Справа № 175/1316/18
Провадження №1-кс/175/378/18
Ухвала
Іменем України
26 квітня 2018 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
скаржника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого від 27.03.2018 року про закриття кримінального провадження №12012040030000169 з попередньою кваліфікацією по ч.4 ст.190 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , 17 квітня 2018 року звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 27 березня 2018 року про закриття кримінального провадження №12012040030000169.
Скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що 15 лютого 2007 року ОСОБА_6 зловживаючи його довірою, створюючи відомості виконання своїх обов`язків, ввела його в оману та оформила право власності на одну із земельних ділянок, разом із співвласниками, за адресою: АДРЕСА_1 , у свою чергу запевнюючи скаржника у тому, що на нього було оформлено право власності на обидва земельні участи, розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, 15 серпня 2008 року ОСОБА_4 до правоохоронних органів подано заяву про те, що в грудні 2006 року ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою заволоділа його майном, а саме земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
За вказаним фактом слідчим відділом Бабушкінського РВ ДМВУ ГУМВС України порушено кримінальну справу №63081623 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, яка в подальшому була перекваліфікована на ч.4 ст.190 КК України.
07.12.2012 відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040030000169 з попередньою кваліфікацією, за ч.4 ст.190 КК України.
В подальшому, після аналізу зібраних в ході досудового розслідування доказів, факти зазначені в заяві ОСОБА_4 щодо скоєння стосовного нього ОСОБА_6 та іншими особами, будь-якого кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження, тобто в діях вказаних осіб відсутні ознаки будь-якого складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, в тому числі і ознаки складу правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, у зв`язку з чим слідчим винесено відповідну постанову про закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правопорушення
У свою чергу скаржник вважає, що дана мотивація є необґрунтованою та надуманою, оскільки досудове розслідування було проведено далеко не в повному необхідному обсязі та вважає, що постанова про закриття кримінального провадження є незаконною і винесена з порушенням положень ст.9 КПК України.
Прокурор, у судовому засіданні заперечував проти поданої скарги вважаючи її необґрунтованою, оскільки досудовим розслідуванням було виконано всі належні дії встановлено достатньо обставин, що давали підстави слідчому винести відповідну постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Скаржник у судовому засіданні підтримав скаргу з підстав та мотивів викладених у ній та просив скасувати незаконну постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 27 березня 2018 року.
Крім того, в ході судового розгляду оглянуто матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12012040030000169 від 07 грудня 2012 року.
Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року ОСОБА_4 до правоохоронних органів подано заяву про те, що в грудні 2006 року ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою заволоділа його майном, а саме земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
За вказаним фактом слідчим відділом Бабушкінського РВ ДМВУ ГУМВС України порушено кримінальну справу №63081623 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, яка в подальшому була перекваліфікована на ч.4 ст.190 КК України.
Після чого, 07 грудня 2012 року відомості про кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040030000169 з попередньою кваліфікацією ч.4 ст.190 КК України.
Так, в ході проведення досудового розслідування був залучений як потерпілий та допитаний заявник ОСОБА_4 , який зазначив, що у нього є син ОСОБА_7 , який приблизно з 2002 по 2003 роки співмешкає з ОСОБА_6 , яка займається купівлею та продажем об`єктів нерухомості та земельних ділянок. В грудні 2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили заявнику, що в Дніпропетровському районі, а саме в с. Дослідне, по вул. Агрономічна, продаються дві земельні ділянки під №37 та АДРЕСА_1 , загальною площею приблизно 18 соток за 130.000 доларів США та вони просили надати їм в борг вказану суму грошей для придбання зазначених земельних ділянок. Однак, він відмовився надавати кошти в борг та вирішив сам придбати вказані земельні ділянки. Про цю розмову та своє бажання він повідомив компаньйону ОСОБА_8 і попросив надати йому в борг 25.000 доларів, після чого вони разом глянули вказані ділянки та повідомив ОСОБА_6 , що готовий придбати земельні ділянки.
28 грудня 2006 року о 10:00 годині він разом з ОСОБА_8 та коштами в сумі 130.000 доларів США прибули до приватного нотаріуса, офіс якого розташований по вул. Леніна в м. Дніпро, де в приміщенні нотаріальної контори він зайшов сам де вже його чекали ОСОБА_6 та раніше не знайомий чоловік (продавець ділянок) ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_4 передав кошти в сумі 130.000 доларів США ОСОБА_9 , а той, в свою чергу, написав власноруч розписку, згідно змісту якої ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_4 130.000 доларів США за земельні ділянки АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 . Після цього, ОСОБА_6 взяла у нього паспорт, а у ОСОБА_9 документи на земельні ділянки та понесла їх нотаріусу. Вийшовши з приміщення нотаріуса, ОСОБА_6 повідомила, що договір купівлі-продажу нотаріус посвідчити не може, так як відсутня одна довідка. Але при цьому ОСОБА_6 запевнила його, що зробить довідку протягом декількох днів. Також ОСОБА_6 запропонувала отримати на своє ім`я довіреність на право розпорядження вказаними земельними ділянками, для того, щоб допрацювати необхідні документа та завершити угоду. Він не погоджувався на такий варіант, однак ОСОБА_6 подзвонила його сину ОСОБА_7 , який телефоном запевнив, що зазначений варіант буде найкращим виходом з даної ситуації та абсолютно законним. Він погодився, так як довіряв сину. ОСОБА_9 видав генеральну довіреність на ім`я ОСОБА_6 на розпорядження вказаними земельними ділянками. Після цього, тривалий час ОСОБА_6 нічого не робила для завершення угоди з земельними ділянками і він постійно турбував її та нагадував. 15.02.2007 йому зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що йому необхідно прибути до приватного нотаріуса на вул. Радгоспну, щоб укласти договір купівлі-продажу земельних ділянок. Він прибув по вказаній адресі, де на вулиці його зустріла ОСОБА_6 та завела до нотаріуса де нотаріус показала де потрібно розписатися і вони підписали документи. Через декілька днів, скаржник зустрівся з сином ОСОБА_7 , який запропонував на вказаних земельних ділянках побудувати два будинки, які потім можна буде використовувати на власний розсуд та він надав згоду на будівництво будинків і періодично надавав для цього кошти. Однак, пізніше, точної дати не пам`ятає, йому стало відомо, що він є власником на двох ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а лише 1/10 частини вказаних ділянок. Він одразу направився до ОСОБА_10 , та останній в ході бесіди повідомив, що придбав для своєї родини одну з вказаних ділянок. Після цього, він звернувся до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з вимогою надання пояснень і в ході бесіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони не змогли виконати обіцянки та перепродали земельні ділянки, так як отримали більше вигідну пропозицію, однак 10% все одно залишилось за ним ( ОСОБА_4 ).
У свою чергу такі обставини справи не влаштовували скаржника ОСОБА_4 , який вважав, що він підписував договори та вважав що буде повноцінним та єдиним власником вищевказаних земельних ділянок, у зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів за захистом своїх прав.
Факт передачі ОСОБА_4 коштів в сумі 130.000 доларів США ОСОБА_9 за земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , підтверджується відповідною розпискою, виданою останнім.
Так, допитані у якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 надали аналогічні свідчення, в частині придбання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , крім того, кожен з зазначених свідків підтвердили свої свідчення в ході проведення одночасного допиту (зводинах віч-на-віч) з ОСОБА_4 та зазначили, що останній на момент підписання договорів, як і всі інші учасники, розумів їх суть і був згоден усвідомлюючи наслідки, у зв`язку з чим і були виконані нотаріальні дії на посвідчення відповідних договорів.
