ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 листопада 2017 року
м. Ужгород
№ 807/965/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Стенавська А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2;
відповідача: Головне управління ДФС у Закарпатській області, представник – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі – позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання позивачкою законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару «легковий автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску, кузов WAUZZZ4L1DD001921» за ВМД ІМ 40 ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року, про що складено акт № н0003/4/0716/НОМЕР_4 від 23.02.2015р.
На підставі вказаного акту про результати перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року:
за № НОМЕР_1, яким позивачці яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями);
за № НОМЕР_2, яким позивачці збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями);
за № НОМЕР_3, яким позивачці збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями).
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувалися у адміністративному порядку (копія скарги від 20.03.2015р.), однак за результатами розгляду відповідної скарги Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 14.05.2015р. спірні податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 – без задоволення.
Підставою для донарахування грошових зобов’язань по акцизному податку, з податку на додану вартість та ввізного мита стало те, що нібито уповноваженим представником позивачки – ОСОБА_4, при здійсненні декларування до митного органу товару (легкового автомобіля марки «AUDI-Q7») було надано митному органу підроблений документ – рахунок № 34-2013 від 15.05.2013р., який містить неправдиві дані щодо вартості товару, що у свою чергу призвело до надання позивачці безпідставних пільг в оподаткуванні та до несплати митних платежів, які підлягали сплаті до бюджету: заниження податкових зобов’язань на загальну суму 269053, 31 грн. (в т.ч. по ввізному миту на суму 52037,70 грн., акциз – 106804,86 грн. та по ПДВ на суму 131571,72 грн.).
Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
04.06.2015 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Гебеш С.А.) відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.2, Т.1).
У відповідності до Розпорядження від 20.07.2016 року № 262 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 807/965/15, у зв'язку з припиненням повноважень судді – Гебеша С.А (а.с.160, Т.1).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, судову справу № 807/965/15 розподілено судді Скраль Т.В. (а.с.161, Т.1).
У відповідності до Розпорядження від 10.03.2017 року № 64 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 807/965/15, у зв'язку з припиненням повноважень судді – Скраль Т.В (а.с.235, Т.1).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, судову справу № 807/965/15 розподілено судді Шешені О.М. (а.с.236, Т.1).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та в заяві про зміну підстав позову (а.с.23-25, Т.2) і просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов (а.с.53-54, Т.1) та додаткових запереченнях на позовну заяву (а.с.70-72, Т.2). У задоволенні позову просила відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару «легковий автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску № WAUZZZ4L1DD001921» за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року.
Висновки перевірки викладено в Акті перевірки № н0003/4/0716/НОМЕР_4 від 23.02.2015р. (а.с.9-17, Т.1., далі – Акт перевірки).
За результатами невиїзної перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару «легковий автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску № WAUZZZ4L1DD001921» за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року, встановлено надання митному органу документів, а саме рахунок-фактура (інвойс) № 34-2013 від 15.05.2013р., який містить неправдиві дані щодо його вартості.
Митна вартість товару, заявлена у ВМД, є на 118580,31 гривень нижчою за вартість, розраховану у відповідності до Митного кодексу України (далі – МК України) на основі документів, отриманих від митних органів Німеччини.
У висновку перевірки також було зазначено, беручи до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України, подання неправдивих даних про митну вартість транспортного засобу, призвело до надання гр. ОСОБА_1 безпідставних пільг в оподаткуванні, а відтак на порушення вимог статей 264, 374 МК України, пункту 185.1 (в) статті 185 та пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), Закону України про митний тариф України», статті 7 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями, що діяли на день подання до митного оформлення товару за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 року), та до несплати митних платежів в повному обсязі і заниження податкових зобов’язань на загальну суму 269053,31 грн., з яких ввізне мито – 52037,70 грн., акциз – 85443,89 грн. та ПДВ – 131571,72 грн. (а.с.15-16).
На підставі висновку перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
за № НОМЕР_1, яким позивачці яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями), (а.с.18, Т.1);
за № НОМЕР_2, яким позивачці збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями), (а.с.19, Т.1);
за № НОМЕР_3, яким позивачці збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями), (а.с.20, Т.1).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, які були прийняті відповідачем, позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 20.03.2015 року (а.с.21, Т.1).
Рішенням про результати розгляду скарги від 14.05.2015р. № 4464/А/99-10-01-06-25, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 03.03.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 20.03.2015 року – без задоволення.
Протиправність, на думку позивача, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, і послужила підставою для звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Виходячи з наведених обставин у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи предмет розгляду даної справи, надаючи оцінку доводам сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд виходить із наступного.
Частиною першою ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України: митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Згідно зі статтею 318 МК України: митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 544 МК України: здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів серед іншого забезпечують справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України, та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.
Згідно з ст. 246 МК України: метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 248 МК України: митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Заявлені під час декларування відомості повинні об’єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. Заявлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену МК України.
Відповідно до діючих на час виникнення спірних правовідносин положень п. 11 ч. 10 ст. 374 МК України: при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією), що ввозяться працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, за умови, що:
а) працівник дипломатичної служби є власником цих товарів;
б) товари були придбані працівником дипломатичної служби в межах строку відрядження або проходження дипломатичної служби, що підтверджується відповідним наказом Міністерства закордонних справ України;
в) сукупна вартість товарів не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується працівнику дипломатичної служби у зв’язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженням дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з Акту перевірки (а.с.11, Т.1), сума виплаченої позивачу (відповідно до довідки МЗС України від 12.07.2013р. № 169, серія АА № 004320), як працівнику дипломатичної служби у зв’язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні склала 866704,96 грн., з якої 50% складає 433352,48 грн.
Дана обставина сторонами не оспорюється.
На підставі викладеного, з урахуванням наданих декларантом документів (ВМД ІМ 40 ДЕ № 305080000/2013/014061 – а.с.20, Т.1) митне оформлення легкового автомобіля марки «AUDI – Q7» було завершене із наданням громадянці пільг в оподаткуванні, а саме із звільненням від оподаткування митними платежами (вартість авто при декларуванні – 37800,00 Євро).
Позивач стверджує, що нею правомірно було визначено митну вартість на рівні ціни придбання у розмірі 407796,69 грн. (в тому числі транспортні витрати – 100 Євро та витрати на страхування – 50 Євро), яка відповідає фактичній вартості відповідної господарської операції.
Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Чопською митницею від митних органів Німеччини були отримані документи, що стосуються продажу та експорту вказаного вище транспортного засобу. Митні органи Німеччини листом від 05.08.2014 Ш 1/1-Z4663 B-UA-149/13 (а.с.55, Т.1) повідомили, що надані при оформлені імпорту в Україні документи були підроблені.
Окрім цього, листом німецького підприємства «JK – Concepts Autohandel», копія якого отримана від митних органів Німеччини (а.с.56-58, Т.1), встановлено, що 15.05.2013 року автомобіль був проданий ОСОБА_4, розрахунок здійснювався готівкою через банк продавця. Документи на транспортний засіб були передані ОСОБА_4 За словами ОСОБА_4, автомобіль AUDI – Q7 був придбаний для ОСОБА_1, у зв’язку з чим рахунок-фактура також був безпосередньо виписаний на ОСОБА_1
Зокрема, даний факт додатково підтверджений, наданою банківською випискою від 31.05.2013р. (а.с.59, Т.1), відповідно до якої на рахунок німецької фірми «JK – Concepts Autohandel» перераховано кошти у розмірі 49000,00 Євро, рахунок від 15.05.2013р. № 34-2013 (а.с.60, Т.1), відповідного до якого фірма JK – «Concepts Autohandel» продала автомобіль марки «AUDI-Q7», 2012 року випуску, кузов WAUZZZ4L1DD001921» за загальною вартістю 49000,00 Євро особі ОСОБА_1 (вул. Шандора Пака, 36/1, 89600, м. Мукачево, Україна), експортна декларація MRN 13DE345376898785E7 (а.с.61-66, Т.1).
Вказані докази підтверджують дійсний зміст зовнішньоекономічної операції та фактично підтверджують іншу вартість операції, а відтак заниження митної вартості позивачем.
Таким чином, сукупність документів (як поданих до митного оформлення, так і отриманих від митних органів Німеччини, вказують на те, що транспортний засіб був проданий за загальною ціною 49000,00 Євро (згідно з курсом НБУ станом на 13.03.2017р. складає 510877,38 грн.), що становить 58,94% від загальної суми, виплаченої позивачці за період дипломатичної служби за кордоном (виплачена сума – 866704,96 грн.)
Вказані обставини свідчать про те, що вищевказана господарська операція не підпадає під дію пункту 11 частини 10 статті 374 МК України та вказує на відсутність підстав для звільнення позивача від сплати митних платежів.
Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що при митному оформленні автомобіля у працівників митниці не виникало зауважень до визначеної декларантом митної вартості, з огляду на таке.
Відповідно до пп. 4, 5 ч. 5 ст. 54 МК України: орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Разом з тим, пунктом 54.4 ст. 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Судом також враховано положення п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, відповідно до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В той же час, документи, які отримані в офіційному порядку від митних органів Німеччини, свідчать про те, що заявлені позивачем відомості містять неправдиві дані щодо вартості автомобіля.
При цьому, суд у спірних правовідносинах застосовує Правову позицію Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року по справі № 21-52а12 щодо методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну та порядку здійснення контролю за правильністю такого визначення.
Відповідно до частини першої статті 265 МК України: митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб’єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Суд також відхиляє доводи представника позивача, викладені у заяві про зміну підстав позову та посилання на норму ч. 1 ст. 290 МК України, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 МК України: обов’язок із сплати митних платежів припиняється: при виконанні обов’язку із сплати митних платежів; якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами; якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу; якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015р. по справі № 308/1014/15-п (а.с.143-144, Т.1) було постановлено, гр. ОСОБА_4 визнати винним в порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу користь держави в розмірі 510877, 38 грн.
Вилучений автомобіль марки AUDI-Q7», 2012 року випуску, кузов WAUZZZ4L1DD001921», об’єм двигуна 2967 куб. см., тип двигуна дизельний вартістю 510877,38 грн. – конфісковано в дохід держави.
В разі неможливості конфіскації даного автомобіля, стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1., вул. Мічуріна, 10) вартість автомобіля – 510877,38 грн.
Отже, з постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015 року вбачається, що на момент розгляду адміністративної справи № 308/1014/15-п вказаний вище автомобіль конфісковано не було. Підтвердженням цього є надані пояснення ОСОБА_4, який зазначав, що вищевказаний автомобіль він пермістив на митну територію України та в подальшому займався оформленням його у митниці та органах ДАІ УМВС на підставі довіреності, яка йому була надана громадянкою ОСОБА_1. Про те, що рахунок про купівлю автомобіля є підробленим йому не було відомо, оскільки оформленням документів на автомобіль в Німеччині він не займався (а.с.145 на звороті, Т.1). Додатковим підвтердженням того факту, що автомобіль не конфісковано є ОСОБА_5 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 04.10.2017р. № 13.5-34/10622 (а.с.73, Т.2), яким було повідомлено, що постанова Ужгородського міськрайонного суду від 24.02.2015 року по справі № 308/1014/15-п, станом на 04.10.2017 року не виконана.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.10.2015 року, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015р. по справі № 308/1014/15-п було залишено без змін (а.с.145-147, Т.1).
В той же час, як вже зазначалося судом, ОСОБА_5 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 04.10.2017р. № 13.5-34/10622, було повідомлено, що постанова Ужгородського міськрайонного суду від 24.02.2015 року по справі № 308/1014/15-п, станом на 04.10.2017 року не виконана. Посилання представника позивача на те, що в даному листі зазначено Постанова Ужгородського міськрайонного суду від "04.02.2015 року", і це є інша постанова по іншій справі та не стосується предмету даного спору, суд відхиляє, оскільки як пояснив представник відповідача, неправильно зазначена дата є арифметичною помилкою в даному листі. В той же час, як перервірено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43042286, інших постанов по адміністративній справі № 308/1014/15-п Ужгородським міськрайонним судом винесено не було.
Отже, суд погоджується з думкою представника відповідача про те, що в даному випадку допущена помилка, і вірною датою є "24.02.2015 року".
Дані обставини свідчать про те, що оспорюваний у даній справі автомобіль в дохід держави не конфісковано, а тому безпідставними є вимоги позивача на застосування ч. 1 ст. 290 МК України.
При цьому, відповідно до ст. 67 Конституції України: кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Процедурні порушення, допущені під час перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов’язку.
Вказане, зокрема, узгоджується з Правовою позицією Верховного Суду України від 24.12.2010р. по справі № 21-25а10.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 3 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, у розмірі 106804,86 грн. (в т.ч. 85443,89 грн. за основним платежем та 21360,97 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164464,65 грн. (в т.ч. 131571,72 грн. за основним платежем та 32892,93 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 03.03.2015р., яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн. (в т.ч. 52037,70 грн. за основним платежем та 13009,43 грн. за штрафними санкціями) – відмовити.
2.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя
ОСОБА_6
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 грудня 2017 року.
