ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.07.2018
Справа № 910/4081/18
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 20497824)
До Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38727770)
Про стягнення 82 620, 00 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Павленко О. В., довіреність № 12 від 11.07.17;
Від відповідача: Куксенко П. Р. за довіреністю № 2996 від 23.04.2018.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач) про стягнення 82620,00 грн пені за порушення строків сплати штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем терміну сплати штрафу на 33 дні за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016 № 22-рш, тому позивач просить стягнути з відповідача 82620,00 грн пені, а також покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/4081/18 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у призначено на 15.05.2018.
27.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив позовні вимоги залишити без задоволення, оскільки тривалість його прострочення по сплаті штрафу становить 6 днів, а не 33 як зазначає позивач, і ним сплачена пеня за допущене ним прострочення, докази чого наявні в матеріалах справи.
Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 судом було повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відрядженні, розгляд даної справи, призначений на 15.05.2018 не відбудеться, розгляд справи призначено на 05.06.2018.
10.05.2017 від позивача через відділ канцелярії Суду надійшла відповідь на відзив, в якому відповідач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначав про необґрунтованість тверджень відповідача.
В судовому засіданні 05.06.2018 Суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/4081/18 до судового розгляду по суті на 26.06.2018.
Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 судом було повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 26.06.2018 не відбудеться, розгляд справи призначено на 10.07.2018.
В судове засідання 10.07.2018 представники сторін прибули. Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Заслухавши вступні слова сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» № 22-рш від 29.12.2016 (далі-Рішення АМКУ) на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 000,00 грн. Рішення АМКУ було одержано відповідачем 10.01.2017.
Не погодившись з Рішенням АМКУ відповідач оскаржив його в суді. Так, 13.02.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/273/17 було порушено провадження у справі про визнання недійсним Рішення АМКУ. Розглянувши справу № 908/273/17, 28.04.2017 Господарський суд Запорізької області виніс рішення, яким в задоволені позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення АМКУ відмовив.
Відповідач оскаржив рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі № 908/273/17 в апеляційному порядку. Донецьким апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі № 908/273/17 було порушено апеляційне провадження, про що винесено ухвалу від 29.05.2017. За результатами розгляду справи №908/273/17 Донецький апеляційний господарський суд 10.07.2017 виніс постанову, в якій апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/273/17 без змін.
За результатами перегляду рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №908/273/17 в порядку касаційного оскарження Верховним Судом, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі №908/273/17 залишена без змін, про що винесена відповідна постанова від 13.02.2018.
14.07.2017 відповідачем Рішення АМКУ було повністю виконано, штраф у розмірі 204000,00 грн сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2017 № 1275, № 1276, № 1277, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач, отримавши від відповідача докази виконання Рішення АМКУ, направив йому листа вих. № 01-17/05-1579 від 20.07.2017, в якому вимагав сплатити пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 100 980, 00 грн за 33 дні прострочення, а саме: за період 29.04.2017 по 28.05.2017 включно - 91800, 00 грн та за період з 11.07.2017 по 13.07.2017 включно - 9180, 00 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату пені, 07.08.2017 відповідач на адресу позивача надіслав лист вих. № 4863 від 07.08.2017, в якому виклав заперечення та правові обґрунтування безпідставності нарахування позивачем пені за 33 дні порушення строків оплати штрафу в сумі 100 980,00 грн, та надав докази оплати пені в розмірі 18 360, 00 грн за шість днів прострочення, а саме: за періоди з 26.05.2017 по 28.05.2017 ( три дні) та з 11.07.2017 по 13.07.2017 (три дні).
Сплата відповідачем пені в розмірі 18360,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 27913223 від 04.08.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згодом позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 05-22/02-410 від 22.02.2018 з повторною вимогою сплатити пеню в розмірі 82 620,00 грн (100 980, 00 - 18360, 00 = 82620, 00).
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 82 620,00 грн пені, нарахованої за період з 29.04.2017 по 25.05.2017 прострочення відповідача сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ № 22-рш.
Причиною виникнення спору між сторонами є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, у період з 29.04.2017 по 25.05.2017.
Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внормовано, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Частиною 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення стосовно відповідача «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» № 22-рш від 29.12.2016, керуючись, в тому числі, ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в якому вирішила:
1. Визнати, що ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії за результатами діяльності з період з січня 2015 року по грудень 2016 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, що надаються у морському порту:
- із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах;
- з утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій;
- із прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод),
в територіальних (географічних) межах м. Бердянськ в межах території (акваторії) морського порту, як таке, що не має жодного конкурента.
2. Визнати дії ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати в період з січня 2015 року по грудень 2016 року та стягненні із судновласників СЧС «Вера» в 2015 році додаткових коштів за оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, що входять і оплачуються СЧС «Вера» у складі корабельного збору (забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, що надаються у морському порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. Визнати дії ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати в період з січня 2015 року по грудень 2016 року та стягненні із судновласників СЧС «Вера» в 2015 році та січні, вересні 2016 року додаткових коштів за заїзд автотранспорту на територію порту (Філії), що входить і оплачується СЧС «Вера» у складі корабельного та причального зборів (забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; з утримання та обслуговуванні причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг із забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; з утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; з ремонту, модернізації, реконструкції і будівництва причальних споруд і прилеглих до них територій, що надаються у морському, порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
4. Визнати дії ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії, які полягають у виставленні до оплати та стягненні із судновласників СЧС «Вера» в 2015 році додаткових коштів за зняття із суден забруднених вод, що входить і оплачується СЧС «Вера» у складі санітарного збору (прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод), що не передбачено нормативно-правовими актами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги із прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластових вод), що надаються у морському порту, шляхом дій суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
5. Відповідно до частини 2 етапі 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 цього рішення накласти на ДП «Адміністрація морських портів України», що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
6. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 цього рішення накласти на ДП «Адміністрація морських портів України», що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
7. Відповідаю до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, зазначеного у пункті 4 цього рішення накласти на ДП «Адміністрація морських портів України», що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 38727770, штраф у розмірі 68 000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
8. Зобов'язати ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 2 рішення, шляхом припинення нарахування та стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги 3 оформлення приходу суден у морський порт і виходу 3 морського порту, які входять і оплачуються СЧС «Вера» у складі корабельного збору.
9. Зобов'язати ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 3 рішення, шляхом припинення нарахування та стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги із заїзду (забезпечення заїзду) автотранспорту на територію порту (Філіі), які входять і оплачуються СЧС «Вера» у складі корабельного та причального зборів.
10. Зобов'язати ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії не допускати порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 4 рішення, шляхом недопущення додатково нараховувати та стягувати плату за послуги за зняття забруднених вод, які входять і оплачуються СЧС «Вера» у складі санітарного збору.
Із зазначеного судом вбачається, що стосовно відповідача було прийнято рішення про визнання його таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, накладення штрафу та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто Рішення АМКУ приймалося згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому в Рішенні АМКУ не зазначено про визнання рішення таким, дія якого не зупиняється.
Відповідно в силу положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Запорізької області зупинило його виконання на період розгляду господарським судом (першою та апеляційною інстанціями) судової справи про визнання недійсним рішення від 29.12.2016 № 22-рш (№908/273/17).
Статтею 253 Цивільного кодексу України внормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Також ч. 2 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
Враховуючи що відповідач отримав Рішення АМКУ 10.01.2017, він в силу приписів ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», був зобов'язаний оплатити штраф визначений в Рішенні АМКУ у строк до 11.03.2017 включно (у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу): з 11.01.2017 по 11.03.2017.
В абзаці першому підпункту 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", роз'яснено, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону N 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається лише часом, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і до цього періоду не включається час перебування матеріалів справи у суді, коли розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Зазначені роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України можуть бути застосовані і для визначення тривалості зупинення часу виконання Рішення АМКУ, в разі оскарження рішення до господарського суду.
Відповідно, оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Запорізької області зупинило його виконання з 13.02.2017 (дата винесення ухвали про порушення провадження у справі № 908/273/17) по 28.04.2017 (дата винесення рішення у справі № 908/273/17).
Отже перебіг двомісячного строку визначеного ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в результаті оскарження відповідачем рішення АМКУ зупинився після спливу одного місяця і одного дня, і продовжив свій перебіг з 29.04.2017. Оскільки на момент зупинення двомісячного строку, такий строк сплив лише на місяць і один день, після усунення обставин, що зумовили його зупинення, такий строк продовжив свій перебіг по 25.05.2017, і остаточно сплив саме 25.05.2017, так як на момент зупинення строку до кінця його перебігу залишалося 27 днів.
Враховуючи викладене відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за період прострочення сплати штрафу з 29.04.2017 по 25.05.2017, оскільки з боку відповідача у вказаний період прострочення сплати штрафу не мало місце.
Суд погоджується з відповідачем, що з його боку прострочення двомісячного строку сплати штрафу мало місце впродовж шести днів в періоди з 26.05.2017 по 29.05.2017 (дату винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження) та з 11.07.2017 по 14.07.2017 (дату фактичної сплати штрафу). Пеня, як встановлено судом за такий період прострочення відповідача сплачена останнім до подачі позову до суду, докази чого наявні в матеріалах справи.
За вказаних обставин у Суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.
Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що законодавством України не передбачено переривання строку для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ, оскільки відповідні доводи суперечать положенням Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема ч. 4 ст. 60 вказаного закону.
Так, ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не регулює правовідносини щодо стягнення пені, зазначена норма регулює питання зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, до якого ст. 1 вказаного закону відносить Антимонопольний комітет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України та адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
Зупинення виконання рішення і зупинення нарахування пені за прострочення сплати штрафу - це дійсно різні правові поняття, які не є тотожні одне одному. В даному випадку ні відповідач, ні Суд не ототожнюють ці поняття.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що зупинення виконання Рішення АМКУ мало місце в даному випадку до спливу двомісячного строку наданого законодавством на його сплату, а відтак в період за який позивач просить суд стягнути пеню з відповідача за прострочення сплати штрафу, з боку відповідача не мало місце прострочення такого двомісячного строку, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 20497824) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38727770) про стягнення 82 620, 00 грн відмовити.
2. Витрати по оплаті судового збору покласти на позивача.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складення повного судового рішення: 16.07.2018.
Суддя Бондаренко Г.П
