Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.07.2018 Справа №607/10044/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, -
В С Т А Н О В И В:
Вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 186 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Ухвалою судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2003 року, вирок Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року відносно ОСОБА_5 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_5 по епізоду відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6 вартістю 10,95 грн. з ч.3 на ч.2 ст.186 КК України, за якою призначено засудженому покарання з застосуванням ст.69 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, ОСОБА_5 , за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.186 КК України, призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
01 червня 2018 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В судовомузасідання адвоката ОСОБА_4 вказав,що йогопідзахисний ОСОБА_5 від відбуванняпокарання неухилявся,після винесеннявироку проживавза адресою АДРЕСА_1 ,під часоголошення вирокуприсутній небув,а такожтакий вирокне булойому вручено.Окрім цьоговін небув присутнійпід часапеляційного розгляду кримінальноїсправи табув переконанимв томущо йоговиправдали увчиненні злочинів.Враховуючи,що здня винесеннявироку минувдесятирічний строкдавності йоговиконання,просить звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2003 року, яким його засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, остаточне покарання призначено на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді трьох років позбавлення волі, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
Прокурор в судовому засіданні не заперечує проти задоволення клопотання та звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Окрім цього зазначила, що будь-яких належних даних щодо умисного ухилення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 в Тернопільській місцевій прокуратурі немає та таких вона суду надати не може. Також згідно наявної інформації ОСОБА_5 після винесеного відносно нього вироку не вчинив жодного правопорушення, в тому числі і нового злочину.
Суд аналізуючи клопотання та його підстави, заслухавши думку прокурора та захисника, вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 152 КВК України однією із підстав звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Як вбачається із вироку Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, ОСОБА_5 на момент вчинення злочину був неповнолітнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Зі змісту п. 2 ч. 3 ст. 106 КК України, особа, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років і засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин, звільняється від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не буде виконано протягом п`яти років.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 був засуджений за вчинення злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, водночас остаточне покарання засудженому визначено терміном на три роки позбавлення волі, максимальний строк давності виконання вказаного вироку складає п`ять років. Обвинувальний вирок щодо засудженого ОСОБА_5 виконано не було. Факт неухилення засудженого від відбування покарання прокурором не спростовано.
В даному випадку з дня вступу вироку в законну силу, а саме з 28 травня 2003 року, і до дня розгляду клопотання судом минуло більше п`ятнадцяти років, що означає сплив строку давності виконання обвинувального вироку.
Крім того, за більш ніж п`ятнадцять років з дня винесення судом вироку ОСОБА_5 не вчинив жодного правопорушення, в тому числі і нового злочину, що свідчить за загальним правилом про «правове» виправлення засудженого, втрату ним суспільної небезпечності, а отже і застосування покарання є зайвим, воно не матиме належного карального і попереджувально-виховного впливу.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 24.12.2015 року по справі №5-324кс15 правова природа звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності його виконання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати сама до себе правообмеження, які виходять з його змісту - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Згідно інформації сектору Укрбюро Інтерполу №39/787 від 20 серпня 2014 року громадянин ОСОБА_5 не підлягає направленню до місць позбавлення волі у зв`язку із закінченням відповідних термінів виконання вироку, а тому здійснити його екстрадицію буде неможливо і продовжувати його розшук на міжнародному рівні недоцільно. Тобто, сама Держава від імені компетентних органів відмовляється здійснювати розшук з метою виконання вироку, оскільки це є недоцільним.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Строк давності виконання вироку щодо ОСОБА_5 не переривався і формально минув, що відповідає положенням п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, згідно з яким особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом п`яти років у разі засудження до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.
Так, оглядом матеріалів кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_5 при оголошенні вироку суду першої інстанції був відсутній, як і відсутні належні дані, щодо вручення йому копії такого вироку. Апеляцій на рішення суду першої інстанції останнім не було подано та ОСОБА_5 під час розгляду апеляційних скарг інших учасників апеляційним судом Тернопільської області також був відсутнім.
Окрім цього в ході судового розгляду клопотання прокурором не надано жодних належних даних які б свідчили про умисне ухилення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі та вжиття належних заходів зі сторони держави щодо виконання вироку в цій частині в строки визначені ст. 80 КК України.
З огляду на наведене, зважаючи, що обвинувальний вирок не було виконано у зазначені строки, після постановлення вироку ОСОБА_5 не вчинив жодного правопорушення, тим більше злочину, що свідчить за загальним правилом про його виправлення, втрату суспільної небезпеки, на теперішній час є не доцільним виконання обвинувального вироку після спливу строків його виконання через втрату належного карального і превентивного впливу, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, підлягає до задоволення.
Керуючись ст.12, 80, 106 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від відбуванняпокарання,призначеного вирокомТернопільського міськогосуду Тернопільськоїобласті від04грудня 2002року,з урахуваннямзмін,внесених ухвалоюапеляційного судуТернопільської областівід 28травня 2003року,яким йогозасуджено засукупністю злочинів,передбачених ч.2ст.186,ч.3ст.186КК Україниіз застосуваннямст.69КК України,остаточне покаранняпризначено напідставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді трьох років позбавлення волі, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяОСОБА_1
