КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2018 р. Справа№ 910/17549/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Біловус Р.В. довіреність № 582 від 20.11.17
від відповідача 1: Абросімов С.С. довіреність № 28 від 17.04.18
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року (повний текст складено 20.04.2018 р.)
у справі № 910/17549/17 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича
про визнання зобов'язання припиненими та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. (далі - відповідач-2) про визнання зобов'язань припиненими та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 13-15).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №910/17549/17 позовні вимоги задоволено частково, визнано припиненим зобов'язання ТОВ "Енергосервіс ПМК" перед ПАТ "Діамантбанк" за Договором кредитної лінії №106 від 09.09.2016 р. на суму 1 000 721,28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнано припиненим зобов'язання ПАТ "Діамантбанк" перед ТОВ "Енергосервіс ПМК" за Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. на суму 1 000 721, 28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з ПАТ "Діамантбанк" на користь ТОВ "Енергосервіс ПМК" 3 200 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 188-194).
03 травня 2018 року ПАТ "Діамантбанк" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №910/17549/17, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/17549/17 в частині визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Енергосервіс ПМК" перед ПАТ "Діамантбанк" за Договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 року на суму 1 000 721,28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог,
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/17549/17 в частині визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Діамантбанк" перед ТОВ "Енергосервіс ПМК" за Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 року на суму 1 000 721,28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/17549/17 в частині стягнення з ПАТ "Діамантбанк" на користь ТОВ "Енергосервіс ПМК" 3 200 грн. судового збору.
- в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/17549/17 залишити без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2018 року, апеляційна скарга ПАТ "Діамантбанк" у справі № 910/17549/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.
17 травня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17549/17, розгляд апеляційної скарги ПАТ "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/17549/17 призначено на 05 червня 2018 року.
04 червня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 05 червня 2018 року представник ПАТ "Діамантбанк" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник ТОВ "Енергосервіс ПМК" у судовому засіданні 05 червня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" у судове засідання 05 червня 2018 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411621809164 (а.с. 224).
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-2.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
09 вересня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк" (далі - відповідач-1), як кредитодавцем та ТОВ "Енергосервіс ПМК" (далі - позивач), як позичальником укладено Договір кредитної лінії №106 (далі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого кредитодавець 09.09.2016 р. відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 08.09.2017 р. у наступних розмірах: 3 700 000,00 грн. - з 09.09.2016 р. по 08.04.2017 р.; 3083333,34 грн. - з 09.04.2017 р. по 08.05.2017 р.; 2466666,68 грн. - з 09.05.2017 р. по 08.06.2017 р.; 1850000,02 грн. - з 09.06.2017 р. по 08.07.2017 р.; 1233333,36 грн. - з 09.07.2017 р. по 08.08.2017 р.; 616666,70 грн. - з 09.08.2017 р. по 08.09.2017 р. (а.с. 20-23).
Додатковою угодою № 1 від 09.09.2016 р. сторонами внесено зміни до Кредитного договору, а саме: "12.09.2016 року кредитодавець надає позичальнику кредитний транш у розмірі 2 000 000,00 грн. в межах кредитної лінії, відкритої згідно Кредитного договору" (а.с. 24).
16 березня 2011 року між ПАТ "Діамантбанк", як банком ТОВ "Енергосервіс ПМК", як клієнтом укладено Договір банківського рахунку № 11-03-16-000073 (далі - Договір банківського рахунку), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №2600831911208 та зобов'язався приймати й зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг (а.с. 25).
Згідно наданого позивачем звіту по рахунку з 14.09.2017 по 14.09.2017, залишок коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК" №2600831911208.980 станом на 14.09.2017 року складає 1 000 721,28 грн. (а.с. 29), вказане також підтверджується наданим позивачем реєстром розрахункових документів (а.с. 107).
На підставі рішення Правління НБУ від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з 17:00 24.04.2017 до 23.05.2017 (включно) (а.с. 53).
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (а.с. 55), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно (а.с. 56-57).
03 травня 2017 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" із листом № 352 у якому зазначав про здійснення ним 24.04.2017 р. до 17:00 платежів у загальній сумі 863 477,12 грн., які не були списані з рахунку позивача. Оскільки кошти у сумі 100721,28 грн. з 24.04.2017 р. заблоковані на рахунку позивача, а також враховуючи наявність у нього бажання достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, позивач просив розблокувати поточний рахунок або прийняти платіжне доручення у паперовій формі для подальшого зарахування коштів, що знаходяться на банківському рахунку в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №106 (а.с. 30, 31).
14 липня 2017 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" із заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, яке мотивоване з обставин аналогічних до викладених у листі №352 (а.с. 32). Про отримання вказаного документу свідчить відтиск штампу позивача на титульній сторінці вказаного листа.
03 серпня 2017 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначив, про наявність у нього станом на 07.07.2017 р. заборгованості за кредитним договором у розмірі 1440000,00 грн. та просив здійснити зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникли з договору банківського рахунку №11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. та договору кредитної лінії №106 від 09.09.2016 р. на суму 1000721,28 грн. та після повного виконання зобов'язань за кредитним договором вчинити дії щодо зняття передбачених укладеним у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотеки обтяжень з предмету іпотеки (а.с. 33-34). Про отримання вказаного документу за № вх. 927/л від 03.08.2017 р. свідчить відтиск штампу позивача на титульній сторінці вказаного листа.
13 вересня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення від 13.09.2017 р. № 1617 з призначенням платежу "сплата кредитної лінії р., згідно договору №106 від 09.09.2016 р. на рахунок №29091300070551" сплачено на користь ПАТ "Діамантбанк" 439 278,72 грн. (а.с. 38).
29 вересня 2017 року позивач повторно звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" з заявою № 515 від 28.09.2017 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникають з Договору банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. та Договору кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 року на суму 1 000 721,28 грн. (а.с. 35). Направлення вказаного листа підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с. 36-37).
Доказів надання відповідей на вищезазначені листи - матеріали справи не містять.
Листом від 20.11.2017 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" повідомила Господарський суд міста Києва про те, що 11.09.2017 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №4077 "Про затвердження реєстру акцептованиз вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", яким акцептовано вимоги позивача у сумі 1 000 721,28 грн. та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів" (а.с. 95).
Довідкою від 21.11.2017 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" повідомила Господарський суд міста Києва про те, що станом на дату складання цього документу заборгованість позивача з кредитним договором загалом складає 1 911 973,73 грн. (а.с. 100).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись з позовом позивач посилається на існування підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 р. та Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р., за якими сторони є одночасно кредиторами та боржниками один одного.
У апеляційній скарзі відповідач обґрунтовує свою позицію з підстав аналогічних до викладених у відзиві на позов та зазначає, що визнання зобов'язань позивача за кредитним договором припиненими шляхом зарахування зустрічних вимог за депозитом фактично є погашенням вимог кредитора в порушення черговості, визначеної ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що зазначеним законом не допускається. Строк виконання зобов'язання за Кредитним договором не настав, тому відсутні підстави для припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Договір банківського рахунку не містить інформації щодо можливості списання коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач у відзиві на неї зазначає про законодавчу можливість здійснення такого зарахування та про те, що при вчинення цієї дії виведення коштів з неплатоспроможного банку не відбувається.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже межами перегляду є вимоги про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Енергосервіс ПМК" перед ПАТ "Діамантбанк" за Договором кредитної лінії №106 від 09.09.2016 р. на суму 1 000 721,28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Діамантбанк" перед ТОВ "Енергосервіс ПМК" за Договором банківського рахунку №11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. на суму 1000721,28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. ст. 1066, 1074 ЦК України).
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону, з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Встановлені п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Отже, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для зарахування коштів, що знаходились на рахунках позичальника (який є одночасно і кредитором (договір банківського рахунку № 11-03-16-00007) і боржником (договір кредитної лінії № 106) в рахунок оплати його зобов'язань за договором кредитної лінії № 106.
Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/14672/16 та від 16.05.2018 р. у справі №910/13547/17.
Матеріалами справи підтверджується, що вимоги за Договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 р. та Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. є зустрічними та однорідними (грошовими).
Пунктом 4.2.2. Кредитного договору визначено, що позичальник має право достроково погашати заборгованість за цим договором.
Враховуючи те, що у листі від 03.05.2018 р. позивачем висловлено своє бажання реалізувати право на здійснення дострокового погашення боргу за кредитним договором, а також враховуючи положення п. 1.1 Кредитного договору (за змістом якого кредитну лінію відкрито до 08.09.2017 р.) строк виконання заявлених позивачем вимог на момент повторного звернення із заявою про зарахування та на момент звернення з даним позовом є таким, що настав.
При цьому, під час запровадження в банку тимчасової адміністрації, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач був позбавлений можливості зарахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (заява позивача № 352 від 03.05.2017, яка подавалась під час дії тимчасової адміністрації), і зазначеним законом передбачено таку можливість тільки під час процедури ліквідації банку.
