на роботу до ДПА у Житомирській області.

2.1. Також позивач стверджує, що відповідно до даних трудової книжки її стаж роботи на посаді бухгалтера та в податковій інспекції станом на 29 січня 1997 року становив 20 років 3 місяці, тому розмір винагороди мав бути встановлений на рівні 35 відсотків, а не 20 відсотків. У зв`язку з цим за період з січня 1997 року - грудня 2005 року не донараховано та не виплачено винагороду за вислугу років відповідно до Порядку виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013, надбавки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 та Указу Президента України від 20 червня 2002 року № 575. У день звільнення - 02 грудня 2005 року ОСОБА_1 працювала, проте сума невиплаченої заробітної плати та індексації їй виплачена не була.

2.2. Додатково позивач посилаючись на приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, вважає, що не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати, індексація та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 грудня 2005 року по день прийняття судового рішення мають бути стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області як правонаступника ДПА у Житомирській області. Разом з цим, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн, оскільки діями відповідача їй завдано моральних страждань.

3. Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, вказували, що стаж робити, що дає право на отримання винагороди за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 20 % було встановлено на засіданні Комісії Державної податкової адміністрації у Житомирській області по встановленню стажу роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років та оформлено протоколом від 29 січня 1997 року № 2. Рішення комісії є документом, що визначає стаж роботи який дає право на визначення розміру винагороди за вислугу років. Позивач протокол Комісії не оскаржувала, а тому, на думку представників відповідача, відсутні підстави для визнання дій щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років неправомірними та, відповідно, для задоволення даного позову.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 в період з 13 січня 1997 року до 02 грудня 2005 року працювала на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області.

5. Протоколом засідання Комісія по встановленню стажу роботи, який дає право на одержання винагороди за вислугу років Державній податковій адміністрації в Житомирській області (далі - Комісія) від 29 січня 1997 року № 2 встановлено ОСОБА_1 розмір винагороди - 20 %.

6. Протоколами засідання Комісії від 01 липня 1997 року № 5 від 09 грудня 1997 року № 9, від 28 грудня 1998 року № 8, від 30 грудня 1999 року № 12, від 28 грудня 2000 року № 5, від 08 січня 2002 року № 1, позивачу встановлено розмір винагороди позивача на рівні 25 %.

7. Протоколами Комісії від 27 грудня 2002 року № 10, від 11 грудня 2003 року № 14, від 27 грудня 2004 року № 9 ОСОБА_1 встановлено розмір винагороди за вислугу років впродовж 2003-2005 років - 30 %.

8. На підставі протоколів засідання Комісії, Державною податковою адміністрацією у Житомирській області винесені накази "Про виплату винагороди за вислугу років", якими встановлено працівникам, зокрема ОСОБА_1 , винагороду за вислугу років у відповідних розмірах.

9. 02 грудня 2005 року позивачку звільнено з посади заступника начальника управління контрольно-перевірочної роботи Державної податкової адміністрації в Житомирській області в порядку переведення до Житомирської ОДПІ на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

10. 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДФС у Житомирській області із заявою, в якій просила перевірити правильність нарахування та виплати їй надбавки за вислугу років та винагороди за вислугу років, здійснивши виправлення виявлених помилок, нарахування та виплату не нарахованих/не донарахованих сум. Також, з метою з`ясування правильності проведення з нею розрахунків по надбавці за вислугу років та винагороді за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації просила надати довідку про нарахування та виплату їй винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи з помісячною розшифровкою. При цьому позивач указала, що винагорода за вислугу років у період її роботи в податковій адміністрації їй нараховувалась та виплачувалась з порушенням вказаних норм, в тому числі мало місце нарахування вказаної винагороди з арифметичними помилками.

11. Також 24 листопада 2015 року позивачем направлено до ГУ ДФС у Житомирській області запит на отримання публічної інформації з вимогою письмово повідомити її про нараховані суми, належні їй при звільненні з роботи в податковій адміністрації.

12. Листом від 21 грудня 2015 року № 818/14/06-30-05-33 позивачу надіслано довідку про нараховані та виплачені винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації з помісячною розшифровкою запитуваної нею інформації.

