Справа №193/1774/14
1-кп/212/5/18
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 42014040000000268 від 09.04.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, одруженого, раніше не судимого, не працевлаштованого, інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Петрове, Софіївського району, Дніпропетровської області, одруженого, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, працюючого ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 ,
захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 ,обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_4
встановив:
Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_3 наказом № 123о/с від 01.06.2013 т.в.о. начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі ГУМВС) України в Дніпропетровській області призначений на посаду першого заступника начальника - начальника слідчого відділення Софіївського районного відділу (далі СВ Софіївського РВ), тобто керівника органу досудового розслідування Софіївського РВ, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 10А, мав спеціальне звання підполковника міліції.
Виконуючи свої службові обов`язки, ОСОБА_3 у своїй діяльності керувався Кримінальним процесуальним кодексом України, відповідно до якого як керівник органу досудового розслідування є стороною обвинувачення (п. 19 ч. 1 ст. 3); зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9); уповноважений: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом (ст. 39), Законом України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990, згідно з яким основними завданнями міліції є: запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 2), відповідно до своїх завдань як працівник міліції зобов`язаний виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10) тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 12.12.1993 ограни внутрішніх справ є правоохоронними органами.
Таким чином, ОСОБА_3 , виходячи із обсягу наявних прав і обов`язків, постійно обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій державного органу - органу внутрішніх справ, тобто згідно з положенням примітки 2 до ст. 368 КК України, є службовою особою правоохоронного органу, яка займає відповідальне становище, та згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Проте ОСОБА_3 свої повноваження керівника органу досудового розслідування та працівника міліції у квітні 2014 року використав у злочинних цілях, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 25 березня 2014 за зверненням ОСОБА_9 слідчим СВ Софіївського РВ ОСОБА_4 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040580000220 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, щодо незаконного заволодіння транспортним засобом - легковим автомобілем «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
В цей же день ОСОБА_3 як керівник органу досудового
розслідування доручив проведення досудового розслідування ОСОБА_4 , який мав повноваження слідчого.
Наступного дня, 26.03.2014, співробітниками ДАІ затримано вказаний автомобіль, який разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 доставлено до Софіївського РВ.
Разом з цим ухвалою слідчого судді Софіївського райсуду від 27 березня 2014 клопотання про дозвіл на тимчасове вилучення майна слідчого ОСОБА_4 задоволено та надано дозвіл на доступ та тимчасове вилучення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 . Установлено строк дії ухвали 1 місяць, тобто до 27.04.2014.
Постановою від 02 квітня 2014 слідчого ОСОБА_4 вказаний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12014040580000220 та вирішено зберігати його на території майданчику тимчасового утримання Софіївського РВ, де автомобіль фактично зберігався.
Згідно з висновком експерта № 70/09-36 від 09.04.2014, номер кузова (VIN) вищевказаного автомобіля знищений механічним способом, первинний номер кузова автомобіля інший. Відповідно до висновку експерта № 70/09-45 від 15.04.2014, захисні елементи, реквізити бланка, вихідні друкарські дані, номер бланка, друкований текст наданого на дослідження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого на автомобіль марки «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , виконані способом струмінево - крапкового друку, за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, а бланк цього свідоцтва не відповідає бланкам встановлених зразків і виготовлений не на підприємстві, яке має на це дозвіл.
ОСОБА_3 стало достовірно відомо про результати вказаних експертиз, у зв`язку з чим домовився із підлеглим ОСОБА_4 як слідчим, у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12014040580000220, про одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вчинення дій з використанням службового положення, зокрема: не звернення до прокурора та суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна вказаного автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення.
24.04.2014 року з метою незаконного збагачення ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 та надав вказівку про виклик ОСОБА_9 до Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, після чого, з метою виконання вказівки ОСОБА_3 . ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_9 та запропонував з`явитися до Софіївського РВ, на що останній погодився.
Наступного дня, об 11.33 год., 25 квітня 2014 ОСОБА_9 прибув до Софіївського РВ, де біля входу до будівлі відділу міліції зустрівся із ОСОБА_3 , з яким пройшов до службового кабінету останнього. Після цього ОСОБА_3 розповів ОСОБА_9 розроблений ним план повернення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_3 достовірно відомо, що 27.04.2014 закінчувався строк дії ухвали про тимчасове вилучення автомобіля ОСОБА_9 та у цьому випадку його автомобіль підлягав поверненню та попередив останього, що його особисте клопотання судом буде залишено без задоволення. Разом з цим ОСОБА_3 надав ОСОБА_9 номер мобільного телефону ОСОБА_11 та запропонував зв`язатися з ним. При цьому ОСОБА_3 категорично відмовився зменшувати суму неправомірної вигоди, наполягав на передачі 3000 доларів США.
Далі, 29 квітня 2014, о 16.10 год., ОСОБА_9 зустрівся з адвокатом ОСОБА_11 біля Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та пройшли до службового кабінету ОСОБА_3 , де ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_11 договір про надання правової допомоги від 28.04.2014, а ОСОБА_3 надав ОСОБА_11 виготовлене ним при невстановлених обставинах клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.
Після цього ОСОБА_11 у Софіївському районному суді Дніпропетровської області зареєстрував вказане клопотання про повернення автомобіля, після чого, разом з ОСОБА_9 повернувся до приміщення службового кабінету ОСОБА_3 , де ОСОБА_12 у ході розмови з ОСОБА_9 наполягав о передачі частини неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США. ОСОБА_9 повідомив про можливість передачі коштів тільки після отримання автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Наступного дня, 30 квітня 2014, об 11.19 год., ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 біля Софіївського РВ, де останній повідомив про призначення судового розгляду клопотання щодо повернення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Слідчим ОСОБА_4 до прокурора та суду не було подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна - зазначеного автомобіля, а направлено заяву про розгляд клопотання без його участі, чим вчинив дії з використанням свого службового становища, які направлені на повернення ОСОБА_9 автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Далі, слідчим суддею Софіївського районного суду Дніпропетровської області у судовому засіданні розглянуто клопотання в інтересах ОСОБА_9 про повернення тимчасового вилученого майна, за результатами якого оголошено ухвалу про зобов`язання слідчого СВ Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 повернути автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 .
Після оголошення зазначеної ухвали ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 пройшли до приміщення Софіївського РВ ГУМВС У країни в Дніпропетровській області, де ОСОБА_3 почав погрожувати притягненням ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у зв`язку із встановленням підроблення технічного паспорту на автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 у випадку відмови від передачі неправомірної вигоди.
Після цього, о 13.33 год. 30 квітня 2014 у вказаному кабінеті ОСОБА_9 передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 500 доларів США як оплату за надання юридичних послуг. Далі ОСОБА_4 продовжував вимагати від ОСОБА_9 передачі грошових коштів за повернення зазначеного автомобіля, попереджав, що в іншому випадку не поверне даний автомобіль. Однак ОСОБА_9 погодився передати грошові кошти як неправомірну вигоду тільки у випадку повернення автомобіля та надання ухвали слідчого судді Софіївського районного суду про зобов`язання слідчого повернути вказаний автомобіль. ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_9 про передачу неправомірної вигоди о 16.10 год. цього ж дня.
Далі, о 16.20 хв., 30 квітня 2014 року ОСОБА_9 пройшов до приміщення службового кабінету ОСОБА_4 Софіївського РВ, який розташований за адресою: Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 10А, де, діючи на підставі ст. 271 КПК України, тобто з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, передав грошові кошти в сумі 28000 грн. та 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України складає 5700 грн., таким чином, всього грошові кошти у сумі 33700 грн. у якості неправомірної вигоди, а ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , будучи службовими особами, які займають відповідальне становище одержав їх за вчинення дій з використанням свого службового становища, зокрема: не звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна - вказаного автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення, умисно, для себе та ОСОБА_3 одержав дані грошові кошти та поклав їх до шухляди праворуч свого робочого столу.
Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 пройшли до
майданчика Софіївського РВ, де ОСОБА_9 отримав автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_4 затримано
співробітниками прокуратури Дніпропетровській області.
Таким чином, 30 квітня 2013 року, о 16.20 год., ОСОБА_3 , працюючи першим заступником начальника начальником слідчого відділення Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , працюючим слідчим слідчого відділення зазначеного райвідділу, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, з використанням наданого службового становища, умисно для себе, діючи за попередньою змовою групою осіб, у порушення ч. 1 ст. 2, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України № 155 від 22.02.2012, одержав від ОСОБА_9 , який діяв на підставі ст. 271 КПК України, тобто з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, грошові кошти у загальній сумі 33700 грн. як неправомірну вигоду за забезпечення не звернення слідчого до прокурора та суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014040580000220 - автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення.
Разом з цим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, долученням зазначених висновків експертів щодо підроблення технічного паспорта та знищення номеру кузова автомобіля Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , було достовірно відомо, що постанова від 02.04.2014 слідчого ОСОБА_4 , якою вказаний автомобіль визнано речовим доказом та прийнято рішення зберігати його на території майданчику тимчасового утримання Софіївського РВ, згідно з вимогами ч. 7 ст. 110 КПК України є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується, її не скасовано, а положеннями п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України визначено, що зазначений автомобіль є тимчасово вилученим майном, на якому збереглися сліди злочину, що є підставою, передбаченою ч. 2 ст. 170 КПК України, для його арешту. Крім того, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів ідентифікаційні номери складових частин яких знищено. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомо, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Однак, 30 квітня 2014 року, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самих себе, у порушення вимог ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст. 2, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України № 155 від 22.02.2012 в частині обов`язку працівника ОВС не зраджувати моральним принципам служби, використовуючи своє службове становище всупереч інтересів служби, не забезпечив захист держави від кримінального правопорушення, всебічно, повно та неупереджено не дослідив обставини кримінального правопорушення, не забезпечив прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, не застосував всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування шляхом звернення до прокурора та суду з клопотанням про арешт автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами злочинів, передбачених ст.ст. 290 та 358 КК України, щодо знищення номеру вузлу транспортного засобу та підроблення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а у подальшому сприяв у поверненні зазначеного автомобіля, експлуатацію якого заборонено.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав істотної шкоди охоронюваним законом державним і громадським інтересам, яка полягала у підриві авторитету та престижу органів внутрішніх справ в особі Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а саме: створення, у тому числі через засоби масової інформації, в громадськості негативної уяви щодо службових осіб органів внутрішніх справ, їх корумпованості, недотриманні ними у своїй службовій діяльності та нехтуванні нормами чинного законодавства.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України за ознаками одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та іншої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб. А також, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_4 наказом № 123о/с від 01.06.2013 т.в.о. начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ (далі ГУМВС) України в Дніпропетровській області призначений на посаду слідчого відділення Софіївського районного відділу (далі СВ Софіївського РВ), що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 10А, мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
Виконуючи свої службові обов`язки, ОСОБА_4 у своїй діяльності керувався Кримінальним процесуальним кодексом України, відповідно до якого як слідчий є стороною обвинувачення (п. 19 ч. 1 ст. 3); зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9); як слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (ч. 1 ст. 40), уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 40), а також Законом України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990, згідно з яким основними завданнями міліції є: запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 2), відповідно до своїх завдань як працівник міліції зобов`язаний виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10), крім того, функціональними обов`язками, затвердженими 06.02.2014 начальником Софіївського РВ, згідно з якими має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів (ч. 1), при виконанні своїх службових обов`язків зобов`язаний: дотримуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України та законів України під час досудового розслідування, забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків, не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості (п.п. 3.1, 3.2, 3.2.4 ч. 3) тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 12.12.1993, ограни внутрішніх справ є правоохоронними органами.
Таким чином, ОСОБА_4 , виходячи із обсягу наявних прав і обов`язків, постійно обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій державного органу - органу внутрішніх справ, тобто згідно з положенням примітки 2 до ст. 368 КК України, є службовою особою правоохоронного органу, яка займає відповідальне становище, та згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Проте ОСОБА_4 свої повноваження слідчого та працівника міліції у квітні 2014 року використав у злочинних цілях, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 25 березня 2014 за зверненням ОСОБА_9 слідчим СВ Софіївського РВ ОСОБА_4 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040580000220 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, щодо незаконного заволодіння транспортним засобом - легковим автомобілем «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
У той ж день ОСОБА_3 як керівник органу досудового
розслідування доручив проведення досудового розслідування ОСОБА_4 , який мав повноваження слідчого.
Наступного дня, 26 березня 2014 року, співробітниками ДАІ затримано вказаний автомобіль, який разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 доставлено до Софіївського РВ.
Разом з цим ухвалою слідчого судді Софіївського райсуду від 27.03.2014 клопотання про дозвіл на тимчасове вилучення майна слідчого ОСОБА_4 задоволено та надано дозвіл на доступ та тимчасове вилучення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 . Установлено строк дії ухвали 1 місяць, тобто до 27.04.2014.
Постановою від 02.04.2014 слідчого ОСОБА_4 вказаний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014040580000220 та вирішено зберігати його на території майданчику тимчасового утримання Софіївського РВ, де автомобіль фактично зберігався.
Згідно з висновком експерта № 70/09-36 від 09.04.2014, номер кузова (VIN) вищевказаного автомобіля знищений механічним способом, первинний номер кузова автомобіля інший. Відповідно до висновку експерта № 70/09-45 від 15.04.2014, захисні елементи, реквізити бланка, вихідні друкарські дані, номер бланка, друкований текст наданого на дослідження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого на автомобіль марки «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , виконані способом струміннево-крапкового друку, за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, а бланк цього свідоцтва не відповідає бланкам встановлених зразків і виготовлений ні на підприємстві, яке має на це дозвіл.
ОСОБА_3 стало достовірно відомо про результати вказаних експертиз, у зв`язку з чим домовився із підлеглим ОСОБА_4 як слідчим, у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12014040580000220, про одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вчинення дій з використанням службового положення, зокрема: незвернення до прокурора та суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна - вказаного автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення.
З метою незаконного збагачення ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 та надав вказівку про виклик ОСОБА_9 до Софіївського РВ. Наступного дня, 24.04.2014, на виконання вказівки ОСОБА_3 . ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_9 та запропонував з`явитися до Софіївського РВ, на що останній погодився.
Наступного дня, 25 квітня 2014 року об 11.33 год., ОСОБА_9 прибув до Софіївського РВ, де біля входу до будівлі відділу міліції зустрівся із ОСОБА_3 , з яким пройшов до службового кабінету останнього. Після чого ОСОБА_3 розповів ОСОБА_9 розроблений ним план повернення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_3 . При цьому ОСОБА_3 достовірно відомо, що 27.04.2014 закінчувався строк дії ухвали про тимчасове вилучення автомобіля ОСОБА_9 та у цьому випадку його автомобіль підлягав поверненню та попередив, що його особисте клопотання судом буде залишено без задоволення. Разом з цим ОСОБА_3 надав ОСОБА_9 номер мобільного телефону ОСОБА_11 та запропонував зв`язатися з ним. При цьому ОСОБА_3 категорично відмовився зменшувати суму неправомірної вигоди, наполягав на передачі 3000 доларів США.
Далі, о 16.10 год. 29 квітня 2014 року, ОСОБА_9 зустрівся з адвокатом ОСОБА_11 біля Софіївського РВ, пройшли до службового кабінету ОСОБА_3 . На місці ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_11 договір про надання правової допомоги від 28.04.2014 року. ОСОБА_3 надав ОСОБА_11 виготовлене ним при невстановлених обставинах клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.
Після цього ОСОБА_11 у Софіївському районному суді зареєстрував вказане клопотання про повернення автомобіля, після чого разом з ОСОБА_9 повернувся до приміщення службового кабінету ОСОБА_3 . На місці ОСОБА_12 у ході розмови з ОСОБА_9 наполягав про передачу частини неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США. ОСОБА_9 повідомив про можливість передачі коштів тільки після отримання автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Наступного дня, 30 квітня 2014 року, об 11.19 год., ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 біля Софіївського РВ, де останній повідомив про призначення судового розгляду клопотання щодо повернення автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Слідчим ОСОБА_4 до прокурора та суду не подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна - зазначеного автомобіля, а направлено заяву про розгляд клопотання без його участі, чим вчинив дії з використанням свого службового становища, що направлені на повернення ОСОБА_9 автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Далі слідчим суддею Софіївського районного суду у судовому засіданні розглянуто клопотання в інтересах ОСОБА_9 про повернення тимчасового вилученого майна, за результатами якого оголошено ухвалу про зобов`язання слідчого СВ Софіївського РВ ОСОБА_4 повернути автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 .
Після оголошення зазначеної ухвали ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 пройшли до приміщення Софіївського РВ, де ОСОБА_3 почав погрожувати притягненням ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у зв`язку із встановленням підроблення технічного паспорту на автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 у випадку відмови від передачі неправомірної вигоди.
Після цього, о 13.33 год. 30 квітня 2014 у вказаному кабінеті ОСОБА_9 передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 500 доларів США як оплату за надання юридичних послуг. Далі ОСОБА_4 продовжував вимагати від ОСОБА_9 передачі грошових коштів за повернення зазначеного автомобіля, попереджав, що в іншому випадку не поверне даний автомобіль. Однак ОСОБА_9 погодився передати грошові кошти як неправомірну вигоду тільки у випадку повернення автомобіля та надання ухвали слідчого судді Софіївського районного суду про зобов`язання слідчого повернути даний автомобіль. ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_9 про передачу неправомірної вигоди о 16.10 год. цього дня.
Далі, о 16.20 хв., 30.04.2014 ОСОБА_9 пройшов до приміщення службового кабінету ОСОБА_4 Софіївського РВ, що розташований за адресою: Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 10А, де, діючи на підставі ст. 271 КПК України, тобто з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, передав грошові кошти в сумі 28000 грн. та 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України відповідає 5700 грн., таким чином, всього грошові кошти у сумі 33700 грн. як неправомірну вигоду, а ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , будучи службовими особами, які займають відповідальне становище одержав їх за вчинення дій з використанням свого службового становища, зокрема: незвернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна - вказаного автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення, умисно, для себе та ОСОБА_3 одержав дані грошові кошти та поклав їх до шухляди праворуч свого робочого столу.
Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 пройшли до майданчика Софіївського РВ, де останній забрав автомобіль «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_4 затримано співробітниками прокуратури Дніпропетровській області.
Таким чином, 30 квітня 2013 року, о 16.20 год., ОСОБА_4 , працюючи слідчим слідчого відділення зазначеного райвідділу за попередньою змовою із ОСОБА_3 , працюючим першим заступником начальника - начальником слідчого відділення Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, будучи службовими особами які займають відповідальне становище, з використанням наданого службового становища, умисно для себе, діючи за попередньою змовою групою осіб, у порушення ч. 1 ст. 2, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України № 155 від 22.02.2012, одержав від ОСОБА_9 , який діяв на підставі ст. 271 КПК України, тобто з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, грошові кошти у загальній сумі 33700 грн. як неправомірну вигоду за не звернення до прокурора та суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014040580000220 - автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , та його подальше повернення.
Разом з цим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, долученням зазначених висновків експертів щодо підроблення технічного паспорта та знищення номеру кузова автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , було достовірно відомо, що постанова від 02.04.2014 слідчого ОСОБА_4 , якою вказаний автомобіль визнано речовим доказом та прийнято рішення зберігати його на території майданчику тимчасового утримання Софіївського РВ, згідно з вимогами ч. 7 ст. 110 КПК України є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується, її не скасовано, а положеннями п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України визначено, що зазначений автомобіль є тимчасово вилученим майном, на якому збереглися сліди злочину, що є підставою, передбаченою ч. 2 ст. 170 КПК України, для його арешту. Крім того, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів ідентифікаційні номери складових частин яких знищено. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомо, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Однак 30 квітня 2014 року, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, у порушення вимог ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст. 2, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України № 155 від 22.02.2012 в частині обов`язку працівника ОВС не зраджувати моральним принципам служби, використовуючи своє службове становище всупереч інтересів служби, не забезпечив захист держави від кримінального правопорушення, всебічно, повно та неупереджено не дослідив обставини кримінального правопорушення, не застосував всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування шляхом звернення до прокурора та суду з клопотанням про арешт автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», д.н.з. НОМЕР_1 , внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами злочинів, передбачених ст.ст. 290 та 358 КК України, щодо знищення номеру вузлу транспортного засобу та підроблення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а у подальшому повернув зазначений автомобіль, експлуатацію якого заборонено.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав істотної шкоди охоронюваним законом державним і громадським інтересам, яка полягала у підриві авторитету та престижу органів внутрішніх справ в особі Софіївського РВ ГУМВС України в області, а саме: створення, у тому числі через засоби масової інформації, в громадськості негативної уяви щодо службових осіб органів внутрішніх справ, їх корумпованості, недотриманні ними у своїй службовій діяльності та нехтуванні нормами чинного законодавства.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України за ознаками одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та іншої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.
А також, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному поряду і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим , якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, суд, згідно з ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Стаття 25 КПК України зобов`язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення , а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст..9 КПК України.
За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення , форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочинів не визнав повністю, суду показав, що він дійсно у 2014 році працював на посаді першого заступника начальника Софіївського районного відділу міліції начальника слідчого відділення. У його повноваження згідно ст. 39 ч. 2 п. 1 КПК України входить визначення слідчого, який здійснює досудове розслідування згідно ч. 9 цієї статті, надавати свідчення без його вказівки та надавати рішення безпосередньо прокурору. Ним був розписаний матеріал, по факту незаконного заволодіння автомобіля «Меrsedes Веnz МL 320», що належав ОСОБА_9 на слідчого ОСОБА_4 , який згідно своїх повноважень 25. 03.2014 року вніс ці відомості до ЄРДР під номером 12014040580000220 за ознаками ч.1 ст. 289 КК України та проводив його подальше розслідування. Після знаходження та затримання автомобіля Мерседес, яке відбулося у м. Дніпропетровську, за ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області 27.03.2014 року було надано дозвіл на доступ та тимчасове вилучення автомобіля зі строком дії ухвали на один місяць. Автомобіль слідчим по перше було визначено речовим доказом, та вирішено зберігати на майданчику Софіївського райвідділу. 16.04.2014 року зазначене кримінальне провадження передано до слідчого управління ГУ МВС у Дніпропетровській області. ОСОБА_9 під час розслідування провадження неодноразово звертався щодо повернення його автомобіля, на що йому було роз`яснено, що автомобіль вилучено за ухвалою суду та повернути його неможливо. Коли ОСОБА_9 25.04.2014 року знову звернувся, йому було повідомлено, що провадження перебуває в області через що жодні дії будь-який співробітник Софіївського райвідділу не може проводити , та з заявою щодо повернення автомобіля він може звернутися до суду. На запитання ОСОБА_9 , як звернутися, він відповів , що це можливо зробити самостійно або через захисника. Коли ОСОБА_9 попросив дати телефон захисника, йому було надано декілька візитних карток, серед яких були дані адвоката ОСОБА_11 , якого він бачив лише раз, після чого ОСОБА_9 переписав його номер мобільного телефону. Після цього йому стало відомо, що ОСОБА_9 звертався до адвоката ОСОБА_11 , з питання повернення зазначеного автомобіля Мерседес. 30.04.2014 року був день підписання звіту у прокуратурі, яким він і займався та поїхав перебував там на протязі усього дня. Після цього повернувся до райвідділу, це було вже увечері, та знаходився у своєму робочому кабінеті, ніякого хабара він не отримував та грошові кошти не вимагав та не отримував, в жодні змови з будь-яким працівником райвідділу чи адвокатом ОСОБА_11 не вступав, з приводу вчинення будь-яких злочинних дій чи правопорушень.
На поставлені додатково запитання ОСОБА_3 , суду пояснив, що щодо автомобіля Мерседес проводилось декілька експертиз. Висновки останніх експертиз він забирав з експертної установи перед святами Великдень, коли їхали з управління області та забирали кримінальне провадження. Того дня, коли забирали кримінальне провадження, забрали і проведені експертизи, і тоді йому було відомо, що технічний паспорт на цей автомобіль підроблений, це було 16.04.2014 року, або за день до цього. Експертизи він особисто забирав у м. Кривому Розі. Оскільки він мешкає неподалік будівлі УВС, він постійно забирав практично усі експертизи, які проводились у м. Кривому Розі. Ніяких доручень, вказівок з приводу ОСОБА_9 слідчому він не надавав. 25.04.2014 року він зустрічався з ОСОБА_9 , оскільки останній звернувся з питанням, як можна вирішити питання щодо повернення автомобіля. ОСОБА_9 було повідомлено, що провадження немає та що воно перебуває у області. ОСОБА_9 особисто прийшов з цим питанням до райвідділу, 10 чи 15 разів він звертався до нього та намагався когось направити з цим питанням. Він сказав ОСОБА_9 , що вони ніяких дій вчиняти не можуть, та він може звернутися до суду щодо повернення автомобіля. 25.04.2014 року він ОСОБА_9 не телефонував та в нього взагалі не було телефону ОСОБА_9 . В нього на столі дуже багато візиток, ОСОБА_9 це побачив і запитав за різних адвокатів, він йому повідомив, що ОСОБА_11 приїздить з м. Кривого Рогу по іншій справі, тому що з м. Кривого Рогу не будуть приїздити просто так адвокати, та якщо це буде дешевше він може звернутися до ОСОБА_11 . ОСОБА_11 він перший раз побачив приблизно за неділі дві до цього у смт. Софіївка. ОСОБА_11 там перебував по іншому кримінальному провадженню. Де ОСОБА_14 познайомився з ОСОБА_11 йому не відомо. 29.04.2014 року коли ОСОБА_9 з ОСОБА_11 зайшли до нього в кабінет, то ОСОБА_14 приніс клопотання щодо повернення автомобіля на якомусь носії, скоріше за все на флеш носії, він не знав деякі відомості, цифри а тому просив допомоги та просив позаповняти невідомі відомості. Клопотання було набране, потрібно було заповнити данні щодо автомобіля (його номер, та інше). Його флеш носій він вставляв у свій комп`ютер, цей факт дійсно був. Він не повідомляв ОСОБА_14 , що призначений судовий розгляд по його клопотанню та на його розгляд до суду він не ходив та йому не була відома дата розгляду. У розмові з ОСОБА_14 , як це видно на відеозаписі, він йому просто роз`яснював, що якщо по справі провести всі слідчі дії то його буде потрібно притягати до кримінальної відповідальності за використання підробленого посвідчення, технічного паспорту на автомобіль. Ніяких погоджень від нього слідчому ОСОБА_4 по цій справі не було, та письмових або усних вказівок з його боку також. На вечірніх оперативках, кожен слідчий звітує, що він буде робити з приводу того чи іншого кримінального провадження, це свого роду планування слідчих дій, а вже погодження їх відбувається безпосередньо з процесуальним керівником прокуратури. Він не був ініціатором будь-якої розмови з ОСОБА_14 про грошові кошти. 30.04.2014 року ОСОБА_14 та ОСОБА_11 в його кабінеті взагалі нічого один одному не передавали, ні грошові кошти, ні щось інше. Переважну частину дня 30.04.2014 року він перебував у прокуратурі з приводу звіту. Ніяких домовленостей з ОСОБА_14 або ОСОБА_15 , про отримання грошової винагороди з цього питання не було. Йому відомо , що судом була задоволена заяву ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо повернення автомобіля , при розгляді цього клопотання у суді був присутній прокурор. Не заперечував проти участі у розмовах, які зафіксовані на аудіо носіях, але зміст їх не підтверджує.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочинів не визнав повністю, суду показав, що у 2014 році у його провадженні перебували матеріали за заявою ОСОБА_9 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом. У даному кримінальному провадженні ним було складено клопотання про проведення ряду експертиз, та допитано ОСОБА_9 у якості потерпілого. Також впродовж декількох днів автомобіль було відшукано у м. Дніпропетровську та доставлено до Софіївського райвідділу. Приїздив громадянин ОСОБА_16 , якого він також допитав. У подальшому матеріали кримінального провадження були передані до слідчого управління м. Дніпропетровськ. З цього моменту кримінальне провадження у його провадження не поверталось. З громадянином ОСОБА_9 після того, як він його допитав, не зустрічався. 30.04.2014 року він перебував у добовому наряді, у якості слідчого, і йому зателефонувала слідчий суддя Софіївського райсуду Шумська і повідомила, що до суду звернулися гр. ОСОБА_14 з захисником ОСОБА_11 , з заявою про повернення транспортного засобу. Він перебуваючи у наряді та маючи потребу їхати на виїзд, написав заяву про розгляд заяви ОСОБА_14 за його відсутності, оскільки провадження у нього вже не було. У подальшому йому стало відомо, що заява судом була задоволена та о 16.00 годині винесена ухвала про повернення транспортного засобу. Упродовж дня до нього приходив ОСОБА_9 зі своїм захисником Косяком, та за вказівкою начальника ОСОБА_9 написав заяву, що він претензій до нього ніяких не має, що автомобіль не пошкоджений та про те, що він отримав свій транспортний засіб. Однак він повідомив ОСОБА_14 , що автомобіль буде повернутий лише після ухвали суду. Також ОСОБА_9 запитував за технічний паспорт даного автомобіля Мерседес, на що він повідомив останньому, що технічний паспорт знаходиться на експертизі. ОСОБА_9 розмовляв зі своїм захисником з приводу того, що вони так не домовлялися, також про якісь гроші, про які саме йому не відомо. Після цього вони покинули його кабінет. О 16.00 годині він повернувся з прокуратури та біля входу до приміщення райвідділу стояв ОСОБА_9 . Вони з ним пройшли до його кабінету. В його кабінеті ОСОБА_9 розмовляв з ОСОБА_11 та передавав йому гроші, як він зрозумів гонорар за ухвалу суду чи за що саме, йому невідомо. ОСОБА_11 повідомив, що йому потрібно терміново їхати до м. Кривого Рогу. О 16.00 годині до нього прийшов ОСОБА_9 з ухвалою суду про повернення транспортного засобу та передав грошові кошти для свого захисника ОСОБА_11 , за попередньою домовленістю з останнім. Вони вийшли на задній двір відділку міліції, де знаходився автомобіль . Коли він повертався до приміщення райвідділу якісь невідомі особи у спортивних костюмах, зупинили його , одягли кайданки та повели на поверх, де розміщений його кабінет. Коли вони підійшли до кабінету, там стояло ще близько десяти людей, вони представилися, пред`явили ухвалу про обшук приміщення райвідділу, і почали проводити обшук його кабінету. У шухляді його столу вилучили грошові кошти, які приніс ОСОБА_9 для ОСОБА_11 , оскільки йому терміново потрібно було їхати до м. Кривого Рогу. Вилучили грошові кошти, склали протокол затримання. Він не вів з ОСОБА_11 і ОСОБА_9 розмови про грошові кошти, це вони між собою у його кабінеті вели розмову про грошові кошти. ОСОБА_11 його попросив, щоб він узяв гроші у ОСОБА_9 , коли останній принесе, а пізніше він приїде та забере, так як йому терміново потрібно їхати. Перед тим як покласти гроші до столу, які приніс ОСОБА_9 , він їх оглянув, оскільки ОСОБА_9 така людина, відносно якого неодноразово були кримінальні провадження, і йому не має довіри. Він оглянув лише одну купюру, яким вона була номіналом , не пам`ятає. ОСОБА_9 діставав ці гроші з кишені. Гроші він не перераховував та яка повинна була сума передана адвокату він не знає. Оглянув одну купюру і поклав гроші до свого столу у верхню шухляду. В столі у нього три чи чотири шухляди. Він просив участі адвоката, але на це не відреагували. Хтось викликав для нього адвоката, але його не впускали, хтось з присутніх тримав двері зачиненими.
На поставлені питання у судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснив, що по автомобілю Мерседес, він особисто призначав експертизи. Клопотання про тимчасове вилучення майна, а саме автомобіля Мерседес вніс він. Також він визнав даний автомобіль речовим доказом. Все відбувалося за вказівками прокурора, а саме процесуального керівника. Висновки проведених експертиз він не бачив. На той час в нього не було цього кримінального провадження. Про підроблений технічний паспорт на автомобіль Мерседес він дізнався пізніше, коли саме не пам`ятає. Він особисто викликав ОСОБА_9 для дачі показів до райвідділу, але останній не з`являвся. ОСОБА_9 він допитував у той день як він писав заяву. Він викликав ОСОБА_9 до райвідділу декілька разів. Чи просив його ОСОБА_3 викликати ОСОБА_9 до райвідділу він не пам`ятає. В нього з ОСОБА_9 неприязні відносини взагалі. Грошові кошти у ОСОБА_9 за повернення автомобіля він не вимагав. До нього в кабінет заходив ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Про те, що суддею прийнято рішення про повернення автомобілю Мерседес йому повідомив ОСОБА_9 , який сказав, що о 16.00 годині буде винесено ухвалу. Вони одразу хотіли, щоб він повернув автомобіль, але він повідомив ОСОБА_11 , що поверне автомобіль лише після ухвали суду, після чого вони пішли. ОСОБА_9 віддав йому ухвалу суду біля входу до райвідділу. Після цього ОСОБА_9 підійнявся до нього у кабінет, а коли дістав грошові кошти, сказав, що це те, про що домовлялися, на що він йому відповів, що він ні з ким і не про що не домовлявся. Під час проведення обшуку у його кабінеті пояснення він нікому не надавав. ОСОБА_11 надавав ОСОБА_9 послуги як адвокат не безкоштовно, за винагороду. Як він зрозумів, гроші, що ОСОБА_9 передавав ОСОБА_11 , це була винагорода за його послуги. У даному провадженні він ніяких експертиз не отримував і не ознайомлювався з ними. Висновок експерта щодо технічного паспорту на автомобіль він не отримував та не ознайомлювався з ним. Щодо номерних знаків на кузові автомобіля висновок експертизи він не отримував. Напередодні 30.04.2014 року йому стало відомо, що технічний паспорт на автомобіль Мерседес підроблений. Згодом він не мав змоги ознайомитися з висновками експертиз. У якості свого адвоката під час проведення обшуку у його кабінеті він запрошував адвоката Омельченка. Адвокат ОСОБА_17 приїхав до райвідділу о 20.00 годині, але його не впускали до кабінету. Запросити адвоката він одразу висловлював неодноразово клопотання. Повернення ОСОБА_9 автомобіля Мерседес Бенс він здійснив на підставі ухвали суду. Під час відсутності у його провадженні даного кримінального провадження він не мав можливості самостійно приймати по ньому будь які рішення. Усі слідчі дії , які проводяться в рамках кримінального провадження, погоджувалися з процесуальним керівником прокуратури. Особисто він від ОСОБА_9 грошові кошти за вчинення якихось дій не вимагав. Особисто до нього раніше ОСОБА_9 з заявами та/або проханням щодо повернення автомобіля не звертався. У відношенні ОСОБА_9 та його двох синів у райвідділ писали заяви за різними статтями КК України, тому приводом їх неприязних відносин стало розслідування ним кримінальних справ відносно останнього та його близьких родичів. Він уважає, що у ОСОБА_9 є підстави оговорювати його. ОСОБА_9 йому погрожував з приводу того, що він працює у райвідділі, а саме фізичною розправою, погрозами спалити автомобіль. ОСОБА_3 з приводу ОСОБА_9 йому нічого не пропонував. Чому ОСОБА_11 не пам`ятає подій щодо передачі коштів йому ОСОБА_9 через нього та не зазначає про це у своїх показах, він не знає. Він писав заяву слідчим та до прокуратури з приводу погроз з боку ОСОБА_9 . Він погодився взяти у ОСОБА_9 кошти для передачі ОСОБА_11 за проханням його, а не ОСОБА_9 . Після того як ОСОБА_9 передав ОСОБА_11 гроші вперше, ОСОБА_11 сказав ОСОБА_9 « давай, щоб усі були задоволені», що саме він цим мав на увазі не знає. Грошові кошти для ОСОБА_11 були йому передані ОСОБА_9 після ухвали суду щодо повернення транспортного засобу, після 16.00 години. Дружніх відносин він з ОСОБА_11 не має. Коли ОСОБА_9 передавав йому гроші для ОСОБА_11 він не з`ясовував, яка саме там сума коштів. Він переглянув купюру з тих коштів, що приніс ОСОБА_9 для ОСОБА_11 , у зв`язку з недовірою до останнього, щоб у подальшому не віддавати свої. ОСОБА_11 його не уповноважував на отримання грошових коштів від ОСОБА_9 . Його попрохав ОСОБА_11 їх узяти, оскільки йому було необхідно від`їжджати до м. Кривий Ріг. Гроші від ОСОБА_9 попросив його отримати особисто ОСОБА_11 для нього, за його послуги як адвоката. ОСОБА_9 приніс гроші, і сказав, що «це як домовлялися». ОСОБА_11 просив його взяти для нього гроші у ОСОБА_9 в присутності останнього. Ця розмова відбувалася у кабінеті. Грошові кошти були у доларах США та гривнях. Не заперечував проти участі у розмовах, які зафіксовані на аудіо носіях, але зміст їх не підтверджує.
Такі показання обвинувачених були перевірені шляхом безпосереднього дослідження доказів , наданих як стороною обвинувачення так і стороною захисту.
Так, за клопотаннями сторін в судовому засіданні були безпосередньо допитані та досліджені покази наступних свідків.
Показання свідка ОСОБА_18 про те, що з обвинуваченими знайома, перебувала з ними в робочих стосунках. Працювала стажистом на посаді прокурора, 30 або 31 квітня 2014 року, точно не пам`ятає, відбувалося судове засідання по розгляду клопотання ОСОБА_9 , де вона приймала участь. Перед судовим засіданням вона зайшла до слідчого судді у кабінет і пояснила, що був раніше арештований автомобіль, матеріалів справи вона не бачила, а поклалася на досвід судді. Суддя запевнила, що все буде добре, що попередній прокурор ознайомлена з матеріалами кримінального провадження. Після її усних наполягань на ознайомленні з матеріали кримінального провадження, слідчий суддя повідомила, що адвокат ОСОБА_9 поспішає, він чекає з 09.00 і вже закінчується строк дії попередньої ухвали, тому ОСОБА_9 подає клопотання про повернення автомобіля. У судовому засіданні суддя запитала лише думку прокурора, на що вона відповіла, що не заперечує щодо зняття арешту з автомобіля , після чого була винесена ухвала , якою повернуто автомобіль власнику. У судовому засіданні були присутні суддя, секретар, заявник, адвокат, потерпілий та вона, слідчого не було. Прокурором по справі була ОСОБА_19 , яка попросила, щоб вона швиденько збігала до слідчого судді на розгляд клопотання, також повідомила, що особисто ознайомлена з матеріалами кримінального провадження і там все гаразд. Прокурору району вона не телефонувала, тому що він знаходився у відрядженні в м. Дніпропетровську, своєму керівнику теж, бо вона знаходилася в іншому судовому процесі, тому порадитися не могла. У судовому засідання суддя проголосила, що у зв`язку з відсутністю прокурора по справі сталася заміна прокурора, вона не знала чи складалася постанова про включення її в групу прокурорів по даному провадженню. Слідчому по цій справі та начальнику слідчого відділу не телефонувала. Саме клопотання прочитала, а матеріалів справи не бачила. Дізналась про існування постанови про призначення групи прокурорів по даному провадженню вже коли викликали до слідчого на допит. Пояснила , що розуміє, що вказівки має давати лише прокурор, але ОСОБА_20 прийшла та сказала , що погано себе почуває та щоб не було неявки прокурора попрохала піти на це судове засідання. До обов`язків стажиста прокуратури здійснення процесуального керівництва та приймання участі в судових засіданнях було на розсуд прокурора району. До подій 30.04.2014 року досвід роботи в прокуратурі був близько двох місяців. Як процесуальний керівник у кримінальному провадженні вона не повинна була покладатися на досвід судді та авторитет колеги, а повинна була ознайомитися з матеріалами провадження, проконтролювати законність та сформулювати позицію згідно вимогам чинного законодавства. Клопотання про зняття арешту було погоджене захисником, це було клопотання захисника, прізвище не пам`ятає. Оголошувала клопотання суддя та запитала думку прокурора. Приймали участь в засіданні захисник та потерпілий. При проголошенні ухвали був присутній потерпілий, після проголошення ухвали, копії вона не отримала, її надіслали. В судовому засіданні суддя проголосила її посаду прокурор, але займала вона посаду стажист. За наслідками цих подій стосовно неї службове розслідування не проводилося, але надавались пояснення на досудовому розслідуванні. На даний час в органах прокуратури вона не працює.
Показання свідка ОСОБА_21 про те, що вона старший прокурор прокуратури району, з обвинуваченими знайома, в них виключно робочі стосунки. Заява Шеремет реєструвалася в прокуратурі, її було призначено процесуальним керівником, крім неї була процесуальним керівником ОСОБА_18 , яка була в групі прокурорів. Досудове розслідування здійснював слідчий ОСОБА_4 , він погоджував з нею клопотання про вилучення автомобіля «Мерседес», який на той час належав ОСОБА_9 , клопотання було завірено нею і в суді його підтримувала вона, це було в березні 2014 року. Згідно постанови слідчого ОСОБА_4 була призначена і проведена експертиза стосовно достовірності документів на транспортний засіб, експертизу проводило Криворізьке відділення, результати експертизи їй стали відомі в травні місяці, а саме про те, що реєстраційний талон на автомобіль був виготовлений не заводським способом, що це підроблений документ. Після того як слідчий суддя виніс ухвалу про тимчасове вилучення автомобілю, це майно було визначено речовим доказом, на автомобіль не було накладено арешт, тому що була винесена постанова про визнання автомобіля речовим доказом та власника автомобіля не було встановлено. Власника автомобіля було виявлено вже після того, як вона подавала клопотання про тимчасове вилучення майна. Шеремет до того часу не надав ніяких документів , які б підтверджували права власності на автомобіль. Запити щодо виявлення власника автомобіля направляли, за цими запитами було встановлено особу на яку було зареєстровано автомобіль. Про те, що ОСОБА_14 та його захисник подали клопотання до суду про повернення автомобіля вона дізналася 30.04.2014 року, коли поверталася з судового засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_22 , де підтримувала державне обвинувачення. В суді вона зустріла суддю ОСОБА_23 , яка повідомила про розгляд клопотання, однак вона була весь день зайнята в інших судових засіданнях, тому вже після того як заслухали клопотання дізналася, що ходила у процес стажист ОСОБА_24 .У подальшому запитала в неї чи знайомилася з заявою , яка була подана до суду, на що остання відповіла що ні. 30.04.2014 року особисто слідчому судді вона не надавала по цьому кримінальному провадженню матеріали , стосовно цього ні з слідчим, ні з начальником слідчого відділу не спілкувалася. Що стосується заяви ОСОБА_14 , то розуміє, що суд повинен був витребувати кримінальне провадження, дослідити його, а лише після цього приймати рішення. Шеремет на підтвердження того, що він є власником автомобіля, повинен був надати доручення або рішення суду про це. Процесуальне керівництво на теперішній час по даній справі вона не здійснює, написала рапорт прокурору ОСОБА_25 , щоб її замінили, фактично замінили її в березні 2015 року. Після звільнення ОСОБА_26 , в групу прокурорів включили ОСОБА_19 . Про те, що ОСОБА_26 буде приймати участь в судовому засіданні з нею узгоджено не було. На теперішній час доля та місцезнаходження автомобіля ОСОБА_14 їй не відомо. Звернення ОСОБА_14 щодо повернення автомобіля до органів прокуратури в порядку ст.169 КПК України не надходило.
Показання свідка ОСОБА_27 про те, що по кримінальному провадженню він проводив дві чи три експертизи по реєстраційним документам на автомобіль «Меrsedes МL». Експертизу направляв слідчий ОСОБА_4 , за результатами експертизи встановлено, що документи виготовлені не на підприємстві, які мають дозвіл, а були підроблені. Ним був складений висновок, експертизу завірено та підписано, скріплено печаткою. Експертизу проводили в кінці березня чи початку квітня 2014 року, забирав експертизу особисто ОСОБА_28 , тому що він є начальником слідчого, який направляв експертизу, тому висновок віддав йому як керівнику. Слідчого він не інформував про те, що віддав висновок експертизи особисто його керівнику. Щодо результатів експертизи з ОСОБА_3 він не спілкувався, лише щодо строків виконання.
Показання свідка ОСОБА_29 про те, що експертизи проводилися за клопотанням слідчого по трьом автомобілям Ауді, Мерседес МЛ та ще одній. За результатами експертизи щодо автомобіля «Мерседес МЛ» ними було складено висновки. Результати експертизи забирав особисто в нього ОСОБА_3 в квітні місяці 2014 року, який у канцелярії УВС розписався про отримання. Слідчого ОСОБА_4 , який направляв постанову про призначення експертизи, ніяким чином не повідомляв про те, що експертиза проведена і що висновок забрав ОСОБА_3 . По цій експертизі з пропозиціями та проханнями ніхто, у тому числі слідчий, не звертався.
Показання свідка ОСОБА_30 про те, що у квітні 2014 року він очолював слідчий районній відділ поліції Софіївського району. У цей проміжок часу до чергової частини відділку надійшла заява від громадянина ОСОБА_9 за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Мерседес МЛ», у зв`язку з чим було порушено кримінальне провадження, автомобіль оголошено у розшук та згодом затримано громадянина ОСОБА_16 в м. Дніпропетровськ, яким ним керував. Після цього ОСОБА_16 звернувся із заявою на громадянина ОСОБА_9 з приводу шахрайський дій, оскільки вони з ОСОБА_9 здійснили обмін автомобілями, за що він дав останньому 3.000 доларів США, за двома фактами порушені кримінальні провадження. Приблизно у квітні 2014 року була ухвала суду про повернення автомобіля «Мерседес МЛ». У цей день він виїхав за територію райвідділу, йому зателефонували та повідомили, що необхідно повернути автомобіль, оскільки надійшла ухвала суду. Ці кримінальні провадження не є контрольними та на особливому контролі не перебували. Як начальник Софіївського відділення ніякої резолюції на документах про те, що автомобіль перебуває на штраф майданчику він не візував. Про те, що автомобіль «Мерседес МЛ» був з підробленими номерами йому нічого не було відомо.
Деталі проведення обшуку, коли затримали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже не пам`ятає. Під час проведення обшуку він був присутній від початку до кінця. У кабінеті начальника слідчого відділу ОСОБА_3 вилучався комп`ютер, а у кабінеті слідчого документи. Прибули два адвокати, які повинні були надати правову допомогу обом обвинуваченим, але захисників не було допущено до них під час проведення обшуку. Під час обшуку, коли бралися змиви з рук ОСОБА_4 , він був присутній, але деталі вже не пам`ятає. За межі кабінету, в якому проводили обшук, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виходили. З адвокатами вони поспілкувалися лише після закінчення обшуку. Коли в райвідділ приїхали працівники служби безпеки в коридорі йому показали постанову про проведення обшуку , він з нею ознайомився і йому повідомили, що він повинен бути присутнім під час проведення обшуку, були ще присутні поняті (цивільні особи), працівники внутрішньої безпеки чоловік до 10. Начальником Софіївського райвідділу він працює з лютого 2014 року , коли він заступив на посаду, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже працювали. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували свої обов`язки добре, до відповідальності не притягувалися. Обшук почався з кабінету ОСОБА_4 , потім в кабінеті ОСОБА_3 . Коли проводився обшук в кабінеті ОСОБА_4 , то в кабінеті разом з ОСОБА_3 були присутні працівники внутрішньої безпеки. У райвідділі ведеться відео спостереження, органами прокуратури були вилучені відеозаписи, які він не переглядав. ОСОБА_4 стало зле, викликали карету швидкої допомоги, що повідомив лікар йому не відомо.
Показання свідка ОСОБА_31 про те, що до кола його обов`язків входить приймання та реєстрація заяв повідомлень про злочин. Він несе відповідальність за охорону райвідділу, а не за охорону штрафмайданчику. Члени слідчо-оперативної групи слідкують за штрафмайданчиком. 30.04.2014 року слідчий ОСОБА_4 сказав, що у нього є документ на підставі якого необхідно видати з штрафмайданчику автомобіль Мерседес МЛ. Він викликав старшину і вони разом видавали автомобіль. У черговій частині є книга затриманого автотранспорту, за яку відповідає старшина. Старшина пішов до чергової частини з книгою затриманого автотранспорту, взяв ключі від автомобіля та пішов з ОСОБА_4 . Кому видавався автомобіль він не бачив, тому що знаходився в черговій частині. Після цього старшина повернувся з книгою, у якій був запис, що автомобіль було видано.
У день, коли проводили обшук , прийшли співробітники внутрішньої безпеки в кабінет ОСОБА_3 де він також перебував у цей час. У кабінет увійшли троє невідомих осіб, які не представилися, прокурор показав посвідчення, повідомили лише, що вони працюють в рамках закону і почали вивертати кишені йому і ОСОБА_3 . Усі люди були в цивільному одязі. Про обшук їх не повідомили. Після цього у кабінет прийшли ще чотири чоловіки та показали постанову про обшук . Йому сказали, що до нього питань не має. Він забрав всі документи і пішов на своє робоче місце. Коли проходив через кабінет ОСОБА_4 , чув якісь крики та фрази « тримати руки на столі». Чи були поняті, коли вилучали книгу в черговій частині, не пам`ятає.
Показання свідка ОСОБА_32 про те, що з обвинуваченими знайомий, перебувають у робочих стосунках. Його посада - оперуповноважений Софіївського райвідділу. У його обов`язки входить розкривання злочинів та супроводження їх на досудовому слідстві. Свої обов`язки в рамках кримінального провадження виконував лише за дорученням слідчого. Доручення слідчого за фактом крадіжки автомобіля Мерседес Бенс в березні-квітні 2014 року не пам`ятає. Матеріалів кримінального провадження в нього не було. Йому зателефонував черговий і повідомив про те, що було здійснено незаконне заволодіння автомобілем. Він виїхав на місце злочину, здійснив опитування громадян, які були неподалік того місця, а саме в селі Новоюлівка, але ніхто з цього приводу нічого пояснити не зміг. З ОСОБА_33 взагалі немає ніяких відносин, який працює слідчим Софіївського РВ. ОСОБА_9 викликали до Софіївського РВ через телефонні дзвінки. ОСОБА_9 він телефонував з метою виклику в Софіївське РВ міліції, так як він не з`являвся. Їздив він з ОСОБА_33 до ОСОБА_9 до дому. Про що розмовляли ОСОБА_34 і ОСОБА_9 , не пам`ятає. Під час видачі автомобіля з штраф майданчику він присутнім не був, оскільки знаходився на нараді в м. Дніпропетровськ. У його обов`язки входило викликати або доставити ОСОБА_9 до райвідділу. Він слідчі дії не проводив, а лише оперативні - в базу даних вніс відомості про незаконне заволодіння автомобілем. На наступний день зателефонували з Дніпропетровська з райвідділу і повідомили про те, що працівники ОСОБА_35 затримали автомобіль, після чого він на службовому автомобілі з ОСОБА_33 поїхали вилучити та доставити його до Софіївського райвідділу. Коли було встановлено особу, яка зі слів ОСОБА_14 заволоділа цим автомобілем, не знає. У його обов`язки входило збирання характеризуючих матеріалів та доставка осіб для дачі свідчень в Софіївський РВ міліції. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніяких доручень йому не надавали. Йому підозру не пред`являли. Чи заводили щодо нього окреме провадження щодо притягнення до кримінальної відповідальності йому не відомо, у прокуратурі його не допитували. Йому не відомо, що 09.04.2014 року ОСОБА_9 звертався з заявою до правоохоронних органів про те, що він з ОСОБА_33 вимагали гроші за повернення транспортного засобу. Гроші у ОСОБА_9 вони не вимагали. ОСОБА_9 в нього запитував, як можливо повернути транспортний засіб, на що він відповів, що такі питання не вирішує. Була розмова лише про те, що особа, яка заволоділа автомобілем, віддала ОСОБА_9 3000 доларів, і що їх потрібно повернути. На свою користь він ніяких грошей не вимагав. Під час обшуку, який проводився в кабінетах Софієвського РВ, присутній не був, приїхав тільки під кінець проведення слідчих дій. Коли він приїхав, в нього вилучили мобільний телефон, посвідчення , але з приводу чого не пояснювали. Вилучення речей проводилося в кабінеті начальника кримінальної міліції. Він прийшов сам. Потім перебував на третьому поверсі та міг вільно пересуватися. В приміщенні райвідділу бачив адвокатів, які намагалися надати допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але їх не впускали. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були в одному кабінеті, що відбувалося в кабінеті ОСОБА_4 на той час, йому не відомо, оскільки кабінет був зачинений. Закінчився обшук та їх зібрали на оперативку. Коли ОСОБА_4 надавалась медична допомога він не був присутній. У протоколі про обшук він розписався в кабінеті ОСОБА_3 , коли вже був закінчений обшук. Права та обов`язки йому не роз`яснювали. Виконані доручення списуються в канцелярію. Про виконання доручень складається рапорт, який надається слідчим. Щодо складання рапортів відносно ОСОБА_36 , не пам`ятає.
Показання свідка ОСОБА_37 про те, що знайомий з обвинуваченими в рамках кримінального провадження, раніше особисто знайомі не були. 16 квітня 2014 року в м. Дніпропетровськ до нього підійшли на вулиці два співробітника міліції та попросили бути понятим у смт. Софіївка. Підійшли до автомобіля марки Шкода, білого кольору, в ній знаходився ще один понятий та поїхали в Софіївку. Приблизно о 11.00 годині вони прибули до дому невідомого їм чоловіка та їм пояснили, що вони повинні допомогти. Пояснили, що з цього чоловіка вимагали хабар. Біля домоволодіння були перераховані гроші, а саме 5000 гривень. Гроші дістав постраждалий чоловік. Співробітники міліції помітили їх, переписали номера купюр, перерахували. Ці події відбувалися в квартирі постраждалого. Після чого до постраждалого хтось зателефонував і вони домовилися про зустріч, господар дому взяв гроші і поїхав та поїхали назад до м. Дніпропетровськ. Співробітники міліції взяли у нього номер телефону, щоб зателефонувати у подальшому. 29.04.2014 року приблизно в 18.00 годині йому зателефонували та попрохали, щоб 30.04.2014 року о 08.00 годині він підійшов на ОСОБА_38 . У вказаний день та час він прийшов в узгоджене місце , де чекав автомобіль, після чого знову поїхали в Софіївку до будинку потерпілого. Також були перераховані гроші, переписані купюри та помічені. Гроші запакували в пакет, який взяв потерпілий. Після телефонного дзвінка потерпілий поїхав , а вони попрямували до Софіївського райвідділу міліції. У подальшому вони разом з співробітниками міліції зайшли у приміщення Софіївського райвідділу міліції, піднялися на 4-й поверх будівлі та знаходились у коридорі біля кабінету. З ними був ще працівник прокуратури. Коли зайшли в кабінет до слідчого, співробітники міліції показали посвідчення, велася відеозйомка, проводився обшук, у ході якого в верхній шухлядці столу були знайдені гроші. Вилучені грошові кошти були тими, що помічали працівники міліції. Гроші були опечатані, після чого він та ще один понятий поставили свої підписи. Вилучалися також посвідчення та мобільні телефони. Далі вони попрямували в кабінет до начальника, який розташований на тому ж поверсі, що і кабінет слідчого. У кабінеті начальника райвідділу також проводився обшук з застосуванням відео зйомки. Була вилучена апаратура, з якої здійснювалося відео спостереження штраф майданчика, на якому стояв автомобіль, склався протокол, у якому вони розписалися. Він був засуджений у 2012 році за ст. 263 ч.2 , ст. 309 ч.1 КК України, 06.03.2014 року звільнився по відбуттю покарання, адміністративний нагляд стосовно нього було встановлено. Після звільнення не вживав наркотичних засобів. Його попросили буди понятим працівники Управління внутрішніх справ області. Коли почався обшук в райвідділі він знаходився в коридорі, спостерігав за тим, як проводився обшук в кабінеті. Адвокатів бачив тільки після обшуку. Підозрювані не просили, щоб їм надали адвокатів, права та обов`язки в його присутності їм роз`яснювали і вони щось підписували, пояснювалось, що ці особи затримані і складався протокол. Щодо грошей, які знайшлися у ОСОБА_4 , а саме у верхній шухлядці його робочого столу, він пояснював, що не знає що це за гроші, що це не його гроші. Протокол обшуку він прочитав та підписав.
Показання свідка ОСОБА_39 про те, що він працює слідчим Софіївського РВ. З обвинуваченими знайомий, перебувають у робочих стосунках. В його провадженні перебувала заява ОСОБА_40 про те, що він придбав автомобіль Мерседес Бенс у ОСОБА_41 . Коли зустрілися ОСОБА_42 і ОСОБА_16 , то обмінялися машинами. ОСОБА_16 віддав свій автомобіль Ауді з доплатою 3000 доларів, а ОСОБА_14 йому віддав ОСОБА_43 , також обмінялися техпаспортами на автомобіль та роз`їхалися по своїм справам. Через 15-20 хвилин ОСОБА_42 зателефонував ОСОБА_16 і сказав, що він його ошукав, автомобіль Ауді з перебитими номерами, на що ОСОБА_16 відповів, що в нього автомобіль такий самий. ОСОБА_16 сказав, щоб ОСОБА_42 повернув йому його автомобіль та гроші, а він у свою чергу поверне йому Мерседес, на що ОСОБА_42 відповів, що ніяких грошей від нього не отримував. Наступного для ОСОБА_16 прийшов в райвідділ та заявив про злочин. ОСОБА_9 він викликав як свідка, останній пояснював, що ніяких грошей не брав. По даному провадженню результат не пам`ятає, оскільки крім показів ОСОБА_9 та ОСОБА_16 ніяких свідків більше не було. ОСОБА_9 за допомогою повернути автомобіль не звертався. Автомобіль Ауді на теперішній час знаходиться на штрафмайданчику Софіївського РВ міліції, а інший автомобіль Мерседес Бенс на штрафмайданчику не перебуває, лише відомо, що цей автомобіль після того як його забрали з штраф майданчику, був виставлений в мережі Інтернет і проданий іншій особі. 30.04.2014 року після 16.00 години він пішов з райвідділу. Під час обшуку у райвідділі його не було. ОСОБА_3 щодо цих подій до нього з будь якими проханнями не звертався.
Показання свідка ОСОБА_44 про те, що він працює слідчим Софіївського райвідділу, з обвинуваченими знайомий в силу професійних обов`язків. В кінці березня 2014 року близько 19.00 години телефонував ОСОБА_14 з проханням, щоб він вийшов на вулицю, біля свого будинку для розмови. Метою розмови був його приїзд до Софіївського райвідділу міліції, її зміст не пам`ятає. З ОСОБА_45 приїздили до ОСОБА_14 лише один раз. Кримінальне провадження по факту заволодіння транспортним засобом у ОСОБА_16 перебувало у них в провадженні. ОСОБА_16 звернувся до них за цим фактом, у зв`язку з тим, що коли вони забирали автомобіль, були першими хто з ним спілкувався. Про те, що ОСОБА_16 попросив у них про допомогу задокументовано не було. Якби ОСОБА_9 їм сказав, що в нього є 3000 доларів США, то вони б про це повідомили вже керівництво.
Показання свідка ОСОБА_46 про те, що в документах при видачі наказів, постанов, згідно з паспортних даних « ОСОБА_28 » пишеться через букву « ОСОБА_47 ». В 2013 році була реорганізація міліції, співробітники кадрів в міліції допустили помилку в прізвищі ОСОБА_3 , зазначили його прізвище через букву « ОСОБА_48 », тобто « ОСОБА_49 ». Помилка була виправлена наказом, і ОСОБА_3 був з прізвищем як зазначено в паспорті.
Показання свідка ОСОБА_50 про те, що 16.04.2014 року його було залучено в якості понятого. До нього на вулиці у м. Дніпропетровськ під`їхав автомобіль марки Шкода білого кольору. Працівники міліції попросили бути понятим, на що він погодився та сів до них у машину. В автомобілі знаходився ще один понятий. Усі разом вони поїхали до смт. Софіївка,де він був уперше, зупинились біля одного з будинків. Після чого працівники міліції показали купюри номіналом в 100 та 200 грн, на загальну суму 5000 грн., переписали номера, зробили копії на ксероксі, який привезли з собою, зафіксували в протоколі все, після чого вони поставили свої підписи. Їм пояснили, що ці гроші потрібно передати, оскільки їх вимагали в райвідділі як хабар.
Показання свідка ОСОБА_51 про те, що 30.04.2014 року був залучений в якості понятого при дачі хабара. Він сів у автомобіль «Шкода» білого кольору та з працівниками міліції, вони поїхали в смт. Софіївка до чоловіка, зайшли в його будинок. В будинку рахували грошові кошти (гривні та долари США), також працівники міліції переписали номери купюр, робили з них копії, складався протокол. Ці купюри він потім бачив в столі у слідчого в Софіївському РВ міліції. Після того, як склали протокол, вони поїхали до Софіївського РВ міліції. При вході у райвідділ їх зустрів черговий працівник, після чого пішли до кабінетів. Спершу зайшли в кабінет до ОСОБА_4 і у столі він побачив гроші, ті які помічали працівники міліції. ОСОБА_4 повідомив, що це не його кошти. Потім вони пішли до кабінету начальника, але він не бачив, щоб щось звідти вилучалося. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили, щоб їм надали правову допомогу. Після проведення обшуків він підписував акт. До ОСОБА_4 приїжджала карета швидкої допомоги, йому стало погано.
Показання свідка ОСОБА_23 про те, що вона працює суддею Софіївського районного суду Дніпропетровської області. 29.04.2014 року від адвоката ОСОБА_11 , який представляв інтереси ОСОБА_9 , надійшло клопотання про повернення вилученого автомобіля Мерседес, який був затриманий та перебував на штраф майданчику Софіївського райвідділу міліції. Вона виконувала обов`язки слідчого судді. До суду були доставлені окрім клопотання, ще копія водійського посвідчення ОСОБА_9 , повноваження ОСОБА_11 , копія ухвали про затримання автомобіля. До судового засідання з`явився прокурор, слідчий подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності , прокурор заперечував , вважав що кримінальне провадження ще не закінчено та просив відмовити в задоволенні клопотання. За результатами розгляду клопотання 30.04.2014 року винесено Ухвалу, якою вона як слідчий суддя, задовольнила клопотання представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_11 та зобов`язала слідчого повернути автомобіль. Слідчий та прокурор не повідомляли, що автомобіль з підробленими документами. Рішення нею було прийнято на підставі норм КПК України, з урахуванням того, що Ухвала про затримання автомобіля від 27.03.2014 року уже 28.04.2014 року втратила чинність. Потрібно було продовжити арешт автомобілю або повернути у володіння власнику. За повним текстом Ухвали від 30.04.2014 року приходив ОСОБА_4 ОСОБА_9 теж отримував ухвалу, але чи пізніше чим ОСОБА_4 чи раніше за нього не пам`ятає. З приводу цього клопотання ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_3 з проханнями задовольнити його не зверталися. За результатами розгляду клопотання була постановлена вступна та резолютивна частина ухвали.
Показання свідка ОСОБА_9 про те, що у 2012 році придбав автомобіль Мерседес у м. Києві у особи, яка займається продажами автомобілів. Була написана розписка в якій зазначено хто купив, а хто продав автомобіль. На довіреності він не наполягав при придбанні автомобілю. Коли вирішив продавати автомобіль, перевіряв його, а саме підходив до начальника Софіївського ДАІ з проханням перевірити реєстрацію автомобілю. У ДАІ подивилися технічний паспорт автомобілю та видали документ про те, що автомобіль в розшуку не перебував, ніяких штрафів на ньому не було. Він виставив автомобіль на продаж у мережі Інтернет та йому зателефонував ОСОБА_16 , який хотів оглянути автомобіль. Вони зустрілись біля м. Дніпропетровськ. ОСОБА_16 , це був чоловік в віці, приблизно за 70 років. Ніякої підозри щодо ОСОБА_16 у нього не виникло. Вони оглянули автомобіль, проїхалися на ньому, автомобіль їм дуже сподобався та підійшов. ОСОБА_16 сказав, що потрібно з сином порадитися, він віддав йому ключі від автомобілю та документи, ОСОБА_16 сів у машину та поїхав. Він побачив, що машина поїхала та через 3-5 хвилин сів за кермо автомобіля, який залишився у нього, марки «Ауді» і поїхав за ними в сторону смт. Софіївка. Доїхавши до смт. Софіївка пішов у райвідділ, там зустрів чергового, який направив та провів до слідчого ОСОБА_4 , написав заяву про викрадення автомобіля. У нього відібрали покази. ОСОБА_4 сказав, що будуть шукати автомобіль «Мерседес бенс», після чого він пішов додому. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_3 на мобільний телефон та повідомив, що знайшли його автомобіль, попросив гроші за те, щоб він міг забрати свій автомобіль. Після цього працівники міліції приїхали до нього, він дав їм 400 грн. на бензин, щоб вони перегнали автомобіль до райвідділу. Автомобіль «Мерседес бенс» пригнали та поставили на штраф майданчик Софіївського РВ міліції. ОСОБА_52 йому повідомив, що автомобіль доставлено до райвідділу. 03.04.2014 року о 14.00 годині ОСОБА_52 зателефонував йому, сказав що під`їде на розмову та повідомив суму, яка потрібна для того, щоб він міг забрати свій автомобіль з штраф майданчику райвідділу. Корецький з ОСОБА_45 приїхали до нього та повідомили, що його автомобіль не відповідає реєстраційним даним, а саме по базі вона світиться у білому кольорі, але вона чорного кольору. Він на це розповів їм, що був у ДАІ та перевіряв автомобіль. У ДАІ йому сказали, що автомобіль «чистий», але ОСОБА_34 запевняв, що в них своя база з даними, сказав, що викликали експерта, який провів експертизу і виявили якийсь номер, якого не має на автомобілі. Він попросив, щоб йому показали висновок експерта, але ОСОБА_34 сказав, що якщо буде висновок експерта, то він машину свою вже не поверне, назвав суму в 3500 доларів США, щоб владнати цю ситуацію. Він запитав чому так дорого, на що ОСОБА_34 пояснив, що ці кошти на хабарі прокуророві, слідчому, судді та начальнику райвідділу. Він попросив часу щоб зібрати ці кошти. Після цього телефонував ОСОБА_34 , запитував чи згоден він та чи знайшов гроші. 09.04.2014 року знову приїхали ОСОБА_34 та ОСОБА_45 , запитували про гроші, на що він повідомив, що знаходиться у процесі збору коштів. Також, 09.04.2014 року на протязі доби, телефонували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , запитували, коли він збере необхідну суму та розрахується за автомобіль. Він повідомив останнім, що поки грошей не має та потрібно ще 2-4 дні. Він звернувся до СБУ Дніпропетровської обл., дав прослухати записи розмов, а саме 4 або 5 записів телефонних розмов та зустрічей. Він надав співробітникам СБУ записи та вони прийняли його заяву. Згодом його викликали до м. Дніпропетровськ. Співробітники СБУ до нього приїжджали. Після того, як він написав заяву, усі зустрічі, а саме 3-4 рази та 5-6 розмов, він фіксував технічними засобами. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до нього не приїздили. 28-29 квітня 2014 року він зібрав всю суму необхідних коштів, до нього приїхали співробітники СБУ, приблизно 10 чоловік, проінструктували його, переписали номери купюр, зафіксували все документально і він поставив свій підпис. З цими грошима він поїхав до Софіївського РВ міліції. Зайшовши до райвідділу зустрів на сходинах ОСОБА_3 . Разом вони пішли до кабінету останнього. ОСОБА_3 запропонував йому адвоката ОСОБА_11 , дав його номер телефону, сказав щоб усі подальші дії відбувались через нього, телефонувати йому, він напише клопотання, оскільки в курсі усіх подій, з адвокатом потрібно укласти договір. Весь цей час велася відео зйомка. Коли ОСОБА_3 дав йому номер адвоката ОСОБА_11 він телефонував йому, але той не відповідав. Наступного дня він зустрівся з адвокатом ОСОБА_11 , вони познайомилися, поспілкувалися та пішли до ОСОБА_3 в кабінет обговорити нюанси з приводу автомобіля. Він підписав договір про надання адвокатських послуг. Потрібно було написати клопотання для звернення до суду. ОСОБА_11 сказав, що його послуги коштують 1000 доларів, інші кошти треба віддати пізніше, коли буде Ухвала суду. Вийшовши з кабінету ОСОБА_53 адвокат ОСОБА_11 почав нервувати та казати, що він «тормозить». Клопотання ОСОБА_11 віддав в кабінеті ОСОБА_3 , він у свою чергу його підписав. Після цього зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що є рішення суду, сказав приїхати до райвідділу. Він з грошима поїхав до райвідділу. Грошові кошти були в конверті. З ОСОБА_11 він зустрівся біля Софіївського райвідділу. ОСОБА_11 сказав, що поспішає. Спочатку пішли до кабінету ОСОБА_3 . Зайшовши до його кабінету, він запитав кому віддавати гроші, на що ОСОБА_3 сказав адвокату ОСОБА_11 . Після цього він та адвокат ОСОБА_11 пішли до кабінету слідчого ОСОБА_4 , де він сказав, що віддасть гроші після того, як отримає свій автомобіль. ОСОБА_11 сказав, що поспішає, попросив з ним розрахуватися, а інші гроші віддати ОСОБА_4 , який не висував ніяких вимог та не висловлював думок. Він відрахував 500 доларів США та віддав їх ОСОБА_11 , після чого останній поїхав. Через хвилину інші кошти він дав у руки ОСОБА_4 , він подивився на гроші на світло, поклав їх в шухляду у столі. ОСОБА_11 присутній при передачі коштів ОСОБА_4 не був. Далі, вони пішли на штраф майданчик райвідділу, він ключами, які йому дав ОСОБА_4 , відкрив автомобіль, позачиняв вікна, познімав позначки райвідділу. Він сів в свій автомобіль та поїхав. На теперішній час в нього автомобіля не має, оскільки він продав його на авторинку у місті Києві.
Показання свідка ОСОБА_54 про те, що з обвинуваченими він перебував у робочих стосунках, в силу заняття адвокатською діяльністю. 03.04.2014 року у вечірній час, йому зателефонували родичі ОСОБА_4 і повідомили про те, що вони хочуть запросити у якості адвоката, у зв`язку з тим, що у відношенні нього почались якісь процесуальні дії, на що він погодився та підписав угоду з родичами ОСОБА_4 . Після цього прийшов до приміщення райвідділу та піднявся на п`ятий поверх. Там він побачив велику кількість людей, зрозумів, що це все були працівники міліції, серед яких були представники обласної прокуратури. Потім він підійшов та запитав, де знаходиться ОСОБА_4 , оскільки він прибув для надання адвокатських послуг. Йому повідомили у якому кабінеті знаходиться ОСОБА_4 , та що там проходить обшук. Він повідомив працівникам міліції, що відповідно до КПК України має право на таємне побачення зі своїм підзахисним, проте впродовж хвилин десяти його до приміщення кабінету ніхто не впускав. Відповідно він почав наполягати на цьому та його впустили у кабінет, де він знову попросив побачення з підзахисним, про що йому було взагалі відмовлено. ОСОБА_4 у кабінеті стояв у кайданках. Поспілкуватися йому з ОСОБА_4 дали декілька хвилин та продовжили процесуальну дію. Він наполягав на належному захисті прав ОСОБА_4 , проте його процесуальні права порушувались та відповідно він не міг надати останньому належний захист, як адвокат. Також вони чекали адвоката із м. Кривий Ріг. Згодом приїхала ще одна особа адвокат і вони вже спільним зусиллями почали встановлювати обставини. Потім прийшли до висновку, що двоє адвокатів не потрібні та адвокат ОСОБА_55 вже сама здійснювала захист ОСОБА_4 . Він підтверджує той факт, що були відповідні процесуальні порушення та порушення прав обвинуваченого. ОСОБА_4 працівникам поліції повідомляв, що бажає, щоб при даній процесуальній дії він приймав участь як його захисник та також просив поспілкуватись з ним, оскільки йому взагалі було не відомо з приводу чого відбуваються процесуальні дії. Слідчі дії проводилися та працівники міліції зовсім не звертали уваги на присутність адвоката. Працівники прокуратури складали протокол. Коли він прибув, то у приміщенні кабінету складався процесуальний документ, а саме - протокол обшуку. Окрім нього був ще один адвокат, якого запросили захищати ОСОБА_3 , його також одразу не допустили. Потім, коли вже він прийшов до приміщення райвідділу, його взагалі не допускали одразу до кабінету, він не один раз стукав у двері для свого допуску. Коли вже допустили до кабінету, де проводилась слідча дія, зайшов і другий адвокат, захисник ОСОБА_3 . Як він зрозумів, обшук проводився також у кабінеті ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що в той день ОСОБА_4 було вирішено, що його захист буде здійснювати інший адвокат, він не оскаржував дії працівників міліції щодо свого не допуску та відмови у таємному побаченні з підзахисним.
Показання свідка ОСОБА_56 про те , що він не пам`ятає чи приймав він участь у помітці грошових коштів , якщо у протоколі наявний його підпис то так. Що він підписував не пам`ятає, може лише сказати його підпис чи ні. Чиї підписи наявні у протоколах, понятих чи когось іншого він також не знає. Де саме складався протокол він не знає, можливо вдома у когось можливо ні. Події відбувалися давно, тому нічого не пам`ятає. Вдома у заявника ОСОБА_9 він був. Чи отримував він особисто грошові кошти, які вручали заявникові також не пам`ятає. Старшим по цій справі з його підрозділу був ОСОБА_57 . При обшуках у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 він не був присутнім. У приміщення Софіївського райвідділу він можливо заходив після затримання, але не в момент затримання.
Показання свідка ОСОБА_58 про те, що з обвинуваченими знайомий через виконання своїх робочих обов`язків. 07.04.2014 року ОСОБА_14 звернувся до управління внутрішньої безпеки з заявою, суть якої полягала у тому, що він подав оголошення про продаж автомобіля, в подальшому до нього приїхало двоє осіб з метою придбати автомобіль. В процесі розмови, вони попросили його подивитися як працює двигун, сіли за кермо його автомобілю і поїхали. Він зрозумів, що вчинено незаконне заволодіння автомобілем, звернувся з заявою до міліції, через декілька днів, його автомобіль був знайдений, у районі міста Дніпропетровськ. Особи, які заволоділи автомобілем, були затримані, а автомобіль був доставлений у Софіївський райвідділ. Він звернувся до Софіївського райвідділу по даному факту та одночасно з заявою, щоб йому повернули автомобіль, але зіткнувся з проблемою, що за повернення автомобіля з нього вимагають грошову винагороду у сумі чотири або три з половиною тисячі доларів США. У зв`язку з тим, що таких грошей у нього не було, він написав заяву до управління. Його заява була зареєстрована, в цей же день направлена до прокуратури Дніпропетровської області. Прокуратурою були підготовлені негласні слідчі дії, які були направлені до СБУ для контролю. У всіх подальших заходах приймали участь співробітники управління. Саме на дії кого скаржився ОСОБА_9 , він вже не пам`ятає, були вказані прізвища ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На той момент він був старшим оперуповноваженим. 30.04.2014 року він не приймав участі. Звідки взялися грошові кошти які видавались ОСОБА_14 16.04.2014 та 30.04.2014 року він не знає. У ФІНО він нічого особисто не отримував. Грошові кошти, які були використані, можливо, була особиста приватна власність ОСОБА_14 . Для затримання обвинувачених була сформована команда, серед якої були як співробітники їх відділу так і співробітники СБ України. В момент затримання весь ОСОБА_59 райвідділ їх не цікавив. У них є документ, який дозволяє їм безперешкодно заходити до приміщення райвідділу, посвідчення. Він заходив не самим першим в момент затримання. Наскільки пам`ятає, ОСОБА_4 отримав гроші від ОСОБА_14 , повернув йому автомобіль і виходив зі сторони чергової частини. Він запитав у нього ПІП, на що відповів, що прізвище його ОСОБА_60 і вони у присутності понятих, слідчого пішли до нього у службовий кабінет на другий поверх. ОСОБА_4 своїми ключами відчинив кабінет, першими до нього увійшли поняті, потім їхній співробітник з відеокамерою та всі інші. До його кабінету слідували вже з понятими, разом підіймались з першого поверху. Прізвища понятих, які приймали участь у цей день він не пам`ятає. Звідки були запрошені поняті він також не знає. Він проводив огляд кабінету у присутності слідчого, понятих з застосуванням відеокамери. З правої сторони столу, у першому чи другому ящику були знайдені грошові кошти. У присутності понятих, усі грошові кошти були оглянуті, опечатані. Далі оглядали кабінет начальника слідства ОСОБА_3 . Чи бажали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 участі захисників він не знає, особисто не чув. Його особисто не просили допустити адвокатів. Він був присутній весь час при проведенні цих дій. Як прибула захисник ОСОБА_8 він не пам`ятає. Змиви з рук робились експертом. У кожного був необхідний відповідний набір для цього, пакети, перчатки, лампа. Грошові кошти, які він оглядав, торкався руками у перчатках. Він особисто ніяких протоколів не складав. Окремого протоколу, як особа яка вчинила змиви з рук він не складав. Наскільки йому відомо, був адвокат, якого ОСОБА_3 або ОСОБА_4 надали ОСОБА_9 , для того, щоб він звернувся з клопотанням до суду. Гроші начебто повинні були передаватись через адвоката, а передались ОСОБА_4 . Шеремет був не впевнений у цій ситуації.
Показання свідка ОСОБА_61 про те, що знайомий з обвинуваченими в силу службових обов`язків. Вранці, за місцем проживання ОСОБА_9 був складений протокол, всі поспішали. Він особисто грошові кошти у встановленому законом порядку не отримував. Протокол видачі грошових коштів друкувався ним. Частину протоколу друкував, а потім частину писав. Даний протокол заздалегідь не виготовлявся. Після того, як видали грошові кошти направились до Софіївського райвідділу, де відбувалось затримання. ОСОБА_4 знаходився на першому поверсі райвідділу. Співробітники УВБ підійшли до нього, як саме він не бачив, бо вже пішов на інший поверх. Понятих було не менше двох осіб. Звідки взялись поняті він не знає, цим займалися інші співробітники. Біля райвідділу одразу зібралися не всі, хто раніше, хто пізніше. З м. Кривого Рогу з їхніх співробітників ніхто понятих не привозив. На другий поверх він піднявся одразу з робітниками УВБ. В кабінеті ОСОБА_4 було два столи. Саме в столі ОСОБА_4 , у шухляді виявлені грошові кошти, про що складено протокол. О котрій годині було завершено обшук кабінету ОСОБА_4 не пам`ятає. Після обшуку кабінету ОСОБА_4 , проводився обшук у начальника слідства ОСОБА_3 . Кайданки до обвинувачених при проведенні обшуку не застосовувались. Права обвинуваченим роз`яснювалися, яким саме чином не може сказати. Під час проведення обшуку адвокати не з`являлися, лише наприкінці. Всі адвокати були допущені до участі у слідчих діях. Протокол затримання осіб було складено після обшуку. Відомості які зазначені у протоколі за ст. 208 КПК України відповідають дійсності. Скільки разів за його участю вручались грошові кошти ОСОБА_14 не пам`ятає.
Показання свідка ОСОБА_62 про те, що з обвинуваченими знайомий, працювали разом у Софіївському райвідділі міліції. 10.04.2014 року він працював, заступив у наряд на службу з 08.00 до 08.00 години наступного дня. Вони були на виїзді, приїхали ввечері вже у райвідділ. Біля райвідділу стояла карета швидкої допомоги. Вони увійшли у райвідділ, ОСОБА_4 працівники швидкої допомоги надавали медичну допомогу. Коли співробітники внутрішньої безпеки почали проводити обшук його не було у райвідділі та під час проведення обшуку також, він знаходився на виїзді. ОСОБА_63 йому відомий. Чи приходив ОСОБА_14 у той день до Софіївського райвідділу він не бачив.
Показання свідка ОСОБА_64 про те, що з обвинуваченими знайомий, разом працюють. 30.04.2014 року він прийшов на роботу, був у наряді. Поїхав на виїзд та був відсутній у відділку. Коли повернувся до райвідділу то стояла карета швидкої допомоги, нічого не відбувалося. В цей час він міг користуватися територією та будинком райвідділу, адвоката ОСОБА_17 він не бачив.
Показання свідка ОСОБА_65 про те, що з обвинуваченими знайомий, разом працюють.30.04.2014 року він був на чергуванні. Знаходився у своєму кабінеті, підійшов до чергової частини та йому повідомили що до них заїхали працівники внутрішньої безпеки. Він підійшов до райвідділу, запитав, що відбувається, йому відповіли, що у райвідділ працює УВБ. Пізніше, приблизно хвилин через 20, він дізнався мету їх візиту до райвідділу. Його пустили до чергової частини. На той момент він виконував обов`язки начальника штабу і він з працівником УВБ знаходився до початку дев`ятої години біля системи спостереження, слідкували, щоб збереглися всі відеозаписи. Потім зайшли інші співробітники. Вилучили всі відеозаписи. На флешку їх не було змоги скопіювати і вони позабирали усі системні блоки. Як прибув до відділку адвокат ОСОБА_17 він не бачив. Після того як він вийшов з кімнати пішов до магазину, вільно залишив приміщення райвідділу. Потім він повернувся до себе у кабінет. Якого змісту було відео він не знає, оскільки його до нього не допускали, щоб він не видалив це відео. До приміщення райвідділу нікого не впускали та не випускали.
Показання свідка ОСОБА_11 про те, що він знайомий з ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 пам`ятає. Як адвокат він був у робочих стосунках з ОСОБА_3 . Він перебував у Софіївському суді з приводу розгляду цивільної та також кримінальної справи, де зустрів ОСОБА_66 та вони поспілкувались про особисте. Після закінчення розмови, суд провів судове засідання, він поїхав. Через певний проміжок часу, приблизно 3-5 днів до нього зателефонувала особа, а саме ОСОБА_9 , сказав, що є мешканцем ОСОБА_67 і йому потрібна правова допомога. Пояснив суть справи, і він у телефонному режимі погодився надати правову допомогу. Після цього вони зустрілись, ОСОБА_9 розповів, що саме йому потрібно, він записав всі необхідні данні, для складання документів, мова йшла про вилучений автомобіль. Після цього офіційно уклали договір на надання правової допомоги, на якому він поставив свою особисту печатку та підпис. Після цього він поїхав з клопотанням до Софіївського суду, здав його до канцелярії, у присутності ОСОБА_9 . Він вийшов з суду і показав ОСОБА_14 примірник клопотання з відміткою про реєстрацію у суді та повідомив, коли буде призначено судове засідання комусь із них про це повідомлять. Після призначення судового засідання , він прийняв участь у розгляді клопотання, захистив інтереси ОСОБА_9 , за що отримав свій адвокатський гонорар. Гонорар отримував біля відділку міліції. Коли він від`їжджав з Софіївки до м. Кривий Ріг, то запитав у ОСОБА_9 , чи задоволений він його роботою, на що останній відповів, що усім задоволений та щиро подякував ,потиснув руку. Трохи пізніше йому стало відомо про неприємну ситуацію, що сталася. До того як йому зателефонував ОСОБА_9 , у них зі ОСОБА_3 розмов щодо нього не виникало. ОСОБА_3 сам відносно ОСОБА_9 йому нічого не казав. ОСОБА_3 він телефонував, але по кримінальному провадженню, яке взагалі не стосується ОСОБА_9 . До кабінету ОСОБА_3 з приводу питання ОСОБА_9 він заходив лише для того, щоб уточнити данні щодо автомобіля для підготовки клопотання. У суді клопотання розглядала суддя жінка, був присутній представник органів прокуратури, слідчий подав заяву про розгляд без нього. Суддя оголосила клопотання, ніхто не заперечував, та він запитав у головуючого коли можна забрати ухвалу, тому що ОСОБА_9 поспішав у цей день, та наполягав на тому, щоб саме цього дня забрати автомобіль. Після цього ОСОБА_9 він більше не бачив. Чи давав він свою візитну картку ОСОБА_3 не пам`ятає, але міг дати ще при першій зустрічі. Він стверджує, що ОСОБА_3 з проханням з приводу грошей по справі ОСОБА_9 не звертався. У день проведення судового засідання по розгляду клопотання ОСОБА_9 попросив його зайти до ОСОБА_4 з метою уточнення чи зможе він у цей же день забрати автомобіль. ОСОБА_9 пропонував віддати гонорар після того, як видадуть ухвалу суду. На що він сказав ОСОБА_9 , що вони про таке не домовлялися і він не має можливості довго перебувати у Софіївці, йому потрібно їхати до м. Кривий Ріг. ОСОБА_9 віддав йому суму гонорару у повному обсязі. В його присутності ніхто з обвинувачених у ОСОБА_9 грошових коштів не вимагав. Слідчий ОСОБА_4 з приводу повернення автомобіля відповів, що коли буде ухвала суду так і поверне автомобіль, бо на той час у нього не було таких підстав. Сумнівів у нього не було, що за ухвалою суду ОСОБА_9 можуть чинити перепону у поверненні автомобілю.
Показання свідкам ОСОБА_68 про те, що приймав участь у слідчих діях, але не виконував їх. В Софіївському райвідділі міліції він був, чи був присутній при обшуку не пам`ятає точно. Він особисто не отримував грошові кошти у УВБ області чи за своїм робочим місцем для видачі заявнику. Хто їх отримував та чи отримували взагалі йому не відомо. Він пам`ятає де знаходиться кабінет, у якому відбувався обшук, це другий чи третій поверх ліворуч. Як саме вони потрапили до Софіївського райвідділку не пам`ятає. Відповідну ситуація, яка відбувалася півтора роки потому він не пам`ятає. Наскільки він пам`ятає, окрім працівників їх відділу та прокуратури, був присутній виконуючий обов`язки начальника Софіївського райвідділу. Чи роз`яснювались обвинуваченим права він не пам`ятає також. Як з`явилися поняті у смт. Софіївка він не знає, чує ці прізвище уперше. Відеофіксація начебто застосовувалась при обшуку.
Показання свідка ОСОБА_69 про те, що 30.04.2014 року відбувалася документація вручення хабару. Наскільки він пам`ятає, у кабінеті були виявлені грошові кошти, у якій сумі не пам`ятає, в одному із ящиків стола. Присутні були під час проведення даної слідчої дії співробітники прокуратури, він, поняті, його колеги, але стверджувати він не може. Все фіксувалося на відеозаписі. Він грошові кошти особисто ніде не отримував. До його обов`язків входила відеофіксація. Обшук проводився ще у одному приміщенні, це також був кабінет. Точно стверджувати відбувалася відеозйомка з перервами чи ні не може. З 16.00 години до 23.00 години він міг здійснювати відеозйомку без перерви. Обвинувачених візуально пам`ятає. Чи роз`яснювались обвинуваченим права він не пам`ятає. Чи просили допустити адвоката не пам`ятає. Грошові кошти були вилучені, суму не пам`ятає,чи був присутній експерт також не може згадати.
Показання свідка ОСОБА_70 про те, що 30.04.2014 року він перебував на чергуванні Софіївського райвідділу міліції. До входу райвідділу підійшло троє чоловіків у спортивній формі одягу, знаходились вони приблизно хвилин десять біля дверей. Він з`ясував мету приходу, на що останні відповіли що згодом усе розповідатимуть . Хвилин через десять вони представились працівниками УВБ, показали посвідчення, і зайшли, повідомивши, що у них спецоперація, більше нічого не пояснювали. Слідчий ОСОБА_4 у цей час знаходився у райвідділі. Потім ще зайшов чоловік з камерою і пішов наверх. Більше він нікого не бачив. Де саме у райвідділі перебував слідчий ОСОБА_4 йому не відомо. Він не бачив, щоб ОСОБА_4 затримували чи застосовували до нього спеціальні засоби. Адвокат ОСОБА_17 заходив до райвідділу, він його записував. Чи прибував хтось з адвокатів з метою захисту ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 він не пам`ятає. Як проходив обшук і що було вилучено йому не відомо. Журнал відвідувачів вилучався під час проведення спецоперації.
Показання свідка ОСОБА_71 про те, що відеоспостереження у райвідділі наявне. 30.04.2014 року, він знаходився у черговій частині у приміщенні, чув що щось відбувається, проводились якісь слідчі дії, що саме не бачив. В цей день вилучались відеозаписи, чи переглядались вони він не бачив. Він як помічник чергового несе відповідальність за здійснення фіксації, архіватор. Як було затримано ОСОБА_4 він не бачив. Сторонні люди прибували, але хто вони він не знає. На першому поверсі райвідділу є у наявності камера, яка фіксує центральний вхід до будівлі. Два архіватори у них вилучили. На кожному поверсі є камера і все виводиться на монітор у черговій частині. Він не спостерігав по монітору, що відбувається у райвідділі.
Показання свідка ОСОБА_32 про те, що під час супроводу ним матеріалів щодо незаконного заволодіння транспортним засобом у відношенні ОСОБА_14 , було встановлено автомобіль, знайдений у м. Дніпропетровськ, де він був затриманий працівниками ДАІ, після чого було здійснено виїзд на місце, автомобіль було описано, затримано та доставлено до Софіївського РВ. При розмові з особою на прізвище ОСОБА_16 , стало відомо що було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України у відношенні ОСОБА_9 . У зв`язку з цим, проводячи першочергові заходи, та при розмові з ОСОБА_14 дійсно хотів дізнатися чи є в нього в наявності 3000 доларів США, щоб перевірити той факт, на який вказав потерпілий, оскільки він неодноразово стикався з тим, що потерпілі вказують у своїх допитах неправду. Ніяких противоправних дій щодо ОСОБА_9 він не здійснював. Було визначено суму 3500 доларів США, щоб ОСОБА_9 нічого не запідозрив. ОСОБА_9 не запропонував йому грошові кошти, він запропонував йому вирішити питання стосовно того, що його автомобіль перебуває у РВ. Дії щодо перевірки фактів повідомлених ОСОБА_16 відносно ОСОБА_9 не задокументовані, оскільки робочий день починається з наради, на якій вони обговорюють з керівництвом свої дії протягом дня та повідомляють чим саме планують займатися та у який спосіб. Оперативну інформацію вони збирають за власною ініціативою. У нього з ОСОБА_9 неприязні відносини, так як у нього в провадженні була не одна справа. Особисто від ОСОБА_9 він грошових коштів не отримував. Ні про які грошові кошти він ні з ким не домовлявся.
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 КК України сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені, а саме:
Витяг з кримінального провадження №42014040000000268 від 09.04.2014 року за правовою кваліфікацією за ч.4 ст.368 КК України.
Згідно протоколу від 07.04.2014 року ( а.с.10 том 1) ОСОБА_9 звернувся з заявою щодо слідчих ОСОБА_72 та ОСОБА_73 , які вимагали грошові кошти.
Згідно копії протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.04.2014 р. (том 1 а.к.п. 27-36) в присутності понятих встановлено, що предметом огляду є грошові кошти в сумі 5 000 грн, копії яких долучено до справи. Вказані купюри мають наступні серії та номери: купюра номіналом двісті грн. серії ЄБ 2081548;купюра номіналом двісті грн. серії МА 8118357;купюра номіналом двісті грн. серії АА 6749110;купюра номіналом двісті грн. серії ЕД9174504;купюра номіналом двісті грн. серії АЖ7213760;купюра номіналом двісті грн. серії ЕЖ2815005;купюра номіналом двісті грн. серії ЕБ3380770;купюра номіналом двісті грн. серії ЗА9640033, купюра номіналом двісті грн. серії ЗБ6771200;купюра номіналом двісті грн. серії ЕЖ6827084;купюра номіналом двісті грн. серії В36811502;купюра номіналом двісті грн. серії ЄЄ 1442349;купюра номіналом двісті грн. серії ЄГ9562949;купюра номіналом двісті грн. серії В39284569;купюра номіналом двісті грн. серії ЕД1695499;купюра номіналом двісті грн. серії КМ 0122568;купюра номіналом двісті грн. серії ЗЄ0225053;купюра номіналом двісті грн. серії КЛ1185007;купюра номіналом двісті грн. серії ЕЦ8369289;купюра номіналом двісті грн. серії АЖ7255605;купюра номіналом сто грн. серії ЕШ2584245;купюра номіналом сто грн. серії ВЦ8746972;купюра номіналом сто грн. серії ЗХ5855837;купюра номіналом сто грн. серії ЕЯ0766910;купюра номіналом сто грн. серії ГБ4675737;купюра номіналом сто грн. серії ВЙ4645331;купюра номіналом сто грн. серії З 5727328;купюра номіналом сто грн. серії ЕЮ3251814;купюра номіналом сто грн. серії ГИ8319454;купюра номіналом сто грн. серії ЗВ4625076.
Під час огляду з вказаних грошових купюр зроблено ксерокопії. Вказані купюри передано ОСОБА_9 для фіксації фактів протиправних дій співробітників Софіївського РВ ГУМВС України. (т.1 а.к.п.27-36).
Згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 30.04.2014 р. ( том 1 а.к.п.40-82) в присутності понятих встановлено, що предметом огляду є грошові кошти в сумі 28000 грн. та 1000 доларів США.
На момент огляду грошові кошти освітлено лампою, яка випромінює ультрафіолетове свічення, за результатами чого, окрім захисних знаків, будь-яких речовин на них не виявлено, знято ксерокопії всіх купюр. Після чого на вказані купюри по черзі за допомогою аерозолю «Препарат промінь-1» нанесено речовину, яка при денному освітленні не люмінесцує будь-яких випромінювань, але при освітленні лампою з ультрафіолетовим свіченням на поверхні купюр виявлено речовину, яка люмінесцує яскравим жовто-зеленим кольором. Вказані грошові кошти поміщено до паперового конверту та передано ОСОБА_9 для фіксації фактів протиправних дій співробітників Софіївського РВ ГУМВС України. (т.1 а.к.п.40-82)
З протоколу обшуку від 30.04.2014 р., проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 22.04.2014р. вбачається, що у присутності понятих проведено обшук кабінету № 31 Софіївського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області. В ході обшуку в верхній шухляді праворуч робочого столу ОСОБА_4 виявлено та вилучено грошові кошти, які при денному освітленні не мають ознак флюресцентної речовини, але при освітленні лампою в ультрафіолетових променях мають вкраплення речовини та світяться яскраво жовто-зеленим кольором. При освітленні обох рук ОСОБА_4 лампою УФЛ встановлено, що на долонях та пальцях обох рук є речовина, яка випромінює яскравим жовто-зеленим кольором. Зроблено змиви обох рук ОСОБА_4 . Під час обшуку виявлено грошові кошти на загальну суму 500 доларів США та 28000 грн., з яких 5 купюр по 100 доларів США: КВ 14883677 Р; СВ 65319476 D; КІ 03417653 А; КВ 38600057 J; FF 42241491С;Шість купюр по 500 грн. серії ВВ 7718067;ЛГ 6744332; ВБ 0359287; ВД 4504357; ВЖ 4698996; ВВ 1770332. Сто двадцять купюр по 200 грн.: ЗЄ 0225053; КМ 0122568; КЛ 1185007;ЕЦ 8369289;ЕД 1695499;ВЗ 9284569;ЄГ 9562949;ЄЄ 1442349;ВЗ 6811502;ЕЖ 6827084;ЗБ 6771200;ЗА 9640033;ЕЖ 2815005;ЕБ 3380770;АЖ 7213760;АЖ 7255605;ЕД 9174504;АА 6749110;МА 8118357;ЄБ 2081548; ЕЯ 3070085;АВ 7723550; ЄД 2538094;ЄЗ 5983590;КД 4900416;ВЧ 7932880;ЄФ 7830145;ЄХ 8500935;ЕИ 7793249;ЗБ 2790942;ВШ 0695459;ПА 0925617;ЗА 9206630;АА 7254184;КЕ 6918879;ЄЄ 1899872;ЄЗ 2380128; ПА 6004618;ЕГ 5596805;ЄЕ 3131225;ЕХ 1320328;ЕЧ 9260458;ПА 1481399;ЕИ 5300757;ЕЕ 9683920;ЕШ 5171901;КН 3889895;ЄЕ 6245386;ЗЄ 7325970;ЄЕ 6245385;ВХ 4374043;АЕ 2571913;КЛ 4774605; КК 8842722;ЕИ 5343075; ПА 7401550; КН 9928818; ЄГ 2135415; ЄХ 7593953; ЕА 8737304; ЗВ 6788520; 0401251; ЄЗ 8390299; ЄШ 8872863; ЄЖ 7560593;МВ 4723062; ЄГ 8207054; ЄД 6741701;ЄГ 3393266;ЄА 1314371;ВІ 3122491;КЛ 2929608;МА 7632224;ЕЯ 7845582;ЕЄ 0231475 ;ЕБ 9046512 ;ЕЧ 6852918;ВХ 1395302 ;АЗ 3480511; АЕ 8435396;ЕВ 6216867 ;ЗБ 2054422;ЗБ 9915213;ЕГ 2656763;ЄГ 8377407;ЄВ 0623522;ЄГ 0826445;ЕЧ 3135769;ЕА 5328750;КІ 9227148;ПА 7567704;ЄГ 8955840;КД 5423414; ЄЦ 3802404;ЕЦ 6997547;ЗА 1683723;ВЧ 8891959; ЄЄ 8838838;ВФ 5567650; ЕБ 7315796;ЄШ 3307101; КЕ 6172909; ВХ 0586982; ВЧ 3786113; ЕЮ 5003464; ЕЮ3403613; ЕЦ 3689027; КА 2380742; КА 5886242; ЕД 8646049;ЄШ 6486211; ЕД 4165408; ВЦ 6516202; ВЕ 1994208; ЕЩ 1801378; ЄШ 9534895; КД 6359128; АА 9069474; КН 0372598; ЄЄ 3259084. Десять купюр по 100 грн.: ЗВ 4625076;ГИ 8319454;ЕЮ 3251814;ЗЗ 5727328; ГБ 4675737;ЕЯ 0766910; ВЙ 4645331;ЗХ 5855837;ЕШ 2584245;ВЦ 8746972. В ході обшуку з робочого кабінету ОСОБА_4 виявлено та вилучено також документи, мобільний телефон «Нокиа 6700с» та паспорт на ім`я ОСОБА_9 .
Обшук було продовжено також в кабінеті № 32 Софіївського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області, де за своїм робочим столом знаходився ОСОБА_3 у якого вилучено мобільний телефон «Самсунг JT-S5610», посвідчення, а також у слідчого ОСОБА_44 мобільний телефон «Нокиа Е7» та посвідчення слідчого ОСОБА_74 . Будь-яких слідів флюорисцентної речовини на долонях рук ОСОБА_3 виявлено не було, будь-яких інших предметів чи документів, що мають значення для кримінального провадження також не виявлено. З чергової частини в ході обшуку також вилучено оригінали та завірені копії документів, що стосуються знаходження на території Софіївського РВ автомобіля Шеремет «Меrsedes», вилучено також два відеоархіватора камер спостереження та диск. З кабінету № 6 вилучено телефон «Самсунг JTS 5610» та посвідчення оперуповноваженого ОСОБА_75 . З кабінету № 32 вилучено ноутбук ОСОБА_3 та зарядний пристрій. Учасники ознайомлені зі змістом протоколу, зауважень та доповнень не надали. (т.1 а.к.п.86-95).
Копія журналу огляду і затримання транспорту на штраф майданчик (а.к.п. 97 т.1).
Копія протоколу складеного слідчим Софіївського РВ ОСОБА_4 26.03.2014 р. огляду та затримання транспортного засобу автомобіля «Мерседес МЛ 320» д.з. НОМЕР_1 , згідно якого, автомобіль залишено на стоянці Софіївського райвідділу міліції у зв`язку з порушенням кримінальної справи (т.1 а.к.п.98).
Копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.к.п. 102 том1).
Копія журналу реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю ( а.к.п. 151 т.1).
Копія книги нарядів Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ( а.к.п.156 т.1).
Відповідно до заяви ОСОБА_9 від 01.04.2014 р. останній просив слідчого ОСОБА_4 закрити кримінальне провадження за ч.1 ст.289 КК України порушене за його заявою, оскільки претензій ні до кого не мав, просив повернути його автомобіль «Мерседес МЛ 320», який знаходився на території ОСОБА_76 (т.1 а.к.п.164). Крім того, відповідно до заяви від 30.04.2014 р. ОСОБА_9 просив повернути йому тимчасово вилучене майно автомобіль «Мерседес МЛ 320» (т.1 а.к.п.167).
Згідно розписки від 30.04.2014 р. ОСОБА_9 отримав від працівників міліції автомобіль «Мерседес МЛ 320» д.з. НОМЕР_1 без ушкоджень. (т.1 а.к.п. 168).
Копія протоколу огляду помешкання ОСОБА_77 ( а.к.п.181 т.1)
Протокол огляду мобільного телефону марки Nokia 6700с, вилученого у ОСОБА_4 ( а.к.п.190 т.1).
Протокол огляду мобільних телефонів від 07.05.2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_78 , ОСОБА_44 ( а.к.п.192 т.1).
Постанова слідчого ОСОБА_61 від 01.05.2014 року про визнання речовими доказами вилучених в ході проведення обшуку 30.04.2014 року грошових купюр, змивів на ватних тампонах з долоней та пальців обох рук ОСОБА_4 ,мобільних телефонів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_78 (а.к.п.193-201 т.1).
Протоколи затримання підозрюваних ОСОБА_4 (а.к.п. 202 т.1, ОСОБА_3 (а.к.п.217-222 т.1).
Копії матеріалів кримінального провадження №12014040580000220 за фактом повідомлення незаконного заволодіння транспортним засобом за ч.1 ст.289 КК України (а.к.72-188 том2).
Копія журналу обліку вихідних та внутрішнього обігу нетаємних документів (а.к.п. 198 т.2).
Копія матеріалів судової справи по розгляду клопотання про повернення тимчасово вилученого майна у ОСОБА_9 (а.к.п. 227-256 т.2).
Копії висновків експерта, отриманих в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №12014040580000220 (а.к.п.2-36 т.3)
Копія журналу обліку вихідних та внутрішнього обігу нетаємних документів (а.к.п. 39 -45т.3)
Копія журналу прийому та видачі речових доказів (а.к.п. 37-38,46-47 т.3).
Протокол огляду відеозапису від 03.06.2014 року (а.к.п. 49-53 т.3), від 30.05.2014 року ( а.к.п. 54-57).
Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 196 від 06.06.2014р. на грошових коштах на загальну суму 28000 грн. НБУ та 500 доларів США встановлено присутність спеціальної хімічної речовини люмінофору, що люмінесціює зелено-жовтим кольором. На ватних тампонах білого кольору, якими проводились змиви з рук ОСОБА_4 , встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесціює зелено-жовтим кольором. На ватному тампоні зі зразком спецзасобу «Промінь-1» встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесціює зелено-жовтим кольором. Перелічені вище виявлені спеціальні хімічні речовини люмінофори на грошових купюрах та на змивах з рук ОСОБА_4 , що люмінесціюють зелено-жовтим кольором, мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу «Промінь-1» та могли складати раніше єдину масу. (т.3 а.к.п.65-70).
Згідно висновку криміналістичної експертизи № 172 від 03.06.2014р., вилучені в ході обшуку 30.04.2014р. в кабінеті № 31 Софіївського РВ грошові кошти в сумі 28000 грн. банкнотами по 100, 200, 500 грн. і мають в наявності захисні засоби та виготовлені передбаченими способами друку підприємства, яке здійснює виробництво державних грошових знаків для НБУ. Вилучені в ході обшуку п`ять банкнот номіналом 100 доларів США мають в наявності захисні засоби та виготовлені передбаченими способами друку підприємства, яке здійснює виробництво державних грошових знаків для Казначейства США. (т.3 а.к.п.76-85).
Згідно висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи від 25.06.2014 року ( а.к.п. 92-97 т.3) з характеристиками виявлених та відновлених файлів з накопичувачів на жорстких магнітних дисках персонального комп`ютеру типу ноутбук, вилученого під час обшуку у ОСОБА_3 .
Витяг з кримінального провадження №42014040000000268 за ч.4 ст.368, ч.1 ст.364 КК України.
Судом також досліджені надані стороною обвинувачення копії матеріалів кримінального провадження № 12014040580000220 від 25.03.2014р. по факту повідомлення ОСОБА_9 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом за ч.1 ст.289 КК України (т.2 а.к.п.72-185). Так, розслідування вказаного провадження перший заступник начальника начальник СВ Софіївського РВ ОСОБА_3 доручив слідчому ОСОБА_60 (т.2 а.к.п.75). 26.03.2014р. в рамках вказаного провадження слідчий ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на тимчасове вилучення майна автомобіля «Меrsedes МL 320» д.з. НОМЕР_1 . (т.2 а.к.п.132), яке задоволено ухвалою слідчого судді від 27.03.2014 р. (т.2 а.к.п.133). Постановою від 02.04.2014р. слідчим ОСОБА_4 визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню автомобіль «Меrsedes МL 320» д.з. НОМЕР_1 та забезпечено його зберігання на території Софіївського РВ (т.2 а.к.п.165). З висновку експертного дослідження № 70/09-45 від 15.04.2014 р., що проведено в рамках вказаного кримінального провадження , вбачається, що бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Меrsedes МL 320» д.з. НОМЕР_1 не відповідає бланкам встановлених зразків і виготовлений не на підприємстві, яке має на це дозвіл (т.2 а.к.п.168-174).
Крім того, судом досліджені копії матеріалів судової справи № 193/705/14-к щодо розгляду клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_11 про повернення тимчасово вилученого майна, яке відповідно до Журналу місцевої кореспонденції надійшло до Софіївського районного суду Дніпропетровської області 30.04.2014 р. (т.2 а.к.п.226). Того ж дня, 30.04.2014р. ухвалою слідчого судді вказаного суду задоволено клопотання та зобов`язано слідчого Софіївського РВ ОСОБА_4 невідкладно повернути тимчасово вилучене майно автомобіль «Меrsedes МL 320» д.з. НОМЕР_1 особі, у якої воно було вилучено ОСОБА_9 (т.2 а.к.п.240). Згідно журналу судового засідання від 30.04.2014 р. вказане клопотання розглянуто за участю потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_11 , без участі слідчого ОСОБА_4 (т.2 а.к.п.239).
Згідно протоколів огляду відео реєстратора від 06.05.2014р. (т.3 а.к.п.48) та відеозапису з нього від 03.06.2014 р. (т.3 а.к.п.49-57) ОСОБА_9 та ОСОБА_11 30.04.2014р. об 11.40 год. увійшли до Софіївського РВ, а об 11.59 год. 30.04.2014р. пройшли повз чергову частину разом зі слідчим ОСОБА_4 .
Згідно протоколів про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2014 року (а.к.п. 114-116 т.3) оглянуто та ідентифіковано грошові кошти , які було надано ОСОБА_9 , для участі у проведенні контролю за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за результатами якого зафіксована розмова ОСОБА_44 та ОСОБА_32 з ОСОБА_9 , якому останніми висунута вимога про передачу грошових коштів.
Протоколом огляду (ідентифікації) грошових коштів у ході контролю за вчиненням злочину від 22.04.2014 р. зафіксовано проведений огляд та ідентифікацію грошових коштів в сумі 28000 грн. (6 купюр номіналом 500 грн. кожна, 120 купюр номіналом по 200 грн. кожна 10 купюр по 100 грн. кожна) та грошові кошти в сумі 1000 доларів США (10 купюр номіналом 100 доларів США кожна), які заплановано використати у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно заступника начальника начальника слідчого відділу Софіївського РВ ОСОБА_3 та слідчого слідчого відділу Софіївського РВ ОСОБА_4 (т.3 а.к.п.117-121).
Згідно протоколу від 05.05.2014 р. про результати контролю за вчиненням злочину, 30.04.2014 р. після огляду та ідентифікації грошові кошти в сумі 28000 грн. та 1000 доларів США були оброблені спецзасобом «Промінь» та повернуті ОСОБА_9 для участі у проведенні контролю за вчиненням злочину з використанням відеозапису. 30.04.2014р. близько 16.12 год. ОСОБА_9 прибув до приміщення Софіївського РВ, де його очікував слідчий ОСОБА_4 , провів ОСОБА_9 до робочого кабінету. У кабінеті ОСОБА_4 висунув вимогу ОСОБА_9 про передачу йому грошових коштів в сумі 3500 доларів США як неправомірну вигоду за сприяння у поверненні автомобіля «Мереседес МЛ 320» д.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території Софіївського РВ. Після ОСОБА_9 передав, а слідчий ОСОБА_4 отримав від нього грошові кошти в сумі 28000 грн. та 500 доларів США. Отримані від ОСОБА_9 грошові кошти слідчий ОСОБА_4 поклав до шухляди письмового столу, розташованого у службовому кабінеті. Після слідчий ОСОБА_4 приблизно о 16.23 год. повернув ОСОБА_9 автомобіль «Мереседес МЛ 320» д.з. НОМЕР_1 . (т.3 а.к.п.122-126).
Так, згідно Наказу № 123о/с від 01.06.2013р. підполковника міліції ОСОБА_3 призначено першим заступником начальника начальником слідчого відділення Софіївського райвідділу з 01.06.2013р. Цим же наказом лейтенанта міліції ОСОБА_4 призначено слідчим слідчого відділення Софіївського райвідділу з 01.06.2013р. (т.4 а.к.п.57).
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ознайомлені зі своїми функціональними обов`язками відповідно до займаних посад (т.4 а.к.п.55,58-60).
Протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.05.2014 р., 05.05.2014 р., 07.05.2014 р.,01.05.2014 р. (т.3 а.к.п. 136-138, 140-143,146-149,152-160,163-168,170-191) які представляють собою стенограми розмов невідомих осіб, які не ідентифіковані ні органом досудового розслідування, ні під час судового розгляду.
Під час судового розгляду за клопотання прокурора до матеріалів кримінального провадження долучено наступні документи:
постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину від 10.04.2014 року, вирішено провести негласну слідчу (розшукову) дію у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_44 , ОСОБА_78 , проведення якого доручено співробітникам УВБ у Дніпропетровській області ДВБ МВС України;
доручення прокурора про проведення негласних слідчих дій від 11.04.2014 року, яким доручено оперативним співробітникам УВБ у Дніпропетровській області проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_44 , ОСОБА_78 ;
доручення прокурора про проведення негласних слідчих дій від 16.04.2014 року, яким доручено оперативним співробітникам УВБ у Дніпропетровській області, проведення негласних слідчих дій, зокрема втручання у приватне спілкування шляхом аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_44 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_78 ;
ухвали слідчого судді від 16.04.2014 року (а.к.п. 221, 224, 227, т.5), якими надано дозвіл на проведення НСРД у вигляді втручання у приватне спілкування ОСОБА_4 , шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з його абонентського номеру та шляхом аудіо-та відеоконтролю особи, та ОСОБА_3 шляхом аудіо- та відео контролю особи.
На виконання вимог статті 359 КПК України, судом здійснено дослідження звуко-і відеозаписів шляхом відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису результатів НСРД у кримінальному провадженні.
При аналізі доказів сторін кримінального провадження, суд керується такими вимогами кримінального процесуального закону. Так, у відповідності дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідност. 85 КПК Україниналежними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Статтею 86 КПК Українивстановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Виходячи з положень ч.1 ст.87 КПК України , недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження на досудовому розслідуванні, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_79 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_51 , ОСОБА_37 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_46 не можуть бути визнані допустимими доказами , оскільки суд може прийняти як доказ показання осіб, які дають їх безпосередньо у судовому засіданні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення « поза розумним сумнівом».
Так, ОСОБА_9 , як особа яка давала неправомірну вигоду, відповідно до ч. 6 ст. 368 КК України, в редакції, діючій на 30.04.2014 року, не звільнявся від кримінальної відповідальності за надання неправомірної вигоди, так даною нормою визначено лише звільнення особи за умови вимагання від неї неправомірної вигоди посадовою особою, а отже фактично, відносно ОСОБА_9 , який виступає свідком у даному провадженні, з позиції органу досудового розслідування та обвинувачення, які інкримінують ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вчинення злочину, не вирішено питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , дії якого у даному випадку повинні кореспондуватися із діями обвинувачених та мати відповідну кваліфікацію.
При оцінці показів свідка ОСОБА_9 , який є єдиною особою, яка стверджує про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, оскільки він був безпосереднім учасником дій та подій, які стали підставою для обвинувачення , суд враховує, що ОСОБА_9 виступав на стороні правоохоронних органів, тому його покази вважає не щирими, не логічними і недостовірними і враховуючи наведені дані про його особу такими, що критерію поза розумним сумнівом не відповідають, а тому відкидає як доказ обвинувачення.
Так, жоден із допитаних свідків по справі сторони обвинувачення, окрім ОСОБА_9 та працівників УВБ в Дніпропетровській області ОСОБА_58 , ОСОБА_56 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , які не були безпосередніми спостерігачами подій 30.04.2014 року, а лише приймали участь у складанні певних процесуальних документів, не зазначили обставин про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочину, їм взагалі нічого не відомо по фактичних обставинах, а свідчення вказаних осіб не узгоджуються з іншими доказами сторони обвинувачення та фактичними обставинами встановленими в ході судового розгляду і не містять безпосередніх доказів вчинення обвинуваченими злочинних дій.
Щодо показань свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_78 та ОСОБА_11 , то суд критично відноситься до них, так як дані особи є зацікавленими у даному провадженні, оскільки матеріали відносно ОСОБА_44 , ОСОБА_78 були виділені в окреме провадження, разом з тим їхні свідчення не узгоджуються із іншими матеріалами справи.
У судовому засіданні встановлено, що свідкам ОСОБА_27 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_23 ОСОБА_39 , ОСОБА_46 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_70 взагалі нічого не відомо по фактичних обставинах даного кримінального провадження.
Таким чином, жоден з допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували твердження обвинувачених про їхню невинуватість в інкримінованому йому злочині.
Суд, перевіряючи на предмет допустимості дані, які містяться в письмових доказах, долучених до матеріалів кримінального провадження, виходить з таких вимог кримінального процесуального закону та аналізуючи їх зміст приходить до наступних висновків.
Оцінюючи наведені докази надані сторонами кримінального провадження суд виходить з того, що допустимість доказів - це властивість , яка визначає здатність фактичних даних бути використаними при розгляді судової справи. Ця властивість забезпечується дотриманням таких правил: доказ повинен бути отриманий належним суб`єктом; із належного джерела; із додержанням належної правової процедури; доказ не повинен бути отриманий на підставі неприпустимого джерела та не повинен засновуватись на чутках.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.
Стенограма запису № 003 від 09.04.2014 р. (т.1 а.к.п.15) не може бути прийнята судом як доказ провини обвинувачених, оскільки стороною обвинувачення не доведено законності її отримання, що свідчить про недопустимість цього доказу, крім того, не доведено, що учасниками діалогу були обвинувачені ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 , що свідчить про неналежність вказаних доказів.
Наданий у якості доказу провини обвинуваченого ОСОБА_3 протокол огляду від 07.05.2014р. мобільного телефону, вилученого під час обшуку у ОСОБА_3 «Самсунг JT-S5610» імей НОМЕР_4 з сім-карткою № НОМЕР_5 , згідно якого при включенні телефону в розділі «Контакти» містяться записи: « ОСОБА_89 НОМЕР_6 », « ОСОБА_90 НОМЕР_7 ». В розділі «Вхідні» міститься запис: « НОМЕР_8 26.03.2014 19.30» (телефон ОСОБА_9 ) (т.1 а.к.п.192) суд вважає неналежним доказом, оскільки він сам по собі та у сукупності з іншими доказами жодним чином не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні як отримання обвинуваченим ОСОБА_3 неправомірної вигоди чи зловживання владою чи службовим становищем.
Висновок комп`ютерно-технічної експертизи ноутбука, вилученого в ході обшуку у ОСОБА_3 від 25.06.2014 р. № 70/39-348 (т.3 а.к.п.91-98) також визнається судом неналежним доказом, оскільки жодним чином не доводить події інкримінованих злочинів та винуватості у їх вчиненні обвинуваченого ОСОБА_3 . Так, згідно висновку, виявлений у ноутбуці лише один файл за пошуковими параметрами «12014040580000220», « ОСОБА_9 », «Меrsedes Веnz - МL 320», виявився Витягом з кримінального провадження № 12014040580000220 за заявою ОСОБА_9 за кваліфікацією ч.1 ст.289 КК України за фактом заволодіння автомобілем «Меrsedes Веnz - МL 320». Реєстратором вказаного Витягу зазначено начальника відділення ОСОБА_3 , який за своїми посадовими обов`язками саме і повинен був та мав відповідне право провести реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Вказане також підтверджується інформацією, наданою Генеральною прокуратурою за результатами вивчення Інформаційної системи «ЄРДР» (т.3 а.к.п. 233).
Суд також не приймає як належні докази протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.05.2014 р., 05.05.2014 р., 07.05.2014 р.,01.05.2014 р., (т.3 а.к.п. 136-138, 140-143,146-149,152-160,163-168,170-191) які представляють собою стенограми розмов невідомих осіб, ідентифікувати серед яких обвинувачених ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 в судовому засіданні не надалося можливим.
Крім того, суд не приймає як доказами також і інші документи, надані стороною обвинувачення в якості доказів провини обвинувачених і досліджені в судовому засіданні, а саме: копії Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Софіївського РВ ГУМВС України (т.1 а.к.п. 102-150); Журналу реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю Софіївського РВ (т.1 а.к.п.151-152); Графік чергування по Софіївському РВ (т.1 а.к.п.153); Графік перевірок контролю керівництвом Софіївського РВ (т.1 а.к.п.154); Графік чергування особового складу Софіївського РВ (т.1 а.к.п.155); копії Книги нарядів Софіївського РВ (т.1 а.к.п.156-160); копії Журналу обліку кореспонденції Софіївського РВ (т.1 а.к.п.161-162); протокол обшуку будинку ОСОБА_77 (т.1 а.к.п.181-185); копія Журналу обліку вихідних та нетаємних документів сектору № 10 НДЕКЦ при ГУМВС у Дніпропетровській області (т.2 а.к.п.198-204, т.3 а.к.п.39-47); висновки експертів по автомобілю «Ауді А6» (т.3 а.к.п.25-36); копії Журналу прийому та видачі речових доказів сектору № 10 НДЕКЦ при ГУМВС у Дніпропетровській області (т.3 а.к.п.37-38); протокол огляду (ідентифікації) грошових коштів в сумі 5000 грн. від 16.04.2014 р. (т.3 а.к.п.112) та протокол про результати контролю за вчиненим злочином від 05.05.2014 р. згідно якого ОСОБА_9 передав ОСОБА_91 вказані кошти (т.3 а.к.п.114).
Так, на думку сторони обвинувачення, по епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України вбачається, що злочинні дії ОСОБА_4 полягали у невжитті ним заходів щодо арешту тимчасово вилученого майна - автомобілю «Mersedes Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 12014040580000220 від 25.03.2014 року за ст. 289 ч. 1 КК України, яке перебувало в провадженні ОСОБА_4 до 20.04.2014 року, та, як було згодом з`ясовано, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу є фальсифікованим (підробленим), а номер вузла транспортного засобу знищеним, з приводу чого експлуатація такого транспортного засобу відповідно до вимог чинних нормативних актів є забороненою, що спричинило істотну шкоду інтересам держави та авторитету та престижу органів внутрішніх справ в особі Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Втім, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, правом на звернення з клопотанням про арешт майна слідчий не наділений самостійно, та з таким клопотанням він може звернутися лише за погодженням з прокурором, тоді як прокурор є повноцінним самостійним суб`єктом звернення до слідчого судді, суду з таким клопотанням.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 36 КПК України визначено повноваження прокурора, який, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, зокрема, наділений як можливістю приймати процесуальні рішення, так і доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений ним строк слідчих, процесуальних та інших дій або давати вказівки щодо цього.
У вказаному кримінальному провадженні прокурором таке клопотання не вносилося та вказівка слідчому про таке не надавалася.
За конструкцією складу злочину, визначеного ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законам інтересам держави, діяння може кваліфікуватися лише у випадках, коли посадова особа, діючи з корисливих спонукань або іншої особистої заінтересованості, використовує надані їй по службі повноваження. Якщо при вчиненні діяння суб`єкт не використовував наданих йому по службі прав і повноважень, то він діяв як приватна особа і не може бути відповідальним за службовий злочин.
Норми ст. ст. 170 - 171 КПК України не передбачають безумовного обов`язку слідчого та прокурора звертатися до слідчого судді, суду з питання накладення арешту на майно, а лише визначають право на таке звернення.
Отже, як вбачається з викладеного, ОСОБА_4 не мав виключні повноваження щодо звернення до суду із клопотанням про арешт майна та обов`язку щодо такого, а тому він не може бути як самостійним суб`єктом оцінки законності його дій щодо ходу розслідування кримінального провадження № 12014040580000220 від 25.03.2014 року за ст. 289 ч. 1 КК України та проведених в ньому процесуальних та слідчих дій, прийнятих рішень, але й не може бути й притягнутий до відповідальності за ст. 364 ч. 1 КК України щодо такого.
При цьому, для доведення наявності такого складу злочину також потребує доведення і наявності прямого умислу на таке, що взагалі стороною обвинувачення не встановлено.
Натомість, в формулюванні обвинувачення за ч. 1 ст. 364 КК України дії ОСОБА_4 додатково кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 КК України за ознаками вчинення групою осіб за попередньої змовою у співучасті зі ОСОБА_3 , при цьому із змісту пред`явленого обвинувачення не вбачається, коли дані особи вступили у змову, які дії охоплювалися спільним умислом, які дії кожен з них виконав на досягнення спільної злочинної домовленості, тобто фактично таке свідчить про те, що обвинувачення за інкримінованими статтями КК ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_3 , в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження та прокурором не доведено. Отже, в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відсутня як суб`єктивна, так і об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
Також, слід врахувати і те, що в ході обшуку службових кабінетів підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до протоколу обшуку від 30.04.2014 року, було знайдено та вилучено супровідний лист від 16.04.2014 року за вих. № 3084 (Т. 2 а.с. 123) на адресу начальника СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_92 , відповідно до якого кримінальне провадження № 12014040580000220 за ст. 289 ч. 1 КК України, за вчинення дій у якому в інтересах ОСОБА_9 , з метою отримання неправомірної вигоди, пред`явлена підозра обвинуваченим, було передане до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а також розписка в.о. начальника відділу СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_93 від 20.04.2014 року про отримання вказаного кримінального провадження, тобто в провадженні слідчого ОСОБА_4 не перебувало кримінальне провадження №12014040580000220 і ОСОБА_4 станом на 30.04.2014 року та з 20.04.2014 року не був особою, яка мала повноваження приймати рішення в даному кримінальному провадженні.
Так, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи пред`явлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України, посилаючись на висновки експертів № 70/09-36 від 09.04.2014 року та № 70/09-45 від 15.04.2014 року, не врахувала час надходження вказаних висновків експертів до Софіївського РВ та те, чи був ОСОБА_4 з ними ознайомлений, чи отримував він їх як слідчий у кримінальному провадженні № 12014040580000220, чи розглядав він їх в рамках кримінального провадження № 12014040580000220, чи проводив він досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні після надходження та залучення до нього даних висновків експертів. Дані висновки експертів ОСОБА_4 не отримувалися та він з ними не ознайомлювався, вони йому не передавалися (т. 2 а.с. 198-204).
Окрім того, як вже зазначалося, ст. 36 КПК України встановлено, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює прокурор відповідної територіальної прокуратури за місцем знаходження органу досудового розслідування, який призначається керівником відповідної прокуратури та здійснює саме процесуальне керівництво та нагляд за законністю провадження досудового розслідування у певному конкретному кримінальному провадженні, маючи при цьому достатньо широке коло повноважень, у тому числі право самостійно приймати процесуальні рішення в керованому ним провадженні.
В кримінальному провадженні № 12014040580000220 за ст. 289 ч. 1 КК України від 25.03.2014 року процесуальне керівництво здійснювалося прокурором прокуратури Софіївського району Дніпропетровської області ОСОБА_21 (старший групи) та прокурором ОСОБА_18 (т. 2 а. с. 205-209, т. 2 а. с. 211-215), але від прокурора не надходило вказівок щодо вжиття заходів щодо арешту вказаного автомобілю чи проведення інших слідчих дій та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, самостійно ним не приймалося жодних будь-яких процесуальних рішень з даного питання. Допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_21 та ОСОБА_18 підтвердили дані обставини.
Окрім того, питання про повернення автомобілю «Mersedes Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_9 , було вирішено ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_94 від 30.04.2014 року, якою ОСОБА_4 як слідчий СВ Софіївського РВ був зобов`язаний повернути даний автомобіль ОСОБА_9 та рішення слідчого судді відповідно до вимог чинного законодавства України він був зобов`язаний виконати.
При цьому, суд враховує ту обставину, що рішення про повернення автомобілю «Mersedes Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_9 , було прийнято за наслідками розгляду клопотання адвоката ОСОБА_11 , яке було подано до Софіївського районного суду Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_9 , під час якого слідчий суддя повинен був дослідити та перевірити матеріали кримінального провадження з питання з`ясування наявності чи відсутності підстав для задоволення такого клопотання, а також під час якого був присутній і прокурор прокуратури Софіївського району Дніпропетровської області ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 211-215), який підтримав клопотання, подане в інтересах ОСОБА_9 про повернення йому вказаного автомобілю та проти його задоволення не заперечував.
Дані обставини було підтверджено допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 .
Як вже зазначалося відповідно до ст. ст. 533, 534 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України та судове рішення яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню.
ОСОБА_4 , повертаючи транспортний засіб ОСОБА_9 , керувався вказаними положеннями закону про обов`язковість виконання рішення суду.
Законом України № 1261-VII було викладено в новій редакції пункти 3 і 4 примітки до статті 364 КК, у яких містяться нормативні визначення для складів злочинів у сфері службової діяльності ознак «істотна шкода» та «тяжкі наслідки».
Водночас, диспозиція частини першої статті 364 КК, якою передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо; вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру). Орган досудового розслідування та прокурор, змінюючи обвинувачення у суді, за інкримінованим фактом зловживання службовим становищем обвинуваченими посилається на встановлення наслідків нематеріального характеру, які не було визначено у грошовій оцінці, у промові у судових дебатах висловився про необхідність закриття кримінального провадження щодо обвинувачених за ч.2 ст.28,ч.1 ст.364 КК України.
19 квітня 2000 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального законув часі); у ньому, зокрема, зазначається, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони скасовують або пом`якшують кримінальну відповідальність особи. За загальним правилом, пом`якшення покарання здійснюється шляхом зміни санкції статті кримінального закону.
Такий висновок Судувідповідає вимогам статті 5 КК, згідно якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Аналогічні вимоги обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини .
Так, у рішенні у справіScoppola v. Italy (№ 2) (2009)Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов`язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справіScoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов`язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК.
Окрім вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 364 ч. 1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інкримінується також вчинення у співучасті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за тих же самих фактичних обставин, а саме інкримінується одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та іншої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, оцінюючи зміст пред`явленого обвинувачення, з нього не вбачається коли ж дані особи вступили у змову, які дії охоплювалися спільним умислом, які дії кожен з них виконав на досягнення спільної злочинної домовленості, в ході судового розгляду воно не знайшло свого підтвердження та прокурором не доведено.
Як встановлено судом, питання щодо повернення транспортного засобу ОСОБА_9 було вирішено ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_94 від 30.04.2014 року, яка підлягала обов`язковому виконанню (т. 2 а.с. 240).
Отже, обвинувачені не є суб`єктами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в їхніх діях відсутня як об`єктивна, так і суб`єктивна сторона складу даного злочину, оскільки кримінальне провадження № 12014040580000220 за ст. 289 ч. 1 КК України від 25.03.2014 року станом на 30.04.2014 року в провадженні ОСОБА_4 не перебувало у зв`язку з фактичним направлення до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Повертаючи автомобіль «Mersedes Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_9 , ОСОБА_4 керувався законом, виконуючи ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_94 від 30.04.2014 року, якою його було зобов`язано здійснити таке повернення та не виконати яку він не мав права.
Також, суд бере до уваги роз`яснення Конституційного суду України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року, так і Верховний суд України, під час перегляду кримінальних справ про хабарництво, захисту підлягає лише правомірний, тобто законний інтерес особи, з погрозою заподіяння шкоди якому, службова особа вимагає отримання неправомірної вигоди, та не можна розглядати як вимагання хабара погрозу отримувача неправомірної вигоди вчинити відносно особи законні дії, хоча вони й зачіпають законні інтереси останнього; при цьому, також, як роз`яснював ВСУ у кримінальних справах №5-14кс12 від 04.10.2012 року, № 5- 13кс13 від 23.05.2013 року, № 5-14кс13 від 30.05.2013 року, № 5 28кс від 05.09.2013 року, № 5-47кс13 від 12.12.2013 року, якщо хабародавець зацікавлений в незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається.
Тобто, отримувач неправомірної вигоди в контексті ст. 368 ч. 3 КК України, має вчиняти або не вчиняти законні дії, які знаходяться в межах його компетенції, або вчиняти такі чи не вчиняти такі дії з використанням свого службового становища, при цьому, що стосується даної справи, та таке органом досудового розслідування та прокурором в суді в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не встановлено, так як вирішення питання щодо повернення ОСОБА_9 транспортного засобу - автомобілю «Mersedes Benz Ml 320», д.н.з. НОМЕР_1 , не входить в компетенцію слідчого ОСОБА_4 та дане питання було вирішено 30.04.2014 року іншою службовою особою слідчим суддею Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_95 .
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 березня 2017 року №5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року №5-237кс(15)17, чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.
В матеріалах кримінального провадження наявні матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 3 а. с. 135 -198), відповідно до яких у ряду протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій та стенограмах відображено розмови невідомих осіб та до провадження залучено 6 комп`ютерних дисків (т. 3 а.с. 135) невідомого походження з аудіо-відеозаписами, при цьому невідомо яким саме чином були такі отримані записи, що містяться на них, з використанням яких саме технічних засобів та з яких первісних носіїв вони скопійовані (т. 3 а.с. 135), чи не були вони змінені шляхом монтажу, чи належать голоси на них обвинуваченим чи іншим особам, що дає підстави вважати їх недостовірними, сумнівного походження. Окрім того, автентичність та належність таких записів відносно осіб обвинувачених не встановлено, такі записи отримані не у встановлений законом спосіб, так як відповідно до постанови від 10.04.2014 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину, яка була надана прокурором лише в кінці судового розгляду та в порушення вимог ст. 290 КПК України не була своєчасно відкрита стороні захисту, проводився контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, при цьому як вбачається із матеріалів справи такий «контроль» було проведено двічі 16.04.2014 року та 30.04.2014 року, що виходячи із форми обраного контролю може свідчити за умови доведеності інших обставин виключно про провокацію хабара.
Проте суд не допускає відомості, що містяться в них, як докази, оскільки зазначені аудіо-відеоматеріали, які були залучені до справи на 6 СD-дисках (конверт без нумерації на останньому аркуші справи т. 3) не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, що вказує про порушення вимог зазначеної норми, через що відповідно до вимог ст. 87 КПК України вони не можуть бути визнані допустимими доказами.
Згідно ст. ст. 6, 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проведення оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з обмеженням прав і свобод, вимагає наявність дозволу слідчого суді, який оформлюється відповідною ухвалою. Однак у матеріалах кримінальної справи аж до часу завершення судового розгляду були відсутні дані про те, що оперативні заходи стосовно обвинувачених були санкціоновані слідчим суддею та такі матеріали не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Прокурором не доведено та у судовому засіданні не здобуто допустимих та належних доказів достовірності походження наявних у справі аудіо-відеозаписів та належності відображених на них голосів певним конкретним особам, виключення можливості монтажу та внесення змін до цих записів, а також правильність та достовірність складання стенограм розмов, які містяться в відповідних протоколах негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які також отримані не у встановлений законом спосіб, (т. 3 а. кп 109-134) ОСОБА_9 неодноразово надавалися грошові кошти для його участі в документуванні протиправної діяльності працівників Софіївського РВ, але незрозуміло з яких джерел дані кошти були отримані або з яких підстав, як слідує зі свідчень ряду свідків працівників правоохоронного органу та ОСОБА_9 , при цьому використовувалися особисті кошти останнього, тоді як діючим законодавством такого не передбачено.
В матеріалах провадження наявний протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.04.2014 року, відповідно до якого грошові кошти у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 вимагали працівники Софіївського РВ ОСОБА_96 та ОСОБА_73 , а не ОСОБА_4 (т. 1, а.к.п. 9-12). До матеріалів справи у подальшому було залучено рапорти працівників УБВ про те, що злочинні дії вчиняють ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які ніяким чином не були зареєстровані та не зрозуміло з яких підстав вони були залучені, а отже не відповідають критеріям допустимості доказів та відповідно до ст. ст. 86, 87 КПК України суд визнає їх недопустимими.
Ст.ст.104-106 КПК України встановлені вимоги до протоколу та додатків до протоколу. Згідно з приписами ч.3 ст.105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. Однак, в порушення вказаних вимог закону надано копію протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.04.2014 року з додатками у вигляді копій купюр грошових коштів, які не засвідчені прокурором, та протокол від 16.04.2014 року з додатками у вигляді копій купюр грошових коштів, які не засвідчені підписами прокурора та інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків, зокрема ОСОБА_9 , згідно з якими останньому вручалися неодноразово грошові кошти для передачі працівникам правоохоронного органу містяться та містять очевидні дописки в тексті протоколу, які вчинені після виготовлення його друкарського тексту (а.к.п. 27-36, 40-82 т.1)
З урахуванням наведеного, суд визнає недопустимими доказами дані, що містяться в протоколах (т.1 а.кп. 27-36, 40-82) та відкидає їх як докази сторони обвинувачення, які не відповідають вимогам ст. 86-87 КПК України.
Наявний у справі протокол обшуку від 30.04.2014 року (т.1 а.к.п. 86), в ході якого здійснювався обшук службових кабінетів обвинувачених, як доказ не відповідає вимогам ст. 87 КПК України щодо допустимості доказів, є таким, що отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод особи, а саме права на захист, оскільки фактично будучи затриманим, ОСОБА_4 був позбавлений можливості користуватися правовою допомогою адвоката, права йому не було роз`яснено хоча фактично він вже був затриманий, що було підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_97 , якого не впустили до місця проведення обшуку з метою надання правової допомоги та свідками ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_51 , покази яких не спростовано у судовому засіданні.
На а.к.п. 112-126 т. 3 містяться: протокол огляду (ідентифікації) грошових коштів у ході контролю за вчиненням злочину від 16.04.2014 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2014 року, протокол огляду (ідентифікації) грошових коштів у ході контролю за вчиненням злочину від 22.04.2014 року, протокол про результати за вчиненням злочину від 05.05.2014 року , які складено старшим оперуповноваженим в ОВС УВБ в Дніпропетровській області ДВБ МВС України підполковником міліції ОСОБА_100 на виконання доручення про проведення негласних слідчих дій від 11.04.2014 року та постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину .
Під час судового розгляду прокурором долучено до матеріалів справи доручення про проведення негласних слідчих дій від 11.04.2014 року та 16.04.2014 року, які не містять резолюції керівника щодо визначення конкретного виконавця щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що суперечить Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні , затвердженої Наказом ГПУ, МВС, СБУ, АДПУ, Мінфіну, Мінюсту від 16.12.2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, зокрема п.4.1., який регламентує, що протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, та п.4.5, який регламентує , що конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора.
Так, відповідно до ч.1 ст.252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого у разі необхідності долучаються додатки. Ст. 104 КПК України встановлені вимоги до протоколу процесуальної дії та передбачена обов`язковість реквізитів та відомостей.
Однак, в порушення вказаних вимог закону протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2014 року (т.3 а.к.п. 114, 122), не містять інформації про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання, заключна частина не містить відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації, спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу, відсутній підпис учасників, які брали участь у проведенні процесуальної дії, зокрема ОСОБА_9 .
Відповідно до матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які також отримані не у встановлений законом спосіб, (т. 3 а.к.п. 109-134) ОСОБА_9 неодноразово надавалися грошові кошти для його участі в документуванні протиправної діяльності працівників Софіївського РВ, але незрозуміло з яких джерел дані кошти були отримані або з яких підстав, як слідує зі свідчень ряду свідків працівників правоохоронного органу ОСОБА_58 , ОСОБА_68 , та свідка ОСОБА_9 , що використовувалися особисті кошти останнього, тоді як діючим законодавством такого не передбачено.
Відповідно до п.5.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих /розшукових/ дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні затвердженої Наказом ГПУ, МВС, СБУ, АДПУ, Мінфіну, Мінюсту від16.11.2012 року після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України, відповідно п 5.10. цієї Інструкції таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.
В той же час прокурором не було розсекречено постанову про проведення негласної слідчої ( розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину від 10.04.2014 року та ухвали слідчого судді від 16.04.2014 року, лише під час судового розгляду у 2018 році прокурором долучено зазначені документи до матеріалів справи. Водночас за пунктом 5.30. вищезазначеної Інструкції до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
З урахуванням наведеного, суд визнає недопустимими доказами дані, що містяться в протоколах (т.3 а.к.п. 112- 126) та відкидає їх як доказ сторони обвинувачення. Вказане узгоджується з правовим висновком ВСУ, постанови ВСУ 5-364кс16, відповідно до якої, не відкриття матеріалів НСРД, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення, в порядку ст. 290 КПК є підставою для визнання таких доказів недопустимими.
Суд відкидає як належний та допустимий доказ показання свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_51 , ОСОБА_81 , ОСОБА_56 , які були понятими , оскільки процесуальні дії проведені за їх участю є такими, що не відповідають вимогам КПК.
До справи було залучено в якості речових доказів грошові кошти, але стороні захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України не були відкриті дані докази, а тому вони не можуть бути покладені в основу рішення суду по справі (т. 1 а.к.п. 193-201), про що й було зазначено захисником у відповідному протоколі про виконання вимог ст. 290 КПК України (т. 4).
Також, не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України і аудіо-відеоматеріали, які були залучені до справи на 6 СD-дисках.
Інші матеріали справи: рапорти, пояснення, супровідна документація, документи, які стосуються діяльності Софіївського РВ та суду взагалі не містять інформації, яка може бути оцінена як доказова база, прокурором долучено документи, які безспірно не мають значення для цього кримінального провадження, і не спростовують докази сторони захисту.
Проаналізувавши наведені вище показання свідків, письмові докази, суд приходить до висновку про те, що прямим доказом сторони обвинувачення є нелогічні показання свідка ОСОБА_9 та похідні від них письмові докази, які суд відкинув з підстав вказаних у мотивувальній частині вироку. Інших даних щодо вчинення обвинуваченими аналогічних злочинів органами досудового розслідування не здобуто , а прокурором не представлено.
З урахуванням наведеного, надані та досліджені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення, крім встановленої їх невідповідності вимогам національного кримінального процесуального законодавства у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не відповідають вимогам Конвенції та практиці Європейського Суду з прав людини, а відтак є недопустимими.
Такого висновку суд дійшов за результатами ретельного аналізу змісту вказаних документів, які всупереч ст.91 КПК України не містять у собі відомостей щодо наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а отже в розумінні ст.ст.84,99 КПК України не можуть бути прийняті судом як докази провини обвинувачених.
Водночас, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року , рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України») Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень ст. 124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку , прийшов до висновку про те, що досліджені докази не доводять вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.3 ст.368 КК України та ч.2 ст.28 ч.1 ст.364 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановлені підстав для закриття кримінального провадження, передбаченого п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Водночас, прокурор, проголошуючи промову у судових дебатах, вважав необхідним кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 КК України закрити.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатись на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши надані докази сторонами, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за ч.3 ст.368 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються особи та за п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення за ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: грошові кошти в сумі 500 доларів США та 28 000 грн., згідно квитанції № 002684 від 29.07.2014 року конфіскувати, змиви з рук ОСОБА_4 , контрольний зразок вати, ватний тампон з речовиною «Промінь-1» - знищити; мобільні телефони ОСОБА_4 «Нокиа 6700с» з сім карткою НОМЕР_6 , ОСОБА_3 «Самсунг JT-S5610» з сім-карткою № НОМЕР_5 , ОСОБА_44 «Нокиа Е7» з сім карткою НОМЕР_9 , ОСОБА_78 «Самсунг JT-S5610» з сім-карткою № НОМЕР_10 повернути власникам за належністю.
З урахуванням прийняття рішення про виправдання обвинувачених , суд скасовує запобіжний захід ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у виді застави, внесену заставу в розмірі 97 440 грн. повернути заставодавцю.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст. 370,371, 373,374, 376,395 КПК України, суд-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України та відсутності в діянні складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28 ч.1, ст.364 КК України.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 негайно після проголошення вироку, внесену заставу в розмірі 97440 грн. повернути заставодавцю.
Роз`яснити виправданому ОСОБА_3 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження.
ОСОБА_4 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України та відсутності в діянні складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28 ч.1, ст.364 КК України.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 негайно після проголошення вироку, внесену заставу в розмірі 97 440 грн. повернути заставодавцю.
Роз`яснити виправданому ОСОБА_4 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження.
Речові докази - грошові кошти в сумі 500 доларів США та 28 000 грн., згідно квитанції № 002684 від 29.07.2014 року конфіскувати, змиви з рук ОСОБА_4 , контрольний зразок вати, ватний тампон з речовиною «Промінь-1» - знищити; мобільні телефони ОСОБА_4 «Нокиа 6700с» з сім карткою НОМЕР_6 , ОСОБА_3 «Самсунг JT-S5610» з сім-карткою № НОМЕР_5 , ОСОБА_44 «Нокиа Е7» з сім карткою НОМЕР_9 , ОСОБА_78 «Самсунг JT-S5610» з сім-карткою № НОМЕР_10 повернути власникам за належністю.
Матеріали кримінального провадження №42014040000000268 - залишити на зберіганні при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається виправданим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
