П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня2018 року

м. Київ

Справа № 280/1539/15-ц

Провадження № 14-87цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його Коростишівської районної виконавчої дирекції на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року (суддя Пасічний Т. З.) та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року(колегія суддів Жигановська О. С., Якухно О. М., Коломієць О. С.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа - Коростишівська центральна районна лікарня імені Д. І. Потєхіна, про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа - Коростишівська центральна районна лікарня імені Д. І. Потєхіна (далі - Коростишівська ЦРЛ), у якому просила стягнути на свою користь 15 тис. 600 грн 90 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Позов мотивувала тим, що вона працює у Коростишівській ЦРЛ на посаді фельдшера-лаборанта. 10 лютого 2014 року на території лікарні з нею стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму (трикісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням уламків) та була госпіталізована. У період з 10 лютого до 02 жовтня 2014 року вона перебувала на лікарняному. Роботодавець відповідно до вимог чинного законодавства провів розслідування, за результатами якого складено акт форми Н-5 від 13 лютого 2014 року та встановлено, що нещасний випадок, який стався 10 лютого 2014 року з ОСОБА_3, не пов'язаний з виробництвом. Коростишівська ЦРЛ звернулась до Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з питання виплати їй відповідної допомоги. Відповідач відмовився оплачувати подані лікарняні листки, посилаючись на те, що вказані виплати повинні здійснюватися із Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Адміністрація Коростишівської ЦРЛ провела повторне розслідування обставин нещасного випадку, за результатами якого повторно складено акт за формою Н-5 від 04 грудня 2014 року та підтверджено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. Проте до цього часу всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виконавча дирекція Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не виплатила належних позивачці коштів, а саме допомогу по тимчасовій непрацездатності, в розмірі 15 тис. 600 грн 90 коп.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_3 невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 15 тис. 600 грн 90 коп. Стягнуто з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» держава гарантує реалізацію своїх прав застрахованим особам, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхового випадку, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Оскільки нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3, не пов'язаний з виробництвом, вимоги позивача про стягнення з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності допомоги по тимчасовій непрацездатності підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд керувався тим, що за підсумками розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3, роботодавцем складено акти за встановленою формою, відповідно до яких нещасний випадок визначено як не пов'язаний з виробництвом. Оскільки на час вирішення цього спору вказані акти чинні і ніким не оскаржені, то викладені в них висновки, вважаються обов'язковими та є підставою для відповідача щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Записи в лікарняних листках позивача про отримання травми на виробництві не мають правового значення, оскільки вказані записи внесені лікарем без посилання на джерело отримання такої інформації і суперечать висновкам розслідування нещасного випадку, тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правильними.

У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його Коростишівської районної виконавчої дирекції, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, окрім того, спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, а саме Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з приводу виплат, тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повинен бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.

8 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

09 грудня 2016 року позивачка ОСОБА_3 подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких зазначала, що нещасний випадок, який трапився з нею, не пов'язаний з виробництвом. Це встановлено спеціальною комісією і відображено в актах проведення розслідування нещасного випадку, що стався 10 лютого 2014 року. Ці акти не були оскаржені. Відмітки ж у лікарняних листах не можуть бути підставою для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний чи не пов'язаний з виробництвом, як і підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності. Позивачка просила відхилити касаційну скаргу з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

20 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 січня 2018 року справу отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2018 року зазначену справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 працює в Коростишівській ЦРЛ на посаді фельдшера-лаборанта. 10 лютого 2014 року з позивачкою трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму (закритий трикісточковий перелом правої гомілки зі зміщеними уламками) та була госпіталізована. Відповідно до актів проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 лютого та 04 грудня 2014 року комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався 10 лютого 2014 року з ОСОБА_3 не пов'язаний з виробництвом (а.с.10 - 13). Зазначені акти в передбаченому законом порядку не були оскаржені та є чинними.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Цей Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до частини п'ятої статті 10 цього ж Закону робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіта здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на час звернення позивачем до суду був суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.