П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/2171/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
17 квітня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.
секретар судового засідання: Черняк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (ухвалене 20 грудня 2017 року, повний текст якого виготовлено 02 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними,
В С Т А Н О В И В :
Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо складення висновків про грубе порушення арбітражним керуючим ОСОБА_2 ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання розпорядника майна у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", що внесені до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем дотримано порядок проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2 та закріплення її результатів. Водночас, довідка №22 та акт №30, в яких зафіксовані результати перевірки не зумовлюють виникнення у позивача будь-яких прав чи обов'язків, а оцінка судом дій відповідача щодо складення таких довідки та акту можлива лише при вирішенні спору щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на підставі висновків вказаних довідки та акту. У зв'язку із цим відповідач вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача на цій стадії розвитку спірних правовідносин.
Щодо виявленого в ході перевірки порушення відповідач вказав, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" яке полягало в укладенні трудового договору з ОСОБА_3 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду помічника арбітражного керуючого ОСОБА_2, в той час як ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідач зауважив, що для констатації порушення вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" достатньо факту прийняття на посаду помічника арбітражного керуючого особи, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець. При цьому, не важливо чи фактично здійснює така особа підприємницьку діяльність та чи отримує прибуток від такої діяльності.
Також відповідач вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів порушення вказаними діями позивача прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів ВАТ "Вінніфрут", адже перевірка позивача проведена саме на підставі скарг ВАТ "Вінніфрут" та ПАТ "ВТБ Банк".
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Позивач звернув увагу на необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення ним вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також на те, що вказані висновки відповідача порушили його права, захист та поновлення яких в подальшому та в спосіб який відмінний від обраного судом першої інстанції може зумовити докладання значних зусиль.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що з 20.10.2017 до 24.10.2017, на підставі доручення Міністерства юстиції України від 18.09.2017 №1219/25633-0-33-17/9.4, скарг ПАТ "ВТБ Банк" від 21.08.2017 б/н та ВАТ "Вінніфрут" від 30.08.2017 б/н у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2.
За результатами перевірки складено довідку №22 про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 24.10.2017.
Згідно вказаної довідки в ході перевірки виявлено, що між арбітражним керуючим ОСОБА_2 (якого 05.04.2017 призначено розпорядником майна ВАТ "Вінніфрут" та ОСОБА_3 укладено трудовий договір від 01.07.2015 за №02 щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду помічника арбітражного керуючого ОСОБА_2, в той час як ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.10.2014, чим грубо порушено ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Позивач, не погоджуючись із висновками викладеними в довідці №22 від 24.10.2017, подав до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області письмові заперечення №17-144 від 25.10.2017.
02.11.2017 Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено акт №30 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.
В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті №30 від 02.11.2017 порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" яке полягало в укладенні трудового договору з ОСОБА_3 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду помічника арбітражного керуючого ОСОБА_2, в той час як ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.10.2014.
16.11.2017 в.о. Директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства І.С. Багно винесено подання №1047 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.
06.12.2017 Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих прийнято рішення відхилити подання відповідача №1047 від 16.11.2017 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення за недостатністю підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо включення до довідки №22 від 24.10.2017 та акту №30 від 02.11.2017 інформації про грубе порушення арбітражним керуючим ОСОБА_2 ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання розпорядника майна у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", а тому звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внесені до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення не містять встановлених порушень прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів ВАТ "Вінніфрут".
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що внесення подання щодо застосування дисциплінарних стягнень, при наявності встановлення судом факту відсутності у діях позивача таких порушень діючого законодавства, становище позивача ще більше погіршиться та потягне за собою докладання ним значних зусиль з метою захисту своїх порушених прав, а тому суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права та захистити права позивача саме на цій стадії розвитку спірних правовідносин.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Частинами 1, 2 ст. 100 Закону визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту). Помічником арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).
Згідно ч. 6 ст. 100 Закону помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності.
Відповідно до ст. 105 Закону дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Верховний Суд в постанові від 15.03.2018 по справі №826/13138/15 зазначив, що підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.
Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов'язані з такою діяльністю.
В постанові від 22.03.2018 по справі №813/5433/13-а Верховний Суд вказує, що мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 по справі №306/2004/15-ц зауважує, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Таким чином висновки відповідача про порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є передчасними, адже відсутні відомості про зайняття помічником арбітражного керуючого ОСОБА_4 підприємницькою діяльністю в розумінні наведених норм та висновків Верховного Суду.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів (далі - Порядок).
Цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (п. 1.2, 1.4 Порядку).
Згідно пунктів 5.1., 5.4. Порядку в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 7) у двох примірниках.
Довідка за результатами перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, який перевірявся.
В описовій частині Довідки міститься інформація щодо дослідження предмета перевірки з обов'язковим посиланням на конкретні структурні елементи нормативно-правових актів та документи, що підлягали дослідженню.
У резолютивній частині Довідки комісією підсумовуються результати перевірки та зазначаються: у разі встановлення під час проведення перевірки порушень вимог законодавства - порушення та посилання на структурні елементи нормативно-правового акта, який порушено; порушення, які підлягають усуненню, та порушення, усунення яких є неможливим (арбітражним керуючим пропущено строки виконання повноважень, встановлені порушення, які були допущені на попередній стадії процедури банкрутства, тощо); дата, до якої комісією приймаються пояснення, зауваження, заперечення до Довідки або інформація про усунення порушень, зазначених у Довідці; дата, час та місце підписання акта перевірки (з урахуванням строку підготовки висновку щодо відповідності Довідки та доданих до неї документів законодавству).
За приписами п. 6.3. - 6.7. Порядку комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) (далі - акт перевірки) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки.
Проведення аналізу Довідки здійснюється шляхом підготовки структурним підрозділом Мін'юсту висновку щодо відповідності Довідки та доданих до неї документів законодавству (далі - Висновок).
Структурний підрозділ Мін'юсту протягом десяти робочих днів з дня надходження Довідки до Мін'юсту проводить аналіз Довідки та всіх доданих до неї документів, готує Висновок, який підписується керівником структурного підрозділу Мін'юсту та містить інформацію про відповідність Довідки і доданих до неї документів законодавству з питань банкрутства та інформацію щодо порушень, які повинні бути зазначені в акті перевірки, та надсилає його територіальному органу з питань банкрутства з одночасним поверненням доданих до Довідки документів.
Протягом двох робочих днів з дня отримання Висновку Мін'юсту комісія готує акт перевірки.
Акт перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, щодо якого здійснюється перевірка, та реквізити Довідки.
В описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку.
У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів.
У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
Невід'ємною частиною акта перевірки, який залишається на зберігання в територіальному органі з питань банкрутства, є Довідка з копіями усіх документів, на які у ній є посилання, пояснення, зауваження, заперечення та документи, надані арбітражним керуючим, та (або) докази усунення виявлених під час перевірки порушень, а також Висновок (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу).
Відповідно до п. 6.9. Порядку у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (додаток 9) (далі - припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (додаток 10) (далі - розпорядження).
Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.
Згідно п. 6.11. Порядку арбітражний керуючий зобов'язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.
Відповідно до п. 7.1 Порядку підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
Системний аналіз вказаних норм Порядку дає підстави вважати, що результати перевірки можуть вплинути на права та обов'язки арбітражного керуючого після винесення на основі даних зазначених в довідці та акті перевірки розпорядження чи припису.
Контролюючий орган не позбавлений права викладати в довідці та акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі них, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень. Отже, складені за наслідками перевірки довідка та акт є лише носіями доказової інформації та лише фіксують можливе правопорушення.
Обов'язковою ознакою рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у довідці чи акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Проте такі висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.
Тобто, вказані довідка та акт є лише засобом документування дій контролюючого органу, а предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності.
У постанові від 10.09.2013 №21-237а13 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Таким чином, довідка та акт складені в ході перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2 не є правовими документами, які встановлюють відповідальність позивача та, відповідно, не є рішеннями у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що 06.12.2017 Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих прийнято рішення відхилити подання відповідача №1047 від 16.11.2017 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення за недостатністю підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто, оскаржувані в рамках даної справи дії відповідача фактично не спричинили негативних наслідків для позивача.
В постанові від 10.04.2012р. Верховний Суд України вказав, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, суд вважає, що в розумінні чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, самі по собі дії щодо включення певних висновків в довідку чи акт перевірки не порушують права, свободи та інтереси позивача, відтак не створюють підстав для їх захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 квітня 2018 року.
Головуючий
Залімський І. Г.
Судді
Смілянець Е. С. Сушко О.О.
