ПОСТАНОВА
Іменем України
17.05.2018року м. Кропивницький
Справа № 405/2951/17
Провадження № 22-ц/781/719/18
Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідачі : ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І.М.) від 29 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
7 червня 2017 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» у якому, з урахуванням заяви по зменшення позовних вимог (а. с. 129 - 130), просив стягнути на свою користь з ОСОБА_5 50470 грн. коп. відшкодування матеріальної шкоди та 1800 грн. витрат на проведення оцінки завданого збитку, а з ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» - 32740 грн. 59 коп. страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 листопада 2016 року по вулиці Кропивницького в м. Кропивницький відповідач ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з належним йому автомобілем марки Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_2, який перебував в його користуванні відповідно до довіреності. Внаслідок зазначеної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровоград від 25 січня 2017 року ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але провадження по справі закрито на підставі п.7 ч. 1ст. 247 КУпАП. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ОСОБА_7 «Української пожежно-страхової компанії», страховик виплатив йому часткове відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17259 грн. 41 коп. без врахування франшизи 500 грн. ОСОБА_5 добровільно сплатив позивачу 500 грн. З метою визначення розміру реальних збитків він звернутись до спеціаліста в галузі оцінки колісних транспортних засобів – ПП ОСОБА_8, який провів експертну оцінку розміру завданих йому матеріальних збитків та визначив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 149457 грн. 54 коп. На оплату послуг оцінювача він витратив 1800 грн. З урахуванням вже здійсненого страхового відшкодування та з урахуванням ліміту відповідальності страховика у розмірі 50000 грн., з останнього підлягає стягненню несплачена частина відшкодування у розмірі 32740 грн. 59 коп. Згодом позивач вказав, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його вартість до ДТП, яка становила 68229 грн. 51 коп. У зв’язку з цим позивач визнав, що його транспортний засіб є фізично знищеним, а тому він зменшив свої вимоги і просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 різницю між вартістю автомобіля до його пошкодження і фактично виплаченого йому відшкодування (68229,51 – 17759,41 = 50470,10 грн.) та витрати на оцінку завданої шкоди (1800 грн.).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 задоволено повністю, в задоволенні вимог до ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» відмовлено. Суд постановив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 52 270 грн. 10 коп. та судові витрати по справі в сумі 640 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до приписів ст. 1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром завданої позивачу шкоди, яка відповідає вартості автомобіля до ДТП (68229 грн. 51 коп.), та сумою страхової виплати і сплаченого ОСОБА_5 відшкодування (17759 грн. 41 коп. + 500 грн.) підлягає стягненню з винної особи, тобто відповідача ОСОБА_5 Крім того за проведення оцінки колісного транспортного засобу позивачем сплачено 1800 гривень, які також підлягають стягненню з цього відповідача. За розрахунками суду загальна сум відшкодування становить 52270 грн. 10 коп.
ОСОБА _5 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і просив суд скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Свою скаргу відповідач обґрунтовує посиланням на незаконність рішення внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права. Оскільки позивач не являється власником пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, то йому не належить право вимоги про відшкодування збитків. Дійшовши правильного висновку про фізичне знищення транспортного засобу, суд надав необґрунтовану перевагу висновку оцінювача, наданого на замовлення позивача, над оцінкою, якою керувався страховик. При цьому, вважаючи оцінку останнього неправильною, суд безпідставно відмовив у задоволенні пред’явлених до нього вимог. Виходячи з оцінки вартості завданої позивачу шкоди, яку прийняв суд, а також з урахуванням вартості рештків транспортного засобу, які залишилися у позивача, суд мав стягнути з страховика невиплачену суму страхового відшкодування, яка повністю покриває завдані позивачу збитки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача щодо відсутності у нього права вимагати відшкодування завданої шкоди. Таке право у нього є згідно норм статей 386, 395, 396 ЦК України. Як потерпілому, йому належить абсолютне право на відшкодуваня завданої шкоди, реалізація якого не може бути обмежена умовами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачами. На його переконання суд зробив вірний розрахунок завданих йому збитків.
Відповідач ОСОБА_5, повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, особисто в судове засідання не з’явився.
Представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала подану відповідачем апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» повідомлений про час, день та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив без поважних на те причин. Правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позивач та його представник – адвокат ОСОБА_10 заперечили проти вимог та доводів апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.
19 листопада 2016 року по вулиці Кропивницького в м. Кропивницький ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 2.3., 14.2. «б» Правил дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 який володів ним на підставі довіреності власника – ОСОБА_11 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровоград від 25 січня 2017 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але провадження по справі закрито на підставі п.7 ч. 1ст. 247 КУпАП.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АЕ/6225417 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 листопада 2015 року.
Після даної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування. Автомобіль позивача було оглянуто аварійним комісаром страховика і 28 лютого 2017 року визначено суму страхового відшкодування.
Згідно платіжного доручення № 186 від 28 лютого 2017 року ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» сплатила позивачу відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17 259 грн. 41 коп. (сума сплачена за вирахуванням обов’язкової франшизи – 500 грн.).
Відповідач ОСОБА_5 сплатив позивачу ОСОБА_6 500 грн. на часткове відшкодування завданої з його вини майнової шкоди, що відповідає розміру утриманої страховою компанією франшизи.
Суд , на підставі звіту № 16-107 від 29 грудня 2016 року про експертну оцінку колісного транспортного засобу марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, виконаного оцінювачем ПП ОСОБА_8, встановив, що вартість відновлювального ремонту цього колісного транспортного засобу складає 149457 грн. 54 коп., його ринкова вартість на момент ушкодження складала 68229 грн. 51 коп., ринкова вартість з урахуванням ушкоджень складає 9796 грн. 97 коп.
За виконання експертної оцінки транспортного засобу позивач сплатив на користь ПП ОСОБА_8 1800 грн. без ПДВ.
Апеляційний суд встановив, що здійснюючи розрахунок страхового відшкодування, ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» керувалося розрахунком проведеним оцінювачем суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Професійна експертна компанія» (а. с. 91 – 92). Згідно цього розрахунку ринкова вартість транспортного засобу марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 до ушкодження становила 61879 грн. 25 коп., а у пошкодженому стані – 44119 грн. 84 коп.
Задовольняючи позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП автомобіль марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, є фізично знищеним, а позивачу завдано збитків на суму 68229 грн. 51 коп., що становить вартість транспортного засобу до ушкодження. Враховуючи, що частина майнової шкоди в розмірі 17259 грн. 41 коп. компенсована страховим відшкодуванням і частково самим ОСОБА_5 в розмірі 500 грн., а тому, відповідно до ст. 1194 ЦК України, невідшкодована частина матеріального збитку в сумі 50470 грн. 10 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_5 Крім того, суд вважав, що фактичні витрати позивача на експертну оцінку колісного транспортного засобу в сумі 1800 грн. теж підлягають компенсації заподіювачем шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія», суд не навів відповідних мотивів прийнятого ним рішення. Проте вбачається, що суд врахував сплачені позивачу компенсації а також те, що з ОСОБА_5 підлягає стягненню різниця у вартості транспортного засобу до та після ДТП, а отже суд вважав, що завдана позивачу майнова шкода буде повністю відшкодована.
За загальним правилом, сформульованим у ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичноїабо юридичної особи, а також шкода, завдана майнуфізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Водночас відповідно до ст. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закон України «Про страхування» N 85/96-ВР).
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України N 85/96-ВР в Україні страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів є обов’язковим.
Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 6 цього ж Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Внаслідок завдання шкоди між її заподіювачем і потерпілим виникають деліктні правовідносини. За загальним правилом відповідальність за завдану шкоду несе особа, яка її завдала. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість здійснення відшкодування не безпосередньо особою, яка її заподіяла, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено таких обов’язок.
Заподіяння потерпілому внаслідок ДТП шкода особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, породжує не лише деліктне зобов’язання з боку боржника, а й слугує підставою виникнення договірного зобов’язання страховика, межі якого визначені умовами договору. Такі зобов’язання не виключають одне одного.
Частиною 1 статті 1194 цього ж таки Кодексу передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В ході розгляду судом першої інстанції цієї справи було встановлено, що ремонт автомобіля марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2є економічно необґрунтованим оскільки витрати на його відновлення перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а тому, відповідно до положень п. 30.1. ст. 30 Закону № 1961-VI, він є фізично знищеним. Сторони з цим погодилися і це стало підставою для зменшення позивачем пред’явлених до ОСОБА_5 вимог і фактичною відмовою від обґрунтування вимог до ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» та подальшим неподанням апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови в задоволенні його вимог до цього відповідача.
Згідно п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-VI якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Саме цією нормою Закону керувалася ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» при здійсненні страхового відшкодування позивачу.
Проте виплата страхового відшкодування за правилами п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-VI не означає, що завдана потерпілому шкода відшкодована у повному розмірі і деліктне зобов’язання припинилося так, як внаслідок фізичного знищення транспортного засобу завданий потерпілому збиток відповідає вартості транспортного засобу до ДТП і перевищує ліміт відповідальності страховика.
Тому встановивши у справі, що внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху настала ДТП і був механічно пошкоджений транспортний засіб позивача, а здійснене страховиком страхове відшкодування виявилося недостатнім для повного покриття завданої шкоди, суд першої інстанції правильно визначився з характером виниклих між сторонами правовідносин та нормами права, які їх регулюють і зробив обґрунтований висновок про те, що деліктне зобов’язання не припинилося, а позивач має право на пред’явлення вимог до заподіювача шкоди про повне відшкодування завданої шкоди.
Проте у справі між сторонами виник спір щодо розміру завданих позивачу збитків.
Статтею 1192 ЦК України, зокрема, передбачено таке: розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вже зазначалося вище, суд правильно виходив з того, що розмір завданих позивачу збитків відповідає вартості втраченого (фізично знищеного) майна.
Однак , оцінка сторонами розміру збитків є різною. В обґрунтування своїх позицій з цього питання вони посилалися на різні докази. які містяться у справі.
Відповідно до приписів ст. 89 ЦПК України суд зобов’язаний надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі містяться дві оцінки розміру завданої позивачу майнової шкоди, одна з них проведена на замовлення страховика оцінювачем суб’єкта оціночної діяльності – ТОВ «Професійна експертна компанія», а інша поведена на замовлення позивача оцінювачем ПП ОСОБА_8
Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на висновки оцінювача ПП ОСОБА_8, але при цьому не навів мотивів з яких він відхиляє висновки ТОВ «Професійна експертна компанія».
При цьому суд залишив поза увагою, що позивач фактично погодився з розміром розрахованого ОСОБА_7 «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування рздійсненого на підставі проведеної ТОВ «Професійна експертна компанія» оцінки транспортного засобу. Він також погодився з висновком страховика щодо визнання його автомобіля фізично знищеним, який також базуються на висновках ТОВ «Професійна експертна компанія». У зв’язку з цим позивач зменшив свої вимоги.
Як вбачається з обох висновків про оцінку, оцінювачі керувалися Методикою товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2004 року № 142/5/2092 у редакції від 4 серпня 2009 року № 724/16740.
Крім того, обидва оцінювач визначили середню ринкову ціну аналогічного транспортного засобу майже однаково: ПП ОСОБА_8 – 60440 грн., ТОВ «Професійна експертна компанія» - 60370 грн.
При визначенні ринкової вартості досліджуваного колісного транспортного засобу обидва оцінювачі застосовували одну формулу: С = Сср х (1 + (Гк/100) + (Дз/100))+ Сдод.
Оцінюючи транспортний засіб після його ушкодження, ТОВ «Професійна експертна компанія» керувався п. 7.18. Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів і визначило її на рівні вартості утилізації колісного транспортного засобу, як суму ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися за вирахуванням робіт по демонтажу. Після проведення обрахунків вартість ліквідних залишків транспортного засобу оцінено в 44119 грн. 84 коп.
Натомість ПП ОСОБА_8 використав порівняльний підхід порівнюючи середньою ринкову вартість колісного транспортного засобу з додатковим збільшенням (зменшенням) ринкової вартості колісного транспортного засобу.
Проте , згідно п. 7.17 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
Згідно п. 2.2. Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.
З урахуванням цього суд робить висновок, що оцінка належного позивачу транспортного засобу проведена ТОВ «Професійна експертна компанія» у більшій мірі відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів. У зв’язку з цим суд першої інстанції безпідставно надав перевагу експертній оцінці ПП ОСОБА_8, яка проведена з відхиленням від згаданої Методики.
Таким чином з ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню невідшкодовані збитки у такому розмірі:
61879,25 – (500 + 17259,41) = 44119,84 грн., де
61879,25 грн. – ринкова вартість транспортного засобі на час ДТП згідно оцінки, проведеної
ТОВ «Професійна експертна компанія»,
500 грн. – розмір збитків, добровільно відшкодований ОСОБА_5,
17259,41 – розмір виплаченого страхового відшкодування.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводів відповідача, дав невірну оцінку доказам розміру завданої позивачу шкоди у зв’язку з чим був позбавлений можливості правильно вирішити спір, що є підставою для зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб після його ушкодження не може використовуватися за призначенням, а його рештки знаходяться у позивача, що підтверджено ним у судовому засіданні. Проте, відповідно до змісту статей 22, 1192 ЦК України, вони не підлягають врахуванню при визначені розміру завданих позивачу збитків. У такому разі особа, яка відшкодувала завдану шкоду має право вимагати передачі їй ліквідних залишків транспортного засобу, подавши відповідну заяву.
У зв’язку з тим, що звіт № 16-107 про експертну оцінку колісного транспортного засобу суд відхиляє, витрати позивача по сплаті за проведення такої оцінки не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Доводи апеляційної скарги проте, що позивачу не належить право пред’явлення вимог про відшкодування шкоди внаслідок того, що він не являється власником пошкодженого з вини відповідача ОСОБА_5 автомобіля не заслуговують на увагу.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що власником автомобіля марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, являється ОСОБА_11, який уповноважив позивача здійснювати керування цим транспортним засобом, укладати правочини щодо розпорядження ним і вчиняти інші юридично значимі дії про що видав нотаріально посвідчену довіреність від 31 жовтня 2013 року строком на десять років (а. с. 9). За таких обставин, відповідно до положень статей 386, 395, 396 ЦК України, позивач, як правомірний володілець майна, має право вимоги відшкодування шкоди, завданої такому майну.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2018 року в частині вирішення вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 44119 (сорок чотири тисячі сто дев’ятнадцять) грн.. 84 коп. відшкодування завданої майнової шкоди, а в задоволені вимог про стягнення витрат на оцінки відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 25 травня 2018 року.
Головуючий О.Л. Карпенко
Судді : А.М. Головань
ОСОБА _3
