ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2017 р.
м.Одеса
Справа № 511/2828/16-а
Категорія: 12.3
Головуючий в 1 інстанції: Теренчук Ж.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, виконуючого обов'язки керівника виконавчого апарату Роздільнянської районної ради Одеської області - Тегляєвої Олени Вікторівни, представника Роздільнянської районної ради Одеської області та голови Роздільнянської районної ради Одеської області Сігала Фелікса Володимировича - Панчошенко Марії Петрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради Одеської області, голови Роздільнянської районної ради Одеської області Сігала Фелікса Володимировича та виконуючого обов'язки керівника виконавчого апарату Роздільнянської районної ради Одеської області Тегляєвої Олени Вікторівни, за участю третьої особи - ОСОБА_6, про скасування рішення, поновлення на посаді заступника голови районної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської районної ради Одеської області, голови Роздільнянської районної ради Одеської області Сігала Фелікса Володимировича та виконуючого обов'язки керівника виконавчого апарату Роздільнянської районної ради Одеської області Тегляєвої Олени Вікторівни, за участю третьої особи - ОСОБА_6, про скасування рішення голови Роздільнянської районної ради Сігала Ф.В. №83/16-01 КР від 12 грудня 2016 року «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Роздільнянської районної ради Одеської області VII скликання ОСОБА_1», поновлення його на посаді, стягнення з Роздільнянської районної ради Одеської області заробітної плати у розмірі середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення в рахунок відшкодування заподіяної незаконним звільненням та розголошенням конфіденційної інформації моральної шкоди 100000 грн та 50000 грн, відшкодування витрат на лікування.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 серпня 2017 року позовні вимоги було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є депутатом Роздільнянської районної ради Одеської області. Згідно з рішенням першої сесії районної ради сьомого скликання №6-УІІ від 05 листопада 2015 року його обрано на посаду заступника голови районної ради.
Відповідно до положень статей 56-58 Закону України "Про запобігання корупції" та "Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171, Роздільнянською районною радою Одеської області було організовано проведення спеціальної перевірки щодо позивача.
25 листопада 2015 року позивачем надано згоду на проведення відносно нього спеціальної перевірки відповідно до ст.56 Закону України «Про запобігання корупції».
Для проведення перевірки позивача було надано крім заяви наступні документи: - автобіографію; декларацію; копію паспорта; копію документа про освіту; копію військового квитка; копію медичної довідки.
30 листопада 2016 року та повторно 06 грудня 2016 року за результатами спеціальної перевірки, яка проводилась в 2015 році, завідувачем організаційним відділом виконавчого апарату Роздільнянської районної ради Іваник О.В. складено довідки про результати спеціальної перевірки щодо позивача, у котрих зазначено, що позивач спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, не пройдено, так як він особисто подав неправдиві відомості. Так, згідно отриманої інформації від компетентних органів в ході перевірки він не приймав присягу на вірність народу України, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а на момент обрання на посаду заступника голови районної ради був підприємцем і не припинив свою діяльність, тобто порушив обмеження щодо сумісництва.
Згідно цих довідок, про вказані факти позивач не вказав в поданій автобіографії, тобто подав неправдиві відомості, а тому не пройшов спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
12 грудня 2016 року розпорядженням голови Роздільнянської районної ради Сігала Ф.В. позивача було звільнено з вказаної посади заступника голови Роздільнянської районної ради без припинення повноважень депутата райради з 13 грудня 2016 року на підставі ст.58 Закону України «Про запобігання корупції».
Винесення зазначеного розпорядження і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт подання неправдивої інформації позивачем судом встановлений - це неповна інформація стосовно наявності в нього судових рішень, якими він притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні порушення, відомості щодо зняття та погашення судимості. Також, суд вважав, що видавши 12 грудня 2016 року розпорядження про звільнення позивача з посади заступника голови Роздільнянської районної ради без припинення повноважень депутата райради з 13 грудня 2016 року на підставі ст.58 Закону України «Про запобігання корупції» голова Роздільнянської районної ради діяв в межах наданої йому компетенції відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про запобігання корупції».
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірного розпорядження стала довідка про результати проведення спеціальної перевірки позивача від 06 грудня 2016 року, як особи, яка претендує на посаду в органах місцевого самоврядування, щодо не проходження ним перевірки на вказану посаду, так як він подав неправдиві відомості про відсутність в нього судимостей, не прийняв присягу на вірність народу України, а також на час обрання на посаду заступника голови займався підприємницькою діяльністю.
За висновком відповідача, позивач навмисно приховав інформацію, що він чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, не прийняв військову присягу на вірність народу України, а також на період зайняття посади в органах місцевого самоврядування він займався підприємницькою діяльністю, що підтверджувалась довідкою Головного управління національної поліції України в Одеській області №248-17122015/1210, листом військового комісара Роздільнянського району №3/1486 та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців.
Разом з тим, в ході судового розгляду, в тому числі в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження обставини, викладені в довідці Роздільнянського райвійськкомату і відповідно в довідці про не проходження спеціальної перевірки позивача про те, що ОСОБА_1, офіцер запасу в званні майора, не приймав присягу на вірність народу України.
Вказані обставини спростовуються копією військового квитка позивача, дослідженою в суді першої інстанції, особовою справою, витребуваною з Роздільнянського райвійськкомату, особистими поясненнями в суді начальника відділення запасу і кадрів Роздільнянського РВК та витягом з наказу МОУ від 10 грудня 2010 року №650/ДСК.
Також колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності відомості стовно того, що на час обрання на посаду заступник голови Роздільнянської районної ради позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, так як дані обставини в суді спростовані довідкою Роздільнянської об'єднаної ДФС (а.с.23 т.2).
Разом з тим, суд першої інстанції з огляду на довідку МВС України вважав, що позивач не вказавши в автобіографії про наявні відносно нього судових рішень, факту притягнення його до відповідальності за корупційні правопорушення, самого факту погашення судимостей, їх кількості, надав неправдиві відомості, претендуючи на посаду заступника голови Роздільнянської районної ради. Позивач виклав відомості, які підлягали перевірці, неправдиво, приховавши частково інформацію про події, які насправді були.
Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставами для звільнення позивача з займаної посади з огляду на таке.
Положеннями ст.56 Закону України Про запобігання корупції (в редакції станом на час написання позивачем автобіографії - листопад 2015 року) передбачено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Примітка. Посадами, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, є посади, передбачені частиною першою статті 9 Закону України "Про державну службу", посади, віднесені згідно із статтею 25 зазначеного Закону та частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до першої - третьої категорій.
Зі змісту ч.1 ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції станом на час написання позивачем автобіографії - листопад 2015 року) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад.
З аналізу наведених положень діючого законодавства вбачається, що станом на написання позивачем автобіографії в листопаді 2015 року та зазначення (на думку відповідача) неточностей та неправдивих відомостей з частковим приховуванням інформації про певні події, посада заступника голови районної ради не відносилась до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а, відповідно, стосовно особи, яка претендує на зайняття вказаної посади, не повинно проводитись спеціальної перевірки, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Колегія суддів зазначає, що посада позивача - заступник голови районної ради, була віднесена до посади з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків лише після прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції рішення від 17 червня 2016 року №2 "Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків".
Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент проведення спеціальної перевірки відносно позивача (грудень 2015 року) його посада (заступник голови районної ради) не відносилася до переліку посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто, у зв'язку з чим спірна перевірка відносно ОСОБА_1 не може вважатися такою, що проведена у встановленому законом порядку, тобто не може вважатися законною, а тому результати цієї перевірки, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для звільнення позивача з посади.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди грунтуються винятково на поясненнях останнього, будь-які докази на підтвердження наявності такої шкоди в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надано.
Також позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження обгрунтованості його вимог щодо відшкодування витрат на лікування.
Отже, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення, поновлення на посаді заступника голови районної ради, відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 серпня 2017 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати розпорядження голови Роздільнянської районної ради Одеської області Сігала Фелікса Володимировича №83/16-01/КР від 12.12.2016 року «Про результати спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Роздільнянської районної ради Одеської області.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
А.Г. Федусик
Суддя: Суддя:
О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва
