ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/4492/17
суддів : Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),
суддів: Дармін М.О., Іванов О.Г.
Секретар судового засідання: Ревкова Г.О.
За участю представників сторін:
від скаржника: Маслюженко М.П., довіреність № 588 від 14.04.2018 р., адвокат (представник приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М.);
від відповідача: Терехов А.В., довіреність № 137 від 13.04.2018 р., адвокат;
від скаржника: Сивокозов О.М., посвідчення № 0003 від 30.05.2017 р., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.18р. у справі №904/4492/17 (суддя Панна С.П.)
За скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Металургійний Комбінат" від 11.04.2018р. №017/МС-410 на бездіяльність та дії приватного виконавця
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго", м. Добропілля Донецької області, вул. Чехова, 1
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський Металургійний Комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області, вул. Соборна, 18-б.
про стягнення 60 400 439,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.18р. у справі №904/4492/17 скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський Металургійний Комбінат" за №017/МС-410 від 11.04.2018р. на бездіяльність та дії приватного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р., в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56140176 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р., в частині: - накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 06.04.2018р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56140176. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
ТОВ "Газ-Енерго", не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволені скарги.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд помилково визнав незаконними дії державного виконавця щодо не передання виконавчих проваджень до органу державної виконавчої служби.
Крім того, ТОВ ПЕК «Газ-Енерго» в апеляційній скарзі вказує, що визнаючи неправомірними дії приватного виконавця Сивокозова О.М. в частині накладення арешту на кошти, що належать відповідачу шляхом винесення постанови від 06.04.2018р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56140176 суд взагалі не обгрунтовує прийняття такого рішення. Боржником в скарзі не було зазначено, а судом першої інстанції не досліджено, яке саме право боржника було порушено та в чому саме полягає порушення прав боржника.
Також з апеляційною скаргою звернувся приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, в якій просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволені скарги.
В апеляційній скарзі Сивокозов О.М. вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» прямо передбачено право стягувача за виконавчим провадженням визначати орган, що буде здійснювати примусове стягнення, обираючи між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що діючі правові акти, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень, тощо, хоча одночасно і регулюють діяльність як державних та і приватних виконавців, проте розділяють їх при визначенні прав та обов'язків в тих чи інших випадках.
Відповідач у відзиві на апеляційні скарги просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, строк розгляду справи закінчується, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 07.08.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дніпропетровській апеляційний господарський суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року позов задоволено частково, стягнено з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" 3% річних у сумі 1 356570,58 грн., судовий збір у сумі 240 000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ.
12.04.2018р. публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" подано до суду скаргу за №017/МС-410 від 11.04.2018р. на бездіяльність та дії приватного виконавця (у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України) в якій боржник просить суд:
- Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р., в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56140176 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.
- Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р., в частині: - накладення арешту на кошти, що належать публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 06.04.2018р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56140176.
- Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р., передати до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження № 56140176 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.
- Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення № 0003 від 30.05.2017р. усунути допущені порушення шляхом: - скасування постанови від 06.04.2018р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56140176.
Скарга була мотивована тим, що відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець уповноважений на виконання зведеного виконавчого провадження лише у разі, якщо він (приватний виконавець) першим відкрив відповідне виконавче провадження. Окрім того, чинне законодавство визначає єдиний порядок дій як для приватних, так і для державних виконавців, і не передбачає можливості існування двох зведених проваджень окремо для державних та приватних виконавців.
Задовольняючи частково скаргу, господарський суд виходив з того, що оскільки приватним виконавцем Сивокозовим О.М. не здійснювалось відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника ПАТ "ДМК", то він зобов'язаний був передати відповідний наказ господарського суду на виконання до органу ДВС, який відкрив перше виконавче провадження та здійснює виконання зведеного виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5)
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон України "Про виконавче провадження" (далі Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 2 цієї статті Закону визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ч. 2, встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2018р. у ВП №56140176 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №904/4492/17 від 24.11.2017р. та зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
06.04.2018р. приватним виконавцем Сивокозовим О.М. було накладено арешт на грошові кошти ПАТ "ДМК" в межах стягнення 1 756 483,42 грн. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 22).
Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Таким чином, діючим законодавством передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у зведеному виконавчому провадженні може здійснюватися, як державним виконавцем, так і приватним виконавцем, а вимога про здійснення виконання кількох рішень у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника стосується лише випадку здійснення виконання виконавчого документу органами державної виконавчої служби.
Частиною 5 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Отже, обов'язок приватного виконавця передати виконавчий документ до зведеного виконавчого провадження, яке знаходиться в органах державної виконавчої служби, діючим законодавством не передбачений.
Як зазначено в ч.5 ст. 5 Закону передача виконавчого документу приватним виконавцем державному виконавцю можлива лише за заявою стягувача. В даному випадку стягувач з заявою до приватного виконавця про передачу виконавчого документу до державної виконавчої служби не звертався.
Таким чином, висновок господарського суду про неправомірність дій приватного виконавця з посиланням на ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним.
Також необгрунтоване посилання господарського суду як на підставу для часткового задоволення скарги на дії приватного виконавця на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) (далі Інструкція), враховуючи наступне.
Згідно з пунктами 14 та 15 розділу III цієї Інструкції, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об'єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
Об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.
Тобто, пунктом 15 вказаної Інструкції для приватного виконавця встановлений порядок об'єднання виконавчих проваджень та приєднання виконавчого провадження аналогічний порядку, встановленому для державного виконавця у випадку виконання виконавчого документа органом державної виконавчої служби, а не визначено підстав та порядку передачі виконавчих проваджень від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби.
Крім того, пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції передбачена можливість передання виконавчого документу за заявою стягувача до відкриття виконавцем виконавчого провадження від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).
Разом з тим, п. 4 розділу V Інструкції передбачає випадки передачі виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, від приватного виконавця до іншого приватного виконавця або органу державної виконавчої служби, але виключно за заявою стягувача та у разі: припинення діяльності приватного виконавця; зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; самовідводу приватного виконавця.
Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обовязків) приватного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.
Вказане спростовує висновок господарського суду про обов'язок приватного виконавця передати виконавчий документ до зведеного виконавчого провадження органу державної виконавчої служби.
Стосовно визнання неправомірними дій приватного виконавця Сивокозова О.М. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56140176, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із статтею 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно із статтею 56 Закону арешт майна (коштів) боржника здійснюється для забезпечення реального виконання рішення (частина 1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частина 2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина 3).
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Сивокозовим О.М. було винесено постанову про арешт коштів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1756483,42грн.
Таким чином, постанова про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця була прийнята приватним виконавцем у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник в апеляційній скарзі не навів жодного посилання на порушення його прав. Представник боржника у судовому засіданні також не привів жодного доводу щодо порушення прав боржника діями приватного виконавця.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 271, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.18р. у справі №904/4492/17 скасувати.
Відмовити в задоволені скарги публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний Комбінат" за №017/МС-410 від 11.04.2018р. на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський Металургійний Комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Газ-Енерго" витрати з сплати судового збору в розмірі 1762,00грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний Комбінат" на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича витрати з сплати судового збору в розмірі 1762,00грн.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13.08.2018р.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
