ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа №223/558/15-а

адміністративне провадження №К/9901/8860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 223/558/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області,

третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року (головуючий суддя - Волгіна Н.П.) та

ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шишова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Чебанова О.О.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області (далі - відповідачі), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (далі - третя особа), в якому просив:

1.1. визнання незаконними та скасування розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Сілича А.Ю. № 19-д від 8 липня 2015 року про припинення видатків на оплату праці з 3 червня 2015 року;

1.2. зобов'язання відповідачів продовжити відпустку ОСОБА_2 з 30 травня 2015 року по 2 червня 2015 року згідно Закону України "Про відпустки";

1.3. зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 3 червня по 9 червня 2015 року;

1.4. зобов'язання відповідачів повернути позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, яка була нарахована та виплачена, а потім утримана з коштів, призначених позивачу в якості оплати листка непрацездатності, заробітної плати та розрахункових при звільненні;

1.5. стягнути з відповідача на користь позивача одноразово 10 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 21 грудня 2015 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі діяли у порядок та спосіб, передбачений чинним законодавством та в межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 02 березня 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

6. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У березні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка 24 січня 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

11. У касаційній скарзі позивач просить:

11.1. скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року;

11.2. прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 18 липня 2018 року.

В зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання Суд, з врахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, переходить до розгляду справи в порядку письмового провадження.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

13.1. позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішення допущено порушення норм матеріального права, тому такі рішення є незаконними.

13.2. Суди попередніх інстанцій надали неналежну правову оцінку нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та неправильно його трактували.

14. Відповідачі - Вугледарська міська рада та Виконавчий комітет Вугледарської міської ради скористалися своїм правом та надали заперечення на касаційну скаргу в якому зазначили, що підстави для задоволення даного позову були відсутні, а тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин (з 4 листопада 2014 року) ОСОБА_2 мав статус посадової особи органу місцевого самоврядування, обіймав посаду міського голови міста Вугледар Донецької області.

16. Указом Президента України від 5 березня 2015 року № 123/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій" була утворена Військово-цивільна адміністрація міста Вугледар Донецької області і мала статус тимчасового державного органу влади, що здійснює на території м. Вугледар повноваження Вугледарської міської ради та виконавчого комітету цієї ради, зі статусом юридичної особи (код ЄДРПОУ 39828604), про що 9 червня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) внесений запис за номером 1 255 102 0000 000316.

17. Рішенням Вугледарської міської ради від 6 травня 2015 року ОСОБА_2, міському голові м. Вугледар, на підставі поданої ним заяви було надано частину щорічної основної відпустки з 12 травня 2015 року по 15 травня 2015 року, проведено нарахування і виплату відпускних в сумі 998,23 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 7 455,42 грн. та заробітної плати за період з 5 по 8 травня в розмірі 1 697,86 грн, що підтверджується розрахунковими листами та платіжним дорученням № 149 від 7 травня 2015 року та визнається сторонами по справі.

12 травня 2015 року позивач потрапив до лікарні та з цього дня (12 травня 2015 року) по 29 травня 2015 року перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності № 315166, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 113-114, 144).

18. Відповідно до Розпорядження керівника ВЦА м. Вугледар Сілича А.Ю. від 3 червня 2015 року № 1-кз останній приступив до виконання обов'язків керівника ВЦА м. Вугледар з 3 червня 2015 року.

02 червня 2015 року виконкомом Вугледарської міської ради, на підставі листка непрацездатності, позивачу був зроблений перерахунок сплачених відпускних та матеріальної допомоги та утримано з позивача відпускні в сумі 998,23 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 7 455,42 грн, нараховано та виплачено заробітну плату за один день червня (2 червня 2015 року) в розмірі 392,74 грн, лікарняні: за рахунок виконкому Вугледарської міської ради - в сумі 1 509,16 грн; за рахунок Фонду соціального страхування в сумі - 3 772,90 грн.

Розпорядженням керівника ВЦА м. Вугледар Сілича А.Ю. від 8 липня 2015 року 2015 року № 19-д у зв'язку зі здійсненням ним наданих йому повноважень, призупинено проведення видатків на оплату праці міському голові ОСОБА_2 з 3 червня 2015 року до моменту правового врегулювання порядку припинення повноважень міського голови у разі утворення на території відповідного міста військово-цивільної адміністрації.

Розпорядженням керівника ВЦА м. Вугледар Сілича А.Ю. від 14 серпня 2015 року № 71-кз ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви звільнений із займаної посади голови Вугледарської міської ради з 09 червня 2015 року.

19. Позивач вважає, що з нього неправомірно було утримано раніше виплачені суми відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки відповідач повинен був продовжити йому відпустку відповідно до написаної ним заяви від 15 червня 2015 року, яка була погоджена Головою Донецької ОДА.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Конституція України

20.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).

21. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР).

21.1. Стаття 11 Закону № 504/96-ВР. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 цього Закону.

22. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року, в редакції чинній на момент спірних правовідносин (далі - КЗпП України).

22.1. Пункт 2 частини 2 статті 127 КЗпП України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки.

22.2. Стаття 241-1 КЗпП України. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

23. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95-ВР).

23.1. Частина 1 статті 1. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі Закон № № 2493-ІІІ).

Стаття 21 Закону № 2493-ІІІ. Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

24.1. Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Закон № 504/96-ВР передбачає можливість перенесення відпустки на інший термін або її продовження в разі тимчасової непрацездатності працівника лише за обов'язковою згодою як працівника так і власника або уповноваженого органу.

27. Крім того, заява працівника повинна бути погоджена ним з власником, а також власником або уповноваженим органом повинно бути прийнято відповідне рішення (наказ, розпорядження), з яким працівник повинен бути ознайомлений, що підтверджує взаємну згоду між працівником та власником або уповноваженим органом щодо перенесення або продовження відпустки.

Судами в оскаржуваних рішеннях встановлено, що доказів звернення ОСОБА_2 до відповідачів із заявами про перенесення та надання відпустки, а також доказів прийняття останніми відповідного рішення з цього питання, не надано. Судами встановлено, рішення (розпорядження) про перенесення позивачу відпустки не приймалось.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вищенаведене повністю спростовує доводи позивача щодо зобов'язання відповідачів продовжити відпустку ОСОБА_2 з 30 травня 2015 року по 2 червня 2015 року згідно Закону України "Про відпустки".

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно табелю обліку використання робочого часу у червні 2015 року позивач був на роботі 1 день, а саме 2 червня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заробітна плата позивачу за період роботи позивача на посаді Вугледарського міського голови з 03 по 09 червня 2015 року не мала нараховуватись, а тому оскаржуване позивачем розпорядження керівника ВЦА Сілича А.Ю. № 19-д від 8 липня 2015 року про призупинення проведення видатків на оплату праці Вугледарському міському голові ОСОБА_2 з 03 червня 2015 року - не потягло за собою порушення прав позивача.

Посилання позивача в касаційній скарзі на неправдивість відомостей внесених до табелю обліку робочого часу Суд не приймає до уваги, оскільки, надавати оцінку оригінальності документам, що знаходяться в матеріалах справи не є компетенцією суду адміністративної юрисдикції та знаходиться за межами перегляду судом касаційної інстанції в розумінні статті 341 КАС України.

Щодо посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність правової оцінки розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації від 14 серпня 2015 року № 71-кз, яким ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади на підставі поданої ним заяви, суд зазначає наступне.

Вказане розпорядження досліджувалось судами попередніх інстанцій і було враховано при прийнятті оскаржуваних рішень. Крім того, Суд зауважує, що розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації від 14 серпня 2015 року № 71-кз не оскаржувалось позивачем та не було зазначено як предмет розгляду під час численних уточнень позовної заяви.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації від 08 липня 2015 року № 19-д, вичерпало свою дію на час його оскарження, а тому не може бути скасовано. Крім того, судами встановлено, що зарплата позивачу в період з 03 по 09 червня 2015 року не повинна була нараховуватись, а тому, вказане розпорядження не потягло за собою порушення прав позивача.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова 268), затвердженої згідно із статтею 8 Закону України «Про оплату праці», керівникам органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Фактично в Постанові № 268 йдеться про надання допомоги двох видів (на відміну від одного, передбаченого Законом № 2493-ІІІ), і за практикою їх виплати в умовах дії Постанови № 268 кожна з них дорівнює розміру середньомісячного заробітку працівника.

Посадовим особам рад згідно із Законом № 2493-ІІІ гарантується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, установленого за обійманою ними посадою.

Особливістю надання допомоги для оздоровлення є факт оформлення щорічної відпустки. Якщо працівник не оформлює відпустки, то претендувати на таку допомогу підстав у нього немає.

Отже, допомога на оздоровлення нараховується одночасно з оформленням працівникові щорічної відпустки та виплачується йому разом з відпустковими виплатами.

При цьому слід зазначити, що законодавством не передбачено повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та наступного звільнення.

Таким чином, Суд приходить до висновку про неправомірність стягнення з позивача після виходу з лікарняного нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги у розмірі 7455 грн 42 коп, яка була отримана ним по факту оформлення щорічної відпустки.

31 Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

32. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних, в певній частині, судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 щодо повернення незаконно утриманої з нього матеріальної допомоги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо повернення ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 7455 грн 42 коп та прийняти в цій частині нову постанову.

3. Зобов'язати Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 утриману допомогу на оздоровлення в сумі 7455 грн 42 коп.

4. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич