ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2018 року
Львів
№ 876/380/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,
за участі секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,
розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 803/1570/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (постанова оголошена суддею Дмитруком В.В. у м. Луцьку Волинської області згідно даних журналу судового засідання в 15 год. 06 хв., відомості про дату складання повного тексту постанови в матеріалах справи відсутні), -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (далі – ТзОВ «Вілк-Україна», Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС, Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2017 року № НОМЕР_1, яким Позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1190056 грн. 25 коп., в тому числі: 1068578 грн. – за основним платежем та 121478 грн.25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Податковим кодексом України (далі – ПК) для звільнення від оподаткування доходів нерезидента з джерелом походження в Україні не вимагається надання документів, що підтверджують сплату податків нерезидентом у країні нерезидента, а тому висновок Відповідача щодо ненадання товариством таких документів є неправомірним. Пункт 4 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською ОСОБА_1 про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал, ратифікованої Законом України від 10.01.2002 року № 2929-ІІІ (далі – Конвенція) передбачає можливість компетентних органів обох держав за взаємною згодою встановити спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 і 3 даної статті, щодо процентів, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, однак в зв’язку з тим, що такий спосіб не було встановлено Сторонами, то Позивач правомірно керувався пунктом 1 Конвенції, який передбачає можливість оподаткування таких процентів в цій другій Державі. Із врахуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податків, закріпленого в ст.ст. 4, 56 ПК в зв’язку з неоднозначним трактуванням прав та обов’язків платника податків, слід прийняти рішення саме на його користь.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 28.04.2017 року по 07.06.2017 року працівниками ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2017 року № 4569/03-20-14-03/36959411.
Висновком перевірки зафіксовано, що товариством «Вілк Україна» порушено ряд законодавчих норм, в тому числі й ті, що стали предметом даного судового розгляду, а саме:
- п.п. 103.1, 103.2 ст. 103, пп. 141.4.2 ст.141 (в редакції чинній в 2015-2016 роках), п.п. 160.1, 160.2 ст.160 (в редакції чинній у 2014 році) ПК;
- п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом ОСОБА_2 про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року, в зв’язку з чим не сплачено податок на доходи отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 688087 грн.;
- п.п. 1, 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською ОСОБА_1 про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал від 30.10.2000 року, в зв’язку з чим не сплачено податок на доходи отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 1150552 грн.
Всього не сплачено податку з доходів нерезидента в сумі 1838639 грн., в тому числі: за 2014 рік – 529798 грн., за 2015 рік – 688647 грн., за 2016 рік – 620194 грн.
24.07.2017 року Позивачем були подані до ГУ ДФС заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Відповідачем винесено рішення від 02.08.2017 року № 6610/10/03-20-14-09, яким констатовано, що після закінчення проведення перевірки (в ході написання акту перевірки) до податкового органу ТзОВ «Вілк Україна» подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік та в подальшому сплачено до Державного бюджету України «суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період» в сумі 507485 грн. по договорах позик з трьома нерезидентами, з огляду на що зроблено висновок, що Позивачем не нараховано і не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб по виплатах відсотків по договорах позик, проведених за період 2014-2016 років в загальній сумі 1068577 грн. 55 коп., в тому числі:
- в сумі 955868 грн.78 коп. – по Krajewski Dariusz Jerzy (резидент Швейцарії) з суми виплат у періоді 2014-2015 роки в загальній сумі 2000000,04 польських злотих, що еквівалентно 9558688 грн.;
- в сумі 112708 грн. 77 коп. – по Mat&K8 AG (резидент Швейцарії) з суми виплат у 2016 році в загальній сумі 174739,90 польських злотих, що еквівалентно 1127087 грн. 68 коп.
На підставі акта перевірки та рішення про розгляд заперечення ГУ ДФС винесено ряд податкових повідомлень-рішень, в тому числі й те, що є предметом оскарження - від 03.08.2017 року № НОМЕР_2, яким ТзОВ «Вілк Україна» визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1190056 грн. 25 коп., в тому числі: 1068578 грн. – за основним платежем та 121478 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Не погодившись із проведеними контролюючим органом донарахуваннями грошових зобов’язань, Позивачем було подано скаргу до ДФС України від 11.08.2017 року, яка, рішенням від 12.10.2017 року № 22953/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 року № НОМЕР_2 – без змін.
Також встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року ТзОВ «Вілк Україна» здійснювало виплати доходу нерезиденту із джерелом походження з України, зокрема: Krajewski Dariusz Jerzy (Makariou&Kapre Dariu, Stazzione 22 6983 Magliaso, Swiss (Швейцарія, договір № 1/2011 від 05.04.2011 року) та «Mat & Kam AG» (Switzerland, 6900, Lugano Corco Elvezia 4, договір № 1/2016 від 15.02.2016 року).
Між ТзОВ «Вілк Україна», як Позичальником, та Краєвським Даріушем Єжи (Krajewski Dariusz Jerzy), як Позикодавцем, укладено договір процентної позики № 1/2011 від 05.04.2011 року. За обревізований період позивачем було погашено основного боргу за вказаним Договором в сумі 5000000 польських злотих.
За користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перераховано на рахунок Краєвського Даріуша Єжи (Швейцарія) відсотки у сумі 2000000,04 польських злотих (9558687 грн.77 коп.).
Для підтвердження права самостійно застосувати звільнення від оподаткування ТзОВ «Вілк Україна» надано контролюючому органу наступні довідки, видані:
- Окружним офісом оподаткування міста Лугано Кампанья, 6901, м. Лугано від 09.01.2014 року № 560.67.221.004, про те, що пан Krajewski Dariusz Jerzy (Stazzione 22 6983 Magliaso, Swiss) зареєстрований 24.07.2006 в реєстрі платників, які оподатковуються у Тічіно (Швейцарія). «Цей платник податків є бенефіціантом глобального класичного оподаткування в рамках ст. 13 LT e 14LIFD».
- Окружним відділом оподаткування міста Лугано, 6901, м. Лугано від 07.09.2015 року № 5136236-560.67.221.004, про те, що Krajewski Dariusz Jerzy, Via Miravale, 12, 6900 Massagno Switzerland) зареєстрований 24.07.2006 в реєстрі платників, які оподатковуються у кантоні Тічіно (Швейцарія).
15.02.2016 року між ТзОВ «Вілк Україна», як Позичальником, та Mat&Kа» AG, (Corso Elvezia, 4, 6900 Lugano, Swiss, Швейцарія), як Позикодавцем, укладено договір процентної позики №1/2016.
За обревізований перевіркою період, ТзОВ «Вілк Україна» отримало грошових коштів (позики) від Mat&Kов AG по Договору процентної позики № 1/2016 від 15.02.2016 року: з метою оплати за виробниче обладнання - в сумі 1274000 польських злотих, з метою поповнення обігових коштів - в сумі 1499710 польських злотих.
За користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перераховано на рахунок Mat&K п AG відсотки у сумі 300944,99 польських злотих (1946832 грн. 21 коп.).
Для підтвердження права самостійно застосувати звільнення від оподаткування ТзОВ «Вілк Україна» надано ГУ ДФС довідку, видану відділом оподаткування міста Лугано, 6901, від 30.05.2016 року № 636.1.000.4204, про те, що компанія «Mat&K04 AG» (Corso Elvezia, 4, 6900 Lugano, Swiss) зареєстрована в реєстрі платників, які оподатковуються у Lugano (Лугано, Швейцарія).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті на користь резидентів Швейцарії процентів резидентом України останній, із врахуванням приписів ст. 11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал, п. 160.1 ст. 160, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК зобов'язаний був утримати податок у розмірі 10 відсотків від суми процентів. При цьому, суд не відкидає, що такі доходи з виплачених процентів можуть оподатковуватися і в державі їх отримання (Швейцарії), однак, в будь-якому разі це не впливає на обов'язок особи-резидента України, яка здійснила виплату процентів, щодо утримання податку з доходів нерезидентів, позаяк вона не володіє правом вибору, в якій саме з договірних держав здійснюватиметься оподаткування такого доходу і, при цьому, відсутні умови, передбачені пунктом 3 статті 11 Конвенції для оподаткування виплачених процентів виключно в Швейцарії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 ПК резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно з п. 103.2. ст. 103 ПК особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Пунктом 3.2 статті 3 ПК передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 1 ст. 11 Конвенції встановлено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Однак, у відповідності до пункту 2 цієї ж статті, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів.
При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 23 цієї Конвенції.
Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 3 статті 11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони сплачуються:
- у зв'язку продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;
- у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству;
- за позиками будь-якого виду, що надаються банком;
- або самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого зробив висновку, що проценти, сплачені Позивачем за кредитними договорами резидентам Швейцарії, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 133 ПК.
Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для застосування підпунктів «a» та «b» пункту 3 ст. 11 Конвенції, окружний суд вірно зазначив про те, що такі підставі відсутні, оскільки отримані від швейцарських контрагентів кошти не використовувалися в операціях, пов’язаних з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання та продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на сталу практику та правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 30.10.2012 року та від 08.10.2013 року у справах №№ 21-285а12 та 21-305а13 відповідно.
Підстави для відступу від цих правових позицій у справі, що розглядається, відсутні.
Надані апелянтом безпосередньо суду апеляційної додаткові докази того, що його контрагенти – резиденти Швейцарії не мають заборгованості зі сплати податку, а відтак і сплатили відповідний податок за отримані від ТзОВ «Вілк-Україна» проценти за користування позикою, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у Позивача обов’язку сплатити податок в Україні.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення з дотриманням відповідних норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають встановленим обставинам справи.
Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 318, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 803/1570/17 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
судді
ОСОБА_4
ОСОБА_5
