ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2963/17
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольска Н.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області, Третя особа: Державна судова адміністрація України, про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА _1 звернулася з позовом до Господарського суду Житомирської області про зобов'язання зарахувати до стажу її робити, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27.08.2003року по 06.12.2010року.
Ухвалою суду від 14.11.2017року Державну судову адміністрацію України долучено до справи в якості Третьої особи на стороні Відповідача.
В судовому засіданні Позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що Указом Президента України від 19.11.2010року призначена, а з 07.12.2010року зарахована на посаду судді Господарського суду Житомирської області. До вказаного призначення Позивач з 27.08.2003року по 06.12.2010року працювала на посаді помічника судді цього ж суду, яка відносилася до державної служби. Позивач вважає, що у відповідності до вимог частини шостої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII період роботи на посаді помічника судді підлягає зарахуванню до стажу її робити суддею, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
Разом з тим, на звернення Позивача від 20.10.2017року Відповідач безпідставно, на думку Позивача, відмовив в зарахуванні такого стажу, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Представник Відповідача, Господарського суду Житомирської області, в судове засідання не прибув, направив суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без участі Відповідача. В письмових запереченнях зазначено, що Позивач була призначена на посаду судді після набрання чинності Законом України " Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, а тому обчислення стажу роботи судді здійснюється відповідно до вимог ст.131 цього Закону, а не положень Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII.
Представник Третьої особи, Державної судової адміністрації України, в судове засідання не прибув, направила суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без його участі. В письмових запереченнях викладені обґрунтування, аналогічні доводам Відповідача. Крім того, в запереченнях зазначено, що зарахування до стажу судді періоду роботи помічником судді не передбачалося і положеннями постанови КМ України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005р. N865.
Заслухавши пояснення Позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач Указом Президента України від 19.11.2010року призначена, а з 07.12.2010року зарахована на посаду судді Господарського суду Житомирської області. До призначення на посаду судді Позивач з 27.08.2003року по 06.12.2010року працювала на посаді помічника судді цього ж суду, яка відносилася до державної служби.
Сторони визнають, що звернення Позивача від 20.10.2017року щодо проведення перерахунку її стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, Відповідачем залишено без задоволення.
Суть спору між сторонами зведена виключно до того, чи зобов'язаний був саме Відповідач зарахувати до стажу Позивача на посаді судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж її роботи на посаді помічника судді цього ж суду з 27.08.2003року по 06.12.2010року.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки регулюються правовими нормами Закону України " Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI (надалі - Закон N 2453-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Позивач вважає, що на час її призначення суддею була чинна частина шоста статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII, яка передбачала зарахування періоду роботи на посаді помічника судді до стажу робити суддею, що надає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки. Свої доводи Позивач обґрунтовує правовими нормами пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI.
Такі доводи Позивача стали наслідком довільно широкого та безпідставного трактування окремих правових норм з огляду на таке.
Як зазначено в п.1 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N2453-VI вказаний Закон набирає чинності з дня його опублікування. Опублікування Закону мало місце 30.07.2010року в Офіційному віснику України, 2010, N 55/1 (30.07.2010).
Таким чином, Закон N2453-VI набув чинності з 30.07.2017року і діяв на час призначення Позивача на посаду судді (19.11.2010року). Правовідносини щодо визначення стажу судді регулювалися правовими нормами ст.131 цього Закону N2453-VI і не передбачали можливість включення до такого стажу стаж роботи на державній службі взагалі і стаж на посаді помічника судді.
Безспірно , правові норми вказаного Закону N2453-VI містили окремі особливості щодо визначення стажу судді.
Так, відповідно до п. 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону N2453-VI зазначалося, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом N 2862-XII.
Суд частково погоджується з доводами Позивача, що за приписами підпункту 1 пункту 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N2453-VI правові норми статей 43 та 44 Закону N 2862-XII продовжували діяти до 1 січня 2011 року, тобто були чинні на час призначення Позивача на посаду судді. Вказані правові норми статей 43 та 44 Закону N 2862-XII також регулювали відносини щодо визначення стажу судді.
Разом з тим, наявність одночасної дії зазначених правових норм не свідчить про наявність правових підстав для врахування періоду роботи Позивача на посаді помічника судді, що відносилася до державної служби, до стажу робити суддею, що надає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
Так , за приписами частини шостої статті 44 Закону N 2862-XII для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Вказана правова норма не передбачає підстав для врахування періоду роботи на посаді помічника судді, як певний стаж державної служби, до стажу робити суддею.
Позивачем словосполучення "працівники, яким законом передбачені такі ж пільги", що міститься в частині шостій статті 44 Закону N 2862-XII, безпідставно ототожнюється із "працівниками, що перебувають на державній службі".
Трактування вказаної правової норми слід здійснювати виключно за умови системного аналізу правових норм цієї статті та статті 43 цього ж Закону N 2862-XII.
Так, в абзаці третьому частини четвертої статті 43 Закону N 2862-XII прямо зазначено, що стаж державної служби може бути зарахований лише до стажу судді Конституційного Суду України, а не суддів судів загальної юрисдикції.
Як зазначено в абзаці другому частини четвертої статті 43 Закону N 2862-XII, до стажу роботи суддів судів загальної юрисдикції, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Таким чином, жодна правова норма ні Закону N 2862-XII ні Закону N2453-VI не передбачає можливості до стажу роботи суддів судів загальної юрисдикції зараховувати стаж роботи безпосередньо на посаді помічника судді, ні на іншій державній службі.
Одночасно суд зазначає, що правові норми постанови КМ України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 р. N 865, наведені в запереченнях представника Третьої особи, не врегульовують спірні відносини, а тому не підлягають врахуванню судом при розгляді даного спору.
Отже, позовні вимоги Позивача про зобов'язання саме Господарський суд Житомирської області зарахувати до стажу її робити, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27.08.2003року по 06.12.2010року на посаді помічника судді не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України відсутні підстави для відшкодування судових витрат по даній справі.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 04 грудня 2017 р.