Відповідно до п.п. 3.2.11. та 3.2.12 Кредитного договору серед обов'язків позичальника визначено: щомісячне підтримання (до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором) на рахунках, відкритих у ПАТ "Діамантбанк", грошових потоків від господарської діяльності у розмірі 100% загальних надходжень позичальника. В день укладення цього Договору відкрити у кредитодавця поточний рахунок в національній валюті, а також поточний рахунок у валюті кредиту (якщо валюта кредиту є іноземною), у випадку відсутності таких рахунків.
Станом на момент відкриття кредитної лінії у позивача було відкрито рахунок у відповідача за договором банківського рахунку.
Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено право кредитодавця самостійно, без додаткового узгодження з позичальником, списувати на встановлених п. 7.9 цього договору умовах грошові кошти з поточного рахунку позичальника.
За змістом п. 7.9 Кредитного договору сторони домовились, що кредитодавець має право здійснювати договірне списання в разі настання терміну сплати комісій та/або неустойки за цим Договором, а також прострочення позичальником термінів погашення кредиту (частини кредиту) та/або процентів за ним, на суму вказаних платежів та з урахуванням наступних умов договірного списання: найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (місто Київ, МФО 320854); реквізити рахунку позичальника (платник), з якого має здійснюватись договірне списання - при списанні коштів в погашення комісій та неустойки, а також виданого в національній валюті кредиту та процентів за користування ним: поточний рахунок позичальника №2600831911208 в ПАТ "Діамантбанк" (місто Київ, МФО 320854); документи, які повинен мати кредитодавець для договірного списання коштів - документи, що підтверджують надання кредиту позичальнику.
Тобто сторонами було погоджено можливість договірного списання грошових коштів позивача, які знаходилися на його рахунку, звітом та реєстр розрахункових документів по якому підтверджується наявність грошових коштів за рахунок яким позивач просить зробити зарахування.
Банк має право здійснювати списання коштів з поточного рахунку без розпорядження клієнта у випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2.3 Договору банківського рахунку).
Право банку на договірне списання коштів також передбачено п. 4.3 Договору банківського рахунку, який не містить положень про те, що визначене у ньому договірне списання розповсюджується виключно на реалізацію банком права списання передбаченої тарифами винагороди.
Позивач, який є боржником банку за договором кредитної лінії № 106, є одночасно кредитором банку за договором банківського рахунку, умовами укладених між сторонами договорів передбачено договірне списання з рахунків, отже у банку не було обмежень на договірне списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на погашення заборгованості за кредитним договором у вигляді зарахування зустрічних вимог (а не проведення інших операцій з цими грошовими коштами).
Позивач скористався своїм правом та подав відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що кошти за Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 року перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом, згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладів фізичних осіб ПАТ "Діамантбанк" з ринку (24.04.2017), доказів здійснення заміни застави матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність всіх передбачених чинним законодавством України обставин можливості зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях стороною яких є неплатоспроможний банк, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову в частині припинення зобов'язання ТОВ "Енергосервіс ПМК" перед відповідачем з повернення кредитних коштів в розмірі 1 000 721,28 грн. за Договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 року та про припинення зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 року зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Викладений у постанові Верховного Суду України у справі №3-174гс16 висновок (на який посилається апелянт) не підлягає застосуванню у даній справі з огляду на відмінність характеру правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі та справі за результатами розгляду якої Верховним Суду України викладено правову позицію, оскільки на відміну від обставин даної справи, у справі № 3-174гс16 позивач повідомляв про зарахування з однієї сторони заборгованості за кредитним договором, а з іншої сторони права вимоги отримання частини коштів, що перебувають на відкритих у банку рахунку, яке він набув від фізичної особи, власника рахунку, оскільки законодавством не передбачено можливості зміни власника рахунку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, яким чином договірне списання коштів у вигляді зарахування зустрічних вимог особи, що одночасно є і кредитором, і боржником неплатоспроможного банку, який знаходиться на стадії ліквідації, могло порушити в цілому баланс інтересів інших кредиторів банку та черговості задоволення вимог кредиторів з урахуванням наявності можливості такого зарахування, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на що доводи апелянта у вказаній частині є безпідставними.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі №910/17549/17 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі №910/17549/17 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі №910/17549/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі №910/17549/17 залишити без змін.
3. Справу №910/17549/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко
Дата складення повного тексту - 07.06.2018 р.
