Справа № 372/1937/17
Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.
Провадження № 22-ц/780/1799/18
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.
Категорія 38
31.05.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участі секретаря Удовиченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
У липні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначила, що 11.10.2016 року помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно. Позивач звернулася до Обухівської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, 13.05.2017 року державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 у зв’язку з пропущенням строку подання заяви про прийняття спадщини. E передбачений законодавством шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини позивач звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу для оформлення заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 На той час, позивачу не було відомо, що спадкову справу після смерті ОСОБА_4 було заведено Обухівською районною державною нотаріальною конторою. Внаслідок не інформування позивача про те, що спадкова справа заведена іншим нотаріусом до якого потрібно подати заяву про прийняття спадщини, а також внаслідок того, що позивач вважала, що вчинила всі необхідні дії для прийняття спадщини, позивачем було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, підставою для пропущення строків для прийняття спадщини стала та обставина, що син позивача отримав травматичні переломи, які призвели до його госпіталізації, а лікування зайняло значний проміжок часу. Відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 повідомивши нотаріусу, що являється єдиним спадкоємцем померлого. Тому, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року позов задоволено повністю.
Визначено ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого 11.10.2016 року ОСОБА_4, з моменту набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІV-БК № 302504.
Факт зміни прізвища позивача підтверджується копіями свідоцтв про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про шлюб серії 1-ОК № 063192.
11.10.2016 року помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК № 383741, виданого повторно Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 304.
08.04.2017 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини після її батька ОСОБА_4, що помер 11.10.2016 року.
Також судом встановлено, що відповідно до копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1966, син позивача ОСОБА_6 перебував на лікуванні в Обухівській ЦРЛ з 10.04.2017 року по 28.04.2017 року.
У подальшому, позивач звернулася до державного нотаріуса Обухівської районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після її батька ОСОБА_4, що помер 11.10.2016 року.
13.05.2017 року державний нотаріус відмовив позивачу у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті померлого 11.10.2016 року ОСОБА_4, оскільки позивач не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та нею був пропущений строк встановлений ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Одночасно державний нотаріус повідомив, що спадщина після ОСОБА_4 була оформлена спадкоємцем за законом, який спадщину прийняв, сином померлого – ОСОБА_2
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 вказаного Кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно ч.3 ст. 1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень, які надані Верховним Судом України в абзаці 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Як зазначено в абзаці 6 пункту 24 зазначеної вище Постанови Пленуму, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Таким чином, поважними вважаються ті причини, які роблять вчасне звернення до нотаріальної контори неможливим або важким.
Відповідно до Інструкції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» 22.02.2012 р. за № 282/20595 в гл. 10, п.2.1. зазначається, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (п. 2.2.).
У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз’яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи (п. 2.4.).
Судом було встановлено, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона вчасно в шестимісячний строк подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, але нотаріус всупереч вимог Інструкції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» не перевірив наявність заведеної спадкової справи, та не відмовив позивачу у прийнятті заяви, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних та обґрунтованих висновків про задоволення поданої заяви, оскільки вона відповідає вимогам ст. 1272 ч.3 Цивільного кодексу України.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на норми ЦПК України та Постанови Пленуму Верховного суду України роблячи висновок, що судом першої інстанції було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з юридичною необізнаністю позивача. Проте, дані доводи апелянта не відповідають дійсності та є надуманими, жодних посилань суду першої інстанції на дану обставину у рішенні суду відсутні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий : Волохов Л.А.
Судді : Матвієнко Ю.О.
ОСОБА_7
