ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2018 року м. Херсон Справа № 923/213/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі судового засідання Черковій О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (вул.1 Травня, 223, м.Берислав, Херсонська область, 74300) в інтересах держави в особі
позивача-1: Херсонської обласної державної адміністрації (пл. Свободи, 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 00022645)
позивача-2: Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Ш. Руставелі, 9-а, м. Київ, 01601)
позивача-3:Державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарство" (вул. Заводська, 10, смт. Велика Олександрівка, Херсонська область, 74100, код ЄДРПОУ 21302751)
до фізичної особи - підприємця Сироїжка Дмитра Сергійовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)
про вилучення та повернення водного об'єкту та земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку.
за участю прокурора: Хамідова Е.Ф., посвідчення № 040721 від 22.01.2016;
за участю представників сторін:
від позивача-1: Афанасьєв О.В., представник, довіреність від 28.12.2017;
від позивача-2: не прибув;
від позивача-3: не прибув;
від відповідача: Ставрост Р.Ю., адвокат, ордер серія ХС № 76028 від 17.04.2018, посвідчення НОМЕР_2 від 31.07.2017.
Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (надалі - позивач-1), Державного агентства лісових ресурсів України (надалі - позивач-2), Державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарство" (надалі - позивач-3) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича (надалі - відповідач), якою просить суд:
- вилучити з користування фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та повернути водний об'єкт загальнодержавного значення загальною площею 49,09 га, - Дудчанську затоку Каховського водосховища, на території Дудчанської сільської ради та земельну ділянку державної форми власності, загальною площею 49,09 га, вартістю 1196345,39 грн., яка знаходиться під водним об'єктом держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645);
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Сироїжко Д.С. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться на землях Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (83 квартал) площею 38,25 кв. шляхом демонтажу безфундаментної дерев'яної альтанки та будиночків охорони, що безпосередньо примикають до Дудчанської затоки Каховського водосховища.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.04.2018.
Ухвалою від 26.04.2018 розгляд справи відкладався на 15.05.2018 з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.05.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 30.06.2018 та відкладено провадження у справі на 10.07.2018.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.06.2018 перенесено розгляд справи у підготовчому засідання на 04.07.2018, у зв'язку з відрядженням судді та продовжено строк підготовчого засідання до 30.07.2018.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.07.2018 відкладено розгляд справи на 17.07.2018.
Ухвалою від 17.07.2018 закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи по суті.
Розгляд справи по суті розпочатий 27.07.2018 з перервою до 30.07.2018 відповідно до ст. 216 ГПК України.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст. 3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), ст.ст. 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд з метою розгляду справи 923/213/18 у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) дійшов висновку про розгляд справи у розумні строки .
В ході розгляду справи позивач-1 підтримав вказаний позов з підстав зазначених у ньому та просить задовольнити його повністю.
Позивач-2 та позивач-3 належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
10.07.2018 від позивача-3 до суду надійшла заява, що він підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не визнає позовні вимоги та вважає, що прокурором не доведено існування металевої сітки при будівництві автомобільної траси, здійснення аквакультури у закритих умовах, відокремлення Дудчанської затоки Каховського водосховища. Відповідач вважає, що усі надані прокурором письмові докази є неналежними, недопустимими і недостовірними, оскільки відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 19 червня 2003 року №963-ІV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" норм Положення про Держгеокадастр вбачається, що повноважною особою, яка здійснює перевірку на предмет самовільного зайняття земельної ділянки є державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, а документ, що фіксує факт самовільного зайняття земельної ділянки - акт перевірки чи протокол про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.
На думку відповідача, обставина самовільного зайняття земельної ділянки може бути підтверджена актом перевірки, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, а не іншими засобами доказування, які надає до суду прокурор.
На думку відповідача, це також стосується і Акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.09.2017 року №02-11/251, який прокурор використовує як доказ встановлення самовільного зайняття земельних ділянок під альтанкою та будиночками охорони, оскільки цей акт складено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, які згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 не наділені повноваженнями здійснювати перевірки у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та встановлювати факт самовільного зайняття земельних ділянок. Такими повноваження наділені інші посадові особи - державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.
Відповідач доводить, що органи Держекоінспекції взагалі не мали права здійснювати перевірку під час дії мораторію встановленого Законом України від 03.11.2016 року №VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". До переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія зазначеного Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104, хоч і входить Держекоінспекція та її територіальні органи, але їм дозволено здійснювати перевірки у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Відповідач звернув увагу, що як вбачається зі змісту Акту перевірки вимог природоохоронного законодавства №02-11/251 перевірка здійснювалася на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів, в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Тобто до предмету перевірки не входили питання додержання вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, а тому на контролюючий орган не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104, і він не мав права здійснювати перевірку під час дії мораторію на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, встановленого Законом України від 03.11.2016 року №VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідач доводить, що йому стало відомо про існування Акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.09.2017 року №02-11/251, а також про здійснення у нього перевірки у період з 6 по 15 вересня 2017 року під час ознайомлення з позовом прокурора. Відповідач ставить під сумнів факт здійснення інспекторами з охорони навколишнього природоохоронного середовища перевірки.
Відповідач звернув увагу, що прокурор посилається на обставину, що земельні ділянки під альтанкою і будиночками охорони відносяться до земель державної форми власності лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" і у своєму позові стверджує, що дана обставина підтверджується графічними матеріалами та технічною документацією про встановлення адміністративних меж Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району. Проте, такі графічні матеріали і технічна документація в матеріалах справи відсутні.
Відповідач вважає недоречним посилання прокурора на пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, згідно якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Оскільки, зазначене правило щодо можливості підтвердження права на користування земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами поширюється на ті державні лісогосподарські підприємства у користуванні яких перебували земельні ділянки на момент прийняття і набрання чинності Лісовим кодексом України, тобто станом на 13 квітня 1994 року.
Відповідач доводить, що згідно копії Статуту, яка міститься в матеріалах справи, державне підприємство "Великоолександрівське лісомисливське господарство" засноване на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 25.02.1998 року №24, тобто після набрання чинності Лісового кодексу України. Тому раніше 1998 року державне лісомисливське господарство не могло набути права постійного користування на земельні ділянки, а починаючи з 1994 року право постійного користування земельними ділянками для лісогосподарських потреб посвідчується державними актами на право постійного користування землею. Такий державний акт і є допустимим доказом наявності у державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарства" права постійного користування землею.
Відповідач звернув увагу суду, що до позовної заяви прокурором доданий лист МПП "Агро - Експерт" про вартість земельної ділянки. По-перше, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не має значення для вирішення справи, оскільки прокурор не заявляє вимоги майнового характеру (відшкодування збитків, стягнення шкоди тощо). Тому цей доказ є неналежним. По-друге, цей доказ також є і недопустимим, оскільки відповідно до статті 20 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-ІV "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок складається у формі технічної документації, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації. Лист не підміняє собою ні технічну документацію, ні витяг з неї.
Відповідач доводить, що, позовна заява не може бути задоволена також p наступних підстав.
Прокурор у своєму позові зазначає, що підставою для здійснення представництва інтересів держави у цій справі є порушення законних інтересів держави у водній та земельній сферах, а саме використання водного об'єкта і земельних ділянок без оформлення документів.
При цьому прокурор у позовній заяві зазначає позивачем Державне агентство лісових ресурсів України, стверджуючи, що агентство не вживає заходи, спрямовані на усунення зазначених у позові порушень законодавства.
На думку відповідача, прокурор не має права звертатися до суду з позовною заявою в інтересах держави від імені Державного агентства лісових ресурсів України заявляючи про порушення законодавства у водній та земельній сферах, оскільки зазначений орган державної влади забезпечує реалізацію державної політики в іншій сфері - лісового та мисливського господарства.
Також Херсонська обласна державна адміністрація і державне підприємство "Великоолександрівське лісомисливське господарство" не уповноважені державою здійснювати контрольні функції з дотримання вимог щодо використання водного об'єкта і земельної ділянки.
Відповідач доводить, що прокурор просить суд захистити інтереси держави шляхом вилучення у ФОП Сироїжко Д.С. водного об'єкта і земельної ділянки під ним. Тобто фактично позбавити відповідача його бізнесу. У той час коли порушені інтереси держави, що на думку прокурора полягають у недоотриманні державними органами доходів у вигляді орендної плати захищаються в інший спосіб - шляхом зобов'язання відповідача до вчинення дій, які б поновили інтереси держави на отримання доходу у вигляді орендної плати, наприклад укладання договору оренди, а не відбирання бізнесу.
