Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/3655/18
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
29 серпня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретар судового засідання Кондра Ю.Ю.,
за участю
позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/3655/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за певною адресою, третя особа – ОСОБА_3,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 25 червня 2018 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за певною адресою.
В своїй заяві посилалася на те, що в 2012 році зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, відразу після одруження почали з чоловіком проживати разом з його бабусею ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_1.
Вказувала, що 17 січня 2016 року чоловік ОСОБА_5 помер, а 25 березня 2018 року померла ОСОБА_6.
Також позивач в своїй позовній заяві зазначала, що за життя ОСОБА_6 перебувала на обліку в ОСОБА_4 управлінні ПФУ в Полтавській області, на момент її смерті залишилася недоотриманою за її життя пенсія в сумі 7188,75 грн.
Посилалася на те, що зверталася з заявою до відповідача про виплату їй недоотриманої за життя ОСОБА_6 пенсії, але управлінням було відмовлено у виплаті.
В поданій до суду позовній заяві просила суд встановити факт сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка померла 25 березня 2018 року, з 27 квітня 2012 року до 25 березня 2018 року.
Ухвалою від 25 червня 2018 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 13 липня 2018 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2018 року закрито підготовче провадження в даній справі з призначенням судового засідання з розгляду справи по суті на 29 серпня 2018 року.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач та представник позивача повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позовну заяву не подавав, звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що просить розглядати справу без участі представника.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що її мати ОСОБА_1 дійсно доглядала за ОСОБА_6, тому вона не заперечує щодо задоволення позову.
Суд , заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 березня 2018 року померла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Також встановлено, що за життя ОСОБА_6 перебувала на обліку в ОСОБА_4 управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За життя ОСОБА_6 недоотримала пенсію згідно перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року в розмірі 7188,75 грн.
Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві посилається на ту обставину, що проживала спільно з ОСОБА_6 в період з 27 квітня 2012 року по день її смерті.
Разом з тим, в силу норм ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються виключно членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, визначальною умовою для виплати недоотриманою пенсії є належність особи до членів сім’ї пенсіонера.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Позивачем ОСОБА_1 на обґрунтування своїх позовних вимог не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_6, будучи пов'язаною спільним побутом та маючи взаємні права та обов'язки.
Натомість, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 27 квітня 2012 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5.
17 січня 2016 року ОСОБА_5 помер, актовий запис № 53 від 18 січня 2016 року.
Судом встановлено, що в період з 27 квітня 2012 року по 17 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 проживала однією сім’єю, будучи пов’язаною спільним побутом та маючи взаємні права та обов’язки з ОСОБА_5
Також встановлено, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Зазначена адреса є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_1
Факти проживання позивача, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, саме за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується також дослідженими судом матеріалами справ про вчинення адміністративних правопорушень № 552/7720/14-п та № 552/719/15-п.
Зокрема, постановою Київського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2014 року в справі № 552/7720/14-п встановлено, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_5 за місцем проживання м. Полтава. АДРЕСА_3 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_1
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2015 року в справі № 552/719/15-п встановлено, що 04 лютого 2015 року ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2, вчинив насильство у сім’ї по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_1
Також даний факт підтверджується матеріалами заяв по суті справи, з якими позивач ОСОБА_1 зверталася до суду в межах цивільних справ за її позовом № 552/2642/15-ц та 552/468/15-ц, з яких вбачається, що позивачем єдиним своїм місцем проживання за вказаний період було зазначено адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку свого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Окрім того, як встановлено судом, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на обліку в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради не перебувала, соціальні послуги не отримувала.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 не потребувала сторонньої допомоги та самостійно себе обслуговувала.
В судовому засіданні знайшла свого підтвердження та обставина, що позивач ОСОБА_1 дійсно відвідувала до дня смерті ОСОБА_6, допомагала в придбанні продуктів харчування, здійснювала витрати на її поховання.
Разом з тим, сама по собі обставина відвідування померлої, в тому числі і можливе здійснення догляду, жодним чином не свідчить про наявність між позивачем та померлою ОСОБА_6 спільного побуту, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту та інше.
Відтак, сама по собі обставина здійснення догляду не є свідченням того, що ОСОБА_1 за життя ОСОБА_6 вважалася членом її сім'ї.
Показаннями допитаних в судовому засіданні свідків лише підтверджено ту обставину, що позивач надавала певну допомогу померлій, періодично свідки бачили її за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_4, але показаннями свідків не підтверджено факт того, що позивач була пов’язана спільним побутом з померлою, мала взаємні з нею права та обов'язки.
Окрім того, як встановлено судом, ОСОБА_6 отримувала пенсійне забезпечення, розмір якого був достатнім, перевищував рівень доходів позивача ОСОБА_1
Понесення витрат на поховання, на що також наголошувала позивач, не може бути підтвердженням факту спільного проживання.
Акт про фактичне проживання позивача спільно з ОСОБА_6 до дня її смерті судом оцінюються критично. Зазначений акт складений безпосередньо позивачем, не містить дати його складення, не є належним доказом для підтвердження факту того, що позивач була пов’язана спільним побутом з померлою, мала взаємні з нею спільні права та обов'язки з ним.
На підставі викладеного, оскільки дослідженими в справі доказами не підтверджено факт спільного проживання позивача із ОСОБА_6 однією сім'єю та ведення спільного господарства за адресою АДРЕСА_4, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до норм ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають їй відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) становлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за певною адресою, третя особа – ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30 серпня 2018 року.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_8
Суддя Н.Л.Яковенко
29.08.2018
