ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 826/15154/17
Провадження № 11-455апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року (суддя Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (у складі колегії суддів Кузьмишиної О. М., Костюк Л. О., Пилипенко О. Є.),
УСТАНОВИЛА:
ВСТУП
Позивач вважає свої права порушеними внаслідок дій відповідачів, зокрема, щодо повідомлення його у міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції до України, внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку позивача з метою його арешту та екстрадиції до України, а також внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо ненаправлення повідомлення до Генерального секретаріату Інтерполу про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно позивача.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково.
Не погодившись із судовими рішеннями в частині, Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) подало касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності однакового підходу щодо визначення юрисдикції спорів стосовно оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва (далі - Департамент), дій Департаменту із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду, в порядку вирішення виключної правової проблеми, має визначити:
- характер спірних правовідносин у справі № 826/15154/17;
- юрисдикцію спору у цій справі.
Рух справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту та НАБУ, у якому просив:
- визнати протиправною дію НАБУ з надання запиту до Департаменту, на підставі якого до обліків Генерального секретаріату Інтерполу направлено клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною дію Департаменту від 01 лютого 2017 року із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Департаменту щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що відносно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних;
- зобов`язати уповноважену особу Департаменту звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу та повідомити, що відносно ОСОБА_1 відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних, та є підстави для видалення з інформаційної системи «Інтерпол» інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 81 Правил Інтерполу з обробки даних однією з підстав зупинення, відзиву та анулювання запиту про розшук і невідповідністю підстав для його публікації.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок протиправних дій НАБУ з направлення запиту до Департаменту про повідомлення позивача у міжнародний розшук з метою його арешту та екстрадиції до України, дій Департаменту з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку позивача з метою його арешту та екстрадиції до України, а також протиправної бездіяльності Департаменту стосовно небажання звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та, відповідно, видалення з інформаційної системи «Інтерпол» інформації відносно ОСОБА_1 , - мав місце факт порушення прав позивача.
Також позивач зазначив, що у нього відсутня можливість оскаржити дії та бездіяльність відповідачів у межах кримінально-процесуального законодавства України, оскільки законодавцем така можливість не передбачена. Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі здійсненням відповідачами владних функцій, тому ця справа підвідомча окружному адміністративному суду за місцем знаходження відповідача.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача; замінено первісного відповідача - Департамент на належного відповідача - Національну поліцію України в особі Департаменту.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року відмовлено представнику НАБУ в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 826/15154/17.
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту та НАБУ задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення станом на час виникнення спірних відносин повної та об`єктивної інформації до Департаменту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що відносно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних. Зобов`язано НАБУ вчинити дії щодо направлення повідомлення до Департаменту про те, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час виникнення спірних відносин були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних, що мало бути підставою для видалення з інформаційної системи «Інтерпол» інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 81 Правил Інтерполу з обробки даних.У решті позовних вимог відмовлено.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу НАБУ залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року - без змін.
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, НАБУ звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до НАБУ та закрити провадження в цій частині.
8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 14 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за скаргою НАБУ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/15154/17, а також задовольнив клопотання НАБУ про зупинення виконання судових рішень та зупинив виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2018 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/15154/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року адміністративну справу № 826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту, НАБУ про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвала мотивована тим, що спірні правовідносини містять виключну правову проблему, вирішення якої дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтею 2, 6 КАС України основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдиний підхід до визначення юрисдикції та правозастосування у спорах зазначеної категорії.
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 листопада 2021 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
11. Станом на 02 лютого 2022 року відзив на касаційну скаргу НАБУ до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, і зміст спірних правовідносин
12. Суди попередніх інстанцій установили, що детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52016000000000001 від 11 січня 2016 року.
13. У рамках зазначеного кримінального провадження 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
14. У зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру особисто, зумовленою його відсутністю за місцем проживання, 30 листопада 2016 року повідомлення про підозру під розписку вручено представнику ТОВ «Житло-Сервіс» як житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання позивача.
