КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/5325/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаря
Вівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010р. № 0029281504.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом було пропущено встановлений Податковим кодексом України 1095-денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010р. № 0029281504.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції на момент звернення до суду з вищевказаним позовом), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Як слідує з приписів статті 102 Податкового кодексу України, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України вбачається, що ними врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов'язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Таким чином, позивач мав право оскаржити податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2010р. № 0029281504 в межах 1095 днів після отримання вказаного податкового повідомлення-рішення.
В матеріалах даної справи відсутні докази щодо дати отримання ТОВ «Адван Папір» податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010р. № 0029281504.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вперше позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення 16 квітня 2013 року, а відтак, колегія суддів вважає за можливе обраховувати 1095-денний строк звернення до суду з 16.04.2013р. - дати, коли позивач достеменно знав про порушене право у формі податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням зазначених норм, в контексті фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що звернення позивача до суду з даним позовом 18.04.2017р. відбулось поза межами граничного 1095-денного строку, визначеного законом.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України (в редакції на момент звернення до суду з вищевказаним позовом), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Таким чином, підставою для звернення до суду із адміністративним позовом є порушення права позивача, внаслідок дії, бездіяльності чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 71 КАС України (в редакції на момент звернення до суду з вищевказаним позовом) про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому ж випадку, виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині другій статті 99 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Однак, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не зміг пояснити те, чому Товариством в розумні інтервали часу не вживалися заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Відтак, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом у квітні 2017 року відбулось поза межами 1095-денного строку, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення позовної заяви ТОВ «Адван Папір» без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається..
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Судді
Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.
Повний текст постанови виготовлено 23.01.2018 року
