АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2018 року м. Чернівці
справа № 715/1586/17
Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Литвинюк І. М., Одинака О. О.
секретар Тодоряк Г.Д.
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Цуренко В.А.),
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Зазначала, що 01 листопада 2015 року приблизно о 05 годині водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, в салоні якого вона (позивачка) перебувала як пасажир.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) їй спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров'я; в період з 01 листопада 2015 року по 06 січня 2016 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Лікарні швидкої медичної допомоги міста Чернівці.
Всього за час лікування у 2015 році нею було витрачено на придбання ліків та імплантів кошти, що в сумі складають 40 242 грн 61 коп. Фактично після ДТП вона зазнала важких травм, моральних страждань, стала інвалідом та змушена постійно лікуватися щоб мати можливість переміщатися без сторонньої допомоги.
Позивачка також зазначала, що за фактом ДТП проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 1201520000000796 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.
В ході досудового розслідування на підставі зібраних доказів 29 червня 2017 року було оголошено про підозру ОСОБА_4
30 червня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування прокуратури Чернівецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ст. 110, п. 5 ст. 284 КПК України, в зв'язку з тим, що водій ОСОБА_4 загинув під час ДТП.
Позивачка вважала, що відповідальність за завдану їй внаслідок ДТП шкоду має нести відповідач ОСОБА_3, який допустив до керування його транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1, без жодних правових підстав ОСОБА_4
Посилаючись на указані обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_3 40242 грн 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн - моральної шкоди.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 20 121 грн 31 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково є обґрунтованими.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за шкоду, завдану позивачці внаслідок ДТП має нести на підставі ч. 2 ст. 1187, ч. 2 ст. 1188 ЦК України відповідач як власник автомобіля - джерела підвищеної небезпеки.
Проте з таким висновком погодитися не можна оскільки суд першої інстанції дійшов його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У справі встановлено, що 01 листопада 2015 року приблизно о 05 годині водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, в салоні якого перебувала позивачка як пасажир.
Внаслідок цієї ДТП позивачці спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров'я.
За фактом ДТП проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 1201520000000796 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
29 червня 2017 року було оголошено про підозру ОСОБА_4
30 червня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування прокуратури Чернівецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ст. 110, п. 5 ст. 284 КПК України, в зв'язку з тим, що водій ОСОБА_4 загинув під час ДТП.
Вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачка пред'явила до відповідача ОСОБА_3 як до власника джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1, який допустив до керування транспортним засобом без жодних правових підстав ОСОБА_4, з вини якого сталася ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Нормою ч. 2 ст. 1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Таким чином, якщо шкоди завдано іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу, шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
У справі встановлено, що відповідач ОСОБА_3 належний йому автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1, передав у користування ОСОБА_4
З доводів позовної заяви та наявних у справі доказів вбачається, що винуватцем ДТП, внаслідок якої в результаті взаємодії джерел підвищеної небезпеки був ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 і який помер після скоєння ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Оскільки після скоєння ДТП ОСОБА_4 помер вимоги про відшкодування шкоди позивачці належить пред'явити до спадкоємців ОСОБА_4, а не виключно до власника транспортного засобу, яким у спірному випадку є відповідач ОСОБА_3
Водночас у позовній заяві позивачка також стверджувала, що на її думку ОСОБА_4 неправомірно заволодів транспортним засобом, що належав відповідачу ОСОБА_3
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 1188 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Отже, у разі якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги нормами ч. ч. 3, 4 ст. 1188 ЦК України належними відповідачами у справі є особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом (чи у спірному випадку - її правонаступник) та власник транспортного засобу.
Відповідно до ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції 2004 року, яка була чинною на час пред'явлення позову та розгляду справи), а також ст. ст. 51, 198 ЦПК України ( у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яка була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення) на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.
Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Водночас, зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі як співвідповідачів - спадкоємців ОСОБА_4, з вини якого за твердженням позивачки сталася ДТП, до яких відповідно до ст. 1231 ЦК України перейшов обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), завдані внаслідок ДТП.
Також, зважаючи на зміст норми ч. 2 ст. 1188 ЦК України суду першої інстанції з урахуванням думки учасників справи слід було поставити на вирішення питання про притягнення до участі у справі як співвідповідача водія автомобіля «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_2.
Отже, оскільки із зазначених позивачкою підстав позов заявлено не до усіх належних відповідачів, а вирішення справи є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин, то вимоги ОСОБА_1, що пред'явлені лише до відповідача ОСОБА_3, задоволенню не підлягають.
Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково задовольнив позов.
Тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у позові слід відмовити.
Твердження позивачки у відзиві на апеляційну скаргу про те, що єдиним належним відповідачем має бути ОСОБА_3 як власник транспортного засобу не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 26 березня 2018 року.
Головуючий В. В. Яремко
Судді: І. М. Литвинюк
О. О. Одинак
