ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2018 р.
м.Одеса
Справа № 815/5439/17
Категорія: 6.2
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: Коваля М.П. , Домусчі С.Д.
за участю секретаря - Кравець О.О.
розглянувши у письмовому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. прийнятої о 14.29 год. у складі судді Свиди Л.І. по справі №815/5439/17 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Кошеленко" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
I. ПРОЦЕДУРА:
20.10.2017 р. директор МПП «Кошеленко» звернувся до адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та просив суд зобов’язати надати Малому приватному підприємству «Кошеленко» акт підсумкової перевірки об’єкта незавершеного будівництва «Закритого складу металів» щодо виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шляху, 41-а
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. адміністративний позов був задоволений.
II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись зі вказаною постановою, В.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду не досліджено природу спірних правовідносин, як наслідок прийняті до розгляду яка не віднесена до компетенції адміністративного судочинства, оскільки справи у спорах щодо приватизації майна, крім про приватизацію державного житлового фонду відносяться до юрисдикції адміністративного суду.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження .
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції ,доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом 1-ої інстанції було встановлено , що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_3 приватним підприємством “Кошеленко” 29 серпня 1997 року укладений договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва - “Закритого складу металів” №3688 (аркуші справи 28-32), за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю державне майно незавершеного будівництва - Закритого складу металів, який знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км Старокиївського шляху, на земельній ділянці площею 4,1 га, яка надається з правом викупу, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Покупець зобов’язаний закінчити будівництво цього об’єкту у ІІІ кварталі 2000 року згідно перспективного плану добудування незавершеного будівництва.
Об’єкт незавершеного будівництва переданий позивачу 02.09.1997 року за актом приймання-передачі майна №273 (аркуш справи 50).
В подальшому додатковими угодами до цього договору та договорами про внесення змін до договору №3688 від 29 серпня 1997 року, вносилися зміни щодо строків закінчення будівництва зазначеного об’єкту незавершеного будівництва та 10 грудня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_3 приватним підприємством “Кошеленко” укладений договір про внесення змін до договору №3688 від 29 серпня 1997 року із визначенням строку закінчення будівництва об’єкта - “Закритого складу металів” до 01.10.2017 року з урахуванням уточненого бізнес-плану (аркуші справи 32-49).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 приватним підприємством “Кошеленко” завершено будівництво об’єкту - “Закритий склад металів”, оскільки 26.09.2017 року на зазначений об’єкт будівництва, який розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги (Старокиївська дорога, 21 км), будинок 41-а зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації за №141172692139 (аркуші справи 79-80) та на підставі, в тому числі, цієї декларації, 28 вересня 2017 року за позивачем зареєстроване право власності на цей об’єкт, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.09.2017 року (аркуш справи 76).
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області 20.09.2017 року винесено розпорядження №117-Р щодо здійснення 02.10.2017 року перевірки виконання умов, в тому числі, договору купівлі-продажу №3688 від 29.08.1997 року, укладеного з МПП “Кошеленко” з виїздом на об’єкт приватизації (аркуш справи 51).
Враховуючи зазначені обставини, відповідачем 21 вересня 2017 року на адресу позивача був надісланий лист №11-03-04605 з повідомленням про проведення 02.10.2017 року виїзної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 29.08.1997 року №3688 (аркуш справи 52).
За результатами проведеної перевірки, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області 06.10.2017 року складений акт поточної перевірки №1/IV-17, в якому зазначено, що умови договору купівлі-продажу №3688 від 29.08.1997 року потребують додаткової перевірки (аркуші справи 90-93).
Підставами для такого висновку є те, що на об’єкт будівництва - “Закритий склад металів” зареєстрована декларація про готовність об’єкту до експлуатації та візуально об’єкт має добудований вигляд, однак листом від 05.10.2017 року №01-6/654-ПР Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило відповідача про проведення щодо цього об’єкту позапланової перевірки додержання вимог містобудівного законодавства, а тому остаточне рішення може бути прийнято тільки після завершення цієї перевірки.
Інших підстав для не складання відповідачем акту підсумкової перевірки в акті поточної перевірки не зазначено.
Позивач 13 жовтня 2017 року звернувся до Одеського регіонального відділення Фонду державного майна України із заявою про надання акту підсумкової перевірки, проведеної за адресою: м. Одеса, 21-км. Старокиївської дороги 41-а (аркуш справи 53), однак такий акт позивач не отримав
V. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:
Згідно вимог ст. 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
Згідно вимог ст.19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Відповідно до ст.8 ОСОБА_4 України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ч.1,2,3 ст.7 Закону України, від 04.03.1992, № 2163-XII "Про приватизацію державного майна"( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють , у тому числі , контроль виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.
Згідно із п. 1.3, 2.1-2.4, 2.7, 2.14, 5.1 “Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об‘єктів приватизації державними органами приватизації”, затвердженого 10.05.2012 року наказом Фонду державного майна України № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2012 року за № 815/21127, контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації включає, в тому числі, проведення державними органами приватизації безпосередньо на об’єктах приватизації перевірок виконання власниками цих об’єктів зобов’язань, визначених у договорах купівлі-продажу; опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації, отриманих від власників цих об’єктів на запит державних органів приватизації, тощо.
Державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом, в тому числі, проведення перевірок на об’єкті приватизації з повідомленням власника рекомендованим листом за 10 днів до перевірки, строк якої не може перевищувати 10 календарних днів.
У процесі проведення контролю за виконанням умов договору використовуються документи, які можуть підтверджувати стан їх виконання.
За результатами перевірки складається акт.
Якщо під час перевірки виконання умов договору представником державного органу приватизації встановлено, що умови договору виконано у повному обсязі, в останній день перевірки складається акт підсумкової перевірки, який подається для затвердження уповноваженій посадовій особі державного органу приватизації відповідно до розподілу функціональних обов’язків.
У всіх інших випадках результати перевірок виконання умов договорів оформлюються у вигляді актів поточних перевірок.
Зняття договору з контролю здійснюється державним органом приватизації у разі, зокрема, повного виконання умов договору, що підтверджується відповідним державним органом приватизації шляхом затвердження акта підсумкової перевірки.
При цьому, відповідно до п. 3.1, 3.3 “ Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об‘єктів приватизації державними органами приватизації ”, затвердженого 10.05.2012 року наказом Фонду державного майна України № 631, до перевірок виконання умов договору можуть залучатися представники інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за згодою). Державними органами приватизації можуть надсилатися запити відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування для отримання інформації з питань, що стосуються виконання власником зобов’язань, передбачених договором.
Відповідно до ст.8 ОСОБА_4 України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА:
Згідно частин 1, 2 ст.2 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_4 чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.3 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом),права адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст.4 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.17 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється ОСОБА_4 України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч.1,3 ст.6 КАС України , кожному гарантується право на захист його прав ,свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом ,ніхто не може бути позбавлений права на розглядйогосправи в адміністративному суді ,до підсудності якого вона віднесена .
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_4 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені ОСОБА_4 та законами України. У разі невідповідності правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить ОСОБА_4 України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми ОСОБА_4 України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно ч.1,3 ст.19 КАС України ,юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до ч .1 ) ст.12 ГПК України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом), справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів,- підвідомчі господарським судам та розглядаються в порядку господарського судочинства .
Згідно ч.1ст.20 ГПК України (в ред.,діючої з 15.12.2017 року) , господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі :
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно ч.1 ст.319 КАС України , судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі – Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 ОСОБА_4 України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно відповідно до сталої практики ЄСПЛ термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (CoemeandOthers v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".п( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року).
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає , що вказані правовідносини стосуються приватизації майна , та доходить до висновку про порушення судом 1-ої інстанції норм процесуального права,що призвело до невірного вирішення справи «судом ,не встановленим законом» та про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції та закрити провадження у справі, так як Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області в цьому випадку діяло , як орган приватизації ,уповноважений власником державою на здійснення контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу державного майна ,що було приватизовано , вказану справу віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства та необхідно роз’яснити особі, яка подала позовну заяву правові наслідки закриття провадження по справі .
Керуючись ст. 3,6,7,238,239,242,308,309,310,311,п.3 ч.1 ст.315, 317,321,322 КАС України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області– задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р.– скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Кошеленко» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-закрити.
Роз’яснити особі, яка подала позовну заяву, що вказану справу віднесено до юрисдикції Господарського суду Одеської області в порядку господарського судочинства, а повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення .
Повне судове рішення складене та підписане 28.03.2018 року
Суддя-доповідач
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_5
