КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/4081/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання - Андросенко А.С.
за участю представників:
від позивача: Кравченко О.К. довіреність № 29 від 08.12.2017;
від відповідача: Любимова О.В. ордер КВ №427185 від 06.09.2018;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018
у справі №910/4081/18 (суддя Г.П. Бондаренко)
за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про стягнення 82 620, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4081/18 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізьке обласне територіальне віділення Антимонопольного комітету України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4081/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №910/4081/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., КропивноїЛ.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 06.09.2018.
Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 06.09.2018 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" № 22-рш від 29.12.2016 (далі-Рішення АМКУ) на Державне підприємство "Адміністрація морских портив України" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 000,00 грн. Рішення АМКУ було одержано відповідачем 10.01.2017.
Не погодившись з Рішенням АМКУ відповідач оскаржив його в суді. Так, 13.02.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/273/17 було порушено провадження у справі про визнання недійсним Рішення АМКУ. Розглянувши справу № 908/273/17, 28.04.2017 Господарський суд Запорізької області виніс рішення, яким в задоволені позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення АМКУ відмовив.
Відповідач оскаржив рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі № 908/273/17 в апеляційному порядку. Донецьким апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі № 908/273/17 було порушено апеляційне провадження, про що винесено ухвалу від 29.05.2017. За результатами розгляду справи №908/273/17 Донецький апеляційний господарський суд 10.07.2017 виніс постанову, в якій апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/273/17 без змін.
За результатами перегляду рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №908/273/17 в порядку касаційного оскарження Верховним Судом, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі №908/273/17 залишена без змін, про що винесена відповідна постанова від 13.02.2018.
14.07.2017 відповідачем Рішення АМКУ було повністю виконано, штраф у розмірі 204000,00 грн сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2017 № 1275, № 1276, № 1277, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач, отримавши від відповідача докази виконання Рішення АМКУ, направив йому листа вих. № 01-17/05-1579 від 20.07.2017, в якому вимагав сплатити пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 100 980, 00 грн за 33 дні прострочення, а саме: за період 29.04.2017 по 28.05.2017 включно - 91800, 00 грн та за період з 11.07.2017 по 13.07.2017 включно - 9180, 00 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату пені, 07.08.2017 відповідач на адресу позивача надіслав лист вих. № 4863 від 07.08.2017, в якому виклав заперечення та правові обґрунтування безпідставності нарахування позивачем пені за 33 дні порушення строків оплати штрафу в сумі 100 980,00 грн, та надав докази оплати пені в розмірі 18 360, 00 грн за шість днів прострочення, а саме: за періоди з 26.05.2017 по 28.05.2017 ( три дні) та з 11.07.2017 по 13.07.2017 (три дні).
Сплата відповідачем пені в розмірі 18360,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 27913223 від 04.08.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згодом позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 05-22/02-410 від 22.02.2018 з повторною вимогою сплатити пеню в розмірі 82 620,00 грн (100 980, 00 - 18360, 00 = 82620, 00).
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 82 620,00 грн пені, нарахованої за період з 29.04.2017 по 25.05.2017 прострочення відповідача сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ № 22-рш.
Причиною виникнення спору між сторонами є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, у період з 29.04.2017 по 25.05.2017.
Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" внормовано, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Частиною 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" внормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення стосовно відповідача "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" № 22-рш від 29.12.2016, керуючись, в тому числі, ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в якому вирішила:
1. Визнати, що ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії за результатами діяльності з період з січня 2015 року по грудень 2016 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, що надаються у морському порту:
- із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах;
- з утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій;
- із прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод),
в територіальних (географічних) межах м. Бердянськ в межах території (акваторії) морського порту, як таке, що не має жодного конкурента.
2. Визнати дії ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати в період з січня 2015 року по грудень 2016 року та стягненні із судновласників СЧС "Вера" в 2015 році додаткових коштів за оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, що входять і оплачуються СЧС "Вера" у складі корабельного збору (забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, що надаються у морському порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. Визнати дії ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати в період з січня 2015 року по грудень 2016 року та стягненні із судновласників СЧС "Вера" в 2015 році та січні, вересні 2016 року додаткових коштів за заїзд автотранспорту на територію порту (Філії), що входить і оплачується СЧС "Вера" у складі корабельного та причального зборів (забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; з утримання та обслуговуванні причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; з утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій, що надаються у морському, порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
4. Визнати дії ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати та стягненні із судновласників СЧС "Вера" в 2015 році додаткових коштів за зняття із суден забруднених вод, що входить і оплачується СЧС "Вера" у складі санітарного збору (прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги із прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод), що надаються у морському порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
5. Відповідно до частини 2 етапі 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 цього рішення накласти на ДП "Адміністрація морських портів України", що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
6. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 цього рішення накласти на ДП "Адміністрація морських портів України", що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
7. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення порушення, зазначеного у пункті 4 цього рішення накласти на ДП "Адміністрація морських портів України", що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68 000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
8. Зобов'язати ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 2 рішення, шляхом припинення нарахування та стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги 3 оформлення приходу суден у морський порт і виходу 3 морського порту, які входять і оплачуються СЧС "Вера" у складі корабельного збору.
9. Зобов'язати ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 3 рішення, шляхом припинення нарахування та стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги із заїзду (забезпечення заїзду) автотранспорту на територію порту (Філіі), які входять і оплачуються СЧС "Вера" у складі корабельного та причального зборів.
10. Зобов'язати ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії не допускати порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 4 рішення, шляхом недопущення додатково нараховувати та стягувати плату за послуги за зняття забруднених вод, які входять і оплачуються СЧС "Вера" у складі санітарного збору.
Із зазначеного судом вбачається, що стосовно відповідача було прийнято рішення про визнання його таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, накладення штрафу та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто Рішення АМКУ приймалося згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як було зазначено вище копію рішення адміністративної колегії Відділення від 29.12.2016 №22-рш отримано підприємством 10.01.2017 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №6910702745800.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, строк добровільної сплати Підприємством штрафу закінчився 10.03.2017.
Аналогічна позиція щодо визначення кінцевого строку для сплати штрафу міститься у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі 922/4646/16, від 29.05.2018 у справі №922/3513/17, від 10.04.2018 у справі №910/14222/17, ВГСУ від 07.12.2016 у справі №11441/16, від 24.03.2016 у справі №922/5004/15.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк є присікальним та не може бути відновлено.
Як було зазначено вище, відповідач скористався цим правом та звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсним рішення Відділенння №22-рш.
Підстави та умови нарахування пені визначаються статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює як обо'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.
Так, частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що :
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;
- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Даною нормою передбачені випадки зупинення нарахування пені, а не встановленого частиною 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку сплати штрафу.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання застосування конкурентного законодавства» чітко зазначено, що саме у застосуванні приписів статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) господарським судам необхідно враховувати те, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Таким чином, помилковим є твердження суду першої інстанції, що зазначені роз'яснення можуть бути застосовані для визначення тривалості зупинення часу виконання Рішення АМКУ. в разі його оскарження до господарського суду.
Таким чином, законодавством України, а саме положеннями статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а передбачено переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням вищезазначеного рішення до господарського суду.
До аналогічних висновків також приходить і Вищий господарський суд України в постановах від 13.09.2013 по справі №917/257/13-г, від 07.12.2016 по справі №910/11441/16.
Отже, порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу до закінчення визначеного частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячного строку для сплати штрафу не впливає на перебіг та закінчення цього строку, в тому числі не перериває, не зупиняє й не продовжує його.
За змістом частини 1 і 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа щодо якої здійснено розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органів Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення Комітету на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення господарського суду.
З аналізу даної норми вбачається, що в ній йдеться саме про зупинення виконання рішення органу Комітету, що не має жодного стосунку до припинення чи зупинення нарахування пені, про які йдеться в частині 5 статті 56 згаданого Закону.
Як було зазначено вище, нарахування і стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції", здійснюється не на підставі і не на виконання рішення органу Комітету, а безпосередньо на підставі зазначеної норми Закону (ч. 5 статті 56) у зв'язку з простроченням сплати штрафу. Тому наведене положення частини 4 статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у правовідносинах, пов'язаних із стягненням пені, не застосовується.
Аналогічного висновку прийшов і Вищий господарський суд України в постановах від 10.03.2009 у справі №48/313, від 07.12.2016 у справі №910/11441/16.
Абзацами третім -п'ятим статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції-" передбачено зупинення нарахування пені виключно на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Тому, помилковим є висновок суду першої інстанції, що порушення господарським судом провадження у справі №908/273/17 (про визнання недійсним рішення Відділення про накладення штрафу №29.12.2016 №22-рш), яке було прийнято судом до закінчення визначеного ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для сплати штрафу, відповідно до ч.4 ст.60 цього Закону зупиняє виконання Рішення Відділення про сплату штрафу, а тому після усунення обставин, що зумовили його зупинення, вказаний строк продовжив свій перебіг та відповідач мав ще строк для сплати вказаного штрафу, оскільки частина 4 статті 60 Закону взагалі не регулює правовідносини щодо стягнення пені, в ній ідеться про зупинення виконання рішення органів Комітету, а не зупинення нарахування пені (про яке зазначається у частині 56 статті 56 Закону).
Висновки суду першої інстанції не відповідають наведеним приписам частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка пов'язує таке зупинення виключно з часом фактичного розгляду чи перегляду судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.
Таким чином позивачем правомірно нараховано пеню за періоди з 29.04.2017 по 28.05.2017 та з 11.07.2017 по 13.07.2017.
Сума за 1 день = 204 000 грн. х 1,5 % = 3 060,00 грн.
за період з 29.04.2017 по 28.05.2017 включно 3 060 х 30 днів = 91 800 грн. (нарахована пеня частково визнана відповідачем (3 дні) та сплачена).
Нарахування пені розпочинається з 29.04.2017, оскільки 28.04.2017 господарським судом Запорізької області було відмовлено в позові Відповідачу в задоволенні заяви про визнання недійсним рішення №22-рш і триває до 28.05.2018, оскільки 29.05.2017 Донецьким апеляційним господарським судом прийнята до провадження апеляційна скарга „АМПУ".
за період з 11.07.2017 по 13.07.2017 включно 3 060 х 3 дні = 9 180 грн. (нарахована пені визнана Відповідачем та сплачена).
Нарахування пені розпочинається з 11.07.2017, оскільки 10.07.2017 судом апеляційної інстанції у задоволення апеляційної скарги Відповідачу відмовлено і триває до 13.07.2017, оскільки 14.07.2017 штраф сплачено.
Загальна сума нарахованої пені 100 980 грн.
Оскільки, відповідачем частково сплачено пеню у розмірі 18 360 грн. відповідно до платіжного доручення №27913223 від 04.08.2017, отже, сплаті підлягає пеня у розмірі 82 620 грн. (100 980грн. - 18 360грн.= 82 620 грн.) за періоди з 26.05.2017 по 28.05.2018- - 3 дні та з 11.07.2017 по 13.07.2017-3 дні.
Аналогічна позиція щодо зупинення нарахування пені виключно в період часу, протягом якого фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи про визнання недійсним рішення органів Комітету викладений також у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/2160/17, від 20.03.2018 у справі №904/6668/17.
Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/4081/18.
Керуючись ст. 255, 269-271, 273, 275, 280-282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4081/18 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4081/18 скасувати.
3. Позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ЄДРПОУ 38727770) на користь Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164; ЄДРПОУ 20497824) пеню у розмірі 82620 (вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять) грн. 00 коп. за прострочення терміну сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016 « 22-рш до загального фонду Державного бюджету України на рахунки відкриті в управлінні Державної казначейської служби України за місцем реєстрації платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів - 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106.
5.Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ЄДРПОУ 38727770) на користь Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164; ЄДРПОУ 20497824) 1762 ( одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
6.Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ЄДРПОУ 38727770) на користь Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164; ЄДРПОУ 20497824) 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.
7. Матеріали справи №910/4081/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Дідиченко
