ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа №806/2963/17
адміністративне провадження №К/9901/45949/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2963/17
за позовом ОСОБА_2 до господарського суду Житомирської області, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Нагірняк М.Ф.) від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: суддя-доповідач - Моніч Б.С., суддів: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) від 05 лютого 2018 року, в адміністративній справі № 806/2963/17 -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Господарського суду Житомирської області (далі - Відповідач), в якому просила:
1.1. зобов'язати Господарський суд Житомирської області зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27.08.2003 по 06.12.2010, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 03.08.2010 та пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 № 283;
1.2. здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 07.12.2010 та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;
1.3. судові витрати покласти на відповідача.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:
2.1. станом на дату зарахування на посаду судді (07.12.2010) Позивач мав такий стаж роботи, який надає їй право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, у відповідності до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 03.08.2010 та пункту 2 Постанови: з 27.08.2003 по 06.12.2010 - помічник судді господарського суду Житомирської області;
2.2. при зарахуванні на посаду судді господарського суду Житомирської області Позивачу мало бути зараховано 7 років з місяці 10 днів до стажу роботи на посаді судді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 28 листопада 2017 року Житомирський окружний адміністративний суд вирішив:
3.1. у задоволенні позову ОСОБА_2 до Господарського суду Житомирської області відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги Позивача про зобов'язання Господарського суду Житомирської області зарахувати до стажу її роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27.08.2003 по 06.12.2010 на посаді помічника судді - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 05 лютого 2018 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення, зокрема, тим, що пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
7. Зазначена норма є такою, що прийнята пізніше і крім того, є нормою найбільш спеціальною у питанні визначення моменту, з якого втрачається право на обрахунок всіх видів стажу роботи судді за нормами статей 43 та 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862.
8. Оскільки Позивач призначена на посаду Указом Президента України від 19.11.2010, тобто після набрання чинності Закону України № 2453-VI, а тому відсутні підстави для перерахунку її стажу роботи на посаді судді за нормами статей 43 та 44 Закону України № 2862 для встановлення права на доплату за вислугу років та права на додаткову щорічну відпустку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року.
10. У касаційній скарзі Позивач просить:
10.1. скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 806/2963/17, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити;
10.2. судові витрати за зверненням з позовом до суду першої інстанції, за подання апеляційної та касаційної скарги покласти на відповідача;
10.3. справу розглянути за її участі.
11. Відповідачем - господарським судом Житомирської області - подано відзив на касаційну скаргу, у якому він заперечував проти вимог:
11.1. зарахувати до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу та додаткової відпустки, стажу державної служби;
11.2. здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати.
12. Третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державною судовою адміністрацією України - подано відзив на касаційну скаргу. Державна судова адміністрація України вважає, що касаційна скарга безпідставна, не обґрунтована й не може бути задоволена, а тому - заперечує проти неї в повному обсязі.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 18 квітня 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
14.1. Суд першої інстанції по суті спору дійшов висновку про чинність на час призначення ОСОБА_2 на посаду судді статті 44 Закону № 2862-ХІІ. Однак, для того, щоб відмовити у задоволенні позову, місцевий суд, грубо порушуючи приписи чинного законодавства України, вийшов за межі позову (неправильно визначивши суть спору, самостійно змінив підстави позову та обставини, які досліджувалися); на власний розсуд, з порушенням усіх можливих правил тлумачення, без будь-якої потреби витлумачив законодавчі акти, спотворивши їх зміст, і на підставі такого тлумачення ухвалив неправосудне рішення.
14.2. Житомирський апеляційний адміністративний суд погодився із постановою Житомирського окружного адміністративного суду. Свої висновки щодо правомірності відмови у позові апеляційний адміністративний суд обґрунтував винятково змістом п. 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, який не слід застосовувати щодо Позивача за колом осіб, оскільки законодавцем чітко конкретизовано його застосування лише до суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності цим Законом. Натомість Позивач вважає, що до цієї категорії суддів не належить, оскільки була призначена на посаду судді після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010.
14.3. Житомирський апеляційний адміністративний суд неправильно визначив підстави відмови місцевим судом у позові та залишив у силі його постанову, а потім ігноруючи правила дії закону в часі та по колу осіб, також на власний розсуд, не дотримуючись жодних правил тлумачення, розтлумачив п. 11 розділу ХIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, спотворивши його зміст саме так, щоб відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2.
14.4. Натомість Житомирський апеляційний адміністративний суд, ігноруючи існування «залишкової сили» ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та не спростовуючи доводів Позивача підводить факт чинності цієї статті на час її призначення на посаду під поняття «колізії».
14.5. Позивач вважає, що не належить до осіб, яких стосується пункт 11 Перехідних положень Закону України № 2453-VI, оскільки ОСОБА_2 призначена після набрання чинності цим Законом. Саме для призначених у період з 30.07.2010 по 01.01.2011 суддів було продовжено дію ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», яку слід було застосовувати для визначення стажу Позивача. Вказане узгоджується зі ст. 22 та ст. 8 Конституції України, пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI та зі змістом листа ДСА України від 19.02.2012 № 10-3965/12.
14.6. Пункт 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (в редакції з 07.07.2010 по 30.12.2010), яким відповідно до ст. 22 Конституції України встановлено додаткові гарантії недопущення звуження прав суддів, призначених в період з 30.07.2010 по 31.12.2010, - неконституційним не визнавався, тому є чинним на дату призначення Позивача і відповідно до ст. 58 Конституції України, має застосовуватися для обрахування її стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 19.11.2010 № 1046/2010 ОСОБА_2 призначено суддею господарського суду Житомирської області. Наказом голови господарського суду Житомирської області від 06.12.2010 Позивача з 07.12.2010 зараховано на посаду судді господарського суду Житомирської області з посадовим окладом згідно штатного розпису.
16. Позивачу стаж роботи було встановлено з 01.01.2012, що підтверджується рішенням комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років господарського суду Житомирської області № 3 від 03.01.2012 та Наказом голови господарського суду Житомирської області «Про встановлення надбавки за вислугу років суддям» № 3-к від 03.01.2012.
17. Позивач вважає, що станом на дату зарахування на посаду судді (07.12.2010) вона мала стаж роботи, який надає їй право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, у відповідності до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 03.08.2010 та пункту 2 Постанови: з 27.08.2003 по 06.12.2010 - помічник судді господарського суду Житомирської області.
18. 24.10.2017 ОСОБА_2 звернулася до голови суду із заявою:
18.1. зарахувати до її стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27.08.2003 по 06.12.2010, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 03.08.2010 та пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 № 283 (які були чинними на дату призначення Позивача на посаду судді та не були враховані при встановленні стажу);
18.2. здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 07.12.2010 та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які зараховуються залежно від розміру посадового окладу.
19. 24.10.2017 головою господарського суду Житомирської області ОСОБА_2 у задоволенні заяви від 20.10.2017 відмовлено (лист № 04-05/7943 від 24.10.2017).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Конституція України від 28 червня 1996 року
20.1. Частина 2 статті 6. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
20.2. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, із змінами, внесеними згідно із Законом України № 107-VI від 28.12.2007
21.1. Частина 6 статті 44. Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
22. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI
22.1. Стаття 131. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
22.2. Пункт 2 Розділу XII «Прикінцеві положення». Визнати такими, що втратили чинність:
1) Закон України «Про статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 22, ст. 142, N 26, ст. 203; 1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р., N 50, ст. 434; 2000 р., N 10, ст. 79, N 13, ст. 102, N 38, ст. 322; 2001 р., N 33, ст. 180; 2004 р., N 25, ст. 354; 2006 р., N 1, ст. 18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року;
22.3. Пункт 11 Розділу XIII «Перехідні положення». Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
23. Порядок обчислення стажу державної служби: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283
23.1. Пункт 2. До стажу державної служби зараховується робота (служба):
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; {Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 726 від 25.05.2006, N 1658 від 29.11.2006, N 1700 від 08.12.2006, N 968 від 07.09.2011}.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, її доводи і аргументи, відповідне правове регулювання, Суд виходить з таких міркувань.
25. Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 1 січня 2011 року. Тому, Суд погоджується із твердженням Позивача, що пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» продовжено дію статті 44 Закону України «Про статус суддів» й вона була чинною станом на дату зарахування (07.12.2010) ОСОБА_2 на посаду судді господарського суду Житомирської області.
26. Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI - був Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (ч. 6 ст. 44).
27. Спірні відносини щодо визначення стажу роботи ОСОБА_2, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.
28. Суд погоджується з твердженням Позивача, що стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року не стосується суті спору, оскільки вона регулює відносини стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. Позивачем обґрунтовано вказується, що спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
29. На час виникнення спірних правовідносин й призначення Позивача на посаду судді (19.11.2010, 06.12.2018), визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:
1) ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;
2) ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
3) підпункт 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
30. Відповідно до пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону N2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом N 2862-ХІІ.
31. Слід зауважити, що у зазначеному пункті не йдеться про суддів, які були призначені чи обрані на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
32. Отже, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим законом, а лише уточнював для останніх період, протягом якого вони мають право на зарахування стажу відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.
33. Тому, оцінюючи можливість застосування частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо Позивача, Суд вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
34. Відповідно, Суд робить висновок, що положення частини 6 статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI була продовжена до 01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
35. Зважаючи на викладений аналіз, Суд робить висновок, що Позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби за період з 27 серпня 2003 року по 06 грудня 2010 року.
36. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковим.
37. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
38. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
39. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, Суд вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та задовольнити адміністративний позов.
40. Позивачем сплачено судовий змір у розмірі 2624 гривні.
41. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 3, 139, 242, 243, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Нагірняк М.Ф.) від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: суддя-доповідач - Моніч Б.С., суддів: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) від 05 лютого 2018 року, в адміністративній справі № 806/2963/17 - задовольнити.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (від 05 лютого 2018 року, в адміністративній справі № 806/2963/17 за позовом ОСОБА_2 до господарського суду Житомирської області, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити дії - скасувати.
3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до господарського суду Житомирської області, третя особа: Державна судова адміністрація України - задовольнити.
4. Зобов'язати господарський суд Житомирської області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 27 серпня 2003 року по 06 грудня 2010 року, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 03 серпня 2010 року та пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283.
5. Здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 07 грудня 2010 року та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
6. Стягнути з господарського суду Житомирської області на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2624 гривні за рахунок бюджетних асигнувань.
7. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Головуючий В.М.Бевзенко
Судді О.В.Білоус
В.М.Шарапа