13. За результатами розгляду листа позивача про надання інформації від 24 листопада 2015 року ГУ ДФС у Житомирській області надано ОСОБА_1 відповідь у листі від 21 грудня 2015 року № 816/14/06-30-05-33. При цьому вказано, що на дату її звільнення - 02 грудня 2005 року ОСОБА_1 нараховано 13342,11 грн, з них: лікарняні - 2350,77 грн, компенсація за невикористану відпустку - 10903,19 грн, заробітна плата за 2 робочі дні - 83,15 грн, та виплачено (за мінусом всіх належних відрахувань) - 11248,04 грн.

14. 30 грудня 2015 року позивач звернулася до ГУ ДФС у Житомирській області із заявою надати копії протоколів (або витягів з протоколів) засідань Комісії податкової інспекції з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років (постійно діючої комісії по встановленню трудового стажу працівників податкової адміністрації), якою визначався її стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років.

15. У січні 2016 року ГУ ДФС у Житомирській області направлено ОСОБА_1 разом з листом від 13 січня 2016 року № 22/14/06-30-04-27 копії протоколів засідань комісій по встановленню стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, якими визначався стаж за період перебування на посадах в ДПА у Житомирській області (з 13 січня 1997 року по 02 грудня 2005 року).

16. ОСОБА_1 , вважаючи, що в день звільнення з нею не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено за період з 13 січня 1997 року до 02 грудня 2005 року не донарахованих і не виплачених складових заробітної плати: винагорода за вислугу років згідно з Порядком виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 до назви Порядку внесено зміни. Назва зі змінами - Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (далі - Порядок № 1013), надбавка за високі досягнення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових адміністрацій та податкової поліції" (постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 назву змінено на - «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», надалі - Постанова № 1592), надбавка за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 та відповідно не проведено індексацію на дані виплати, звернулася до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

17. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

18. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довела обставин в обґрунтування своїх вимог щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні складових заробітної плати в розмірі більшому від того, що проведено, виходячи з розміру винагороди за вислугу років, установленого рішеннями відповідної Комісії Державної податкової адміністрації в Житомирській області, та, відповідно, щодо необхідності проведення індексації суми невиплаченої заробітної плати.

ІV. Касаційне оскарження

19. Не погодившись з постановами судів першої та апеляційної інстанцій позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 11 жовтня 2018 року.

20. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права. Так позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи пункту 4 Порядку № 1013 якими визначено, що документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

20.1. Також заявник касаційної скарги вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на рішення Комісії, оформлені протоколами, та накази уповноваженої особи Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років", які не були оскарженні позивачем, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а не рішення Комісії.

20.2. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглянуто її позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавок по Постанові № 1592 та за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575.

20.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

21. 18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бевзенка В.М. суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 806/1600/16 із Житомирського окружного адміністративного суду.

22. Також до Верховного Суду 05 листопада 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовує її доводи та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанції без змін.

23. 29 січня 2019 року справа № 806/1600/16 надійшла до Верховного Суду.

24. 07 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 752/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

28. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

33. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

34. Аналогічне визначення заробітної плати наведено у статті 1 Закону України "Про оплату праці".

35. Згідно зі Положенням про порядок виплати винагороди за вислугу років працівників державної податкової служби України, затвердженого Міністром фінансів України 18 серпня 1994 року № 02-205 і погодженого Міністром праці України 18 серпня 1994 року № 05-3140, винагорода за вислугу років нараховується працівникам, які зараховані до державної податкової інспекції згідно з штатним розписом. Розмір винагороди визначається виходячи з стажу роботи, посадового окладу та надбавки за персональне звання. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією по встановленню трудового стажу в міру необхідності перегляду встановленого стажу. Основним документом для визначення стажу роботи є трудова книжка. Рішення комісії про встановлення стажу роботи і його зміну оформляється протоколом.

36. З 1 вересня 1997 року введено в дію Порядок виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (тут і надалі чинного на час виникнення правовідносин).

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 внесено зміни до Порядку № 1013, а саме змінено назву на «Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання».

38. Згідно з пунктом 1 Порядку № 1013, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (283-94-п ) "Про порядок обчислення стажу державної служби" (ЗП України, 1994 року, № 8, стаття 213) з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

39. Пунктом 2 Порядку № 1013 установлено, що винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

40. Відповідно до пункту 3 Порядку № 1013, розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

41. Положеннями пункту 4 Порядку № 1013 визначено, що документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією державної податкової адміністрації з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Склад комісії затверджується головою державної податкової адміністрації. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається голові відповідної податкової адміністрації для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років. Спірні питання з приводу встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.

