ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2018 року
м. Полтава
Справа № 816/2096/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання – Голубенко В.В.,
представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
24 листопада 2017 року ОСОБА_3 (надалі також - позивач, ОСОБА_3А.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
24 січня 2018 року представником позивача подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого ОСОБА_3 просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 25.05.2017 року в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права;
- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що нею було подано до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Однак оскаржуваним рішенням відповідача, оформленим листом від 25 травня 2017 року, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки їй було відмовлено. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала відсутність у матеріалах клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою інформації щодо позиції органу місцевого самоврядування (Новотагамлицької сільської ради) стосовно її звернення (клопотання).
Позивач вважала вказане рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, посилаючись на те, що вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначено Земельним кодексом України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
У письмових запереченнях, які надійшли до суду 15 грудня 2017 року, відповідач вказував, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 25.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 про залишення без задоволення даного клопотання з огляду на відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення ОСОБА_3
Відносно позовної вимоги про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та прийняти належне рішення, зазначав, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наділене дискреційними повноваженнями щодо прийняття відповідних рішень і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У ході судового розгляду справи, листом від 30 січня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було повідомлено суд, що його наказом від 13 грудня 2017 року № 11828-СГ ОСОБА_3 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
25 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області (вхідний номер К-9066/0/5-17 від 25.04.2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 24/.
До вказаної заяви позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 25/, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.
Листом від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення вказане клопотання позивача з огляду на відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення ОСОБА_3 /а.с. 7/
У листі від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 відповідачем з-поміж іншого наведено посилання на те, що листом Головного управління від 23 червня 2016 року № 4932 з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головного управління, передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування, на території якого розташована зазначена земельна ділянка /а.с. 7/.
Позивач, вважаючи, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеним у листі від 25 травня 2017 року № 6405/6-17, порушено його права, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу положень частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 року № 6405/6-17 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів послугувала відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно поданого клопотання.
Оскаржувана відмова у формі листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 року № 6405/6-17 містить посилання на лист Головного управління від 23.06.2016 року №4932, відповідно до якого: "з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головним управлінням передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування на території якого розташована зазначена земельна ділянка" /а.с. 7/. Згаданий лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було адресовано начальникам відділів (управлінь) Держгеокадастру у районах (містах) /а.с. 22/.
Суд приходить до висновку про те, що відповідна інформація може бути витребувана та досліджена виключно з метою та у ході здійснення Головним управлінням перевірки клопотання особи про надання дозволу на розробку землевпорядної документації на відповідність наведеним вище вимогам статті 118 Земельного кодексу України.
Водночас, ненадання органом місцевого самоврядування відповідної інформації не є підставою для відмови у задоволенні клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Інших нормативно передбачених підстав для відмови, які б стосувалися ст.118 Земельного кодексу України, лист-відмова не містить.
Отже, лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25 травня 2017 року № 6405/6-17 не містить посилань на підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що така відмова відповідача не ґрунтується на вимогах закону.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6405/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Стосовно позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення, суд виходить з наступного.
Представником відповідача надано до суду належним чином завірену копію наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 року №11828-СГ, згідно з яким громадянці ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 42/.
Пунктом 2 вищевказаного наказу зобов’язано відділ у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законодавством порядку.
Таким чином, оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем наказом від 13.12.2017 року № 11828-СГ вже надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки у власність, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог останньої про скасування попереднього рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Отже позовні вимоги про скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою № 6405/6-17 від 25.05.2017 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту, є такими, що задоволенню не підлягають.
Фактично відповідач задовольнив клопотання позивача, хоч і в процедурі розгляду іншої заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо тої ж самої земельної ділянки. Цим самим відповідач нівелював правове значення своєї попередньої відмови в задоволенні аналогічного клопотання, яка є предметом судового розгляду в даному разі. Тому суд виходить з того, що позивач в даному разі має право на отримання юридичної оцінки оскаржуваної відмови та констатацію факту порушення його права відповідачем, але застосування засобів захисту його порушеного права у вигляді скасування відмови та зобов’язання вчинити відповідні дії – не потребує, оскільки його порушення його права відповідачем припинено й наслідки усунуто.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу, складає 320 грн.
Відносно розподілу витрат позивача на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
Представником позивача надано до суду договір про надання юридичних послуг від 20.11.2017 року /а.с. 49/, з якого слідує, що ОСОБА_1, фахівець в галузі права, іменуємий далі "юрконсультант" і ОСОБА_3, далі - "клієнт", уклали договір про наступне: клієнт доручає, а юрконсультант приймає на себе зобов'язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичних справ в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та судові. У рамках даного договору юрконсультант зобов'язується вивчити представлені клієнтом документи й проінформувати клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи для ведення конкретних справ і здійснити представництво інтересів клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справ за участі клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення. Вартість послуг з договору визначається в сумі 3000 гривень за участь у кожній судовій справі. Оплата за участь юрисконсульта в інших (несудових процедурах) визначається сторонами додатково. Оплата здійснюється в наступному порядку: разом із видачею юрконсультанту довіреності відбувається передача коштів за участь у черговій судовій справі. Прийняття участі у розгляді судової справи у якості представника клієнта посвідчує прийняття юрконсультантом зазначеної в даному пункті договору суми коштів.
Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 22 листопада 2017 року, складеного між юрконсультантом ОСОБА_1 та ОСОБА_3, засвідчено, що консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду - 2560 грн. за 4 години консультування (із розрахунку 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи) виконано якісно, в повному обсязі та в строк. За виконану роботу клієнт сплачує загальну суму винагороди у розмірі 2560 грн. /а.с. 48/.
Відповідно до розписки від 22.11.2017 року, ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_3 кошти в сумі 2560 грн. за консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду. Згідно з розпискою від 30 січня 2018 року, ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_3 кошти в сумі 3000 грн. за представництво її інтересів у судовій справі 816/2096/17 /а.с.47/.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права на консультування при складанні позовної заяви, а тому сума коштів, включена до акту приймання-передачі виконаних робіт, не підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Необхідно зазначити, що наявні в матеріалах справи виконані від руки розписки про отримання коштів у розмірі 2560 грн. та 3000 грн. за єдиним підписом представника ОСОБА_1, не підтверджують достовірно отримання таких коштів від ОСОБА_3
Беручи до уваги те, що матеріали справи не містять документального підтвердження кількості фактично відпрацьованих представником позивача годин, обсягу наданих ним послуг, оплати за надані такі послуги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав лише для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_3 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 320 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (м.Полтава вул. Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) задовольнити частково.
Відмову Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у формі листа від 25.05.2017 року - визнати протиправною.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у сумі 320 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, а також у стягненні витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 лютого 2018 року.
Головуючий суддя
ОСОБА_5
