Справа № 755/5580/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.Т.Н.», треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 08 травня 2015 року біля 17:30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ПП «А.Т.Н.», поблизу будинку 38 по вул. Святошинській в м. Вишневе, рухаючись в напрямку вул. Київська, проїхав регульоване перехрестя на червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням позивача. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2017р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження, вартість матеріальних збитків становить 187 739,03 грн., вартість проведеної експертизи - 1 000 грн., послуги евакуатора - 600 грн., послуга перебування автомобіля на штраф майданчику - 720 грн., які позивач просить стягнути з відповідача - власника автомобіля. Також просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позові. Пояснив, що позивач звертався до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено згідно п. 37.4.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Послався на те, що позивач зазнав психологічних та фізичних страждань.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо позову, вважала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Мотивує тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу марки «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім», однак позивач прострочив строки звернення до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування. Вважає, що бездіяльність та недбалість позивача в частині його обов'язку у встановлені Законом строки звернутися до страхової компанії не можуть бути підставою для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди у розмірі страхового ліміту, що складає з урахуванням франшизи 49 500,00 грн. Разом із тим зазначила, що відповідач не заперечує щодо стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 138 239,03 грн., тобто за виключенням страхового ліміту у розмірі 49 500,00 грн. Також представник відповідача не заперечила щодо відшкодування послуг евакуатора у розмірі 600,00 грн. Однак заперечила щодо стягнення із відповідача 1 000,00 грн. за проведення експертизи, оскільки така не призначалась судом, та витрати, відповідно, не є судовими. Також, представник відповідача заперечила щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг штраф-майданчику у розмірі 720,00 грн., оскільки така вимога належним чином не обґрунтована. Щодо стягнення моральної шкоди вважає, що вона має стягуватись із страхової компанії, зауважила що позивач не обґрунтував та не підтвердив жодними доказами спричинення йому моральної шкоди.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, що дає підстави прийняти рішення по суті спору без присутності вказаної особи по доказам, наданим стороною позивача, стороною відповідача та стороною третьої особи № 2.

Представник третьої особи ПрАТ «Київський страховий дім» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений, подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність. У своїх письмових поясненнях посилається на те, що впродовж одного року з дати ДТП позивачем не було подано заяву про страхове відшкодування, у зв'язку з чим в подальшому йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Зауважив про те, що позивачу було достовірно відомо про наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить його повідомлення до Страховика від 12.11.2015р. Вважає, що право позивача на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В суді встановлено та не заперечується сторонами, згідно даних довідки № 63280183 про дорожньо-транспортну пригоду, 08 травня 2015 року о 17 год. 00 хвилин у Київській області, м. Вишневе, не перехресті вулиць Святошинська і Жовтнева, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:

-автомобіль марки «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПП «А.Т.Н.» під керуванням ОСОБА_2;

- автомобіль марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під його ж керуванням.

Відповідно до постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області про закриття кримінального провадження від 13.06.2016 року, кримінальне провадження ЄРДР № 12015110200001719 закрито, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідальність власника транспортного засобу марки «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПП «А.Т.Н.» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, застраховано відповідно до полісу № АІ/4257471 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «Київський страховий дім» від 05.12.2014р., строком дії з 00 год. 00хв. 06.12.2014р. до 05.12.2015р.

12.11.2015р. позивач звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою.

Відповідно до Звіту № 334/1 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: Ford Focus, держ. № НОМЕР_3, складеного 04.12.2015р. ТОВ «Сальватор», вартість матеріального збитку без врахування ВТВ склала 187 739,03 грн.

Як убачається із акту № 334 здачі-прийняття виконаних робіт від 11.01.2016р., рахунку № 334 від 11.01.2016 року, квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.01.2016р., позивачем сплачено ТОВ «САЛЬВАДОР» 1 000,00 грн. за визначення вартості матеріального збитку КТЗ Ford Focus, держ. № НОМЕР_3.

Згідно квитанції № 767725 від 08.05.2015р. позивачем сплачено 600,00 грн. за оплату послуг евакуатора. Згідно квитанції № 767680 від 14.05.2015р. позивачем сплачено 720,00 грн. за оплату послуг перебування автомобіля на штраф-майданчику.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно положень частини 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Так, 13.10.2016 року позивач звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та 20.10.2016 року надав додаткові пояснення.

Відповідно до положень п. 35.1 ст. 35 зазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Абзац другий п. 36.2 ст. 36 Закону передбачає, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 згаданого Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту сконання дорожньо-транспортної пригоди.

Як убачається із листа ПрАТ «Київський страховий дім» вих. № 1869 від 11.11.2016 року, страховиком відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.4.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки з відповідною заявою він звернувся лише 13.10.2016 року, тобто після спливу 1 року з моменту настання ДТП.

Таким чином убачається, що ПрАТ «Київський страховий дім» у строк, спосіб та в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

В той же час, згідно частини 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим діючим законодавством допускається можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою - якщо законом передбачено такий обов'язок, зокрема страховиком.

Згідно ст.ст. 12, 14 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Частина 1 статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В той же час, ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Викладені обставини свідчать про те, що позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення із відповідача на його користь: матеріальної шкоди в розмірі вартості матеріальних збитків, завданих автомобілю, що становить 187 739,03 грн., вартості звіту № 334 про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, - 1 000,00 грн.; вартості оплати послуг евакуатора у розмірі 600,00 грн.; оплати послуг перебування автомобіля на штраф-майданчику в розмірі 720,00 грн., які підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень, статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи вказані норми законодавства та обставини справи, слідує, що ПП «А.Т.Н.» не є особою, яка завдала позивачу моральну шкоду, не є особою, вина якої наявна. Дане свідчить про відсутність підстав стягнення з відповідача ПП «А.Т.Н.» на користь позивача моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., то суд вважає їх не обґрунтованими належними доказами та не конкретизованими щодо змісту такої правової допомоги, вартості наданих послуг, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення такої позовної вимоги.

Згідно положень частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Убачається, що ухвалою суду від 20.04.2017р. позивачу відстрочено сплату судового збору по даній справі до ухвалення рішення. Таким чином, відповідач має сплатити в доход держави 1 890,60 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 14, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 88, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.Т.Н.», треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «А.Т.Н.» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - 187 739 грн. 03 коп., вартість Звіту - 1 000 грн., послуги евакуатора - 600 грн., послуги штраф майданчика 720 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «А.Т.Н.» в доход держави судовий збір - 1 890 грн. 60 коп.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: