Справа № 589/4791/16-а
Провадження № 2-а/589/22/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2017 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
в складі: головуючого- судді Євдокімової О.П.
за участю секретаря : Юрочко Л.М.
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Шостка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними щодо відмови в перерахунку пенсії державного службовця; зобов'язання Шосткинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, здійснити перерахунок та виплату її пенсії, призначеної до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на день призначення пенсії та постанови КМУ від 31.05.2000 року .V» 865 в редакції, чинній на дату призначення пенсії, з 01.12.2015 року та з 1.05.2016 року (з місяця підвищення розміру заробітної плати) без встановлення будь якого строку та обмеження у часі у звязку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно постанов КМУ від 09.12.2015 року № 1013 та від 06.04.2016 №292 (із змінами) у розмірі 90% заробітної плати державного службовця відповідної посади (начальник відділу ПОІС) та рангу за останнім місцем роботи на державній службі з урахуванням посадового окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, матеріальних допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби, індексації та виплати згідно постанови від 24.02.2003 року № 212. Та поновити виплату індексації пенсії з дати її припинення, а саме з 01.11.2014 року.
Стягнути з відповідача на її користь понесені витрати по сплаті судового збору.
В судове засідання позивачка надала заяву в якій зазначила що позов підтримує та просить справу розглядати без її участі.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав письмові заперечення.
Суд, вислухавши пояснення з'явившихся учасників, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено , що позивач з 23.03.2003 року перебуває на обліку в Шосткинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у редакції, який діяв на вказану дату, в розмірі 90% заробітної плати.
23.11. 2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії на момент виникнення права на перерахунок, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з врахуванням підвищення посадових окладів працюючих державних службовців відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній службі згідно чинного законодавства та подальшою виплатою в повному обсязі.
Листом від 30.11.2016 року відповідач позивачу відмовив у перерахунку пенсії.
Свою відмову Управління мотивувало тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата «України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначеними законами, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.
Таким чином судом встановлено, що спірні правовідносини , що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну службу», яким визначаються загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до «Положення про Пенсійний фонд України», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Тобто, до 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульовано зазначеними вище нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, яка набрала чинність з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01.05.2016 року Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців.
Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітнох плати працюючих державних службовців.
Аналогічної правової позиції викладено у постановах ВАСУ від 18.12.2015 р. по справі № К/800/37525/15, від 28.01.2016 Р. по справі № К/800/51159/15, від 22.08.2016 р. по справі № 636/1877/16-а, справа № 640/10320/16-а від 30.08.2016 р., справа № 642/4285/16-а від 13.09.2016р., справа 646/6836/16-а від 05.09.2016 р.
Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу на те, що порядок та умови визначення розміру заробітної плати для перерахунку пенсій державним службовцям визначались постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі по тексту Постанова № 865).
Згідно п. 4 Постанови № 865 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.
Відповідно до п. 5 Постанови № 865 перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.
Проте, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», до Постанови № 865 внесено зміни, а саме виключено пункт 4, та пункт 5, та викладено в новій редакції.
У зв'язку з внесеними змінами, на час звернення позивача до управління із заявою про перерахунок пенсії від 21 листопада 2016 року, Постанова № 865 не містила положень про порядок перерахунку пенсії державного службовця.
Також суд звертає увагу на те, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII ( надалі - Закон № 76), згідно з пунктом 2 частини 11 якого текст статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723) викладений у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
У Прикінцевих положеннях Закону № 76 зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити, зокрема, прийняття нормативно - правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Таким чином з 01.01.2015 року законодавець не пов'язує виникнення права на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723, зі зростанням заробітної плати працюючих державних службовців.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пексійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, питання перерахунку пенсії управління зобов'язане вирішувати на підставі правових норм, що діють на чає звернення пенсіонера.
Щодо принципу дії норм права у часі то такий принцип застосовується до правовідносин, що виникли до набрання чинності конкретною нормою права. Зокрема, де вищезазначених змін у законодавстві виникло право позивача на пенсію, яке є незмінним.
Разом з тим, право на перерахунок пенсії у позивача могло виникнути лише після звернення з відповідною заявою до пенсійного органу, а таке звернення відбулось після зміни Постанови № 865, що призвело до певних правових наслідків.
Після виключення норм про перерахунок пенсії з тексту Постанови № 865, право на перерахунок раніше призначених пенсій припинилось.
Всупереч ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України не визначено порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям.
Таким чином, правові підстави, для вчинення дій з перерахунку такої пенсії відсутні.
Суд також бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Також згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст. 22 Конституції України, є помилковим.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачці у 2003 році було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, зокрема станом на момент звернення з заявою про перерахунок 23.11.2016р. та з позовною заявою до суду, воно не регламентує ані права особи на перерахунок їй пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Постановою КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок йому пенсії не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої нею довідки, а у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд звертає увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши всі обставини справи дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі зазначеній у адміністративному позові а тому і підстав для задоволення позову немає.
Щодо проведення індексації пенсії то судом встановлено наступне.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням суду зобов'язано відповідача здійснити, перерахунок раніше призначеної позивачці пенсії та здійснити відповідні виплати.
Разом з цим відповідач виконуючи рішення суду зробив перерахунок пенсії і змінив місяць для нарахування індексації та припинив вказану виплату індексації
Суд вважає дії відповідача по зміні базового місяця для нарахування індексації та припиненні виплат індексації незаконними з таких підстав.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та у відповідності з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, із наступними змінами (надалі - Порядок).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до Закону, базовим місяцем для індексації пенсії є місяць призначення (перерахунку) пенсії, а також в разі підвищення пенсії в розмірі, який би перевищував суму індексації за умови її проведення відповідно до Закону.
Згідно статті 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 6 Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати, пенсій, державної соціальної допомоги, стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів.
Відповідно з п. 2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті З цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії тощо.
Згідно з п. 5 Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, пунктом 5 зазначеного Порядку регулюються правовідносини у разі підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії.
Разом з тим, збільшення пенсії у позивача пов'язане з невірним її нарахуванням при призначенні пенсії у грудні 2003 року, тому посилання відповідача на зміни базового місяця у зв'язку із перерахунком пенсії на підставі судових рішень є необґрунтованим, оскільки такий перерахунок здійснювався не в розумінні перерахунку пенсії у зв'язку з вимогами законодавства про черговий такий перерахунок, а судами було встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії не всі складові заробітної плати були включені для її розрахунку, тому суд у своєму рішенні зобов'язав здійснити перерахунок з урахуванням інших складових заробітної плати.
Виходячи з наведеного виконання відповідачем судових рішень про перерахунок неправильно призначеного розміру пенсії не є підвищенням розміру пенсії позивачу у розумінні п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а місяць перерахунку пенсії позивача згідно судових рішень не може бути підставою для зміни базового місяця для проведення індексації пенсії.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України при розгляді аналогічної категорії справ (ухвала від 28 січня 2016 року № К/800/11409/15, ухвала від 04 лютого 2016 року № К/800/44998/15).
Таким чином, дії Відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормою ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача в даній частині позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам що становить 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області по припиненню індексації пенсії ОСОБА_2 та зміни базового місяця для проведення індексації.
Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснювати виплату сум індексації пенсії ОСОБА_2 з раніше визначеного базового місяця для проведення індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 коп..
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_3
