ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
27 грудня 2017 року справа №826/20445/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)
до
Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент ДАБК)
про
визнання протиправним та скасування наказу від 29 листопада 2016 року №29
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає вказаний вище наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації відбулося за відсутності підстав, передбачених статтею 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема відповідачем не наведено зазначення у таких деклараціях недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Крім того, позивач звертає увагу, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації здійснене не за наслідками перевірки об'єкта будівництва та без винесення приписів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20445/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому вказав про відповідність оскаржуваного наказу вимогам законодавства та в обґрунтування підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначив наступне: на підставі звернення ГО "Наша Влада" ДАБК розпочав проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва, однак суб'єкт містобудування ухиляється від проведення перевірки (відсутній на місці, не з'явлення до ДАБК та не надання документів), у зв'язку із чим спірний наказ прийнято без проведення перевірки; згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2016 року №055-19236 замовнику будівництва - ОСОБА_1 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16 квітня 2013 року №4999/0/12/009-13 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд; реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15 серпня 2014 року №91/14/12-3/009-14 в базі документообігу відсутній; отже відкоригована проектна документація розроблена без отримання вихідних даних (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки), чим порушено абзац перший частини першої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; враховуючи статтю 376 Цивільного кодексу України зазначені недостовірні дані є підставою вважати зазначений об'єкт самочинним будівництвом.
В судовому засіданні 10 серпня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Наказом ДАБК від 29 листопада 2016 року №29 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації" відповідно до частини другої статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2016 року №055-19236 наказано: скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва" від 25 жовтня 2013 року №КВ 082132980619. Замовник будівництва - ОСОБА_1; скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва" від 25 жовтня 2013 року №КВ 142143170808. Замовник будівництва - ОСОБА_1
Як вбачається з оскаржуваного наказу, він виданий на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2016 року №055-19236.
У письмовому запереченні проти позову відповідач зазначив, що позивач повідомив Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про коригування проектної документації (у частині найменування об'єкта та техніко-економічних показників) у зв'язку з отриманням нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №91/14/12-3/009-14 від 15 серпня 2014 року, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
З урахуванням даних, наведених позивачем у зазначеному вище листі Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано подану позивачем декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за №142143170808 від 13 листопада 2014 року на об'єкт будівництва - "Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва".
Згідно з листом Департаменту ДАБК містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2016 року №055- 19236 позивачу надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16 квітня 2013 року №4999/0/12/009-13; реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15 серпня 2014 року №91/14/12-3/009-14 в базі документообігу Департаменту відсутній.
На підставі даних, зазначених у вищевказаному листі, відповідач дійшов висновку, що відкоригована проектна документація розроблена без отримання вихідних даних (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки), чим порушено абзац перший частини першої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України зазначені недостовірні дані є підставою вважати об'єкт - "Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва" - самочинним будівництвом відповідно до частини другої статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку №466 та Порядку №461.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Частина друга статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Таким чином, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (далі по тексту - Порядок №466) у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
За приписами статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтею 391, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом:
об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.
Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом виключно у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Відповідач, скасовуючи реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації виходив з того, що відкоригована проектна документація розроблена без отримання вихідних даних.
Разом з тим, таке порушення як розроблення та затвердження проектної документації на об'єкті будівництва з порушенням вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом та не є недостовірними даними, які можуть призвести до наслідків передбачених частиною другою статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При цьому зазначення недостовірних відомостей в декларації та здійснення будівництва на підставі проектної документації, яка розроблена без містобудівних умов, є самостійними видами правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за вчинення яких передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Наявні у справі докази підтверджують, що будівельні роботи проводилися позивачем на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 12 грудня 2012 року серії НОМЕР_2.
Право на виконання будівельних робіт з "Будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва" виникло з моменту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт відповідно до статті 36 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Будівництво зазначеного об'єкта здійснювалося на підставі проекту, розробленого ТОВ "Архітектурне бюро "Декарт" та затвердженого замовником.
Наведені відповідачем в запереченнях на адміністративний позов обставини свідчать, що фактично підставою для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є порушенням статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме виконання коригування проекту будівництва в частині зміни основних техніко-економічних показників та затвердження замовником без вихідних даних, а саме без розроблення нових містобудівних умов та обмежень.
Так, відповідно частини першої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
У свою чергу згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Відповідно до частин третьої, четвертої та восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.
Пункт 4 Порядку передбачає, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Згідно з пунктом 9 Порядку проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для інвалідів та інших маломобільних груп населення. При проектуванні об'єктів експериментального будівництва враховуються також індивідуальні технічні вимоги та вимоги державних будівельних норм щодо науково-технічного супроводу.
За визначенням до пункту 8 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з розділом III Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року №109, містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.
Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані", "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".
Розділ "Загальні дані" містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.
Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15); з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Наведені норми законодавства вказують, що проектна документація на об'єкт будівництва розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, складовою частиною яких є містобудівні умови та обмеження. У свою чергу містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об'єкта.
При цьому чинне законодавство не передбачає отримання нових вихідних даних при коригуванні проектної документації, у тому числі отримання нових містобудівних умов та обмежень у разі подальшого коригування проекту будівництва, зокрема в частині зміни поверховості та площі, якщо такі коригування знаходяться у допустимих межах.
Позивачем отримано в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва", від 16 квітня 2013 року за №4999/0/12/009-13.
У той же час відповідачем не встановлено будь-яких порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства при здійсненні коригування проекту об'єкта будівництва, а лише зазначено про сутність проведених коригувань.
Окрім того, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що здійснені коригування проекту будівництва виходять за гранично допустимі норми, або суперечать вимогам, які встановлені у містобудівних умовах та обмеженнях, у тому числі в частині площі та поверховості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не доведено належним доказами факту порушення позивачем вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, а також не надав суду доказів, які б підтверджували зазначення позивачем у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації недостовірних даних, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваному наказі не зазначено які саме недостовірні дані внесено позивачем до декларацій, що дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом. Відповідач також не навів конкретних недостовірних даних і у запереченні проти позову.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом згідно з частиною другою статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що, в сувою чергу, свідчить про відсутність підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до пункту 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 жовтня 2015 року №978, одним із основних завдань Департаменту є - здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.
Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).
Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі по тексту - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Пунктом 2 зазначеного Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Вказаним Порядком №553 визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Так, відповідно до пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Пунктом 16 зазначеного Порядку №553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Відповідно до пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з пунктом 9 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Виходячи з системного аналізу наведених правових положень, колегія суддів приходить до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Вказаний порядок здійснення державного архітектурно-будівельний контролю має бути дотриманий також у випадку, передбаченому частиною другою статті391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Як вбачається з оскаржуваного наказу, він виданий не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а лише на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2016 року №055-19236.
Проте, суд звертає увагу, що інформація, отримана від Департаменту містобудування та архітектури, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.
Доказів проведення перевірки спірного об'єкта будівництва, зокрема у вигляді рішення про її проведення, направлення на проведення перевірки та акта перевірки, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідачем фактично не проведена перевірка з питань дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законом порядку, на думку суду, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за №КВ 082132980619 від 25 жовтня 2013 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №КВ 142143170808 від 13 листопада 2014 року суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі №К/800/7028/15.
З таких підстав суд вважає, що наказ ДАБК від 29 листопада 2016 року №29 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації" прийнятий не на підставі та не ув межах повноважень, що передбачені Законом, а тому має бути скасований як протиправний.
При вирішенні спору суд також враховує, що на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №КВ 142143170808 від 13 листопада 2014 року позивач отримав свідоцтво про право власності (індексний номер: 35291982) на новостворене нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, за наслідком чого до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис.
В свою чергу, видання відповідачем оскаржуваного наказу вже після виникнення нових правовідносин (правовідносини власності) пов'язаних з реалізацією позивачем своїх суб'єктивних прав на новостворене нерухоме майно, є таким що суперечить нормам цивільного законодавства, якими ці відносини регулюються.
Аналогічного правового висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 червня 2017 року у справі №826/26404/15.
Водночас суд не погоджується із доводами представника позивача про необхідність реєстрації оскаржуваного наказу, оскільки він не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії та стосується безпосередньо позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (01021, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4В; ідентифікаційний код 40224921) від 29 листопада 2016 року №29 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації".
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко
