ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" червня 2018 р.
Справа № 922/619/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс", с. Старовірівка
про
стягнення 232986,60 грн.
за участю представників:
позивача - Бойко Ю.М.
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 45460,80 грн. та пені у розмірі 117061,56 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 0611К від 06.11.2017 в частині нездійснення поставки кукурудзи за договором у загальній кількості 100,00 тон.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 05.04.2018 о 12:50.
05.04.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 02.05.2018 о 12:30.
Позивач, через канцелярію суду 02.05.2018 за вх.№ 11396, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду.
Таким чином, згідно позову, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за порушення умов поставки за договором № 0611К від 06.11.2017 суму штрафу у розмірі 45460,80 грн. та пеню у розмірі 187525,80 грн. Також, позивач просить суд розподілити судові витрати та покласти суму судового збору та інші судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
02.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2018 о 10:00.
Представник відповідача, через канцелярію суду 11.05.2018 за вх.№ 13153, надав відзив з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, у відзиві представник відповідача вказував, що поставка товару була здійснена партіями до 10.11.2017, однак оплати за поставлений товар відповідач так і не отримав до закінчення строку виконання договору (до 18 листопада 2017 року). В свою чергу, покупець не надіслав вимогу про розірвання договору відповідно до п.5.6. договору. Сторони в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24 листопада 2017 року погодили розрахунок за поставлений товар відповідно до договору поставки № 0611К. Тоді ж директори обох підприємств дійшли згоди щодо припинення зобов'язань за договором поставки № 0611К, про що свідчить і той факт, що до березня 2018 року позивач не звертався з претензіями ні про розірвання договору поставки, ні про сплату штрафів та пені.
15.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 18.05.2018 о 12:30.
Представник позивача, через канцелярію суду 16.05.2018 за вх.№ 14314, надав відповідь на відзив, згідно якої вказує, що відповідачем до відзиву не додано жодного доказу, який би підтверджував виконання позивачем зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 18.05.2018 було закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті на 21.05.2018 о 14:00.
У судовому засіданні 21.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 31.05.2018 о 10:00.
У судовому засіданні 31.05.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 18.06.2018 о 10:00.
Позивач надав до суду заяву вх.№ 17402 від 18.06.2018 в якій вказував, що судові витрати позивача у справі складаються із суми судового збору у розмірі 3494,80 грн. та витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки представника суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06 листопада 2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (покупець) було укладено договір поставки № 0611К (надалі - договір).
Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року, на умовах, зазначених у договорі.
Згідно пункту 1.2. договору кількість товару склала 100,0 т. за ціною однієї тони 4100,00 грн. з ПДВ на загальну суму 410000,00 грн.
Відповідач на виконання договору частково здійснив поставку товару відповідно до наступних видаткових накладних: № 41 від 07.11.2017 у кількості 12,5 т. на суму 51250,00 грн.; № 42 від 08.11.2017 у кількості 11,36 т. на суму 46576,00 грн.; № 43 від 09.11.2017 у кількості 10,22 грн. на суму 41902,00 грн.; № 44 від 10.11.2017 у кількості 10,48 т. на суму 42968,00 грн. Всього було поставлено відповідачем позивачу товару за договором у кількості 44,56 т. за ціною 4100,00 грн. з ПДВ на загальну суму 182696,00 грн. з ПДВ.
Розрахунок за поставлений товар відбувся шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із угодою від 24.11.2017.
Так, вказаною угодою було передбачено, що сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 182696,00 грн., що випливають з договорів № 2604ПФ від 26.04.2017 та № 0611К від 06.11.2017. Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними (п. 1 угоди від 24.11.2017).
Пунктом 2 угоди від 24.11.2017 було передбачено, що з моменту набрання чинності цієї угоди сторони не є зобов'язаними за договорами в розмірі зустрічних вимог, зазначеними в п. 1 угоди.
Відповідно до пункту 2.1. договору, зокрема, у разі не здійснення поставки в строк, що встановлений в пункті 1.4. договору (до 18.11.2017), постачальник вважається таким, що порушив строки поставки.
Згідно п. 4.3. договору у випадку несвоєчасної поставки товару згідно умов договору постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього штрафну неустойку у розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення до моменту фактичного виконання постачальником свого зобов'язання за цим договором.
Відповідно до пункту 4.5. договору у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця штраф в наступних розмірах: 5 відсотків від вартості не поставленого товару у разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, 10 відсотків від вартості не поставленого товару у разі прострочення поставки товару більш ніж на 20 календарних днів та 20 відсотків від вартості не поставленого товару у разі прострочення поставки товару більш ніж на 30 календарних днів.
Пунктом 5.5. договору було передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Згідно позову позивач вказує, що в порушення пункту 1.2. договору відповідач у встановлений в договорі строк не здійснив поставку товару у загальній кількості 100,00 т., поставив лише 44,56 т., що призвело до недопоставки товару у кількості 55,44 т. на загальну суму 227304,00 грн. 05.03.2018 за вих. № 276/3 позивачем було направлено відповідачу вимогу щодо сплати штрафних санкцій, яка останнім залишена без задоволення. Відповідач прострочив поставку товару на 165 дні, отже загальна сума штрафних санкцій згідно розрахунку позивача складає 232986,60 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З огляду на те, що відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору було поставлено позивачу меншу кількість товару (44,56 т.), господарський суд приходить до висновку, що відповідачем станом на 02.05.2018 були порушені на 165 днів строки поставки позивачу товару (55,44 т.) за договором на загальну суму 227304,00 грн.
У статті 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Відповідно до статті 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із статтею 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з цим, суд зазначає, що сторони договору мають право врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17).
Таким чином, виходячи з умов пунктів 4.3. та 4.5. договору, встановивши їх порушення відповідачем в частині поставки товару в меншій кількості, господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за порушення умов поставки товару за договором на загальну суму 232986,60 грн.
При цьому, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у розмірі 232986,60 грн. складається із суми штрафу у розмірі 45460,80 грн. та суми у розмірі 187525,80 грн., яка за своєю суттю є штрафною неустойкою, а не пенею, про яку помилково було зазначено позивачем.
За таких обставин позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем було надано до суду попередній розрахунок суми судових витрат, згідно якого сума витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 9000,00 грн., сума сплаченого судового збору за подання позову - 3494,80 грн.
В підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. позивачем було надано до суду договір № 040716-2 про надання консультаційних послуг від 04.07.2016, укладений між ним та Адвокатським об'єднанням "ЛОУ УОЛВС"; додаткові угоди № 2, № 3 та № 5 до договору № 040716-2; акт прийому-здачі наданих послуг від 15.06.2018 за договором № 040716-2 та платіжне доручення № 554 від 15.06.2018 про сплату 9000,00 грн. за надання юридичних та консультаційних послуг за договором № 040716-2 від 04.07.2016.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд керується ст.ст. 126, 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 3494,80 грн. та витрати позивача на професійну правничу допомогу (судові витрати) у розмірі 9000,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський район, с. Старовірівка, вул. 40 років Перемоги, 227 а, ідентифікаційний код 31127574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, ідентифікаційний код 39820081) суму штрафу за порушення умов поставки за договором № 0611К від 06.11.2017 у розмірі 45460,80 грн.; штрафну неустойку у розмірі 187525,80 грн.; 3494,80 грн. судового збору; 9000,00 грн. судових витрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, ідентифікаційний код 39820081).
Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський район, с. Старовірівка, вул. 40 років Перемоги, 227 а, ідентифікаційний код 31127574).
Повне рішення складено 25.06.2018 р.
Суддя
А.М. Буракова