Також детективом Головного підрозділу детективів НАБУ винесено постанову від 30 листопада 2016 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розшук.
15. За клопотанням детектива другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, погодженого прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва № 760/1356/16-к (№ 1-кс/760/16251/16) від 06 грудня 2016 року задоволено зазначене клопотання та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16. 27 грудня 2016 року детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ за погодженням з заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України складено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри і про нову підозру у відношенні ОСОБА_1 та цього ж дня вручено голові правління ОСББ «Клов-5» як балансоутримувачу будинку, у якому зареєстрований ОСОБА_1 , оскільки останній був відсутній за місцем реєстрації.
17. 04 січня 2017 року матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_1 як підозрюваного у кримінальному провадженні виділені в окреме провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 52017000000000016 від 04 січня 2017 року.
18. 01 лютого 2017 року за запитом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 209 КК України.
19. Ухвалою слідчого судді від 07 квітня 2017 року у справі № 760/4734/16-к (№ 1-кс/760/5315/17) щодо позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
20. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі № 11-сс/796/2304/2017 року скасовано ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року, якою у відношенні позивача було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
21. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі № 760/4734/17 (№ 1-кс/760/8139/17) задоволено клопотання детектива Другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, погоджене прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, і надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
22. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі № 760/4734/17 (№ 1-кс/760/8140/17) залишено без розгляду клопотання детектива Другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, погоджене прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23. 03 липня 2017 року до компетентних органів Республіки Болгарія детективами НАБУ направлено запит про міжнародно-правову допомогу з дорученням щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52017000000000016.
24. Листом від 05 липня 2017 року Департамент Інтерполу та Європолу Національної поліції України проінформував детективів НАБУ, що відомості про фактичне місцезнаходження ОСОБА_1 не надходили.
25. 25 липня 2017 року детективи НАБУ отримали від Міністерства юстиції Республіки Болгарія лист з повідомленням про те, що запит про міжнародно-правову допомогу було отримано та направлено в установленому порядку до компетентного органу до виконання.
26. 04 вересня 2017 року детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ винесено постанову про відновлення досудового розслідування, оскільки станом на 04 вересня 2017 року у детективів НАБУ виникла необхідність у проведенні слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні.
27. 21 вересня 2017 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Департаменту з проханням у межах визначених повноважень звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , встановленого рішенням слідчого судді Солом`янського районного суду від 07 квітня 2017 року, та відмову у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000016 і видалити з інформаційної системи «Інтерпол» інформацію відносно ОСОБА_1 .
28. На зазначений запит представником позивача отримано відповідь від 27 вересня 2017 року, за змістом якої Департамент повідомив, що відповідно до законодавства України та нормативних актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (МОКП-Інтерпол) до повноважень Національних центральних бюро Інтерполу не належить звернення до Генерального секретаріату Інтерполу та коригування обліків МОКП-Інтерпол у зв`язку зі скаргами фізичних осіб або їх уповноважених представників з метою внесення змін або видалення певної інформації, яка обробляється в інформаційній системі МОКП-Інтерпол за ініціативою Національних бюро Інтерполу в інших країнах.
Разом з тим, Департамент у згаданій відповіді зазначив, що станом на 26 вересня 2017 року доручення правоохоронних органів України щодо внесення клопотання про видалення з обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей про міжнародний розшук зазначеної у запиті представника позивача особи на адресу підрозділу Депаратаменту не надходили.
29. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі № 760/17095/17 (№ 1-кс/760/12553/17) відмовлено у задоволенні клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного управління підрозділу детективів НАБУ, погодженого прокурором Другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
30. Суд першої інстанції врахував зміст частини другої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), пункту «а» частини другої статті 12 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Законом України від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції», та дійшов висновку, що дії детектива НАБУ з направлення запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та дії останнього із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відповідного клопотання були вчинені в межах та у спосіб, передбачені законодавством за наявності достатніх підстав для опублікування повідомлення про міжнародний розшук позивача.
Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеним висновком.
31. Суд першої інстанції взяв до уваги, що Департамент, як зазначено у його відзивах на позовну заяву, 29 червня 2017 року повідомляв Генеральний секретаріат Інтерполу та Комісію з контролю файлів Інтерполу про факт скасування ухвали суду про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що додатково підтверджується пунктом 22 рішення Комісії з контролю файлів Інтерполу Ref.CCF/R 498.17, ухваленим на 102-й сесії 27 жовтня 2017 року.
Також судом першої інстанції враховано, що Департамент листом від 14 липня 2017 року інформував ініціатора розшуку - НАБУ, про наявність адвокатського запиту позивача з вимогою повідомити Генеральний секретаріат Інтерполу про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно позивача та видалити інформацію стосовно ОСОБА_1 з банків даних МОКП-Інтерпол. Також, у згаданому листі Департамент запитував у НАБУ як ініціатора розшуку про доцільність або відсутність підстав міжнародного розшуку позивача. Проте інформації щодо наявності підстав скасування (припинення) розшуку позивача отримано не було.
32. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності посадових осіб НАБУ у неповідомленні повної та об`єктивної інформації до Департаменту стосовно відсутності рішень відносно ОСОБА_1 , що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що дія ухвали Солом`янського районного суду міста Києва № 760/4734/17 (№ 1-кс/760/8139/17) від 02 червня 2017 року становила шість місяців із дати її постановлення, а матеріали справи не містять доказів прийняття у відношенні позивача інших рішень про застосування запобіжного заходу на той час та відповідних інформаційних повідомлень НАБУ до Департаменту.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Департамент не отримував від НАБУ відповідного доручення, на підставі якого Департамент, в межах своєї компетенції, невідкладно забезпечив би координацію взаємодії правоохоронних та інших органів державної влади України з компетентними органами іноземних держав у відношенні позивача з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу.
33. За висновком суду першої інстанції, відновлення порушених прав позивача можливе шляхом часткового задоволення позову. Водночас, з метою повного захисту прав позивача суд визнав доцільним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати НАБУ вчинити дії щодо повідомлення Департаменту про те, що стосовно ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних відносин були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84 (2), 87 (b) Правил Інтерполу з обробки даних.
Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими зазначені висновки суду першої інстанції.
34. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на порушення судом першої інстанції предметної підсудності, мотивувавши тим, що спір щодо виконання відповідачем управлінських функцій належить до юрисдикції адміністративних судів, що узгоджується з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 826/17999/17.
За позицією суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
35. Порушення судами правил предметної юрисдикції НАБУ в касаційній скарзі обґрунтовує тим, що спірні правовідносини стосуються дій детективів НАБУ під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000276. Водночас оскарження дій / рішень детектива НАБУ здійснюється у порядку, визначеному КПК України, і в силу законодавчих норм не може бути предметом оскарження в Окружному адміністративному суді м. Києва. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2253/18, а також постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 812/1307/17.
36. Скаржник наголошує, що в цій справі предметом оскарження є процесуальні дії детектива НАБУ, порядок вчинення яких регламентовано кримінальним процесуальним законодавством (зокрема, КПК України та Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженою наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція)).
37. Скаржник зазначає, що позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000276, що підтверджується матеріалами справи, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у справі № 11-сс/796/5562/2017.
38. На переконання скаржника, позивач як підозрюваний у кримінальному провадженні № 52017000000000276 має право на оскарження рішень, дій та бездіяльності детектива НАБУ в порядку, визначеному КПК України. Натомість, на думку скаржника, захист прав заявника з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України вимагав би від Окружного адміністративного судум. Києва перебрати на себе повноваження слідчого судді та перевірити дотриманнядетективами НАБУ норм КПК України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000276, тоді як адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки.
39. Водночас навіть якщо положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, то застосовуються загальні засади кримінального провадження, до яких належить, у тому числі, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, детектива, прокурора.
40. Скаржник наголошує, що справу № 826/15154/17 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях у частині того, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку КАС України, є безпідставними.
41. Порушення судами норм матеріального права скаржник обґрунтовує тим, що КПК України та Інструкцією не передбачено обов`язкової наявності рішення суду щодо застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, задля направлення запиту, на підставі якого особа оголошується в міжнародний розшук.
Водночас клопотання про публікацію циркулярного розшукового повідомлення щодо міжнародного розшуку внесено на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у справі № 760/1356/16-к (про дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), строк дії якої шість місяців з дати постановлення. Разом з тим запит направлено детективом НАБУ в січні 2017 року, тобто в межах 6-місячного строку дії ухвали суду.
Зазначена ухвала слідчого судді, на думку скаржника, у розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року є іншим розпорядженням, яке має таку ж силу, як обвинувальний вирок, постанова суду або постанова про негайне затримання чи ордер на арешт, оскільки вказаною ухвалою суду надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На переконання скаржника, ця ухвала слідчого судді є тим судовим актом, якого достатньо для подання запиту про екстрадицію.
42. Скаржник наголошує, що національним законодавством не передбачено обов`язкової наявності рішення суду щодо застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, задля направлення запиту, на підставі якого особа оголошується в міжнародний розшук, а тому вказаний запит був направлений детективом НАБУ без такого рішення суду, відповідно й інформація щодо запобіжного заходу в запиті не зазначалась.
Тому позовна вимога, яка задоволена судом, є необґрунтованою, адже інформація про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою не повідомлялась Департаменту, оскільки застосування такого заходу задля подання запиту не є обов`язковим.
43. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не навів доводів та мотивів того, яким чином вихід судом за межі позовних вимог призведе до більш ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку НАБУ.
Зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
44. Згідно з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виключна правова проблема у справі № 826/15154/17 полягає у відсутності однакового підходу щодо визначення юрисдикції спорів стосовно оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту, дій Департаменту із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту.
45. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував, що за обставинами справи № 826/15154/17, встановленими судами попередніх інстанцій, клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України винесено не на виконання відповідачем своїх владних управлінських функцій, а в рамках здійснення досудового розслідування відповідними органами.
46. Однак, за висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, процедура оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту, дій Департаменту із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту статтею 303 КПК України не визначена.
47. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що подібні до спірних правовідносини вирішуються судами різних юрисдикцій. Крім того, рішення судів різних юрисдикцій у цих спорах є відмінними у застосуванні процесуальних норм.
48. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає нерелевантними посилання скаржника на необхідність врахування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2253/18, та висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 812/1307/17.
49. За змістом ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відсутня позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
50. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи, доводи, наведені в касаційній скарзі та дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав та мотивів.
51. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі ? Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
52. Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ) у рішенні від 01 грудня 2020 року у справі Gu?mundur Andri Astra?sson v. Iceland зазначив, що дотримання вимоги «трибунал, створений законом» досі розглядалося в різних контекстах - як у кримінальному, так і в цивільному аспекті пункту 1 статті 6 - у тому числі, але не обмежуючись, наступним: (i) суд, що діє за межами своєї юрисдикції (параграф 217 рішення).
53. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
54. Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
56. Частиною другою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
57. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
58. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
59. Предметом розгляду адміністративної справи № 826/15154/17 є дії НАБУ з надання запиту до Департаменту; дії Департаменту з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку; бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту; бездіяльність посадових осіб Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу.
60. Касаційна скарга подана на рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до НАБУ (визнання протиправною бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення станом на час виникнення спірних відносин повної та об`єктивної інформації до Департаменту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що стосовно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних; зобов`язання НАБУ вчинити дії щодо направлення повідомлення до Департаменту про те, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час виникнення спірних відносин були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних, що мало бути підставою для видалення з інформаційної системи «Інтерпол» інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 81 Правил Інтерполу з обробки даних).
61. Відповідно абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1698-VII) НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
62. Відтак не виникає сумнівів, що НАБУ є суб`єктом владних повноважень.
