ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/706/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (далі - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" ) - не з'явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Одесспецмонтаж" (далі - ВКФ "Одесспецмонтаж") - Лукянової А.О., Пояркова В.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВКФ "Одесспецмонтаж"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (колегія суддів: Бєляновський В.В. (головуючий), судді Величко Т.А., Лавриненко Л.В.)
за позовом ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" до ВКФ "Одесспецмонтаж"
про стягнення 1 380 504,74 грн.,
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий фонд", правонаступником якого є ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВКФ "Одесспецмонтаж" 1 380 504,74 грн. заборгованості, у тому числі: 847 974,73 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 120 507,38 грн. пені, 134 620,40 грн. штрафу, 142 122,73 грн. 3% річних, 231 779,50 грн. інфляційних втрат і 3 500 грн. додаткових витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Позовна заява мотивована тим, що ВКФ "Одесспецмонтаж" порушила умови договору фінансового лізингу від 29.07.2013 № 1646/07/13-В (далі - Договір) щодо своєчасної оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 22.11.2014 по 10.03.2017 (дата подачі позовної заяви), яка складається з оплати частини вартості предмета лізингу і оплати комісії (винагороди), з урахуванням курсової різниці відповідно до п. 2.6 Загальних умов Договору. Також у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати лізингових платежів відповідно до підпунктв 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 Загальних умов Договору позивачем нараховано пеню і штраф, а відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - 3 % річних та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2017 зі справи (суддя Никифорчук М.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що: додатковою угодою № 3 до Договору визначено загальну суму лізингових платежів у розмірі 2 106 384,20 грн. з терміном погашення 22.09.2015; з таблиці виплат за Договором вбачається, що ВКФ "Одесспецмонтаж" з 31.07.2013 по 22.09.2015 здійснено платежі на загальну суму 2 132 358,13 грн., тобто умови Договору виконано.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 назване рішення господарського суду Одеської області скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ВКФ "Одесспецмонтаж" на користь ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" 847 974,73 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 120 507,38 грн. пені, 134 620,40 грн. штрафу, 42 122,73 грн. 3 % річних, 231 779,50 грн. втрат від інфляції та 3 500 грн. додаткових витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса; в решті позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 530, 610 ЦК України, статей 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР (далі - Закон № 723), статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017) мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 зі справи № 523/13869/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено факт порушення ВКФ "Одесспецмонтаж" договірних зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати лізингових платежів.
ВКФ "Одесспецмонтаж", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2017. Згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції:
- залишив поза увагою доводи ВКФ "Одесспецмонтаж" стосовно того, що:
пунктом 8.4 Договору передбачено, що сплата лізингових платежів відбувається в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6 Загальних умов Договору;
пунктом 2.6 Загальних умов Договору встановлено, що коригування курсу валют відбувається у разі вказівки у пункті 8.5 Договору;
пунктом 8.5 Договору визначено курс гривні до долара США та закріплено його у розмірі 7,993;
суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в пункті 8.5 Договору не передбачено можливості валютного коригування, а, відповідно, відсутнє право ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" стягувати курсову різницю та робити будь-які розрахунки;
- ВКФ "Одесспецмонтаж" не була стороною у справі № 523/13869/15-ц, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно визначив позицію позивача як таку, що не підлягає доказуванню в порядку частини третьої статті 35 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017);
- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 523/13869/15-ц та зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 до закінчення касаційного провадження у справі;
- зупинення виконання рішення саме по собі свідчить про допущення порушень апеляційним судом Одеської області при ухваленні рішення у названій справі, тому позиція, викладена в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, щодо преюдиціального значення є необ'єктивною та упередженою;
- до позовної заяви та апеляційної скарги позивачем не додано доказів настання для нього негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", посилаючись на безпідставність її доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства і належною оцінкою усіх поданих сторонами доказів.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено місцевим господарським судом у справі:
- товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавцем) і "ВКФ "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" (лізингоодержувачем) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 Додатку № 3 до якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі - предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в специфікації (Додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору, далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до даного Договору;
- предметом лізингу відповідно до умов Договору є бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску. Загальна вартість предмета лізингу - 1 794 540 грн., в т.ч. ПДВ - 299 090 грн. Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього Договору становить 2 081 389,50 грн., що може змінюватися відповідно до Загальних умов Договору фінансового лізингу (пункти 3.1, 3.2, 3.3, 8.1 Договору);
- позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.08.2013;
- відповідно до статті 2 Загальних умов Договору "ВКФ "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" повинна сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та в розмірі згідно з Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), з урахуванням суми курсової різниці відповідно до пункту 2.6. Загальних умов Договору;
- умовами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 Загальних умов Договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого Графіком платежів;
- позивач направив відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору на підставі статті 7Закону № 723 та пункту 11.4 Загальних умов Договору;
- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2014 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано "ВКФ "Одесспецмонтаж" повернути позивачу предмет лізингу;
- 19.07.2016 Приморським відділом Державної виконавчої служби міського територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса;
- згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 Загальних умов Договору за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;
- згідно з пунктом 7.1.2 пункту 7.1 Загальних умов Договору в разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої підпунктом 7.1.1 Договору, лізингоодержувач оплачує штраф у залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10 % від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15 % від суми простроченої заборгованості;
- додатковою угодою № 3 до Договору сторони дійшли згоди, що загальна сума лізингових платежів на дату укладання цього Договору складає 2 106 384,90 грн. з терміном погашення 22.09.2015;
- відповідно до платіжних доручень "ВКФ "Одесспецмонтаж" з серпня 2013 року по вересень 2015 року сплатила авансовий лізинговий платіж відповідно до Договору за рахунком № 13724 від 31.07.2013, винагороду лізингодавця за Договором з серпня 2013 року по вересень 2015 року та за цей же період - частку вартості майна;
_ у вересні 2015 року "ВКФ "Одесспецмонтаж" погасила останній лізинговий платіж, визначений Договором;
- з таблиці виплат за Договором вбачається, що "ВКФ "Одесспецмонтаж" здійснила платежі за Договором з 31.07.2013 по 22.09.2015 на загальну суму 2 132 358,13 грн.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- у Договорі сторони визначили офіційний курс гривні до долара США на дату укладання договору, який складає 7,993 (пункт 8.5), та встановили, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6 Загальних умов Договору (пункт 8.4);
- відповідно до пункту 2.6 Загальних умов Договору в разі вказівки в пункті 8.5 Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ) за наступною формулою: Т=(То*Кт)/Ко, де: Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, То - поточний лізинговий платіж, зазначений в графі 6 Графіка платежів, Ко - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення Договору, Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 % (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1 %, буде менше, ніж Ко, перерахунок не проводиться. Для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту загальних умов і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця;
- згідно з пунктом 2.9 Загальних умов Договору при надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за Договором:
оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за Договором;
оплата сум компенсації витрат, понесених лізингодавцем та не відшкодованих лізингоодержувачем;
оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди лізингодавця;
оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу;
оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди лізингодовця;
оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу.