Крім того у судовому засіданні встановлено, що Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська при розгляді справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про стягнення коштів, підтверджено факт наявності цивільно-правових відносин, які виникли між вказаними особами, 28.12.2006 року, коли позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 130.000 доларів США, в рахунок укладення договору купівлі продажу двох земельних ділянок розташованих в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів, складеною ОСОБА_9
15.02.2007 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_3 , за яким продавцем був ОСОБА_9 , а покупцями в рівних частках п`ять осіб, в тому числі ОСОБА_4 , продаж вчинено за 14.000 грн.
В тексті судового рішення зазначено, що вказані спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Після розгляду судом матеріалів справи, 23.12.2011 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 зайво сплачених коштів в сумі 1031676,65 гривень. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 року, зазначене вище рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залишено без змін.
Так, зазначене рішення судами було прийнято в зв`язку з тим, що ОСОБА_9 не виконав свої зобов`язання як продавця земельних ділянок.
Крім того, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, факт заволодіння ОСОБА_6 коштами або земельними ділянками не підтвердився, так як відповідно до вказаного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2011 року, та розписки ОСОБА_9 наданої ОСОБА_4 , кошти отримав саме ОСОБА_9 , а не ОСОБА_19 .
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 не набула власності ні на жодну з вказаних вище земельних ділянок, що підтверджується даними з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, всі дії ОСОБА_6 , щодо земельних ділянок відбувались відповідно до виданої ОСОБА_9 нотаріально посвідченої довіреності, яка не була визнана недійсною або скасованою.
Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1221486200-09-001-0011, що розташована по АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 1221486200-09-001-0012, що розташована по АДРЕСА_1 , на частини не поділялись, технічна документація із землеустрою з цього приводу не виготовлялась, згідно укладених 15.02.2007 року договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 в рівних частках стали співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1221486200-09-001-0011, а ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в рівних частках стали співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1221486200-09-001-0012.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Виходячи зі змісту ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, а саме коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Поняття верховенства права та його зміст розкрито у Рішеннях Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 та від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
Відповідно до положень ст.9 КПК України, під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства (принцип законності).
При цьому, слідчий зобов`язаний (а не має право) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності є правильне застосування норм закону України про кримінальну відповідальність. У процесі кваліфікації спочатку відбувається діяльність слідчого зі встановлення фактичних обставин з дотриманням вимог процесуального закону. Встановлення фактичних обставин, які мають значення для кваліфікації (фактичний склад злочину) тягне за собою їх зіставлення з юридичним складом злочину. Питання про можливу зміну кваліфікації постає у зв`язку зі встановленням нових фактичних обставин справи, внаслідок чого змінюється фактична підстава кримінально-правової кваліфікації. Відтак, попередня кваліфікація у разі необхідності може бути уточнена по мірі з`ясування нових фактичних обставин справи в ході досудового розслідування.
В свою чергу, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності. Постанова слідчого має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій прав та законних інтересів учасників процесу.
Статтею 84 КПК України зазначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Проведення слідчих (розшукових) дій регулюється главою 20 КПК України. Самі по собі слідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
За змістом ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, згідно вимог ст.190 КК України «Шахрайство», об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
Однак, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, факт заволодіння ОСОБА_6 та іншими особами земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , або придбання права на них шляхом обману або зловживання довірою, не знайшов свого підтвердження.
Отже, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що після аналізу зібраних в ході досудового розслідування доказів, факти зазначені в заяві ОСОБА_4 щодо скоєння стосовного нього ОСОБА_6 та іншими особами, не знайшли свого підтвердження, тому слідчий СВ Дніпровського РВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, вірно дійшов висновку про відсутність будь-якого кримінального правопорушення, в діях вказаних осіб та відсутні ознаки будь-якого складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, в тому числі і ознаки складу правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.
Керуючись ст. 284, 303-307 КПК України,
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого від 27.03.2018 року про закриття кримінального провадження №12012040030000169 з попередньою кваліфікацією по ч.4 ст.190 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення до апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя ОСОБА_1
