ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14887/17
провадження № 2/753/1451/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" січня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
при секретарі - Гаврилюк О.В.
за участю: представника позивача Пилипчук І.І.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4 про визнання трудового договору фіктивним, В С Т А Н О В И В:
Позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання трудового договору недійсним.
24.11.2017 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить суд визнати фіктивним трудовий договір від 01.10.2014 року укладений між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_4
В обґрунтування позову вказує наступне.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 з 24.11.2014 року повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» передано ОСОБА_5
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цьогоЗакону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ст. 34 цього Закону).
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року №63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» з 20.03.2015 року та призначення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» М.А. Славкіну.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
31.10.2008 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» оформлено наказ №440-п про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду провідного спеціаліста Відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом. 04.11.2011 року оформлено наказ №1150-п про переведення ОСОБА_4 на посаду провідного спеціаліста Управління адміністрування персоналуДепартаменту управління персоналом з 07.11.2011 року. Згідно з наказом №1242-п від 01.12.2011 року ОСОБА_4 переведено на посаду головного спеціаліста Управління адміністрування та оплати праці персоналуДепартаменту персоналу та праці. Згідно з наказом №88-п від 04.03.2013 року ОСОБА_4 переведено на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналуДепартаменту персоналу та праці з 05.03.2013 року.
Згідно із ч.3ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
З ОСОБА_4 ПАТ «ВіЕйБі Банк» уклав трудовий договір від 31.10.2008 року, що було оформлено відповідно до вимогКЗпП України наказом №440-п від 31.10.2008 року, у зв'язку із переведенням працівника до вказаного трудового договору були внесені зміни, що оформлені наказами №1150-п від 04.11.2011 року, №1242-п від 01.12.2011 року, №88-п від 04.03.2013 року.
Позивач вказує, що при укладенні вказаного трудового договору від 01.10.2014 року, сторони не мали наміру створити жодних трудових наслідків та знали заздалегідь про те, що він не буде виконуватись, що вбачається з того, що укладаючи трудовий договір від 01.10.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 прийнято на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці, не було припиненно дію трудового договору, оформленого наказами №440-п від 31.10.2008 року, №1150-п від 04.11.2011 року, №1242-п від 01.12.2011 року та №88-п від 04.03.2013 року, відповідно до яких ОСОБА_4 прийнято на роботу та згодом переведено на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці.
Тобто, відповідач не могла приступити до виконання своїх обов"язків за трудовим договором від 01.10.2014 року так, як у ПАТ "ВіЕйБі Банк" посада начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці лише одна, а виконувати посадові обов"язки на одній і тій же посаді за двома трудовими договороми не вбачається за можливе.
Позивач наголошує, що при укладанні трудового договору від 01.10.2014 року, сторони не мали наміру працевлаштування ОСОБА_4, що підтверджується тим, що вона жодного дня не працювала у ПАТ "ВіЕйБі Банк" на підставі трудового договору від 01.10.2014 року, на підставі чого, просить суд трудовий договір від 01.10.2014 року, укладений між Головою правління ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_4 фіктивним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, надала до суду письмові заперечення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач мала трудовий договір з позивачем, оформлений наказом начальника Департаменту управління персоналом №440-п від 31.10.2008 року. Його згодом було змінено, наказом №1150-п від 04.11.2011 року, згідно якого відповідача було переведено на посаду провідного спеціаліста Управління адміністрування персоналуДепартаменту управління персоналом з 07.11.2011 року.
Згідно з наказом №1242-п від 01.12.2011 року ОСОБА_4 переведено на посаду головного спеціаліста Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці. Наказом №88-п від 04.03.2013 року ОСОБА_4 переведено на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналуДепартаменту персоналу та праці з 05.03.2013 року.
01.10.2014 року між відповідачем та позивачем було укладено новий трудовий договір, оформлений окремим письмовим договором, за яким були зміненні умови оплати праці.
Відповідно до п.1.1 трудового договору: працівник приймається на роботу до роботодавця на посаду начальника Управління з підбору та розвитку персоналу Департаменту персоналу та праці для виконання роботи, обумовленої цим договором та посадовою інструкцією.
Відповідно до п. 4.1 трудового договору: за виконання обов'язків за цим договором працівникові встановлюється і виплачується щомісячно в порядку, встановленому внутрішніми документами роботодавця, заробітна плата в національній валюті України в розмірі 12 220 гривень до оподаткування.
Відповідно до п. 4.2 трудового договору: працівникові повинно бути нарахована та виплачена 21 листопада 2014 року додаткова заробітна плата в розмірі 36 660 грн.
Відповідно до п. 6.1 трудового договору: договір набув чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку.
Зміст вказаного трудового договору, відповідає ст.24 КЗпП України, при його укладанні, виконанні, та подальшому розірванні цього трудового договору за п.1ст.40 КЗпП України з ініціативи позивача, відповідач була впевнена що цей трудовий договір спрямований на реальне настання правових наслідків.
Судом також встановлено, що 26.06.2015 року ОСОБА_4 була звільнена з посади провідного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Однак, в день звільнення їй не було виплачено всіх нарахованих коштів, згідно вимог трудового законодавства та умов Трудового договору, а саме: додаткова заробітна плата у сумі 36 660 грн. (згідно п.4.1 трудового договору); оплата роботи у вихідні дні 25-26 січня 2014 року (згідно ст. 107 КЗпП України).
На підставі викладеного, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22.11.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 08.06.2017 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі та стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_4 36 660 грн. додаткової заробітної плати, 2 444 грн. оплати за роботу у вихідні дні, 75 328,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26.06.2015 року по 09.10.2015 року, 16 480,53 грн. компенсації втрати частини заробітку (інфляційне нарахування), а разом 130 913,43 грн.
Також, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19.01.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі, а саме: стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.10.2015 року по 19.01.2017 року включно у сумі 337 313,15 грн. та компенсацію втрати частини доходів (інфляційні нарахування) у сумі 5439,60 грн., а разом 342 752,75 грн.
Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.03.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2016 року, відмовлено ПАТ «ВіЕйБі Банк» у задоволені позову про визнання трудового договору від 01.10.2014 року недійсним.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірний трудовий договір від 01.10.2014 року не є цивільним правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, на який поширюються норми статей 203, 234 ЦК України про загальні вимоги щодо чинності правочину, та який може бути визнаний фіктивним з підстав, передбачених ЦК України.
Встановлення підприємством у трудових договорах трудових чи соціальних пільг для працівника, тобто які покращують їх становище, не може бути приводом для визнання таких умов недійсними.
Крім того, як вже встановлено судовим рішенням ОСОБА_4 виконано умови трудового договору належним чином, крім того, відповідач, зі свого боку, приймав виконання відповідачем своїх обов'язків, більш того, сплачував їх виконання протягом півроку після укладення трудового договору, претензій до виконання трудових обов'язків відповідачем не мав, однак, саме позивач не виконав його умови щодо виплати додаткової заробітної плати відповідачу.
Також, на разі трудовий договір є розірваним згідно наказу №78-п від 26.06.2015 року про звільнення ОСОБА_4 В даному наказі жодних зауважень з приводу недійсності умов укладеного трудового договору Банк не вказав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позов необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 21, 24 КЗпП України, ст.ст. 202, 203, 234 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4 про визнання трудового договору фіктивним - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Комаревцева Л.В.
