ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2018 р. м. Харків
Справа № 816/2096/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бондара В.О.
суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018, суддя І.С. Шевяков, повний текст складено 07.02.18 по справі № 816/2096/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24 листопада 2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
24 січня 2018 року представником позивача подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого ОСОБА_1 в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 25.05.2017 року в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (м.Полтава вул. Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) задоволено частково.
Відмову Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у формі листа від 25.05.2017 року - визнано протиправною.
Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у сумі 320 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, а також у стягненні витрат на правову допомогу відмовлено.
Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області (вхідний номер К-9066/0/5-17 від 25.04.2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 24/.
До вказаної заяви позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 25/, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.
Листом від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення вказане клопотання позивача з огляду на відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення ОСОБА_1 /а.с. 7/
Так, у листі від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 відповідачем з-поміж іншого наведено посилання на те, що листом Головного управління від 23 червня 2016 року № 4932 з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головного управління, передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування, на території якого розташована зазначена земельна ділянка /а.с. 7/.
Позивач, вважаючи, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеним у листі від 25 травня 2017 року № 6405/6-17, порушено його права, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач в даному разі має право на отримання юридичної оцінки оскаржуваної відмови та констатацію факту порушення його права відповідачем, але застосування засобів захисту його порушеного права у вигляді скасування відмови та зобов’язання вчинити відповідні дії – не потребує, оскільки його порушення його права відповідачем припинено й наслідки усунуто.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції так зазначає:
Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Як вбачається зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 року № 6405/6-17 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів послугувала відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно поданого клопотання.
Оскаржувана відмова у формі листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 року № 6405/6-17 містить посилання на лист Головного управління від 23.06.2016 року №4932, відповідно до якого: "з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головним управлінням передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування на території якого розташована зазначена земельна ділянка" /а.с. 7/. Згаданий лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було адресовано начальникам відділів (управлінь) Держгеокадастру у районах (містах) /а.с. 22/.
Колегія суддів зазначає, що ненадання органом місцевого самоврядування відповідної інформації не є підставою для відмови у задоволенні клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Інших нормативно передбачених підстав для відмови, які б стосувалися ст.118 Земельного кодексу України, лист-відмова не містить.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 не містить посилань на підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що така відмова відповідача не ґрунтується на вимогах закону та вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6405/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Щодо позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення, колегія суддів зазначає:
Матеріали справи містять завірену копію наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 року №11828-СГ, згідно з яким громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 42/.
Так, пунктом 2 вищевказаного наказу зобов’язано відділ у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законодавством порядку.
Таким чином, оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем наказом від 13.12.2017 року № 11828-СГ вже надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки у власність, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про скасування попереднього рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою № 6405/6-17 від 25.05.2017 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту, є такими, що задоволенню не підлягають.
Також, суд зазначає, що фактично відповідач задовольнив клопотання позивача, хоч і в процедурі розгляду іншої заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо тої ж самої земельної ділянки. Цим самим відповідач нівелював правове значення своєї попередньої відмови в задоволенні аналогічного клопотання, яка є предметом судового розгляду в даному разі. Тому суд виходить з того, що позивач в даному разі має право на отримання юридичної оцінки оскаржуваної відмови та констатацію факту порушення його права відповідачем, але застосування засобів захисту його порушеного права у вигляді скасування відмови та зобов’язання вчинити відповідні дії – не потребує, оскільки його порушення його права відповідачем припинено й наслідки усунуто.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої зазначеної норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А відповідно до частини четвертої вищевказаної статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано до суду договір про надання юридичних послуг від 20.11.2017 року /а.с. 49/ та з якого слідує, що ОСОБА_3, фахівець в галузі права, іменуємий далі "юрконсультант" і ОСОБА_1, далі - "клієнт", уклали договір про наступне: клієнт доручає, а юрконсультант приймає на себе зобов'язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичних справ в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та судові. У рамках даного договору юрконсультант зобов'язується вивчити представлені клієнтом документи й проінформувати клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи для ведення конкретних справ і здійснити представництво інтересів клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справ за участі клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення. Вартість послуг з договору визначається в сумі 3000 гривень за участь у кожній судовій справі. Оплата за участь юрисконсульта в інших (несудових процедурах) визначається сторонами додатково. Оплата здійснюється в наступному порядку: разом із видачею юрконсультанту довіреності відбувається передача коштів за участь у черговій судовій справі. Прийняття участі у розгляді судової справи у якості представника клієнта посвідчує прийняття юрконсультантом зазначеної в даному пункті договору суми коштів.
Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 22 листопада 2017 року, складеного між юрконсультантом ОСОБА_3 та ОСОБА_1, засвідчено, що консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду - 2560 грн. за 4 години консультування (із розрахунку 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи) виконано якісно, в повному обсязі та в строк. За виконану роботу клієнт сплачує загальну суму винагороди у розмірі 2560 грн. /а.с. 48/.
Також, матеріали справи місять копію акту приймання-передачі виконаної роботи від 06 березня 2018 року, складеного між юрконсультантом ОСОБА_3 та ОСОБА_1, де засвідчено, що консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду виконано якісно, в повному обсязі та в строк. За виконану роботу клієнт сплачує загальну суму винагороди у розмірі - 3840 грн. /а.с. 84/.
Відповідно до розписки від 22.11.2017 року, ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_1 кошти в сумі 2560 грн. за консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду. Згідно з розпискою від 30 січня 2018 року, ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 грн. за представництво її інтересів у судовій справі 816/2096/17 /а.с.47/.
Як вбачається з розрахунку судових витрат судовий збір складає за подання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду- 640 грн. та за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду - 960 грн. Надання правничої допомоги: консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду - 2560 грн ( згідно акту прийому - передачі виконаних робіт 22.11.2017 року ) та консультування при складанні апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №816/2096/17- за 6 годин виконаної роботи - 3840 грн. ( згідно акту прийому - передачі виконаних робіт від 06 березня 2018 року). Витрати на участь представника - фахівця в галузі права у судовому засіданні першої інстанції (згідно договору про надання юридичних послуг від 20 листопада 2017 року) -3000 грн. Витрати на участь представника - фахівця в галузі права у судовому засіданні апеляційної інстанції (згідно договору про надання юридичних послуг від 20 листопада 2017 року), - 3000 грн. та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до Харківського апеляційного адміністративного суду (оплата проїзду від м. Полтава до м. Харків в обидва напрямки) - 300 грн. За виконану роботу клієнт сплачує загальну суму винагороди 14300 (чотирнадцять тисяч триста гривень)./ а.с. 85/.
Також матеріали справи містять ксерокопії чеку ПриватБанка від 07.03.2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_1 кошти в сумі 7000 грн.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права на консультування при складанні позовної заяви, апеляційної скарги, а тому сума коштів, включена до акту приймання-передачі виконаних робіт, не підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Також колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 816/2096/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_4
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови складено 23.04.2018.
