Справа № 464/1509/17 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.
Провадження № 22-ц/783/5832/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.
Категорія: 21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.
при секретарі: Куцику І. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування квартири, -
в с т а н о в и л а:
01.03.2017 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому просила розірвати укладений нею 28 лютого 2012 року договір дарування, відповідно до якого вона подарувала своєму синові ОСОБА_2 квартиру № 1, що знаходиться у будинку № 46 на вул. Г. Хоткевича у м. Львові.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 28 лютого 2012 року між сторонами було укладено оспорюваний договір дарування квартири. В подальшому, ставши власником цієї квартири, ОСОБА_2 (обдарований) примусово виселив її з подарованої йому квартири. При цьому, 23 червня 2015 року, добиваючись виселення, ОСОБА_2 наніс їй побої, у зв’язку з чим Сихівським ВП ГУНП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження № 12015140070001769 від 24 червня 2015 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. У зв»язку з тим, що її син - відповідач у справі вчинив щодо неї злочин, вважає, що має право на розірвання договору дарування квартири від 28 лютого 2012 року.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Розірвано договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Вирішено питання судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з»суванням усіх обставин справи.
Зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення сторін у справі про час та місце проведення судових засідань, оскільки відповідач по справі - ОСОБА_2 повісток про виклик до суду не отримував. Зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ще 28.02.2012 року, тоді як протиправні дії, у вчиненні яких обвинувачує його позивачка, вчинено ним 23.06.2015 року, тобто більше ніж через три роки після укладення спірного договору. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що на час звернення ОСОБА_3 з позовом до суду рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.02.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2015 року, ОСОБА_3 зобов»язано не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою № 1 по вул. Гн. Хоткевича, 46 у м. Львові, визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою і виселено без надання іншого житлового приміщення. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на час звернення 01.03.2017 року ОСОБА_3 з позовом про розірвання договору дарування квартири АДРЕСА_3, зазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 05.01.2017 року.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В засіданні колегії суддів апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 скаргу підтримали, надали пояснення аналогічні доводам скарги, просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Позивач та її представник ОСОБА_6 проти скарги заперечили, просять рішення суду залишити без змін, апеляцій скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Встановлено, що 28 лютого 2012 року ОСОБА_3 уклала договір дарування квартири, відповідно до якого вона подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_4.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2017 року (справа 464/388/17), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому що він 23 червня 2015 року наніс ОСОБА_3 Іванівні умисні тілесні ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до положень ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст. 717 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1,ч.4,ч.5 ст.727 Цивільного кодексу України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
При цьому Закон не передбачає, щоб на момент пред’явлення вимоги дарунок зберігся як об’єкт права власності обдаровуваного. Має значення, щоб він зберігся фізично. Але слід мати на увазі, що ст. 727 ЦК не дає дарувальникові права на розірвання договору шляхом учинення одностороннього правочину, а лише допускає розірвання договору за рішенням суду на вимогу дарувальника.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що апелянт відчужив дарунок на користь своєї доньки за договором купівлі-продажу квартири 05.01.2017 року, під час виконання судового рішення про визнання ОСОБА_3І.(дарувальника) такою, що втратила право користування квартирою, яку вона подарувала, та саме під час проведення виконавчих дій, вчинив щодо неї злочин.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що після укладення договору дарування, згідно з яким позивач ОСОБА_3 подарувала відповідачу ОСОБА_2 квартиру (нерухоме майно), відповідачем було умисно вчинено щодо позивача злочин проти здоров’я, що є підставою для розірвання договору дарування.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Крім того, районний суд прийшов до вірного висновку, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік (ст.728 ЦК України) та перебіг такої починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст. 727 ЦК.
З наведених мотивів, не заслуговують також на увагу і доводи скарги в тій частині, що позов позивачем подано зі спливом позовної давності.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 05.04.2018 року
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Мельничук О. Я.
ОСОБА_7