VІ Позиція Верховного Суду

42. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

43. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої при звільненні складової заробітної плати, а саме: винагороди за вислугу років, Верховний Суд зазначає наступне.

44. Приписами пункту 4 Порядку № 1013 встановлено, що стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією державної податкової адміністрації з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається голові відповідної податкової адміністрації для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років. Спірні питання з приводу встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.

45. Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що протоколом засідання Комісія від 29 січня 1997 року № 2 встановлено ОСОБА_1 розмір винагороди - 20 %; протоколами від 01 липня 1997 року № 5 від 09 грудня 1997 року № 9, від 28 грудня 1998 року № 8, від 30 грудня 1999 року № 12, від 28 грудня 2000 року № 5, від 08 січня 2002 року № 1 встановлено ОСОБА_1 розмір винагороди 25 %; протоколами від 27 грудня 2002 року № 10, від 11 грудня 2003 року № 14, від 27 грудня 2004 року № 9 встановлено ОСОБА_1 розмір винагороди 30 %.

46. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі протоколів засідання Комісії, Державною податковою адміністрацією у Житомирській області винесені накази "Про виплату винагороди за вислугу років", якими встановлено працівникам, зокрема ОСОБА_1 , винагороду за вислугу років у відповідних розмірах.

47. Додатково судами першої та апеляційної інстанції зауважено, що рішення Комісії, оформлені протоколами, та накази уповноваженої особи Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" позивачем оскаржені не були.

48. У зв`язку із цим суди попередніх інстанції дійшли висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що оскільки рішення Комісії, оформлені протоколами, та накази уповноваженої особи Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" позивачем оскаржені не були, відтак, визначений в них стаж роботи ОСОБА_1 для встановлення розміру винагороди за вислугу років є правильним, а визначений розмір винагороди за вислугу років підлягав урахуванню при нарахуванні позивачу складових заробітної плати відповідно до визначеного стажу роботи.

49. Доводи касаційної скарги щодо помилкового врахування судами попередніх інстанцій, при постановленні рішень в цій справі, рішень Комісії, із посиланням на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника є трудова книжка, а рішення Комісії не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки надання права Комісії визначати стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років прямо передбачено приписами пункту 4 Порядку № 1013.

50. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по Постанові № 1592; надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575; суми індексації на невиплачену заробітну плату; середнього заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 грудня 2005 року по день прийняття судового рішення та моральної шкоди, Верховний Суд зазначає наступне.

51. Нормами частини третьої статті 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Відповідно до частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

52.1 чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

52.2 чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

52.3 яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

52.4 чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

52.5 як розподілити між сторонами судові витрати;

52.6 чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

52.7 чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

53. Проте, в порушення зазначених норм КАС України судами попередніх інстанцій при постановленні рішень в справі у частині заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по Постанові № 1592; надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575, не було досліджено питання чи підлягали виплаті позивачу ці надбавки, чи були вони виплачені позивачу у встановленому Постановою № 1592 та Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 розмірі.

54. Додатково, Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій при постановленні рішень в справі застосували до спірних правовідносин норму підпункту 1 "д" пункту 5 Постанови № 1592, яка втратила чинність на підстава постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2000 року № 225. В той час, як позовні вимоги позивача заявлені з 13 січня 1997 року до 02 грудня 2005 року.

55. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

56. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по Постанові № 1592 та надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

57. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно дослідити питання чи підлягали виплаті позивачу надбавки визначені Постановою № 1592 та Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 та чи були вони виплачені позивачу у встановленому Постановою № 1592 та Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 розмірі.

58. Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої ОСОБА_1 при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по Постанові № 1592 та надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

59. Також Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми індексації на невиплачену заробітну плату; середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02 грудня 2005 року по день прийняття судового рішення та моральної шкоди, оскільки вирішення вказаних позовних вимог залежить від результату розгляду судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача не донарахованої та невиплаченої ОСОБА_1 при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по Постанові № 1592 та надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у частині позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області не донарахованої та невиплаченої при звільненні складової заробітної плати, а саме: надбавки по постанові Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592; надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575; суми індексації на невиплачену заробітну плату; середнього заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 грудня 2005 року по день прийняття судового рішення та моральної шкоди скасувати та в цій частині адміністративну справу № 806/1600/16 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в справі № 806/1600/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко