ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2018 року
Київ
справа №803/1387/17, адміністративне провадження №К/9901/46052/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представники відповідача - Биков В.А., Решетник О.Л.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (суддя - Ксензюк А.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (судді: Сеник Р.П. (головуючий), Попко Я.С., Яворський І.О.) у справі №803/1387/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_6.) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 20.06.2017 №0000332-40.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч визначеної у ліцензії, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, кінцевої дати її дії застосував до нього штраф; крім того відсутній факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 20.06.2017 №0000332-40 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 17000 грн за факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року - без змін.
5. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, а саме 17.01.2017, тому позивачем правомірно було здійснено реалізацію тютюнових виробів. Згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Зазначає, що позивачем було придбано ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами терміном дії з 17.01.2016 до 17.01.2017. Перевіркою Z - звітів електронного журналу реєстратора розрахункових операцій встановлено факт реалізації тютюнових виробів 17.01.2017, поза межами дії старої ліцензії, без наявності нової ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-BP від 19.12.1995.
7. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. 11.05.2017 працівниками ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 05.05.2017 №864 та направлень на перевірку від 05.05.2017 №229, №230 проведено фактичну перевірку магазину «Дана», де здійснює торгівельну діяльність позивач, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
На місце торгівлі у вищезазначеному магазині позивачу було видано ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами бланк серії НОМЕР_2, терміном дії з « 17.01.2016 до 17.01.2017».
За результатами вказаної перевірки складено акт №03/83/40-01/НОМЕР_1 від 12.05.2017.
Відповідно до вказаного акту під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами 17.01.2017 без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Крім того, перевіркою також встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, а саме: згідно фіскального чеку №0000019045 від 06.01.2016 здійснено реалізацію шампанського солодкого білого «Наш Київ» у кількості однієї пляшки за роздрібною ціною 65,00 грн, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 №957 (із змінами та доповненнями).
На підставі вказаного акту перевірки начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №0000332-40 від 20.06.2017, яким до позивача застосовано фінансові санкції за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без ліцензії у розмірі 17 000,00 грн та за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої в розмірі 10 000,00 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо закінчення терміну дії ліцензії виданої позивачу, а відтак здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без такої.
10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволені такої відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1.Частина друга статті 19.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
12. Цивільний кодекс України.
12.1. Стаття 251.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
12.2. Стаття 252.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
13. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Стаття 1.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
13.2. Частина тринадцята статті 15.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
13.3. Частина тринадцята статті 15.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
13.4. Частина перша статті 17.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
13.5. Абзац 5 частини другої статті 17
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
14. Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493.
14.1. Пункт 23.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
14.2. Пункт 25.
Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:
- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав;вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію;для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;
- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема терміну її дії.
16. Законодавець в Цивільному Кодексі України виокремлює як поняття «строку» так і «терміну», які не є тотожними.
Під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами яка видається повноваженим органом на один рік. При цьому, і у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.
Отже у спірних правовідносинах слід послуговуватись визначенням «терміну» наведеному у частині другій статті 252 Цивільного кодексу України згідно якої термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу щодо закінчення терміну дії ліцензії виданої позивачу у день, що передує дню визначеному у такій.
19. Визначальним фактором для правильного вирішення даної справи було встановлення терміну дії ліцензії, отриманої позивачем.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями і тютюновими виробами серія серії НОМЕР_2, терміном дії з « 17.01.2016 до 17.01.2017».
Це узгоджується і з визначенням які містяться у Розділі V Строки та терміни. Позовна давність. Глава 18 Цивільного кодексу України.
Отже терміни дії даної ліцензії були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
20. Щодо посилання контролюючого органу на сплив річного терміну дії ліцензії, а саме 365 днів, то Суд вважає, що оскільки контролюючим органом самостійно визначено термін дії такої «до 17.01.2017», то навіть за умови перевищення визначеного Законом строку дії ліцензії платник податків не може нести відповідальність в силу презумпції правомірності рішень платника податку, визначеної приписами статті 4 Податкового кодексу України, оскільки саме контролюючим органом встановлено термін дії ліцензії, що перевищує такий строк.
21. З урахуванням наведеного самостійного зазначення податковим органом в ліцензії кінцевої дати дії «до 17.01.2017» та положень Цивільного кодексу України, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензій - 17.01.2017 - є правильними.
22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавств, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №803/1387/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду
