ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2018 року
Львів
№ 876/12510/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Пліша М.А., Большакової О.О.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_4,
час ухвалення рішення: 15:37:51 год.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення – 01.12.2017 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _3 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що сукупність документів (як поданих до митного оформлення, так і отриманих від митних органів Німеччини) вказують на те, що транспортний засіб був проданий за загальною ціною 49000,00 Євро (згідно з курсом НБУ станом на 13.03.2017р. складає 510877,38 грн.), що становить 58,94% від загальної суми, виплаченої позивачці за період дипломатичної служби за кордоном (виплачена сума 866704,96 грн.). Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про те, що вищевказана господарська операція не підпадає під дію пункту 11 частини 10 статті 374 МК України та вказує на відсутність підстав для звільнення позивача від сплати митних платежів. Також при прийнятті оскаржуваного рішення суд посилався на той факт, що оспорюваний у даній справі автомобіль в дохід держави не конфісковано, а тому безпідставними є вимоги позивача щодо застосування ч. 1 ст. 290 МК України.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ч.1 ст.290 Митного кодексу України обов’язок із сплати митних платежів припиняється: при виконанні обов’язку із сплати митних платежів; якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами; якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу; якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.
Виходячи з наведеної норми, скаржниця посилається на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015 року по справі №308/1014/15-п, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку. Даною постановою громадянина України ОСОБА_5 визнано винним в порушенні митних правил за ч.1 ст.483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510877 (п'ятсот десять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 38коп. Вилучено у ОСОБА_5 транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки « Ауді Q-7», кузов № НОМЕР_4, 2012 року випуску об’єм двигуна 2967 см. куб., тип двигуна дизельний, вартістю 510877,38 грн. (транспортний засіб, що є предметом даних спірних правовідносин) та конфісковано в дохід держави.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем з 09.02.2015 року по 13.02.2015 року було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару «легковий автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску № WAUZZZ4L1DD001921» за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року. Висновки перевірки викладено в Акті перевірки № н0003/4/0716/НОМЕР_5 від 23.02.2015р. (т.1, а.с.9-17). За результатами невиїзної перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару «легковий автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску № WAUZZZ4L1DD001921» за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року, встановлено надання митному органу документів, а саме рахунок-фактура (інвойс) № 34-2013 від 15.05.2013р., який містить неправдиві дані щодо його вартості.
Митна вартість товару, заявлена у ВМД, є на 118580,31 гривень нижчою за вартість, розраховану у відповідності до Митного кодексу України (далі МК України) на основі документів, отриманих від митних органів Німеччини.
У висновку перевірки також було зазначено, що беручи до уваги той факт, що у відповідності до ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України, подання неправдивих даних про митну вартість транспортного засобу, призвело до надання позивачці безпідставних пільг в оподаткуванні, а відтак до порушення вимог статей 264, 374 МК України, пункту 185.1 (в) статті 185 та пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі ПК України), Закону України про митний тариф України», статті 7 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями, що діяли на день подання до митного оформлення товару за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року), та до несплати митних платежів в повному обсязі і заниження податкових зобовязань на загальну суму 269053,31 грн., з яких ввізне мито 52037,70 грн., акциз 85443,89 грн. та ПДВ 131571,72 грн.
На підставі даних висновків перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями); № НОМЕР_2 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями); № НОМЕР_3 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, які були прийняті відповідачем, позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 20.03.2015 року.
Рішенням про результати розгляду скарги від 14.05.2015р. № 4464/А/99-10-01-06-25, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 03.03.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_3 від 20.03.2015 року без задоволення.
Протиправність, на думку позивача, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, і послужила підставою для звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Разом з тим, 02.08.2017 року позивачка скористалась своїм правом, визначеним ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо можливості зміни предмета чи підставу позову (на час подання даної заяви таке право, згідно редакції КАС України чинної на момент подачі заяви, було передбачено ч.1 ст.51 КАС України, на яку посилалась позивачка).
В даній заяві позивачка посилається на норму ч.1 ст.290 Митного кодексу України, якою зазначено, що обов’язок із сплати митних платежів припиняється: при виконанні обов’язку із сплати митних платежів; якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами; якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу; якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу. Вказує, що на день подання заяви легковий автомобіль марки « Ауді Q-7», кузов № НОМЕР_4, 2012 року випуску об’єм двигуна 2967 см. куб., тип двигуна дизельний, який позивачкою було ввезено на митну територію України за ВМД ІМ 40 ДЕ №305080000/2013/014061 від 25.07.2013 р. та у зв’язку з імпортом якого відповідачем, за результатами документальної невиїзної перевірки, оформленої актом № н0003/4/0716/НОМЕР_5 від 23.02.2015р., донараховано спірні суми митних платежів, на підставі судового рішення конфісковано в дохід держави. Відповідно, позивачка вказує, що у зв’язку з конфіскацією вищевказаного автомобіля в дохід держави обов’язок позивачки зі сплати спірних сум митних платежів припинився на підставі пункту 4 частини 1 статті 290 Митного кодексу України (обов’язок зі сплати митних платежів припиняється, якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Згідно зі статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 544 МК України здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів серед іншого забезпечують справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України, та іншими актами законодавства України, організацію застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодію з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.
Згідно ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до діючих на час виникнення спірних правовідносин положень п. 11 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України: при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією), що ввозяться працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, за умови, що працівник дипломатичної служби є власником цих товарів; товари були придбані працівником дипломатичної служби в межах строку відрядження або проходження дипломатичної служби, що підтверджується відповідним наказом Міністерства закордонних справ України; сукупна вартість товарів не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується працівнику дипломатичної служби у зв’язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженням дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з Акту перевірки, сума виплачена позивачу (відповідно до довідки МЗС України від 12.07.2013р. № 169, серія АА № 004320), як працівнику дипломатичної служби у зв’язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні склала 866704,96 грн., з якої 50% складає 433352,48 грн.
На підставі викладеного, з урахуванням наданих декларантом документів (ВМД ІМ 40 ДЕ № 305080000/2013/014061 а.с.20, Т.1) митне оформлення легкового автомобіля марки «AUDI Q7» було завершене із наданням позивачу пільг в оподаткуванні, а саме із звільненням від оподаткування митними платежами, так як вартість авто при декларуванні становила 37800,00 Євро (407796,69 грн., в тому числі транспортні витрати 100 Євро та витрати на страхування 50 Євро).
Митна вартість товару, за якою позивачкою було фактично придбано легковий автомобіль марки «AUDI Q7», підтверджена рахунком-фактурою на відповідну суму №34-2013 від 15.05.2013 р., виданого підприємством-продавцем «JK-Concapts Autohandel». Зазначений рахунок-фактура виготовлений на бланку фірми-продавця, містить всі необхідні реквізити для такого типу документів, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Також суд апеляційної інстанції враховує той факт, що позивачка не була безпосередньо присутня при здійсненні купівлі-продажу вказаного автомобіля, так як діяла через уповноваженого представника, вину якого у порушенні митних правил при перевезенні на територію України легкового автомобіля марки «Ауді Q-7», кузов № НОМЕР_4, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2967 см. куб., тип двигуна дизельний, доведено у встановленому законом порядку.
Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу
Виходячи з вищенаведеного позивач, визначаючи митну вартість товару, презюмовано діяв добросовісно, адже при митному оформленні товару ним надано документ, що був йому попередньо виданий підприємством-продавцем із зазначеною в ньому ціною автомобіля 37 800 Євро. Доводи відповідача про умисне заниження вартості придбаного товару, на думку суду, не доведені, а надані ним докази у їх сукупності можуть свідчити лише про невідповідність фактичної ціни товару розміру митної вартості визначеної позивачем, але ніяк не про його умисні дії при визначенні такої.
Разом з тим, суд бере до уваги зміну позивачкою підстав позову, та зазначає щодо вищенаведених змінених підстав наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов’язку із сплати митних платежів; якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами; якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу; якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015р. по справі № 308/1014/15-п (а.с.143-144, Т.1) визнано ОСОБА_5 винним в порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в користь держави в розмірі 510877, 38 грн. Вилучений автомобіль марки AUDI-Q7», 2012 року випуску, кузов WAUZZZ4L1DD001921», об’єм двигуна 2967 куб. см., тип двигуна дизельний, вартістю 510877,38 грн., конфісковано в дохід держави. В разі неможливості конфіскації даного автомобіля, стягнути з ОСОБА_5 вартість автомобіля 510877,38 грн.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.10.2015 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015р. по справі № 308/1014/15-п було залишено без змін.
Вищенаведені судові рішення набули законної сили і не скасовані у встановленому законом порядку. Відповідно набрання законної сили рішенням суду про конфіскацію автомобіля в дохід держави тягне за собою юридичний наслідок, передбачений п.4 ч.1 ст.290 МК України, тобто припинення обов’язку зі сплати митних платежів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що вищевказана постанова станом на 04.10.2017 року не виконана, а оспорюваний у даній справі автомобіль в дохід держави не конфісковано, тому безпідставними є вимоги позивача про застосування ч. 1 ст. 290 МК України.
Проте колегія суддів не бере цей факт до уваги з наступних підстав. Згідно інформації з офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.uа), на момент постановлення рішення судом апеляційної інстанції єдине виконавче провадження, що наявне в даній системі, в якому боржником є ОСОБА_5 (стягував Держава), є завершеним.
Також згідно пояснень учасників купівлі вказаного автомобіля, поданих відповідачем на виконання усної вимоги суду першої інстанції та долучених до матеріалів справи, автомобіль не перебуває у користуванні позивача.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції робить висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 290 Митного кодексу України, а саме вважає за необхідне визнати припиненим обов’язок зі сплати податку у зв’язку із завершенням виконавчого провадження щодо конфіскації автомобіля, що є предметом спірних правовідносин.
Враховуючи той факт, що механізм відкликання податкових повідомлень-рішень у зв’язку з припиненням на підставі п. 4 ч.1 ст.290 Митного кодексу України обов’язку зі сплати митних платежів не передбачено, а також керуючись презумпцією правомірності рішень платника податку, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Разом з тим суд, керуючись вимогами ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, вважає за необхідне присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 5846 (п’ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 807/965/15 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області № НОМЕР_1 від 03.03.2015 р., № НОМЕР_2 від 03.03.2015 р., № НОМЕР_3 від 03.03.2015 р.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 5846 (п’ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
ОСОБА_6
судді
ОСОБА_7
ОСОБА_8
Повне судове рішення складено 07.06.2018 р.
