ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Зосименко О.М.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
ПОСТАНОВА
іменем України
"12" грудня 2017 р. Справа № 295/6301/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,
сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "06" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року позивач звернувся до суду адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення ОСОБА_4 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугою років з моменту звернення із заявою про переведення та виплатити недоплаченої пенсії.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2017 року позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення ОСОБА_4 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_4 на пенсію за вислугою років з 23.03.2017р.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що висновки суду не узгоджуються з вимогами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо наявності вислуги років у календарному обчисленні.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20.12.2016р. №326 звільнений зі служби в Національній поліції України за п.2.ч.1. ст.77 (через хворобу), вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 21 рік 01 місяць 25 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 02 місяці 01 день.
З 21.12.2016р. позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Житомирській області та отримує відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсію по інвалідності.
В березні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за вислугою років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №596/П-11 від 31.03.2017р. позивачу було відмовлено у переході на пенсію за вислугою років у зв'язку із відсутністю у нього необхідного розміру календарної вислуги років для призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки станом на день звільнення позивача, вислуга років у пільговому обчисленні складала - 23 роки 02 місяці 01 день, що є достатнім для призначення вказаної пенсії.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року.
Пунктом "б" статті 1-2 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби (20.12.2016) вислуга років у календарному обчисленні становила - 21 рік 01 місяць 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що до спірних правовідносин для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. №393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 23 роки 02 місяці 01 день є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при відмові ОСОБА_4 у переведенні на пенсію за вислугу років діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та постановлення нового рішення - про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "06" листопада 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "14" грудня 2017 р.
