ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2018 року
Київ
справа №826/5325/17
касаційне провадження №К/9901/25365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 (суддя Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Губська Л.В., Земляна Г.В.) у справі №826/5325/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010 №0029281504.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 30.11.2017 адміністративний позов залишив без розгляду.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.01.2018 (повний текст складено 17.01.2018) залишив ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини четвертої статті 90, частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Зокрема, вказує на те, що числове значення « 16041317» поштового штемпелю на адресному боці конверту, в якому подано позов до адміністративного суду, свідчить про звернення до суду 16.04.2013 о 17 год., що підтверджується листом ПАТ «Укрпошта» від 20.12.2017 №1853/Т-12681 про роз'яснення графічних відбитків. Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що ним дотримано процесуальних строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Торг», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Адван Папір», подано позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2010 №0029281504 про збільшення податкового зобов'язання в сумі 14290453грн. за основним платежем та в сумі 714522грн. за штрафними санкціями.
Залишаючи без розгляду позовну заяву відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді першої інстанції), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач пропустив 1095-денний строк звернення з позовом до адміністративного суду. При цьому суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 03.10.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Зі змісту вказаних положень вбачається, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
В матеріалах справи відсутні докази щодо дати отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010 №0029281504, що позбавляє можливості встановити дату початку перебігу строку звернення до суду з позовом за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.
Зі змісту положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 03.10.2017) вбачаться, що за загальним правилом строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні дати початку перебігу строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010 №0029281504 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався саме загальними правилами, встановленими частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом першої інстанції).
Так, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звертаючись з позовом у квітні 2017 року, позивач пропустив 1095-денний строк оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010 №0029281504, перебіг якого розпочався з 16.04.2013 (дата складення позовної заяви) - дня, коли позивач дізнався про прийняття такого податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів, які б свідчили про дату отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 02.06.2010 №0029281504, а також інформації щодо точної дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд не вбачає порушень в діях судів попередніх інстанцій, які використали в якості дати початку перебігу строку звернення до суду з позовом дату складення позовної заяви.
Надаючи оцінку посиланням позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що він звернувся з позовом до суду 16.04.2013, що підтверджується датою на штемпелі конверту, а не у квітні 2017 року, суд виходить з такого.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вказуючи на те, що з моменту звернення до суду з позовом до моменту реєстрації судом першої інстанції позовної заяви сплинуло більше 3 років, позивач не наводить доказів, які б підтверджували звернення до суду щодо надання інформації про стан розгляду позовної заяви.
Крім того, скаржник не посилається на порушення судом першої інстанції встановленого частиною другою статті 151 Кодексом адміністративного судочинства України строку реєстрації позовної заяви в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється в день надходження документу.
Разом з тим, враховуючи встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, порядок вручення поштових відправлень та строки зберігання невручених поштових відправлень, які за найскладніших обставин не можуть перевищувати 6 місяців (пункт 119), позивач не надав доказів невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв'язку обов'язків з вручення суду надісланого позивачем позову у поштовому відправленні.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адван Папір» залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі №826/5325/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк
