Справа № 201/122/18
2/201/994/2018
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
13 квітня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,
при секретарі – Кияшко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1, третя особа: відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звернення стягнення на майно, визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року позивач звернувся до суду до ОСОБА_1, третя особа: відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звернення стягнення на майно, визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві представником позивача зазначено, що 20.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 44/Ф/USD та додаткова угода до кредитного від 18.07.2008 року. Відповідачу наданий споживчий кредит у сумі 543 760 доларів США з строком користування з 20.07.2007 року по 19.07.2014 року зі строком погашення 19.07.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних. Позивач свої зобов’язання за кредитним договором від 20.0.72007 року виконав у повному обсязі та видав відповідачу кредит. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у національній валюті 2 745 987 грн. підтверджується меморіальним ордером № 2033 від 20.07.2007 року. Відповідач свої зобов’язання не виконав. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2 – 2862/2011 від 27.01.2011 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 537 884,88 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_1 передати ПАТ «Місто Банк» оригінал свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно. Крім того, вказаним рішенням суду розірвано кредитний договір.
З 11.10.2012 року у ППВР ВДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області виконавчий документ перебував на примусовому виконанні. 21.05.2013 року постановою виконавчий документ повернутий стягувачу у зв’язку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення та заходи про розшук такого майна виявилися безрезультатними. Після повторного звернення до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, останнім 17.11.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Під час проведення виконавчих дій, ВДВС отримана інформація про належність відповідачу на праві власності об’єкту нерухомого майна, що не є предметом застави: а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: буд. 15 А на вул. Гоголя у м. Дніпрі.
25.01.2017 ВДВС винесено постанову про опис і арешт майна боржника, майно передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ». Електронні торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.
Разом з цим, позивач зазначає, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2011 року № 2 – 2862/11 добровільно відповідачем не виконано. На підставі виконавчого листа, виданого судом 08.11.2011 року, банк свої кредиторські вимоги не задовольнив. Тому, посилаючись на норми чинного законодавства та умови кредитного договору, ПАТ «Місто Банк» просив суд звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення ІІІ, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15 а; припинити право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно; визнати за ПАТ «Місто Банк» право власності на вказане нерухоме майно, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності; визначити, що дане рішення є підставою для здійснення державним реєстратором речових прав на нерухоме майно за ПАТ «Місто Банк». Також позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» судовий збір у розмірі 4 324 грн.
Представник позивача ПАТ «Місто Банк» ОСОБА_2 надала через канцелярію суду заяву, у якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради свого представника у судове засідання не направила, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. ст. 280, 281,282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2007 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 44/Ф/USD, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 543 760 доларів США з «20» липня 2007 року по «19» липня 2014 року та з кінцевим строком погашення «19» липня 2014 року на купівлю безпроцентних облігацій на придбання житлового фонду зі сплатою 14 % річних.
Додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 44/Ф/USD від 20.07.2007 року, укладеною 18 липня 2008 року сторони змінили відсоткову ставку з 14% річних на 15,5% річних, що підтверджується додатковою угодою, копія якої наявна в матеріалах справи.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2 -2862/11 від 27 січня 2011 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на майно, розірвання договору позовні вимоги задоволено частково.
Вирішено: розірвати кредитний договір № 44/Ф/USD від 20.07.2007 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Місто Банк» та ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 44/Ф/USD від 20.07.2007 року станом на 30.08.2010 року у розмірі 4 536 064 грн. 88 коп., сплачений судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 4 537 884,88 грн.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 44/Ф/USD від 20.07.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору № 44/Ф/USD – 3 – 1 від 21.04.2009 року, а саме: квартиру АДРЕСА_2, належну на праві власності ОСОБА_1. Зобов’язано ОСОБА_1 передати ПАТ «Місто Банк» оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, належну йому на праві власності на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 13.08.2009 року № 2154 та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2.
В іншій частині позовних вимог ПАТ «Місто Банк» відмовлено. (а.с. 16 – 18).
На виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2 -2862/11 від 27 січня 2011 року, 08.11.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 19).
Виконавчі документи перебували в провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з 11.10.2012 року по 21.05.2013 року, про що свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 20, 21). Причиною повернення виконавчого листа зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
17.11.2015 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2 – 2862/2011, виданий 08.11.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, що підтверджується копією, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 22). Разом з тим, 17.11.2015 року на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь – якого майна, що підтверджується постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
13.06.2017 року Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра подано заявку на реалізацію в СЕТАМ нежитлової нерухомості: 35/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться в підвалі нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гоголя, 15 А вартістю 168 374 грн., та яке належить ОСОБА_1 (а.с. 24 – 26).
Відповідно до протоколу № 280759 проведення електронних торгів, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 27), 23.08.2017 року торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників.
Умовами п. 3.7, 3.8 Кредитного договору передбачено, що у разі непогашення кредиту та/або відсотків по кредиту у строк, встановлений договором, банк звертає стягнення по кредиту на грошові кошти на рахунках та/або майно позичальника. У разі несвоєчасного погашення позичальником кредиту та/або відсотків по кредиту за першою вимогою банку, банк звертає стягнення на кошти та інше майно позичальника. Відповідно до п. 4.5 кредитного договору АТ «Місто Банк» та ОСОБА_1 досягли взаємної згоди про те, що кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами. (а.с. 9 – 12).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.
Згідно з ст.ст. 256, 525, 530 ЦК України, зобов’язання мають виконуватись належним чином і в термін, передбачений договором. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.
В порушення вказаних вимог відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, додатковою угодою та іпотечним договором, які були укладені між ним та ПАТ «Місто Банк», що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свої порушених прав.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що не вважається підставою для звільнення від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, відсутність коштів у боржника не є підставою для звільнення від виконання зобов’язань ОСОБА_1 перед кредитором ПАТ «Місто Банк». Окрім цього, заборона на відчуження іпотечного майна, при наявності іншого майна, не є підставою про звільнення від виконання зобов’язань.
З огляду на викладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, оскільки боржником порушені зобов’язання за кредитним договором, іпотечним договором, при цьому у відповідача виявлене майно, на яке можливо звернути стягнення кредитором та, відповідно, задовольнити свої вимоги. Електронні торги з реалізації арештованого майна не відбулись через відсутність допущених учасників торгів, тому банк, згідно з умовами договору, звертає стягнення на майно боржника. При цьому суд враховує наявність чинного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2 -2862/2011 від 27.01.2011 року, яке станом на дату звернення із позовом не виконано. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 ЦК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 346 ЦК України передбечені підстави припинення права власності, зокрема звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
На правовідносини, які виникли між сторонами також поширюється дія спеціального законодавства. Так до нього суд відносить Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав та дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Частиною 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Стаття 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так ч. 5 вказаної статті зазначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Місто Банк» частково, а саме звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, припинення права власності за ОСОБА_1, визнання за позивачем права власності на майно, скасування запису про право власності за ОСОБА_1, а також стягнення судових витрат, оскільки своєю бездіяльністю щодо неповернення боргу за кредитним договором та невиконання взятих на себе зобов’язань боржник порушує права ПАТ «Місто Банк». Тому приходить до висновку, що банк звернувся до суду за захистом своїх порушених цивільних прав у спосіб передбачений як умовами договору, так і чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги ПАТ «Місто Банк» про визначення, що вказане судове рішення є підставою для здійснення державним реєстратором речових прав на нерухоме майно за позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до стаття 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Тобто, вказаним спеціальним Законом прямо передбачено підставу реєстрації права власності на нерухоме майно – рішення суду, яке набрало чинності, а отже, в даному випадку права позивача не порушено, тому суд вважає за необхідне відмовити у цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 3 524 грн. та 800 грн. судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову, а всього 4 324 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 1, 39, 40, 75).
На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 11, 256, 328, 346, 510, 525, 530, 617, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 ,281 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1, третя особа: відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звернення стягнення на майно, визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності задовольнити частково.
Звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення ІІІ, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15-а, в житловому будинку літ. «А – 5» приміщення № ІІІ поз. 4, 5, 13, 14, 115, поз. 1 – 1, аІІІ - 1 – вхід у підвал, поз. ІІІ – 16, в загальному користуванні поз. 1 – 2, загальною площею 74,9 кв.м.
Припинити право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на нерухоме майно, а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення ІІІ, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15-а, в житловому будинку літ. «А – 5» приміщення № ІІІ поз. 4, 5, 13, 14, 115, поз. 1 – 1, аІІІ - 1 – вхід у підвал, поз. ІІІ – 16, в загальному користуванні поз. 1 – 2, загальною площею 74,9 кв.м.
Визнати за публічним акціонерним товариством «Місто Банк» (код ЄДРПОУ 20966466) право власності на нерухоме майно, а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення ІІІ, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15-а, в житловому будинку літ. «А – 5» приміщення № ІІІ поз. 4, 5, 13, 14, 115, поз. 1 – 1, аІІІ - 1 – вхід у підвал, поз. ІІІ – 16, в загальному користуванні поз. 1 – 2, загальною площею 74,9 кв.м.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності реєстраційний номер 12806674 в розділі «відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно».
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (код ЄДРПОУ 20966466) судовий збір у розмірі 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) гривні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 272, 273 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя С.С. Федоріщев
