Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 607/10044/18
Провадження № 51 46 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження № 1-в/607/181/2018 за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_6 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
Вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 186 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2003 року вирок Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року відносно ОСОБА_7 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 по епізоду відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_8 вартістю 10,95 грн. з частини 3 на частину 2 статті 186 КК України, за якою призначено засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2, ст. 186 ч. 3 КК України, призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишено без зміни.
01 червня 2018 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2018 року таке клопотання адвоката ОСОБА_9 було задоволено та звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 04 грудня 2002 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2003 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі ст. 80 ч. 1 п. 3 КК України.
Не погодившись із таким рішенням, заступник прокурора Тернопільської області ОСОБА_6 звернувся до Тернопільського апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали місцевого суду від 09 липня 2018 року.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора прокуратури Тернопільської області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2018 року та повернуто його апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 від 09 липня 2018 року ним пропущено з поважних причин, оскільки, незважаючи на те, що прокурор Тернопільської місцевої прокуратури, хоч і брав участь під час постановлення ухвали суду від 09 липня 2018 року, проте всупереч вимог п. 23.2 наказу Генеральної прокуратури України № 4 гн від 19.12.2012 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» до прокуратури Тернопільської області не направлено довідку про результати розгляду клопотання щодо ОСОБА_7 , а копія ухвали від 09 липня 2018 року до прокуратури Тернопільської області не надсилалася.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).
Мотивуючи своє рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, апеляційний суд послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення. При цьому апеляційний суд зазначив, що підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження прокурором не наведено і матеріалами справи не підтверджено.
Правило дотримання семиденного строку на оскарження інших ухвал суду першої інстанції з дня їх оголошення, передбачене ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ст. 117 ч. 1 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
За загальним правилом, визначеним ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня їх оголошення. Частиною третьою статті 395 КПК України визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що розгляд клопотання відбувався за участю прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , їй було відомо про суть ухвали, роз`яснено порядок та строк її оскарження, у зв`язку із чим початок семиденного строку на апеляційне оскарження ухвали постановленої за участю представника прокуратури відповідно до ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України розпочався 10 липня 2018 року та закінчився 16 липня 2018 року, а з апеляційною скаргою прокурор прокуратури Тернопільської області звернувся лише 20 листопада 2018 року. Внутрішньо-організаційна діяльність органів прокуратури щодо повідомлення про результати судового розгляду прокуратуру вищого рівня, в даному випадку прокуратуру Тернопільської області, не можуть впливати на обчислення процесуальних строків, установлених діючим кримінальним процесуальним законом.
Врахувавши зазначені обставини суд апеляційної інстанції не визнав поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження обставини того, що судове рішення прокуратурі Тернопільської області було невідомо, копію ухвали отримано тільки 20 листопада 2018 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції врахував вимоги процесуального закону щодо порядку і строків на апеляційне оскарження, передбачених ст. 395 КПК України, виходив із обставин, зазначених у клопотанні прокурора, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення цього строку.
Така позиція щодо застосування норми права узгоджується із висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованому в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 591/1895/16-к.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження і повернення апеляційної скарги не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
