ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
18 квітня 2018 р. м. Харків
Справа № 820/5745/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
за участю:
представника позивача – ОСОБА_2
представника відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Платіжний центр», на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Супрун Ю.О.) від 23.01.2018 р. (повний текст виготовлений 02.02.2018 р.) по справі № 820/5745/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Платіжний центр»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , ТОВ « Фінансова компанія «Платіжний центр», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.11.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з цим рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Харківській області від 11.10.2017 р. № 5558 та направлень від 11.10.2017 р. № 7937 та № 7938 проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт від 20.10.2017 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись з висновками акту перевірки, підприємство позивача подало заперечення від 27.10.2017 р., але за результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення від 06.11.2017 р., яким відмовлено ТОВ «ФК «Платіжний центр» у задоволенні вимог заперечення.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.11.2017 р., яким до підприємства позивача застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 1,00 грн.
Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про їх необґрунтованість.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «ФК «Платіжний центр» та КП «Харківський метрополітен» укладений договір переказу коштів № 33-01/нф від 24.01.2013 р., за умовами якого КП «Харківський метрополітен» доручає, а ТОВ «ФК «Платіжний центр» приймає на себе зобов’язання здійснювати на користь КП «Харківський метрополітен» наступні дії: 1.1.1 організовувати та здійснювати переказ коштів, внесених платником до ТОВ «ФК«Платіжний центр» на користь КП «Харківський метрополітен», фіксуючи надходження платежів з використанням програмного забезпечення, здатного виконувати облік та реєстрацію транзакції; 1.1.2 забезпечувати перерахування прийнятих з використанням програмного забезпечення, здатного виконувати облік та реєстрацію транзакцій платежів на розрахункові рахунки отримувача у строки, визначені цим договором.
Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «ФК «Платіжний центр» та ПАТ «Мегабанк» укладено договір № 103-10/2014-1 від 01.07.2014 р. про інкасацію валютних цінностей (коштів), відповідно до якого банк на умовах, передбачених цим договором, власними силами і засобами здійснює збирання грошової готівки з програмно-технічних комплексів самообслуговування далі (ПТКС) клієнта та доставку її до операційної каси банку, а клієнт зобов’язується оплатити надані послуги в порядку і розмірах, визначених розділом 4 договору. Відповідно до п.п. 2.2.3. п. 2.2. розділу 2 цього договору, банк зобов’язується здійснювати зарахування проінкасованої готівки на поточний рахунок Клієнта № 26501168, відкритий у ПАТ «Мегабанк», не пізніше наступного Банківського робочого дня, у вихідні і святкові не пізніше наступного Банківського робочого дня.
Порушення вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки та застосування РРО відповідач по справі пов’язує з тим, що підприємство позивача прийняло готівку у розмірі 20 грн. для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, тобто здійснило операцію, яка всупереч ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, а також те, що ТОВ «ФК «Платіжний центр» видано квитанцію на переказ коштів № НОМЕР_2, форма і зміст якої не відповідає вимогам, встановленим Положенням про форму та зміст розрахункових документів, що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21.0.1.2016 р. № 13, та не може вважатись розрахунковим документом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» приймання готівки у розмірі 20 грн. за поповнення безконтактної електронної картки через програмно-технічний комплекс самообслуговування для подальшого її переказу отримувачу коштів, було проведено без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Також суд першої інстанції зазначив, що Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не є законодавчим джерелом, що регулює відносини обумовлені позовними вимогами, оскільки наведений Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в України, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Суд першої інстанції також зазначив, що Положенням про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2017 р. № 80 наведено визначення ліцензії, в якому передбачено надання послуг з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків та з урахуванням встановлених обставин вказав, що у позивача відкрито банківський рахунок на який зараховуються кошти з метою подальшого їх зарахування на рахунки КП «Харківський метрополітен».
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що особи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
При цьому, в розумінні цього Закону розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Таким чином, на суб’єкт господарювання покладається обов’язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг).
При цьому, судом встановлено, що фізичні особи вносили кошти в ПКТС не за отримання послуг чи товарів від позивача, а здійснювали поповнення картки, як засобу платежу, який може бути використаний фізичною особою при оплаті послуг перевезення, що надається КП «Харківський метрополітен».
Таким чином, позивачем при прийманні готівки на поповнення карток, не здійснювалася розрахункова операція з приймання коштів від покупця за реалізацію послуг з перевезення, оскільки ця послуга фактично отримується від КП «Харківський метрополітен» та оплачується карткою, а тому така операція в порядку Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є розрахунком, у зв’язку з чим доводи відповідача про необхідність застосування РРО суд визнає безпідставними.
Крім того, судова колегія зазначає, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 1 розд. VI Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016 р. (далі – Положення № 13) стосовно не роздрукування фіскального чеку при поповненні коштів на картку є безпідставним.
Вказаний пункт передбачає, що фіскальний касовий чек за операціями приймання та переказу готівкових коштів через ПТКС - розрахунковий документ, надрукований ПТКС при проведенні операцій приймання та переказу готівкових коштів.
Між тим, у відповідності до п. 1 розд. І цього Положення визначено, що цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що приписи Положення № 13 не розповсюджуються на небанківські фінансові установи, які здійснюють приймання готівки через ПТКС для подальшого її переказу, оскільки дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з поповнення коштів на картці.
Враховуючи, що ПТКС, який використовувався позивачем здійснює операції виключно з отримання коштів без подальшого їх переказу цим же ПТКС, то судова колегія приходить до висновку, що приписи Положення № 13 на позивача не розповсюджуються.
Також колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин переказу коштів з ПКТС фактично не відбувається, оскільки згідно договору № 103-10/2014-1 від 01.07.2014 р. про інкасацію валютних цінностей (коштів) ПАТ «Мегабанк» на умовах, передбачених цим договором, власними силами і засобами здійснює збирання грошової готівки з програмно-технічних комплексів самообслуговування позивача та доставку її до операційної каси банку, та здійснює зарахування проінкасованої готівки на поточний рахунок позивача, відкритий у банку.
З наведеного вбачається, що у підприємства позивача спочатку здійснюється інкасація коштів з ПКТС та їх зарахування на поточний рахунок та лише після цього кошти переказуються на рахунок КП «Харківський метрополітен».
Наведені вище обставини свідчать про помилковість висновку контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО та застосування до нього штрафних санкцій.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 р. по справі № 820/5745/17 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 р. по справі № 820/5745/17 – задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 р. по справі № 820/5745/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» – задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 09.11.2017 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» (вул. Благовіщенська, 7, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 37878674) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_1
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.04.2018 року.
