РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2017 р. Справа № 802/2171/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: арбітражного керуючого ОСОБА_4

до: Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся арбітражний керуючий ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що у період з 20.10.2017 по 24.10.017 Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 на предмет додержання арбітражним керуючим вимог законодавства з питань банкрутства під час виконання останнім повноважень розпорядника майном у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут". За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017, в якій встановлено порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач не погоджуючись із діями відповідача звернувся до суду та просить визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо складення висновків про грубе порушення арбітражним керуючим ОСОБА_4 ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання розпорядника майна у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", що внесені до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У період з 20 жовтня 2017 до 24 жовтня 2017 року, на підставі доручення Міністерства юстиції України від 18 вересня 2017 року за №1219/25633-0-33-17/9.4, скарг ПАТ "ВТБ Банк" від 21 серпня 2017 б/н та ВАТ "Вінніфрут" від 30 серпня 2017 б/н у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4.

За результатами перевірки складено довідку №22 про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 24 жовтня 2017 року. З даної довідки слідує, що за результатами розгляду документів наданих до перевірки арбітражним керуючим ОСОБА_4 для встановлення обставин викладених в скаргах ПАТ "ВТБ Банк" від 21.08.2017 б/н та ВАТ "Вінніфрут" від 30.08.2017 б/н виявлено порушення. Зокрема, перевіркою встановлено, що між арбітражним керуючим ОСОБА_4 (якого 5 квітня 2017 призначено розпорядником майна ВАТ "Вінніфрут" та ОСОБА_5 укладено трудовий договір від 01.07.2015 за №02 щодо прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду помічника арбітражного керуючого ОСОБА_4, в той час як ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.10.2014, чим грубо порушено ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач, не погоджуючись із висновками викладеними в Довідці №22 від 24.10.2017, подав до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області письмові заперечення №17-144 від 25.10.2017.

02.11.2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено акт №30 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого. За результати перевірки виявлено порушення, які є підставою внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень: Комісією з перевірки встановлено, що між арбітражним керуючим ОСОБА_4 (якого 5 квітня 2017 призначено розпорядником майна ВАТ "Вінніфрут" та ОСОБА_5 укладено трудовий договір від 01.07.2015 за №02 щодо прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду помічника арбітражного керуючого ОСОБА_4 в той час як ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.10.2014, чим грубо порушено ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (порушення усуненню не підлягає).

16.11.2017 року В.о. Директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_7 винесено подання №1047 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

У відповідності до вимог частини першої статті 22 Закону, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Частиною третьою статті 22 Закону визначено, що розпорядник майна зобов’язаний, зокрема: вживати заходів для захисту майна боржника; скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення; аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках тощо.

Згідно ч. 1 ст. 97 Закону арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

У відповідності до ч.1 ст. 98 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, із положень процитованих норм випливає, що метою Закону, у першу чергу, є відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності – боржника. Процедура розпорядження майном - це по-перше, нагляд та контроль за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а лише по-друге, визначення наступної оптимальної процедури для задоволення вимог кредиторів. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Законом передбачені особи, які мають право на скликання зборів і комітету кредиторів, серед яких, зокрема, визначений арбітражний керуючий. Законом цій особі надані певні права, а саме, скликання комітету кредиторів, а також передбачені його обов’язки, у тому числі, захист майна боржника, аналіз його діяльності.

Так, 08.02.2017 року ухвалою господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" та введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна боржника призначено ОСОБА_8

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.04.2017 усунено від виконання повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_8 та призначено розпорядником майна ВАТ "Вінніфрут" арбітражного керуючого ОСОБА_4

Як слідує з акту №30 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 виявлено грубе порушено ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (порушення усуненню не підлягає).

Частинами 1, 2 ст. 100 Закону визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту). Помічником арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).

В свою чергу ч. 6 ст. 100 Закону помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності.

Так, згідно положень ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як слідує із пояснень позивача, помічник арбітражного керуючого ОСОБА_6 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, але відомості щодо саме здійснення суб'єктом господарювання підприємницької діяльності із одержанням прибутку відсутні.

Окрім того, положеннями ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено саме, що помічник арбітражного керуючого не може займатися підприємницькою діяльністю, що в розумінні положень чинного законодавства йдеться про досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно матеріалів справи, висновки стосовно наявності порушень з боку позивача, викладені у вказаному акті перевірки, є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень, про що у самому акті констатовано.

В силу положень ст. 105 Закону дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов’язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі - Порядок контролю), цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Пунктом 7. 3 Порядку контролю передбачено, що Мін'юст має право зупинити діяльність арбітражного керуючого, якщо актом перевірки встановлено грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредитора (ів), передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.

Згідно підпункту 7.3.3 пункту 7.3 Порядку контролю зупинення діяльності арбітражного керуючого діє до дня прийняття Дисциплінарною комісією рішення щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 7.4. Порядку контролю дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Пунктом 7.6 Порядку контролю передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Отже, грубим порушенням арбітражним керуючим вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в контексті пункту 7.3. Порядку контролю є таке порушення вимог вказаного Закону, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

Враховуючи викладене, внесені до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення не містять встановлених порушень прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів ВАТ "Вінніфрут".

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цим Кодексом. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 9, 72, 73 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У справі Беллет проти ОСОБА_9 суд з прав людини зазначив, що ст. 6 пар. 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У даному випадку, позивач знаходиться з відповідачем у певних спірних правовідносинах і має право на захист своїх прав саме на цій стадії розвитку вказаних правовідносин.

Внесення подання щодо застосування дисциплінарних стягнень, при наявності встановлення судом факту відсутності у діях позивача таких порушень діючого законодавства, становище позивача ще більше погіршиться та потягне за собою докладання ним значних зусиль з метою захисту своїх порушених прав. Відтак, суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права та захистити права позивача саме на цій стадії розвитку спірних правовідносин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені у ході судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо складення висновків про грубе порушення арбітражним керуючим ОСОБА_4 ч. 6 ст. 100 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання розпорядника майна у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", що внесені до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (02.01.2018 )

Суддя /підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: