Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер 233/2929/17 Номер провадження 22-ц/775/203/2018
Категорія 69
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2018 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Канурної О.Д.,
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Каліуш О.В. у місті Костянтинівка, в справі номер 233/2929/17 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із заявою, заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви посилався на те, що у період з 27 серпня 2014 року до 01 листопада 2014 року він в якості добровольця приймав участь в бойових діях у зоні проведення АТО у складі 34 батальйону «Кіровоград» на блокпосту № НОМЕР_1 , який знаходився у м. Дзержинську (Торецьку) Донецької області біля шахти «Південна».
В той час цей блокпост знаходився на першій лінії оборони. Під час перебування на блокпосту, він ходив у розвідку в м. Горлівку від виглядом електромонтера, а також приймав постійну участь в бойових діях, обороняючи блокпост в складі групи добровольців під керуванням командира вогневої точки під назвою «Край» ОСОБА_2 . Блокпост був під командуванням командира роти 34 батальйону ОСОБА_3 .
З ним на блокпосту також воювали: виконуючий обов`язки начальника блокпосту № НОМЕР_1 ОСОБА_4 , військовослужбовці: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Факт участі в бойових діях потрібен для надання статусу учасника бойових дій.
ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт, а саме факт участі у бойових діях.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року заяву задоволено, встановлено факт участі у бойових діях ОСОБА_1 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року на блокпосту № 3 у шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області.
Із вказаним рішенням суду не погодилось Міністерство оборони України та подало апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство оборони України посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заінтересована особа просить апеляційний суд скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року, провадження по цивільній справі закрити.
В судове засідання апеляційного суду представник заінтересованої особи не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року у складі батальйону «Кіровоград» (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) на блокпосту № НОМЕР_1 у шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області підтверджен, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до частини 5 вказаної вище статті, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» передбачено, що об`єктами національної безпеки, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Згідно зі статтею 4 вказаного вище Закону передбачено, що суб`єктами забезпечення національної безпеки є громадяни України, об`єднання громадян.
Абзацом другим пункту 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпечення її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із абзацу другого, пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром про СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Відповідно до абзацу 4 п. 4 вказаного вище Порядку передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.
До переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях.
Доводи апеляційної скарги заінтересованої особи про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення про його участь у бойових діях під час антитерористичної операції в період з 27.08.2014 року по 01.11.2014 року на блокпосту АДРЕСА_1 , в силу частини 2 статті 256 ЦПК України не може і не підлягає розгляду судом не тільки в порядку окремого провадження, а й взагалі в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним законодавством передбачено інший порядок встановлення участі особи у бойових діях, в т.ч. під час антитерористичної операції на Сході України і встановлення їй статусу учасника бойових дій, є безпідставними, оскільки частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Законом не визначено іншого порядку, ніж в порядку окремого провадження встановлення факту, що має юридичне значення, який просить встановити ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що фактично вимога заявника спрямована на встановлення статусу учасника бойових дій, вирішення якої не належить до цивільної юрисдикції, а віднесено до адміністративної юрисдикції, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 в судовому порядку не просить надати йому статус учасника бойових дій. У нього є право на звернення до суду із заявою про встановлення факту його участі в бойових діях на боці сил АТО з огляду на вище визначене, а також в сенсі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200 передбачено перелік документів, на підставі яких комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій.
Пунктом 14 вказаного вище Положення, передбачено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі у бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не застосовано законодавство, яке підлягає застосуванню, що є порушенням матеріального та процесуального права, є безпідставними, оскільки апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року і задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 29 січня 2018 року.
Судді:
