ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
У Х В А Л А
про відмову в закритті провадження
11 липня 2018 року м. Київ № 826/15154/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І., ознайомившись з позовною заявою
за позовом
ОСОБА_1
до
Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національне антикорупційне бюро України
про
визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та
Національного антикорупційного бюро України, у якому просив:
- визнати протиправною дію Національного антикорупційного бюро України з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, на підставі якого до обліків Генерального секретаріату Інтерполу направлено клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1;
- визнати протиправною дію Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 01.02.2017 року з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України у не повідомленні повної та об'єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва у не повідомленні повної та об'єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних;
- зобов'язати уповноважену особу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу та повідомити, що відносно ОСОБА_1 відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних та є підстави для видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 81 Правил Інтерполу по обробці даних однією з підстав зупинення, відзиву та анулювання запиту про розшук і невідповідністю підстав для його публікації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 року відкрито провадження у справі і призначено справу до судового розгляду.
За клопотанням адвоката позивача від 07.02.2018 року про заміну відповідача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 року первісного відповідача 1 - Департамент міжнародного поліцейського співробітництва, замінено на належного відповідача 1 - Національну поліцію України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва.
Через канцелярію суду за вх. №94463 від 20.12.2017 року відповідачем 2 подано клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання мотивоване тим, що зміст вимог позивача стосується дій/бездіяльності детективів Національного антикорупційного бюро України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000016. Оскільки за п. 5 частини першої ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування є стадією кримінального провадження, а згідно п. 17 частини першої ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України службова особа підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України є слідчим, уповноваженим в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, то відповідно до ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України вказані дії повинні оскаржуватись в порядку, передбаченому цим Кодексом, а тому у відповідності до п. 1 частини першої ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України вони не можуть бути предметом оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва, за неналежністю розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Адвокатом позивача подано заперечення від 07.02.2018 року проти клопотання про закриття провадження у справі з проханням відмовити представнику Національного антикорупційного бюро України у задоволені клопотання від 20.12.2017 року про закриття провадження у справі.
Відповідач - 1 у вирішенні даного клопотання поклався на розсуд суду.
З'ясувавши викладене в заявленому відповідачем 2 клопотанні про закриття провадження у справі, враховуючи заперечення позивача, думку представника відповідача - 1, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно частини першої ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (частина третя ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною третьою ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини першої ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі в редакції, чинній на момент подачі позову) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, у тому числі, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до частини другої ст. 4, частини першої, п. 1 частини другої, п. 2 частини третьої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно п. 1 частини другої та частини п'ятої ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідач 2 у своєму клопотанні про закриття провадження у справі наполягає на тому, що вимоги позивача слід розглядати в контексті здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000016. Зважаючи на визначений Кримінальним процесуальним кодексом України порядок вирішення відповідних публічно-правових справ, а саме стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, визначеного параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України, наведені позивачем вимоги не можуть бути предметом оскарження Окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки порядок розгляду даної справи законом віднесено до кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої ст. 1, частини першої ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент подачі позову) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно частини першої ст. 24, частини третьої ст. 26 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право на оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування та визначено які саме рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, згідно частини першої ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (частина друга ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України).
За визначенням п. 24 частини першої ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.
У відповідності до частини першої ст. 314 глави 27 "Підготовче провадження" Кримінального процесуального кодексу України підготовче провадження розпочинається з призначення підготовчого судового засідання, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, не пізніше п'яти днів з дня його надходження, в яке суд викликає учасників судового провадження і закінчується, згідно частини першої ст. 316 Кримінального процесуального кодексу України, після завершення підготовки до судового розгляду та постановлення ухвали про призначення судового розгляду.
Згідно частини третьої ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
Отже, у разі оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності слідчого, що не наведені в частині першій ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України, вони можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Водночас, відкриттю підготовчого провадження, а саме призначенню підготовчого судового засідання, передує отримання судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей, що досудове розслідування за кримінальним провадженням №52017000000000016 у відношенні позивача на момент подачі позову та на теперішній час було завершено шляхом закриття кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, за змістом позову вбачається, що вимоги позивача заявлені у відношенні відповідача 2, як до суб'єкта владних повноважень, не охоплюються положеннями ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України, а отже і захист прав позивача за нормами кримінального процесуального законодавства станом на час звернення до суду є неможливим.
Суд наголошує, що при цьому суд не надає оцінки діям, бездіяльності відповідача - 2, а відтак і не робить висновку стосовно їх правомірності та відповідності нормам кримінального законодавства, оскільки першочергово вирішує питання можливості розгляду винесених сторонами питань в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач 2 надав копію постанови Верховного Суду №812/1307/17 від 08.05.2018 року та, зокрема, у клопотанні про закриття провадження у справі та клопотанні про долучення документів зазначив, що даний спір не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Втім, у вказаній вище постанові Верховного Суду №812/1307/17 від 08.05.2018 року спірні правовідносини полягали в оскарженні постанови слідчого про призначення документальної податкової перевірки позивача у справі, винесеної, на його думку, неправомірно в рамках здійснюваного кримінального провадження, тобто оскаржувались дії слідчого вчинені на підставі Кримінального процесуального кодексу України, а тому колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що саме нормами Кримінального процесуального кодексу України регулюються питання оскарження постанов слідчого та, відповідно, дійшла висновку, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В даній справі, судячи зі змісту заявлених вимог, позивач оскаржує дії та допущену, на його думку, бездіяльність відповідачів при здійсненні ними своїх функцій, як суб'єктів владних повноважень, та які, станом на час виникнення спірних правовідносин, в контексті положень Кримінального процесуального кодексу України не могли бути оскаржені в порядку кримінального судочинства, а отже суду належить встановити відповідність таких дій вимогам чинного на той час законодавства саме у розрізі здійснення відповідачами своїх функцій, як суб'єктів владних повноважень.
Право на судовий захист встановлено ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, за частиною першою та другою якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Як зазначено в частині четвертій ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене в сукупності, керуючись ст. ст. 19, 20, 25, 243, 248 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
у х в а л и в:
Відмовити представнику Національного антикорупційного бюро України в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шейко Т.І.
Повний текст ухвали складено 12.07.2018 року.