На думку відповідача, при задоволенні позовних вимог прокурора Херсонська обласна державна адміністрація не отримує доход у вигляді орендної плати за користування водного об'єкта і земельної ділянки під ним. ФОП Сироїжко Д.С. при цьому буде позбавлений свого бізнесу, а держава, навпаки, втратить доходи у вигляді податків, які сплачує ФОП Сироїжко Д.С.
Відповідач доводить, що він здійснює підприємницьку діяльність у затоці на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища погоджений 11 червня 2015 року управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області, а Державним агентством рибного господарства України погоджений 14 серпня 2015 року. З метою оформлення права користування водним об'єктом і земельною ділянкою під ним ФОП Сироїжко Д.С. звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації, яка за результатами розгляду його звернення відмовила за листом від 30.07.2015 року №2384/0/7-15/39/504, у зв'язку з тим, що заявлений водний об'єкт відноситься до Каховського водосховища комплексного призначення.
Відповідач доводить, що ФОП Сироїжко Д.С. вчиняє дії, які відповідно до закону є правомірними, тобто здійснює рибогосподарську діяльність відповідно до Законів України "Про аквакультуру" та "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", самовільне зайняття земельної ділянки не може мати місце.
Також адвокатом відповідача заявлено клопотання про стягнення з позивачів на користь відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвокатом у сумі 141 192 грн.96 коп. Із зазначеної суми, адвокат зазначає, що 104 000 грн. є сума додаткового гонорару за вирішення судового спору на користь клієнта, 39390 грн., понесених відповідачем витрат за договором про надання правничої допомоги від 06.04.2018.
Прокурор подав письмові пояснення щодо цього клопотання, в якому не погоджується з розміром професійної правничої допомоги та вважає, що вони заявлені безпідставно та суперечать, зокрема рішенню Європейського суду з прав людини "Трегубенко проти України", за яким судові витрати підлягають стягненню лише тоді, коли вони насправді мали місце і випливали з необхідності запобігти порушенню, а також, якщо ці витрати склали розумну суму.
Згідно із ст.222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, прокурора, суд
в с т а н о в и в:
Прокурор обґрунтовує свої вимоги наступними обставинами.
Береславською місцевою прокуратурою встановлено, що на території Дудчанської сільської ради знаходиться водний об'єкт, відокремлена ділянка Дудчанської затоки Каховського водосховища, загальною площею водного дзеркала 49,09 га., яку одноосібно, без правоустановчих документів використовує ФОП Сироїжко Д.С. з метою риборозведення та добування (вилову) біоресурсів, що підтверджується листом від Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області № 691/02-1 1 від 27.12.2017.
Відповідно до акту перевірки виконання умов Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища від 05.07.2016 встановлено, що в 2015 році суб'єкт господарювання (ФОП Сироїжко Д.С.) виловив 6,07 т. товарної риби, а також вселив 31,0 тис. екз. молоді рослиноїдних і коропа: у 2016 році суб'єкт господарювання (ФОП Сироїжко Д.С.) виловив 7,11 т. товарної риби, а також вселив 29,4 тис. екз. молоді рослиноїдних і коропа: зариблення спеціального товарного рибного господарства та вилов риби користувач планував здійснити восени 2017 року.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 02-1 1/251 від 06-15.09.2017:
- згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку від 29.05.2015 №152117354000521, виданого Нововоронцовським відділенням Новокаховської ОДПІ, одним із видів діяльності ФОП Сироїжко Д.С. є 03.12 - прісноводне рибальство;
- ФОП Сироїжко Д.С. здійснює рибогосподарську діяльність у відокремленій ділянці Дудчанської затоки Каховського водосховища згідно Режиму рибогосподарської експлуатації, розробленого Інститутом Рибного господарства НААН України, погодженою Державним агентством рибного господарства України від 14.08.2015 та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області від 11.06.2015, термін дії режиму рибогосподарської експлуатації до 31.12.2025;
- для здійснення діяльності щодо промислового вилову водних живих ресурсів, ФОП Сироїжко Д.С. використовує риболовне судно «Крим», обладнане двигуном «YAMAHA»;
- на землях Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (83 квартал) що безпосередньо примикають до Дудчанської затоки Каховського водосховища в наявності; будівля насосної станції з капітальним фундаментом розмірами 30,86 м*6,07 м. загальною площею 187,3 кв.м: будинок насосної станції з капітальним фундаментом загальною площею розмірами 8.27 м* 6.61 м площею 54,7 кв.м: безфундаментна дерев'яна альтанка розмірами 8,5 м * 4,5 м, будиночки охорони (2 од.), які являють собою вагончики, розміщені на підпорах загальною площею 38,25 кв.м.
Також прокурор доводить, що відповідно до підсумкового акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 27.11.2015, підсумкового акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 15.11.2016, підсумкового акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 13.10.2017 та звіту про обсяг вилову біоресурсів від 31.12.2015, звітів про обсяг вилову біоресурсів від 31.12.2016, 31.12.2017, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.01.2016 № 17 наданих до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області встановлено, що ФОП Сироїжко Д.С. одноособово здійснює риборозведення та добування (вилов) біоресурсів у відокремленій Дудчанській затоці Каховського водосховища.
Факт одноособового використання частини Каховського водосховища та обмеження користуванні водним об'єктом іншим особам підтверджується також тим, що з 2015 року від жителів села Дудчани систематично надходили скарги щодо безпідставної заборони використання ними відокремленої Дудчанської затоки Каховського водосховища. Зазначене підтверджується листом Дудчанської сільської ради за № 760/02-12 від 29.10.2015, листом Дудчанської сільської ради за № 799/02-13 від 18.11.2015 та листом Дудчанської сільської ради за № 160/02-17 вих18 від 13.03.2018.
Таким чином, прокурор обґрунтував позовні вимоги тими обставинами, що відповідач самовільно, без правоустановчих документів, використовує водний об'єкт і земельну ділянку під ним. Свої доводи він підтвердив письмовими доказами:
1) лист Дудчанської сільської ради від 27.12.2017 року №691/02-11;
2) підсумкові акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 27.11.2015 року, від 15.11.2016 року, від 13.10.2017 року, та звіти про обсяг вилову біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 31.12.2015 року, від 31.12.2016 року, від 31.12.2017 року;
3) листи голови Дудчанської сільської ради від 29.10.2015 року №760/01-12, від 18.11.2015 року №799/02-13, від 13.03.2018 року №160/02-17;
4) акт перевірки виконання умов Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища від 05.07.2016 року.
Прокурор обґрунтував свої вимоги порушенням норми ст.13 Конституції, ст.ст. 125, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст.14 Закону України "Про аквакультуру", п.1,7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів", затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, ст.ст.16, 21, 28 Закону України " Про місцеві державні адмінстрації", ст.51 Водного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій. спрямованих на захист інтересів держави у випадку та у порядку, встановленому законом.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адмістративного або господарського судочинства надається генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно зі статтею 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що прокурор правомочно звернувся до суду з даним позовом.
Доводи відповідача щодо звернення прокурора з порушеннями вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" не знайшли свого підтвердження, оскільки правовими нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру" не встановлено порядку повідомлення позивачів про здійснення прокурором представництва шляхом подання позовної заяви, крім того позивач-1 не заперечував факту надсилання повідомлення прокурором.
Доводи відповідача, що Херсонська облдержадміністрація та "Великоолександрівське лісомисливське господарство" не уповноважені державою здійснювати контрольні функції з дотримання вимог щодо використання водного об'єкта і земельної ділянки, спростовані чинним законодавством та фактами встановленими в ході розгляду справи. А саме, відповідно до графічних матеріалів наданих Дудчанською сільською радою та технічної документації про встановлення адміністративних меж Дудчанської сільської ради депутатів Нововоронцовського району Херсонської області зазначені земельні ділянки відносяться до земель державної форми власності лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМІ».
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України регламентовано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі(планово-картографічні матеріали лісовпорядкування).
Згідно зі сі. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті у власність або у користування у межах міст обласною значення та за межами населених пунктів. а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках колі районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. В даному випадку розпорядником земель державної форми власності лісогосподарського призначення є Херсонська обласна державна адміністрація.
Згідно ст.ст. 16, 21, 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель. Місцева державна адміністрація: розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право: звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
В силу приписів статі 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набивається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ним Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або падання їх у користування.
Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.
Користування природними ресурсами у сфері господарювання унормовано гл.15 (ст.ст. 148-153) Господарського кодексу України. Зокрема, наведеними нормами передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурсів, в тому числі водними об'єктами, порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів. Суб'єкти господарювання здійснюють підприємницьку діяльність на підставі спеціальних дозволів (рішень) упоноважених державою органів (у тому числі за плату та на інших умовах). До зобов'язань суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів входить зобов'язання щодо своєчасного внесення відповідну плату за використання природних ресурсів.
Відповідно до листа Херсонського управління водних ресурсів від 12.01.2018 за № 14-10/3-12 Дудчанська затока сполучається з Каховським водосховищем є його складовою частиною. Каховське водосховище є частиною каскаду дніпровських водосховищ (водогосподарська система) та відповідно до правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду, має комплексне призначення і використовується для потреб питного водопостачання, гідроенергетики, зрошення та риборозведення. Користування водними об'єктами на умовах оренди регламентує ст.51 Водного кодексу України, ст.14 Закону України "Про аквакультуру" встановлено порядок надання водного об'єкту (його частини), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору), внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури ( т.1 арк. 103).
Судом встановлено, що Дудчанська затока Каховського водосховища відокремлена, а аквакультура здійснюється у закритих умовах, внаслідок будівництва автомобільної траси Херсон-Запоріжжя, а водний об'єкт під автомобільним мостом перекритий металевою сіткою. Водообмін з відкритою акваторією затоки здійснюється через гідротехнічну споруду під автомобільним мостом. Зазначена споруда обладнана відповідачем рибозахисною спорудою, яка являє собою металеву сітку, що унеможливлює вільне переміщення водних біоресурсів, що підтверджено матеріалами справи, зокрема Режимом рибогосподарської експлуатації, який був погоджений Державним агентством рибного господарства 14.08.2015 та погоджено управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області 11.06.2015, актом перевірки виконання умов Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища від 05.07.2017.
Статтею 14 Закону України «Про аквакультуру» передбачений порядок надання водного об'єкта (його частини), рибогосподарської технічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод територіального моря, а також акваторій (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури.
Згідно зі статтею 47 Водного кодексу України (далі Кодекс) загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів беззастосування споруд або технічних пристроїв та з криниці») безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Статтею 51 Кодексу встановлено, що користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів унормовано главою 7 (ст.29-32) Водного кодексу України, за якою визначені організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Вивчивши чинне законодавство, суд прийшов до висновку, що водні об'єкти мають передаватись в користування суб'єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Судом встановлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища, який був погоджений Державним агентством рибного господарства 14.08.2015 та погоджено управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області 11.06.2015 та розроблено Інститутом рибного господарства НААН України.
Згідно згаданого Режиму він діє з 14.08.2015 по 31.12.2025 рік. Режим містить фізико-географічні дані, характеристики ґрунтів, рослин, гідрологічний та гідрохімічний режими, дані кормової бази, видовий склад водних живих ресурсів та їх запаси за видами. Режим визначає обсяги вселення цьоголіток, дволіток за видами та обсяги вилову риби за видами, перелік робіт з відтворення, міліорації, тощо. За п.4 Режиму визначено, що існує зв'язок з Каховським водосховищем через отвір автомобільного мосту. Отвір обладнаний рибозахисною гідроспорудою (т.1 арк.33-39).
Також відповідач надав докази звернення до Херсонської обласної держадміністрації для вирішення питання щодо передачі в оренду земельної ділянки з водним об'єктом (т.2 арк.81-90).
За протоколом № 2 засідання комісії обласної державної адміністрації з добору земельних ділянок, у тому числі в комплексі з водними об'єктами, які можуть бути сформовані як окремі лоти, для продажу їх прав оренди на них на земельних торгах від 16.07.2015 комісія прийшла до висновку про неможливість передачі водойми - Дудчанської затоки в оренду, оскільки зазначені дії суперечать ст.51 ВК України бо Каховське водосховище є водосховищем комплексної дії (т.2 арк.86).
Відповідач надав звітність про свою підприємницьку діяльність у затоці щодо розведення та вилову риби протягом 2015- 2017 рр. ( т.2 арк.28-75).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в ході розгляду справи в цій частині позовних вимог знайшов підтвердження той факт, що відповідач використосує відокремлену затоку Дудчанській затоці Каховського водосховища для здійснення підприємницької діяльності пов'язаної з вирощуванням та виловом риби з дотриманням Режиму рибогосподарської експлуатації, який був погоджений Державним агентством рибного господарства 14.08.2015 та погоджено управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області 11.06.2015, тобто з дотримання вимог законодавства щодо раціонального користування природним ресурсом. Однак, відсутнє рішення уповноваженого органу, який й би дозволив використовувати природний ресурс - земельну ділянку та водний об'єкт який на ній розміщений - Дудчнська затока Каховського водосховища, яка є водосховищем комплексного призначення, що неуможливлює передачу затоки на умовах оренди.
Відповідач не надав докази, що він звертався до інших уповноважених органів для вирішення питання щодо прийняття рішення на інших умовах, окрім оренди, користування у підприємницькій діяльності природними ресурсами: водним об'єктом - Дудчанською затокою та земельною ділянкою, на якій вона розміщена.
При таких обставинах, суд вважає доведеним позовні вимоги прокурора щодо вилучення з використання водного об'єкту - Дудчанської затоки Каховського водосховища та земельної ділянки державної форми власності, оскільки вони використовуються без рішення уповноваженого органу щодо їх використання, Режим рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища не надає права користування водним та земельним об'єктами, бо регулює питання раціонального використання водного об'єкту.
При цьому, суд до уваги не приймає доводи відповідача, що прокурор надав не належні докази цього факту, оскільки факт користування спірними природними об'єктами довів сам відповідач та надав усі документальні докази цього факту.
Також суд встановив, що прокурор до матеріалів справи залучив акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №02-11/251 від 06-15.09.2017 за яким встановлено, що документи, які посвідчують право володіння (користування) земельними ділянками під альтанкою та будиночками охорони, що знаходяться на землях Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМІ » (83 квартал) що безпосередньо примикають до Дудчанської затоки Каховського водосховища, загальною площею 38.25 м. кв. ФОП Сироїжко Д.С. не оформлені, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодекс України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу влади чи орган) місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренд) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Зокрема, в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевою самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Тобто, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою потрібно набути на це право у встановленому законодавством порядку.
Місцевою прокуратурою встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 120, ст. ст. 125, 126 Земельною кодексу України, ФОП Сироїжко Д.С. протягом 2 років одноосібно використовує водний об'єкт, земельну ділянку під ним без відповідних правоустановчих документів та земельну ділянку під приміщеннями, без укладення відповідного договору оренди.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи державної влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частиною третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідач доводить, що зазначена земельна ділянка ним не використовується, акт перевірки складений з іншою особою - його батьком ОСОБА_5, якого він не уповноважував вчиняти будь-які дії, що пов'язані з його підприємницькою діяльністю.
Між тим, матеріали справи свідчать про дещо інше. Зокрема, в матеріалах справи міститься постанова Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 19.08.2017 за № 03-10/277, згідно якої визначено, що ФОП Сироїжко Д.С. вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.211 Земельного кодексу України, ст.56 Закону України " Про охорону земель". За постановою встановлено порушення природоохоронного режиму використання земель та самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 38,25 кв.м на землях Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське ЛМГ" (83 квартал). За постановою на відповідача накладено штраф у розмірі 340 грн. (20 неоподаткованих мінімума). Як витікає із постанови відповідач її копію отримав особисто (т.2 арк.147).
Судом встановлено, що він зазначену постанову не оскаржив у порядку, визначеному чинним законодавством. Більше того, добровільно сплатив суму штрафу, що підтверджено копією квитанції від 22.09.2017 (т.2 арк.148). Зазначені дії свідчать, що факт самовільного користування земельною ділянкою визнав сам відповідач особисто.
При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, оскільки вони доведені у повному обсязі, доводи відповідача щодо зауважень до акту перевірки суд до уваги не приймає.
Судові витрати у відповідності до ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд
у х в а л и в :
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2.Вилучити з користування фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та повернути водний об'єкт загальнодержавного значення загальною площею 49,09 га, - Дудчанську затоку Каховського водосховища, на території Дудчанської сільської ради та земельну ділянку державної форми власності, загальною площею 49,09 га, вартістю 1196345,39 грн., яка знаходиться під водним об'єктом держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645).
3.Зобов'язати фізичну особу-підприємця Сироїжко Д.С. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться на землях Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (83 квартал) площею 38,25 кв. шляхом демонтажу безфундаментної дерев'яної альтанки та будиночків охорони, що безпосередньо примикають до Дудчанської затоки Каховського водосховища.
4.Стягнути з фізичної особи - підприємця Сироїжка Дмитра Сергійовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) 3524 грн. витрат по сплаті судового збору.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 07.08.2018
Суддя Л.М. Немченко
