ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2018 року 12:07 № 826/12838/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації»

до

Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення

про

визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Мусійко О.І., Трикоз О.М.

від відповідача: не з'явився.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 лютого 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1582 від 31.08.2017 р. про результати позапланової перевірки ТОВ «Телестудія «Служба інформації» м.Київ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.10.2017 р. відкрито провадження по справі.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю рішення відповідача, що полягає в невірному тлумаченні норм чинного законодавства у сфері телерадіомовлення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, оскільки законодавством чітко розмежовані структурні елементи програмного наповнення та чітко розмежовано як окремі телевізійні продукти передачі та фільмопоказ. Дії Національної ради щодо самовільного розширення, зміни та встановлення змісту норм права, підміняючи поняття, зокрема, намагання застосувати норми, якими регламентуються виключно передачі до інших аудіовізуальних творів, виходять за межі повноважень відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наявних в матеріалах справи заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було дотримано вимог ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», а також п. 4.1 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради від 08.02.2012 № 115, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатами моніторингу мовлення ТОВ «Телестудія «Служба Інформації», м.Київ (НР № 00632-м від 25.08.2011 р.) за період 13.02.2017-19.02.2017 відповідачем зафіксовано ознаку порушення вимог ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення та радіомовлення».

У зв'язку із цим на засіданні Національної ради 13.04.2017 р. рішенням № 571 було призначено позапланову перевірку ТОВ «Телестудія «Служба інформації», м.Київ.

На виконання наказу голови Національної ради № 5а/161 від 25.04.2017 було здійснено позапланову перевірку ТОВ «Телестудія «Служба інформації», м.Київ (загальнонаціональне багатоканальне мовлення в багатоканальній телемережі МХ-1, вихідні дані (логотип): «НТН»), за результатами якої складено акт № 26 ПП/Кв/А/17 від 12.02.2017 р.

Перевіркою встановлено порушення вимог ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», оскільки:

- частка передач європейського виробництва, в т.ч. США та Канади, становила 56,8 % загального тижневого обсягу мовлення;

- частка передач українського виробництва становила 32,0% загального тижневого обсягу мовлення.

31.08.2017 р. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення № 1582 «Про результати позапланової перевірки TOB «Телестудія «Служба інформації», яким визнано порушення TOB «Телестудія «Служба інформації», м. Київ частини 4 статті 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» і пункту 4.2. Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу; TOB «Телестудія «Служба інформації», м. Київ, Ліцензія на мовлення HP № 00632-м від 25.08.2011 р. оголошено попередження; зобов'язано ліцензіата TOB «Телестудія «Служба інформації», м. Київ, протягом місяця з дати прийняття цього Рішення привести свою ж діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом свої порушених прав та законних інтересів.

Статус Національної ради, як конституційного, постійно діючого колегіального органу, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами, визначено статтею 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23 вересня 1997 року N 538/97-ВР (надалі - Закон N 538/97-ВР).

Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України «Про інформацію», цього Закону, законів України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», міжнародних договорів, згода на яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» від 21 грудня 1993 року N 3759-XII (надалі-Закон N 3759-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону N 3759-XII Національна рада є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач.

Відповідно до ст. 13 Закону N 538/97-ВР Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Організація перевірок та проведення перевірок здійснюється на підставі Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626 (далі - Інструкція).

Відповідно до вищезазначеної Інструкції Національна рада здійснює наглядові повноваження шляхом проведення планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіатів.

Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що підставами для здійснення позапланових перевірок є:

- подання ліцензіатом письмової заяви до Національної ради про здійснення позапланової перевірки за його бажанням;

- виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії;

- заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Уповноважені особи Національної ради, які здійснюють перевірку ліцензіата мають право одержувати від ліцензіата пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки (п. 3.1 Інструкції).

Керівник або уповноважений представник ліцензіата під час проведення перевірки зобов'язаний надавати уповноваженим особам Національної ради пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки (п. 4.2 Інструкції).

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади (ч. 4 ст. 71 Закону N 3759-XII).

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради (ч. 6 ст. 71 Закону N 3759-XII).

Як вбачається з акту перевірки, під час опрацювання результатів моніторингу до передач українського виробництва відносились передачі, вироблені фізичними або юридичними особами України.

До категорії передач українського виробництва, крім аудівізуальних творів (передач і фільмів) було віднесено елементи оформлення ефіру, комерційну інформацію (реклама, спонсорство), соціальну рекламу, анонси програм.

В частку передач європейського виробництва враховано обсяг передач українського виробництва.

Віднесення зафіксованих під час моніторингу передач і аудівізуальних творів (фільмів) до певної категорії відбувалось на підставі інформації, оприлюдненої під час її трансляції або анонсування в ефірі телерадіоорганізації, а також на підставі документів, наданих ТОВ «Телестудія «Служба інформації» документів, витягу з електронного журналу обліку передач за період 13-19.02.2017.

В ефірі телекомпанії 18 та 19 лютого транслювався аудівізуальний твір (фільм) «Перекладачка» (спільне виробництво Росія, Швейцарія), створений за участю однієї або декількох юридичних осіб-нерезидентів держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державною-окупантом, який не був віднесений до частки передач європейського виробництва.

Представником за довіреністю було відмовлено в наданні робочій групі сітки мовлення за період 13-19.02.2017, а також державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів з метою встановлення країн-виробників аудіовізуальних творів, що є порушенням п. 4.2 Інструкції.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 року N 9/98-ВР (надалі - Закон N 9/98-ВР) фільм - аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

В той же час, за визначенням ст. 1 Закону N 3759-XII аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників.

Програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Таким чином, відповідач зазначив, що поняття «передача» включає в себе поняття «фільм».

Разом з тим позивач не погоджується з такими висновками відповідача та вважає, що поняття «фільм» та «передача» є відмінними та окремими поняттями, а відтак є різними за своєю суттю.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду Висновок науково-правової експертизи щодо співвідношення передачі (телерадіопередачі) з програмою (телепрограмою), фільмом та аудіовізуальним твором і можливості включення понять «фільм» та поняття «передача» (телепередача), складений Національною академією правових наук України 30.11.2017 р.

Так, за загальним висновком науково-правової експертизи - аудіовізуальний твір як об'єкт авторського прав - родове поняття, яке охоплює різні види творів, зокрема, передачу (телепередачу), аудіовізуальний твір у його значенні відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення», фільм у його значенні відповідно до Закону України «Про кінематографію».

Програма (телепрограма) - об'єкт, складовими частинами якого можуть бути передачі (телепередачі) та аудіовізуальні твори у їх значенні відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення».

Передачі (телепередача) і фільм є окремими об'єктами правової охорони. Поняття «передача (телепередача)» не включає в себе поняття «фільм».

Суд враховує наведені висновки, проте вважає, що оскільки чинне законодавство не містить чіткого розмежування між поняттями «фільм» та «передача», отже, за рядом спільних ознак та їх співвідношенням їх слід вважати телерадіопередачами.

Отже, на думку суду, поняття «передача» слід вважати більш широким поняттям телерадіопередачі, яке включає в себе поняття «фільм», яка за своїм змістом є більш вузьким поняттям телерадіопередачі.

Таким чином аналіз вище вказаних термінів прямо свідчить про те, що поняття «передача» включає в себе поняття «фільм», тобто вказані поняття є спорідненими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовився у наданні витребуваних відповідачем документів, а тому зважаючи на відсутність в електронному у журналі обліку переліку всіх передач, зокрема, фільмів, відповідач просив надати сітку мовлення як документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період.

Крім того, з метою встановлення країн-виробників аудіовізуальних творів уповноважені представники просили надати також державні посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів. Наведене узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 28 Закону N 3759-XII.

Однак, позивачем не було надано вказаних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону N 3759-XII телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне, супутникове та/або багатоканальне (в тому числі цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними передачами:

передачі європейського виробництва, а також США та Канади повинні становити не менше 70 відсотків загального тижневого обсягу мовлення, у тому числі не менше 50 відсотків загального тижневого обсягу мовлення - передачі українського виробництва.

Для цілей цієї частини передачею європейського виробництва вважається передача, створена однією або декількома юридичними особами - резидентами держав, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення.

До передач європейського виробництва, крім випадків, визначених цією частиною, також належать передачі, створені на замовлення юридичних осіб - резидентів держав, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, за умови що безпосереднім виробником таких передач є особи - резиденти таких держав.

Якщо передача створена на замовлення або за участю однієї або декількох юридичних осіб - резидентів держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, вона не може вважатися передачею європейського чи українського виробництва.

Виходячи із наведеного вище, беручи до уваги те, що позивачем допущено порушення вимог ч. 4 ст. 28 Закону N 3759-XII, оскільки частка передач європейського виробництва, в т.ч. США та Канади, становила 56,8 % загального тижневого обсягу мовлення; частка передач українського виробництва становила 32,0% загального тижневого обсягу мовлення, суд приходить до висновку, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1582 від 31.08.2017 р. про результати позапланової перевірки ТОВ «Телестудія «Служба інформації» м.Київ винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» (01601, м.Київ, вул. Воровського, 22, літ. «А», код ЄДРПОУ 21638497) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 лютого 2018 р.