Однак для правильного встановлення змісту спірних правовідносин необхідно з`ясувати, чи НАБУ в цих відносинах наділене та здійснює публічно-владні управлінські функції.
63. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011).
64. Згідно з абзацом другим частини першої статті 1 Закону № 1698-VII завданням НАБУ є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
65. Пунктом 2 частини першої статті 16 Закону № 1698-VII встановлено, що НАБУ здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
66. Як слідує з матеріалів справи, 01 лютого 2017 року за запитом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 209 КК України.
67. Станом на час виникнення спірних правовідносин міжнародний розшук каналами Інтерполу регулювався Інструкцією.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції вона визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов`язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.
68. Підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості для: 1.3.1. Підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон; 1.3.2. Підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів; 1.3.3. Обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією; 1.3.4. Обміну досвідом роботи, законодавчими та іншими нормативними актами, учбово-методичною літературою з питань діяльності правоохоронних органів; 1.3.5. Обміну науково-технічною та іншою інформацією з питань боротьби із злочинністю (пункт 1.3. Інструкції).
69. Згідно з пунктом 4.1. Інструкції, використовуючи систему міжнародного розшуку в межах Інтерполу, правоохоронні органи України мають можливість: 4.1.1. Одержати інформацію про місцеперебування за кордоном та рід занять розшукуваних осіб: підозрюваних у вчиненні злочинів, звинувачуваних, засуджених, які ухиляються від кримінальної відповідальності чи відбування покарання з подальшою їх екстрадицією (видачею); 4.1.2. Встановити контроль за діяльністю та пересуванням осіб, які переховуються від правоохоронних органів за межами України; 4.1.3. Встановити місцезнаходження особи, яка виїхала за кордон і пропала безвісти; 4.1.4. Ідентифікувати особу; 4.1.5. Ідентифікувати невідомих хворих; 4.1.6. Ідентифікувати непізнані трупи.
70. Системне тлумачення зазначених правових норм дає підстави для висновку, що дії щодо скерування запиту про внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку особи з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності, а також подальша інформаційна взаємодія відповідного правоохоронного органу, що звернувся з таким запитом (у спірних правовідносинах НАБУ), із НЦБ не є публічно-владними управлінськими функціями. Зазначені відносини пов`язані із завданнями кримінального провадження.
Отже, НАБУ у спорі у справі № 826/15154/17 не здійснює публічно-владні управлінські функції, що свідчить про відсутність обов`язкової ознаки адміністративної справи згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України.
71. Спір у цій справі виник, зокрема, у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю НАБУ, вчиненими або не вчиненими останнім у межах кримінального провадження, відтак перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.
72. Окрім цього, проаналізувавши правові норми, що регулюють міжнародний розшук особи з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про непоширення юрисдикції адміністративних судів на оскаржувані в цій справі дії та бездіяльність Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва.
73. Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
74. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
75. З`ясування судом адміністративної юрисдикції законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Установлення правомірності / протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення із цих питань (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 520/1820/19).
76. Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом відносини у справі № 826/15154/17 не є владно-управлінськими, а оскаржувані дії та бездіяльність НАБУ та Департаменту випливають з відносин в рамках розслідування кримінального провадження, а тому доходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, натомість питання, які ставить перед судом позивач, можуть розглядатися за правилами КПК України.
77. Вирішення питань щодо застосування статті 303 КПК України, а також визначення належного порядку оскарження дій та бездіяльності, що стали предметом розгляду у справі № 826/15154/17, знаходиться поза межами повноважень адміністративного суду.
78. Отже, доводи НАБУ щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.
79. Водночас іншим наведеним у касаційній скарзі доводам суд не надає оцінки, оскільки вони стосуються суті спору, отже, не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
81. Згідно із частинами першою - третьою статті 341 КАС України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
82. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
83. Згідно із частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
84. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
85. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 243, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задовольнити.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
І. В. Желєзний В. М. Сімоненко
О. С. Золотніков І. В. Ткач
Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
В. С. Князєв