У разі перерахування лізингоодержувачем лізингових платежів за цим Договором у сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за Договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей Договір;
- пунктом 13.5 Загальних умов Договору передбачено, що перед підписанням Договору, у разі вказівки в пункті 8.5 Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, лізингоодержувач попереджений лізингодавцем про наявність з боку лізингоодержувача валютного ризику, тобто ймовірності виникнення можливих збитків у лізингоодержувача внаслідок зміни курсу іноземної валюти до національної валюти України. Підписанням цього Договору лізингоодержувач підтверджує, що він усвідомлює можливе настання несприятливих для нього наслідків, спричинених коливанням курсів валют, і гарантує виконання взятих на себе зобов'язань своєчасно та в повному обсязі;
- лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу (пункт 2.1 Загальних умов Договору);
- відповідно до пункту 2.4 Загальних умов Договору всі чергові платежі лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів в сумі, зазначеній в графі 6 Графіка платежів;
- "ВКФ "Одесспецмонтаж" прийняті на себе зобов'язання за Договором не виконала належним чином, сплачувала платежі не в повному обсязі та з простроченням строків, встановлених Графіком внесення лізингових платежів, а починаючи з 22.01.2015 взагалі перестала здійснювати лізингові платежі, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 847 974,73 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком та платіжними документами, наявними в справі;
- рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 у справі № 523/13869/15-ц стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" заборгованість за лізинговими платежами за договором фінансового лізингу від 29.07.2013 № 1646/07/13-В у загальному розмірі 1 108 212,99 грн., з яких: заборгованість зі сплати лізингових платежів - 847 974,73 грн.; пеня - 83 391,93 грн.; 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання - 27 273,83 грн., інфляційні втрати - 149 572,10 грн. та витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса - 3 500 грн.;
- рішенням суду у названій цивільній справі, зокрема, встановлено, що: "ВКФ "Одесспецмонтаж" прийняті на себе зобов'язання за Договором не виконала, до 24.11.2014 здійснювала лізингові платежі у передбачені строки та у встановленому розмірі, починаючи з 22.11.2014 сплачувала платежі не в повному обсязі, а починаючи з 22.01.2015 - взагалі перестала здійснювати лізингові платежі; розрахунок боргу колегією суддів перевірений, визнаний правильним; доводів щодо невірності розрахунку матеріали справи не містять;
- наведені обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, за участі товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", правонаступником якого є ТОВ "УЛФ-Фінанс", "ВКФ "Одесспецмонтаж" та директора "ВКФ "Одесспецмонтаж" ОСОБА_6, а тому такі обставини згідно з частиною третьою статті 35 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) не повинні доводитися знову у даній справі;
- доказів виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 зі справи № 523/13869/15-ц сторонами не подано;
- у період з липня 2013 року по вересень 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" виставлялись рахунки на оплату лізингових платежів, у тому числі й валютного коригування, у загальному розмірі 2 980 332,83 грн., які ВКФ "Одесспецмонтаж" оплачені частково на суму 2 132 358,10 грн., що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 847 974,73 грн.
Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для коригування лізингових платежів відповідно до курсу валют на дату платежу.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 723 сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Згідно з частиною другою цієї статті лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
При цьому стаття 16 Закону № 723 не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов'язані з виконанням певного договору.
Зазначені положення статті 16 Закону № 723 стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 із справи № 910/763/13.
У свою чергу, згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Визначивши у пункті 8.4 Договору, що сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют за формулою, встановленою пунктом 2.6 Загальних умов Договору, сторони тим самим відповідно до вимог частини другої статті 533 ЦК України встановили у зобов'язанні (сплаті лізингових платежів) грошовий еквівалент у іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2016 зі справи № 910/13779/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, відмовлено в задоволенні позову ВКФ "Одесспецмонтаж" про визнання недійсними пунктів 8.4, 8.5 Договору та пункту 2.6 Загальних умов Договору.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши те, що положеннями Договору і Загальних умов Договору сторони погодили сплату лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют та ці положення у встановленому порядку недійсними не визнані, з'ясувавши факт порушення ВКФ "Одесспецмонтаж" умов Договору щодо своєчасної і в повному обсязі сплати лізингових платежів, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум (підстави, період, розмір), - дійшов обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" частково (за виключенням 3 % річних, щодо яких суд встановив, що правильним є розрахунок у розмірі 42 122,73 грн.).
Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведену норму процесуального права не можуть бути предметом розгляду та перевірки в Касаційному господарському суді викладені у касаційній скарзі доводи ВКФ "Одесспецмонтаж", пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою зібраних у ній доказів.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що відкриття касаційного провадження у цивільній справі № 523/13869/15-ц та зупинення виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 свідчать про допущені порушення названим судом при ухваленні рішення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки засновані на припущеннях.
За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ВКФ "Одесспецмонтаж" без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 зі справи № 916/706/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Одесспецмонтаж" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б.Львов
Суддя І.Булгакова
Суддя В.Селіваненко
