КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 823/1764/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування при визначенні розміру допомоги по безробіттю його страхового стажу за період роботи з серпня по жовтень 2016 року та зобов'язати відповідача призначити йому допомогу по безробіттю з урахуванням вказаного страхового періоду з виплатою недоотриманих з 17.07.2017 сум.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 02.06.2015 по 27.01.2016, з 29.01.2016 по 17.10.2016 працював в ПАТ «Черкаський приладобудівний завод», а також був працевлаштований з 19.10.2016 по 14.07.2017 у ТОВ «Круг Експедішн Тракс».
17.07.2017 ОСОБА_3 подав до Черкаського міського центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітнього та виплату допомоги по безробіттю.
24.07.2017 позивача було поставлено на облік до Черкаського міського центру зайнятості, як безробітнього та з цього часу розпочалась виплата допомоги по безробіттю, проте, до розрахунку допомоги не було включено період з вересня по жовтень 2016 року у зв»язку з несплатою роботодавцем єдиного соціального внеску.
З даного приводу позивач звернувся до відповідача з заявою, на яку отримав відповідь №08-11/3763 від 04.09.2017, якою повідомлено, що після сплати ПАТ «ЧПЗ» заборгованості по ЄСВ та відображенням цієї інформації в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування Черкаським міським центром зайнятості буде здійснено повний перерахунок розміру допомоги по безробіттю з дати призначення.
Вважаючи такі дії та рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та на їх виконання.
Колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно зі статтею 2 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), одним із принципів страхування на випадок безробіття є диференціація розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу особи та тривалості безробіття.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону №1533-III страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону №1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно із статтею 21 Закону №1533-III страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше
Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону №1533-III передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Таким чином, з аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
Судом першої інстанції установлено, що за період з січня по жовтень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата,при цьому, страхові внески не сплачувались, тому суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте зауважує, що, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.38 звор.), у жовтні 2016 року страховий стаж позивача становить 31 день та міститься позначка про сплату страхових внесків, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований для призначення допомоги по безробіттю.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 24.07.2017 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому постанова суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Черкаського міського центру зайнятості щодо неврахування при визначенні розміру допомоги по безробіттю страхового стажу ОСОБА_3 за період роботи жовтень 2016 року.
Зобов'язати Черкаський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_3 допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу за період роботи жовтень 2016 року з виплатою недоотриманих з 24.07.2017 року сум.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена і підписана 05 лютого 2018 року.
Головуючий -суддя Л.В.Губська
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.В.Федотов
